Тема № 1.2. Загальна характеристика права України

1. Роль і місце права у системі соціальних норм;

2. Система права України, норми права, та структура;

3. Форми права (джерела);

4. Правові відносини;

5.Юридична відповідальність, правосвідомість, законність і правопорядок.

І. Соціальні норми - це загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об'єктивними закономірностями, є результатом свідомої, вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Залежно від способу їх утворення й забезпечення соціальні норми класифікують як юридичні моральні корпоративні звичаї чи традиції. Залежно від сфери соціальних відносин, що регулюються норми/їх поділяють на: економічні; політичні; сімейні; релігійні; етики та естетики;

організаційні; соціально - технічні.

Юридичні (правові) норми - загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, що встановлені державою, охороняються, захищаються і гарантуються нею та містяться в нормативно-правових актах.

Моральні норми - правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуманне, а забезпечуються насамперед внутрішнього переконаністю та силою громадської думки.

Корпоративні норми - правила поведінки, що встановлюються й забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями та іншими об'єднаннями людей.

Звичаї чи традиції - правила поведінки, що історично склались і увійшли у звичку людей.

Правові норми, що у своїй сукупності утворюють право:

1. виникають разом із виникненням держави;

2. виражають волю керівної частини суспільства;

3. встановлюються чи санкціонуються державою;

4. формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов'язків; .

5. правила поведінки формально визначені за змістом;

6. мають певні форми зовнішнього виразу;

7. мають точно визначені межі дії.

2. Система права - це внутрішня форма права, яка має об'єктивний характер побудови, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами й нормами права.

До основних ознак системи права слід віднести: поділ усієї сукупності норм права на взаємозв'язані правові комплекси, галузі, підгалузі, інститути права; єдність і узгодженість між собою норм права, що складають систему права; об'єктивний характер побудови системи права. Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис ( норма права).

Норма права - це формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що криє в собі державне - владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин. Елементи права:

Гіпотеза - частина норм права, яка містить умови, обставини, з

настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в

диспозиції.

Диспозиція частина норми, що містить суб'єктивні права та юридичні

обов'язки, тобто само правило поведінки.

Санкція - показує способи державного примушування при невиконанні,

порушення диспозиції.

3. Джерела права - способи юридичного виразу права, його організація в

належну юридичну оболонку.

До джерел права відносять:

• нормативно-правовий акт;

• правовий звичай;

• судовий чи адміністративний прецедент;

• нормативний договір.

Нормативно-правові акти поділяють на закони й підзаконні

нормативно-правові акти.

Закони- нормативно-правові акти, що видаються законодавчими

органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні.

Усі закони мають вищу юридичну силу, яка проявляється в тому. що:

• ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх;

• Конституційний Суд України може визнати закони України чи його окреме положення не конституційним;

• усі інші нормативно-правові акти новині видаватися відповідно до законів;

• у разі колізій між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону;

Підзаконні нормативно-правові акти - результат формотворчої діяльності компетентних органів держави, уповноважених на те державою громадських об'єднань із установлення, впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів.

Види підзаконних нормативна - правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали:

•Нормативні акти Президента України;

• Акти Верховного суду України, Вищого господарського суду України, Конституційного Суду України, Генерального прокурора України, Верховного суду Автономної республіки Крим;

• Акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

• Акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом;

• Нормативні акти державних адміністрацій у регіонах, містах Києві та Севастополі, районах у цих містах;

• Нормативні акти органів регіонального та місцевого самоврядування;

• Нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях;

• Нормативні акти керівник державних підприємств, установ, організацій на місцях;

• Інші підзаконні акти.

Систематизація нормативних актів - діяльність із впорядкування та вдосконалення нормативних актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості через створення нових нормативних актів чи збірників.

У систематизації розрізняють:

• Кодифікацію

• Інкорпорацію

Інкорпорація вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірниках у певному порядку без зміни змісту.

Види інкорпорації:

• За юридичними значенням;

• За обсягом;

• За критерієм об'єднання.

Кодифікація вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає в їх змістовній переробці і створені зведеного нормативного акта.

Види кодифікації: кодекс, статут, положення.

4. Нормативно-правові акти регулюють правові відносини, які постійно виникають, змінюються чи припиняються.

Правовідносини- це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії, що забезпечуються державами.

Основні ознаки правовідносин:

А) вони виникають на основі норм права;

Б) характеризуються наявністю сторін, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки;

В) є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій і спільностей;

Г) здійснення суб'єктивних прав чи додержання юридичних обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою. Правовідносини мають складну будову і охоплюють: суб'єкти; об'єкти; зміст правовідносин.

Підставами виникнення, зміни чи припинення правовідносин є юридичні факти.

Суб'єктами правовідносин уважають тих учасників, які є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Суб'єкти правовідносин можна поділити на: фізичних і юридичних осіб; та громадські організації; різні суспільності; громадянське суспільство.

Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю.

Правоздатність - здатність суб'єкта бути носієм суб'єктивних прав і

юридичних обов'язків.

Дієздатність - здатність суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язки, її поділяють на угодо- і деліктоздатність.

Узгодоздатність- здатність суб'єкта правовідносин особисто своїми діями здійснювати і укладати цивільно-правові угоди.

Деліктоздатність - здатність суб' єктів правовідносин нести

відповідальність ( юридичну) за скоєне правопорушення.Фізичні особи як суб'єкти правовідносин можуть бути громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства.

Юридичними особами визнаються організації, що мають особисте майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, виконувати обов'язки, бути позивачами в загальному, господарському чи третейському суді та нести юридичну відповідальність за дії.

Об'єкти правовідносин ті реальні соціальні блага, що задовольняють

інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки, їїподіляють на матеріальні, духовні блага, дії суб'єктів правовідносин, результат їхньої діяльності.

Зміст правовідносин характеризується синтезом фактичного і юридичного.

Юридичний зміст - суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин, тобто можливість певних дій уповноважених суб'єктів і необхідність відповідних дій зобов'язаних суб'єктів.

Фактичний зміст - сама поведінка суб'єктів, їхня діяльність, у якій реалізуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін.

Юридичні обов'язки закріплена нормами права міра необхідної, найбільш розумної та доцільної, поведінки особи, спрямована на задоволення інтересів носія суб'єктивного права і забезпечена можливістю державного примусу.

Зміст юридичних обов'язків полягає в необхідності:

- здійснювати певні дії;

- утримуватися від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб;

- вимагати здійснення або нездійснення певних дій від інших осіб;

- нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій.

Юридичні дії, своєю чергою, поділяють на правомірні й неправомірні.

Правомірні юридичні дії поділяють на юридичні акти - таку правомірну поведінку, що здійснюється з метою викликати юридичні наслідки. А ще виокремлюють правомірні юридичні вчинки такі дії, що не мають на меті

викликати юридичні наслідки.

Неправомірні юридичні дії правові аномалії, зловживання правом, що не є

правопорушенням, і правопорушення. До правопорушень відносять злочини і різні проступки.

5. Юридична відповідальність - це міра державного примушування за скоєне правопорушення, зв'язана з неблагоприятними наслідками особистого, майнового, чи організованого характеру.

Законність- це правовий режим точного виконання чинних законів усіма суб'єктами права у сфері правотворчості й правореалізаціі, в інших сферах життєдіяльності людей; режим, за якого забезпечуються права і виконуються обов'язки людиною, державою і громадянським суспільством. Важливе значення мають категорії;

- Зміцнення законності;

- Порушення законності;

- Стан законності та ін.

Основними засадами законності вважають:

• Зверхність закону в системі нормативних актів;

• Єдність законності;

• Незаперечність закону в соціальній практиці;

• Реальний характер законності;

• Забезпечення прав людини.

Законність є невід'ємним елементом демократії. Демократія не може бути

над законом чи поза законом, а тільки в межах закону.

Результатом законності визнають правопорядок.

Правопорядок- це реалізовані правові норми в системі суспільних

відносин, у яких діяльність суб'єктів права є правомірною.

Вимоги правопорядку:

-Непорушення загально правових заборон;

-Безперешкодне здійснення правового становища людини і громадянина, державних і громадських організацій, їхніх об'єднань;

-Реалізація учасниками правовідносин суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків;

-Невідворотність юридичної відповідальності правопорушників у разі невиконання обов'язків, порушення прав і законних інтересів.

Із законністю і правопорядком тісно пов'язані юридичні категорії:

Суспільний порядок - реальний порядок суспільних відносин, що

відповідають не тільки нормам права, а й іншим соціальним нормам.

Громадський порядок - порядок у громадських місцях. Дисципліна- своєчасне і точне виконання вимог, що випливають із нормативних та індувідуально-правових актів, технологічних, організаційних, моральних, громадських та інших соціальних норм. Види :державна, партійна, виробнича, трудова, військова, навчальна, екологічна.

Правосвідомість- розглядають як вид суспільної свідомості, що криє в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій і компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, форм і методів правового регулювання.

Питання для самостійної перевірки знань:

1. Назвіть загально-соціальні та юридичні функції права.

2. Що таке правова норма ?

3. Дайте визначення поняття «правовідносини»

4. Назвіть характеристику джерел права.

5. Які види юридичної відповідальності вам відомі?

Література:

1.Копєйчиков В.В. Правознавство, К.,Юрінком, 2002, с.74-105.

2.И.Я.Тодоров, Э.А.Чередниченко Основы государства и права, Д, 1997

3.И.Я.Тодоров, С.Я.Дрожжина Основы государства и права, Д,2004

4.С.В. Кивалов, П.П. Музыченко Основы правоведения Украины, Х, 2005