Тлумачний словник основних юридичних термінів (7)

Соціальний захист - це турбота держави про матеріальне забезпечення непрацездатних або тих громадян, які в силу певних обставин потребують спеціальної (додаткової) допомоги держави.

Соціальне забезпечення – це система державних і суспільних заходів із матеріального забезпечення громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших установлених законодавством випадках.

Пенсійне забезпечення – це одна з основних гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян.

3.Основи адміністративного права

Тема № 3.1. Основні засади адміністративного права.

1. Адміністративне право України: Поняття і предмет правового регулювання.

2. Джерела адміністративного права.

3. Управління як об'єкт адміністративного права.

4. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення.

5. Поняття складу адміністративного правопорушення.

6. Види адміністративних стягнень.

7. Органи, що вповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

8. Адміністративна відповідальність неповнолітніх.

1. Адміністративне право являє собою окрему галузь права України, що покликана регулювати особливу групу суспільних відносин. Головною їх особливістю є те, що вони виникають, розвиваються і припиняють своє існування у сфері державного управліня у зв'язку з організацією та функціонуванням системи виконавчої влади на всіх рівнях управління в державі.

Для правильного розуміння предмета адміністративного права необхідно зважити на низку важливих обставин, сукупність яких дає можливість визначити його місце у правовій системі.

По-перше, свій регулятивний вплив на суспільні відносини адміністративне право здійснює через управління і цим упорядковує відповідні відносини в державі та суспільстві.

По-друге, основна увага приділяється саме тим відносинам, які виникають із виконанням завдань і функцій державно-управлінської діяльності, тобто передбачається необхідність наявності відповідного суб'єкта виконавської влади. Крім того, потрібна практична реалізація юридичне владних повноважень, що належать зазначеним суб'єктам.

Отже, визначаючи предмет адміністративного права, слід брати до уваги:

сферу державного управління, що охоплює будь-які аспекти державно-управлінської діяльності;

наявність у ній суб'єкта виконавчої влади;

необхідність практичної реалізації повноважень, наданих суб'єктам виконавчої влади для провадження ними державно-управлінської діяльності.

Предмет регулювання адміністративного права охоплює коло однорідних суспільних відносин, до яких необхідно віднести:

• управлінські відносини, в межах яких безпосередньо реалізуються завдання, функції та повноваження виконавчої влади;

• управлінські відносини внутрішнього організаційного характеру, що склались у процесі діяльності інших органів державної влади;

• управлінські відносини, що виникають за участі суб'єктів місцевого самоврядування;

• управлінські відносини організаційного характеру, що виникають у середині системи громадських організацій.

Отже адміністративне право є окремою галуззю права, що складає систему правових норм, покликаних регулювати суспільних відносини управлінського характеру в сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.

2. Джерела адміністративного права — це зовнішні форми воображения адміністративно-правових норм, закріплені в Конституції Україн,. законодавчих актах, урядових постановах, рішеннях державних адміністрації та інших нормативних актах державних органів.

Необхідно зазначити, що джерела адміністративного права мають свої особливості, що обумовлюються спрямованістю норм, їхнім змістом, а також юридичною силою та сферою поширення. За вказаними ознаками джерела поділяються на загальнодержавні, галузеві та локальні. Загальнодержавні є обов'язковими для виконання всіма органами управління, незалежно від підпорядкування. Галузеві й локальні поширюються тільки на конкретно визначені підвідомчі органи.

Залежно від територіального устрою держави джерела поділяються на державні, області, міські, районні.

Джерела адміністративного права, що базуються на нормах Конституції України та законах, мають вищу юридичну силу щодо інших підзаконних актів, прийнятих нижчими за ієрархією органами виконавчої влади.

Джерелом адміністративного права виступає нормативний акт органу державної влади або управління, який криє в собі адміністративно - правові норми, що регулюють державно-управлінську діяльність.

Кодифікація є одним із важливих напрямків систематизації адміністративного права. Вона має на меті впорядкування і вдосконалення чинного нормативно-правового матеріалу через його обробку і викладення за певною системою у вигляді збірників актів чи у формі об'єднаних кодифікованих актів. Завдяки кодифікації з'являються нові комплексні акти — кодекси, устави, положення; водночас перестають існувати норми, що діяли до цього. Кодифікація має офіційний характер, і її здійснюють державні органи, наділені відповідною компетенцією.

В Україні було проведено клопітну роботу з кодифікації адміністративно-правових актів; наслідком її стало прийняття 7 грудня 1984 р. Кодексу про адміністративні правопорушення (набрав чинності з 1 червня 1985 р.). Він складається з 5 розділів (33 глави).

3. У загальному плані під ним розуміють будь-яку цілеспрямовану, організаційну дію на різноманітні процеси в природі, техніці, суспільстві.

Об'єктами управління виступають;

• суспільна праця (процес виробництва);

• державні органи та об'єднання громадян;

• соціальні індивіди (громадяни, в тому числі й іноземні, службовці, в тому числі й недержавного сектора);

• тварини і рослини організми;

• технічні засоби (машини, агрегати).

Отож, управління умовно можна розділити на таке, що здійснюється в технічній, біологічній та соціальній сферах суспільства.

Технічне управління спрямовує свою дію на управління механізмами, обладнанням із метою підвищення продуктивності праці людини, забезпечення й потреб у виробництві.

Біологічне управління спрямовує свою дію на тваринний, рослинний світ із метою підвищення їхньої продуктивності.

Соціальне управління є провідним видом управління. Його дія поширюється на соціальну сферу, де суб'єктом та об'єктом управління виступають як окрема людина, так і колективи людей. Від двох попередніх видів соціальне управління відрізняється вольовим впливом одних суб'єктів управлінських відносин на свідомість і волю інших.

Державне управління — одна з головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві.

Державному управлінню притаманні всі основні риси, які характеризують суспільне управління. Це, насамперед, свідоме, цілеспрямоване здійснення впливу на всі сфери суспільства в інтересах людей.

4 Згідно з Кодексом адміністративним правопорушенням(проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необмежена) дія чи бездіяльність, що полягає на державний чи громадський порядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, коли правопорушення за його характером не тягне за собою згідно з чинним законодавством кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність (адміністративне стягнення).

Дія - активне невиконання законних вимог, а також порушення встановленої нормами права заборони.

Бездія - пасивне невиконання передбачених законодавчими й нормативними актами обов'язків.

Важливою ознакою адміністративного правопорушення є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння є антигромадським і завдає шкоди інтересам громадян, суспільства, держави. Водночас адміністративні правопорушення посягають на конкретні відносини і завдають шкоди правопорядкові, а до осіб, які їх скоїли, вживають заходи державного впливу.

Адміністративне правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи бездіяльність чітко заборонена відповідною нормою адміністративного законодавства.

Наступною ознакою є вина, тобто психічне ставлення особи до Ті поведінки та наслідків. Вина виступає у двох формах: у вигляді умисної та необережної. Ступінь вини береться до уваги під час накладання стягнення, звільнення від адміністративної відповідальності. Відсутність вини виключає визнання діяння адміністративним порушенням.

Важливою юридичною ознакою адміністративного правопорушення є те, що за його скоєння настає тільки адміністративна відповідальність. Тобто, якщо за порушення норм загальнообов'язкового характеру, що діють в управлінні та інших сферах, адміністративної відповідальності не передбачено, то воно не визнається адміністративним правопорушенням.

5.Склад адміністративного правопорушення - це передбачена норма права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявність яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: об'єкт; об'єктну сторону; суб 'єкт; суб 'єктивну сторону.

Об 'єкт адміністративного правопорушення — сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земляного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Об'єктом адміністративного правопорушення можуть бути також здоров'я, честь і гідність людини.

Тобто, об’єктами виступають конкретні норми, приписи, законні вимоги, заборони.

Об 'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох виподках воно залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв’язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.

Суб 'єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Адміністративній відповідальності підлягають осудні особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилося 16 років. Особа у віці 16-18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до відповідальності на загальних підставах.

Суб 'єкивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника.

Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа ,яка його виявила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

6.Адміністративне стягнення - захист відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Адміністративне стягнення зазвичай проявляється в моральному чи матеріальному впливі на правопорушника. Окремі види стягнень можуть одночасно поєднувати в собі моральне засудження, матеріальний вплив і тимчасове обмеження прав правопорушника. Зокрема, такі наслідки настають за адміністративного арешту, позбавлення спеціальних прав і виправних робіт.

Види адміністративних стягнень закріплено в Кодексі про адміністративні правопорушення (статті 23-32). До них законодавець відносять такі види:

- Попередження є захистом виховного характеру. Виноситься попередження в письмовій формі.

- Штраф передбачено як вид стягнення за будь-яке скоєне

адміністративне правопорушення. Цей вид стягнення впливає на матеріальне становище правопорушника.

- Оплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення чи

безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовому вилученні предмета з подальшою реалізацією та поверненні суми колишньому власникові з утриманням суми, що була пов'язана з затратами реалізації вилученого предмета.

- Конфіскація предмета, що став безпосереднім засобом скоєння чи об'єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета на користь держави.

- Позбавлення спеціального права застосовується на термін до трьох років. У цьому виді стягнення є деякі винятки. Воно не може застосовуватися до осіб з огляду на їхню інвалідність, хіба що в разі керування транспортним засобом у стані сп'яніння: судю ж належить і позбавлення права полювання, якщо для особи таке полювання є основним джерелом існування.

- Виправні роботи застосовуються на строк до трьох місяців із відбуванням їх за основним місяцем роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахування до 20% її заробітку в доход держави.

- Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у

виняткових випадках за окремі адміністративні правопорушення на строк

до 15 діб і накладається виключно судами. Адміністративний арешт не може бути застосований до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 12 років , до осіб , які не досягли 18-річного віку, до інвалідів І та II групи.