9. Основи кримінального права

Тема № 9.1. Загальні засади кримінального права.

1.Кримінальний кодекс України, його загальна характеристика.

2.Злочин, його ознаки, види злочинів.

3.Склад злочину.

4.Покарання за кримінальним правом, види, порядок призначення .

5.Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

1.Кримінальне законодавство - система законів , уведених в дію вищим законодавчим органом державної влади, що визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють які суспільно небезпечні діяння є злочином і яке покарання може бути застосоване.

Кримінальний кодекс України поділяється на Загальну і Особоливу частини . У Загальній частині подано норми загального значення, які визначають підстави кримінальної відповідальності, дають поняття злочину, назівають види покарань за злочини та ін. Нормі Загальної частини можна застосовувати лише на базі Особливої. Статті Особливої частини складаюьбся з двох елементів: диспозиції та санкції. Дтспозиція дає оьзнаки забороненої поведінки, Санкція визначає вид і міру покарання, що застосовується у разі, коли вчиняються діяння, визначенні диспозицією.

2. Злочином за КК (ст. 7) визнається суспільна небезпечне діяння ( дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне (діяння, яке посягає на правопорядок. Ознаками злочину є суспільна небезпека, кримінальна протиправність, винність і караність діяння.

Суспільна небезпека — оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об'єктам, що охороняються кримінальним законом.

Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину:

• цінністю того блага, на яке посягає злочин;

• шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину;

• способом діяння;

• мотивами діяння, формою та ступенем вини.

Друга ознака злочину — кримінальна протиправність — указує, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

Третя ознака — винність — указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діяння може бути суспільне небезпечним, але якщо нема вини — це не злочин.

Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.

Є різні позиції щодо відмежування злочинів від інших правопорушень. Одна з них базується на визначені ступеня суспільне небезпеки. Злочином уважають найбільш суспільно небезпечні правопорушення.

3. Під складом злочину мають на увазі сукупність передбачених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що кваліфікують суспільна небезпечне діяння як злочин. Вирізняють такі елементи складу злочину: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Об'єктом злочину можуть бути: суспільний лад України, його політична та економічна системи, власність, особа, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян.

Об'єктивна сторона — це зовнішній вираз злочину, що його складає діяння (дія чи бездіяльність), спричинені ним суспільне небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням та його наслідками.

Наслідком злочину називають збиток, шкоду, якої завдає діяння об'єктові злочину.

Суб'єкт злочину — це індивід, фізична особа, що досягла певного віку і є осудною. Фізичні особи поділяються на громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян. Розглядають також приватну особу, службову особу, спеціальний суб'єкт.

Осудність фізичної особи означає, що вона розуміє характер своїх дій і може керувати ними.

Суб'єктивна сторона - внутрішня, психічна діяльність особи, яка вчинила злочин. Ознаками суб'єктивної сторони є провина, мотив і мета злочину.

Під провиною слід розуміти психічне ставлення особи до скоєного нею суспільне небезпечного діяння і суспільне небезпечних наслідків у формі наміру чи необережності.

Намір як форма провини характеризується тим, що особа усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає суспільне небезпечні та шкідливі її наслідки та бажає, або свідомо допускає, їх настання. Залежно від вольового критерію намір поділяють на прямий і непрямий. У теорії кримінального права намір поділяють на завчасно обдуманий, на той, що виник раптово і неконкретизований.

Необережність у вчиненні злочину має місце тоді, коли особа передбачає суспільне небезпечні наслідки свого діяння і легковажно розраховує на запобігання їм або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Залежно від вольового критерію розрізняють такі види необережності, як злочинна самовпевненість і злочинна недбалість.

У теорії права розрізняють і змішану провину, себто таку, коли особа стосовно до суспільне небезпечного діяння має намір, а щодо суспільне небезпечних наслідків — необережність.

Мотив — це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її вчинити злочин. Мотив близький до провини, але не збігається з нею. Він впливає на свідомість людини, обумовлює характер її дій, формує скерованість волі, визначає зміст провини.

Мета — це уява особи про бажаний результат, до якого вона прагне, скоюючи злочин. Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив показує, чим керується особа, вчиняючи злочин, то мета визначає направленість діяння злочинця, найближчий результат, себто те, до чого він прагне, чого хоче досягти.

Мотив і мета — обов'язкові ознаки складу злочину лише тоді, коли вони передбачені в конкретній статті кримінального закону.

4. Кримінальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою в кримінальному законі, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину, та мають нести зобов'язання особистого, майнового чи організаційного характеру.

Звідси, по-перше, кримінальна відповідальність — це вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою в кримінальному законі. Отже, тільки Кримінальний кодекс установлює кримінальні покарання, дає вичерпний перелік покарань, передбачає підстави, порядок, межі їх призначення. По-друге, кримінальна відповідальність застосовується лише судом і лише до особи, винної у вчиненні злочину. По-третє, кримінальна відповідальність — це обов'язки злочинця особистого (позбавлення волі), майнового (конфіскація майна) чи організаційного (позбавлення права мати певну посаду) характеру.

У ст. З КК України передбачено підстави кримінальної відповідальності. У ній зазначено, що кримінальну відповідальність і покарання несе тільки особа, винна у вчиненні злочину, тобто особа, яка умисно чи необережно вчинила діяння, що передбачене кримінальним законом як суспільне небезпечне. Сукупність ознак, що визначають діяння як злочин, має назву "склад злочину". Тому часто стверджують, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність складу злочину.

Кримінальне покарання — засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Тобто, покарання це:. засіб державного примусу; засіб, що призначається лише за скоєння злочину; засіб, що застосовується лише за вироком суду.

Метою покарання є: кара за вчинений злочин; виправлення та перевиховання засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання поділяються на три групи: основні, що призначаються тільки як головні; додаткові, що не призначаються самостійно, а тільки як доповнення до основних; змішані, що можуть бути як основними, так і додатковими.

Основні покарання:

• громадські роботи;

• виправні роботи;

• службові обмеження для віськовослужбовців;

• арешт;

• обмеження волі

• тримання в дисциплінарному батальоні;

• позбавлення волі на певний строк

• довічне позбавлення волі.

Додатковими покараннями є:

Позбавленні віськового звання, рангу,чину або кваліфікаційного класу:

Конфіскація майна;

Як основні, так і додаткові покарання можуть застосовуватися штраф та позбавлення права займати певні засади або займатися певною діяльністю.

Покарання призначається тільки за вироком суду і тільки у суворо установлених законом межах і порядку.

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують та обтіжують відповідальність.

Обставинами, що пом”якшують відповідальність є:

- з”явлення з зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

• добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

- вчинення злочину неповнолітнім;

- вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

• вчинення злочину з перевищенням між крайньої необхідності та інші.

Обставинами, що обтяжують покарання визнаються:

- вчинення злочину повторно та рецедив злочинів;

- вчинення злочину групою осіб за попередньою згодою;

- тяжкі наслідки, завдані злочином;

- вчинення злочину з особливою жорстокістю та інші.

5. Відповідно до ст.22 КК крімінальній відповідальності підлягяють особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Особи, які скоїли злочин від 14 до 16 років, підлягяють відповідальності лише за ті злочини, які окремо названі в КК.

Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосовуння покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього заходи виховного характеру, тобто:

- застереження;

- обмеження дозвілля і встановлення особистих вимог до поведінки;

- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи під нагляд педагогічного або трудового колективу, а також окремим громадянам;

- покладання на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов”язку відшкодувати заподяіних майнових збитків;

- направління неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків для його виправлення, але на строк не більше 3 років.

- у разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосовуння до нього примусових заходів виховного характеру

-ці заходи скасовуються і він притягається до кримінальної відповідальності.

До неповнолітніх, визнанних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види основних покарань: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк – не може бути призначене на строк більше 10 років, а за особливо тяжкі злочини, поєднанні з умисним позбавленням життя людини , на строк 15 років.

Слід зазначити, що згідно з чинним законодавством (ч.3 ст.66 КК) вчинення злочину неповнолітнім є обставиною,що пом”якшує покарання.

Питання для самостійної перевірки знань:

1.Які є стадії вчинення злочину ?

2. Що ви розумієте під кримінальним покаранням ?

3.Які є види кримінального покарання?

4.За який злочин встановлена кримінальна відповідальність неповнолітніх у віці від 14 до 16 років?

Література:

1.В.В. Копєйчиков . Правознавство, К. Юрінком , с.416-419

2.И.Я.Тодоров, Э.А.Чередниченко Основы государства и права, Д, 1997

3.И.Я.Тодоров, С.Я.Дрожжина Основы государства и права, Д,2004

4.С.В. Кивалов, П.П. Музыченко Основы правоведения Украины, Х, 2005

5.Кримінальний кодекс України, Х,2002