2. Важливою умовою укладання трудового договору є визначення його форми і строків.

Трудовий договір слід укладати в письмовій формі, але дозволяється і в усній формі. Додержання письмової форми обов'язкове у випадках: організованого набору працівників;укладення трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; укладення контракту; коли працівник наполягає на укладення трудового договору в письмовій форм; укладення трудового договору з неповнолітніми; укладення працівником договору з релігійною організацією; проходження громадянам альтернативної невійськової служби.

Щодо строку укладення договору, то відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на не визначений строк; укладений на визначений строк, установлений за погодженням сторін; таким що укладається на час виконання певної роботи.

Важливим елементом організації трудової діяльності фізичних осіб є встановлений порядок припинення трудових відносин.

Трудовий договір може бути припинено за багатьма підставами умовно їх можна поділити на три групи:

• настання певної події (закінчення строку договору, смерть працівника);

• за ініціативою працівника чи власника (уповноваженого ним органу);

• на вимогу органу, що не є стороною трудового договору, так званої третьої особи (призов або вступ працівника на військову службу; на вимогу профспілкового комітету;

• коли набрав чинності судовий вирок; на вимогу батьків, усиновителів, опікунів щодо неповнолітніх працівників).

Найбільш поширеною на практиці є друга група, яка включає припинення трудового договору за ініціативою працівника і за ініціативою власника (уповноваженого ним органу).

Питання для самостійної перевірки знань:

1. Що таке трудовий договір, його строки ?

2. Що таке строк випробування і для чого він потрібен ?

3. Кому не може бути встановлено строк випробування ?

4. Що таке контракт?

5. Які є підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника ?

Література :

1.Кодекс законів про працю, Х.,2001

2.И.Я.Тодоров, Э.А.Чередниченко Основы государства и права, Д, 1997

3.И.Я.Тодоров, С.Я.Дрожжина Основы государства и права, Д,2004

4.С.В. Кивалов, П.П. Музыченко Основы правоведения Украины, Х, 2005

Тема № 6.3. Робочий час і час відпочинку

1. Поняття робочого часу. Його види.

2. Правове регулювання надурочних робіт.

3. Облік робочого часу.

4. Поняття і види часу відпочинку. Його види.

5. Основні і додаткові відпустки, їх тривалість і порядок надання. Відпустки без збереження заробітної плати.

6.Пільги особам, що навчаються без відриву від виробництва.

1. Поняття робочого часу. Його види.Піклування про здоров'я людини, ії культурний і фізичний розвиток є важливою функцією нашої держави. Частково вона реалізується з допомогою норм трудового права, обмеженням робочого часу, встановленням часу відпочинку, нормативів щодо охорони праці тощо.Визначувана трудовим законодавством регламентація норм робочого часу має важливе значення для його раціонального використання.Законодавство передбачає такі види робочого часу:

- нормальна і скорочена тривалість робочого часу;

- неповний робочий час;

- ненормований робочий день.

Тривалість робочого часу за нормального робочого тижня не може перевищувати 40 годин. Це є загальна норма, яка не залежить від кількості робочих днів на тиждень. За п'яти-або шестиденного робочого тижня загальна кількість годин не повинна перевищувати 40. Звідси щоденна робота за п'ятиденного робочого тижня не повинна перевищувати 8, за шестиденного - 7 годин.

Підприємства та організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу.

Деякі категорії працівників мають скорочені (неповні) обсяги робочого часу. До них, зокрема, належать неповнолітні: працівникам віком од 16 до 18 років установлюється 36 годин на тиждень; для осіб віком од 15 до 16 років (учні віком од 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості вказаного вище робочого часу (для осіб відповідального віку); працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень; учителям у середньому встановлено шестигодинний робочий день; лікарям, наприклад, стоматологам, лікарям поліклінік, станцій, кабінетів установлено 5,5-годинний робочий день; лікарям лікарень, середньому медичному персоналові лікарень, інших стаціонарних лікарських закладів, спеціалізованих санаторіїв, лікарям ясел та деяким іншим установлено 6,5-годинний робочий день.

Підприємства та організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу.

Деякі категорії працівників мають скорочені (неповні) обсяги робочого часу. До них, зокрема, належать неповнолітні: працівникам віком од 16 до 18 років установлюється 36 годин на тиждень; для осіб віком од 15 до 16 років (учні віком од 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості вказаного вище робочого часу (для осіб відповідального віку); працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень; учителям у середньому встановлено шестигодинний робочий день; лікарям, наприклад, стоматологам, лікарям поліклінік, станцій, кабінетів установлено 5,5-годинний робочий день; лікарям лікарень, середньому медичному персоналові лікарень, інших стаціонарних лікарських закладів, спеціалізованих санаторіїв, лікарям ясел та деяким іншим установлено 6,5-годинний робочий день.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за власні кошти на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

До того ж працівники можуть мати неповний робочий час. Він відрізняється від скороченого робочого часу. По-першу, для вирішення питання про встановлення неповного робочого часу працівникові зазвичай необхідно отримати згоду власника (уповноваженого ним органу), а за скороченого робочого часу цього не потрібно. По-друге, оплата праці за неповного робочого часу здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку, а за скороченого - в повному розмірі ставки (окладу) працівника. По-третє, за неповного робочого часу можливе зменшення тривалості як робочого дня, так і днів робочого тижня

Можливість працювати неповний робочий час здебільшого використовується особами за певних життєвих обставин, скажімо за необхідності догляду за дітьми, хворими членами сім'ї, у зв'язку з навчанням, станом здоров'я та інше.

Неповний робочий час установлюється обов’язково на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віко до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

З огляду на специфіку й характер трудової діяльності певної частини населення (державних службовців, осіб адміністративного, управлінського, технічного ,господарського персоналу: директорів, начальників, бухгалтерів, економістів, юристів, програмістів, інженерів і т.д.) законодавством передбачено можливість роботи понад установлену нормальну тривалість робочого часу.

Списки професій, посад і робіт, за якими дозволяється застосування ненормованого робочого дня, розробляється власником (уповноваженим ним органом), а також профспілкою і включається в колективний договір.

4. Час відпочинку.Велике значення для відновлення здоров’я, фізичних, розумових здібностей працівників має час відпочинку - час, вільний од виконання трудових обов’язків, використовуваний працівником на власний розсуд. Як і робочий час, час відпочинку має декілька видів. Це - перерви в робочому дні для відпочинку і харчування, щоденний відпочинок після роботи, щотижневі дні відпочинку (переважно субота і неділя), святкові й неробочі дні, щорічні й додаткові відпустки.

За загальним правилом, перерви впродовж робочого дня надаються через 4 години після початку роботи і тривають від ЗО хвилин до 2 годин. Така перерва не включається в робочий час. Працівники на час перерви можуть відлучатися з місця роботи. Законодавством передбачено й додаткові перерви, надавані через короткий відтинок часу, як-от: під час роботи на вільному повітрі в холодний період року будівельникам для обігріву; на вантажно-розвантажувальних роботах; секретарям -машиністкам, операторам ЕОМ-після кожних 45-50 хвилин 10-15 хвилин відпочинку; в інших випадках.

Відносно святкових і неробочих днів чинне законодавство визначає святкові та неробочі дні (Різдво Христове одночасно е святковим і неробочим днем).

До святкових віднесено: І січня-Новий рік; 7 січня-Різдво Христове; 8 березня-Міжнародний жіночій день; 1 і 2 травня- День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня-День Перемоги; 28 червня -День Конституції; 24 серпня- День незалежності України.

До неробочих днів належать дні релігійних свят: 7січня-Різдво Христове; один день(неділя)- Пасха (Великдень); один день(неділя)- Трійця.

5.Найтривалішим часом відпочинку є відпустка. Вона також має декілька видів:

- щорічні основна, додаткова за роботу зі шкідливими тяжкими умовами праці; за особливий характер роботи;

інші, передбачені чинним законодавством.

- додаткові у зв 'язку з навчанням (для тих, хто навчається без відриву від вирибництва).

- творча (надається працівникам для закінчення десертаційних робіт, написання підручників тощо).

- соціальна: у зв'язку з вагітністю й пологами; з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; працівникам, які мають дітей.

- відпустки без збереження заробітної платні надаються на різні строки у випадках, передбачених Законом України "Про відпустки". Без згоди власника або уповноваженого ним органом: ветерана війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; пенсіонерам за віком; інвалідам; особам, які одружуються; працівникам у разі смерті рідних - чоловіка (дружини), батьків, дитини, братів тощо.

За згодою сторін трудового договору відпустка надається до 15 календарних днів на рік і може поділятися на частини, але загалом не більше ніж 15 календарних днів.

Відпустка без збереження заробітної платні (або з частковим її збереженням) може надаватися і в разі простою підприємства (строк і порядок надання визначається колективним договором).

Крім того, законодавством передбачається можливість надання інших відпусток за умови, що вони встановлюються колективним договором або трудовим договором, скажімо, за тривалий стаж роботи на підприємстві, в установі, організації.

Всі відпустки визначаються в календарних днях. При цьому святкові й неробочі дні під час визначення тривалості відпустки не враховуються і не оплачуються.

Найбільш поширеною є щорічна основна відпустка. Її тривалість не повинна бути меншою ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочій рік, визначення якого здійснюється від дня укладеного трудового договору. Але з цього загального правила є винятки. Насамперед вони стосуються неповнолітніх (надається 31 календарний день); інвалідів І та II груп (ЗО днів), III групи (26 днів); керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти, науковим працівникам (56 днів) та іншим категоріям працівників, перелік яких установлено ст.б Закону України "Про відпустки".

Сезонним, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Загальна тривалість щорічних основною та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників зайнятих на підземних гірничих роботах, - 60 календарних днів.

Відпустка надається за затвердженим графіком у порядку черги. Перенесення відпустки дозволяється як виняток.

Право на щорічну відпустку повної тривалості у перший рік роботи на підприємстві, в установі, організації настає після закінчення шести місяців неперервної роботи на цьому підприємстві (в установі, організації).

До закінчення шестимісячного терміну роботи в перший рік роботи на підприємстві, а також у наступні роки за бажання працівника у зручний для нього час відпустка надається:

- неповнолітнім (до 18 років);

- інвалідам;

- жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після них;

- жінкам, які мають двох та більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда.

Забороняється не надавати відпустку протягом робочого року особам до 18 років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й тяжкими умовами чи з особливим характером праці.

У вирішені питань надання відпусток чинне законодавство встановлює деякі обмеження. Права на відпустку позбавлено:

- осіб засуджених до виправних робіт без позбавлення волі з їх відбуванням за місцем роботи на весь строк покарання;

-осіб, яких звільняють за порушення трудової дисципліни.

Питання для самостійної перевірки знань:

1. Що таке робочий час та його тривалість ?

2. Хто має право працювати неповний робочий час ?

3. Назвіть види часу відпочинку.

4. Хто позбавлений права на відпустку ?

5. Назвіть особливості прийняття на роботу неповнолітніх.

Література:

1.В.В. Копєйчиков . Правознавство, К. Юрінком , с.416-419

2.И.Я.Тодоров, Э.А.Чередниченко Основы государства и права, Д, 1997

3.И.Я.Тодоров, С.Я.Дрожжина Основы государства и права, Д,2004

4.С.В. Кивалов, П.П. Музыченко Основы правоведения Украины, Х, 2005

5.Кодекс законів про працю, Х,2001

Тема № 7. 4. Оплата праці.

1. Тарифна система. Тарифно-кваліфікаційні довідники. Тарифні сітки, тарифні ставки.

2. Форми і системи заробітної плати.

3. Нормування праці

4. Види відхилень від нормальних умов праці, передбачених тарифами. Оплата праці у надурочний час.

5. Порядок і строки виплати заробітної плати.

6. Обмеження утримань із заробітної плати.

7. Гарантійні виплати і доплати, їх види.

8. Обчислення середнього заробітку при гарантійних виплатах і доплатах.

1.Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає в собі тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Оплата праці проводиться на основі тарифних сіток, ставок і окладів, що встановлюються підприємствами самостійно.

Підприємства можуть використовувати тарифні сітки і шкали співвідношень посадових окладів, що визначаються галузевими угодами як орієнтири для диференціації оплати праці незалежно від професії, кваліфікації працівників, складності та умов виконування ними робіт.

Конкретні розміри тарифних ставок і окладів визначаються колективним договором в межах наявних кошті на оплату праці, але не нижче встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.

Форми, системи і розміри оплати праці працівників встановлюються самостійно в колективному договорі.

По часовій системі оплати праці у надурочний час оплачується у подвійному розмірі часової ставки. По відрядній системі оплати праці за працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється по часовій системі - за всі відпрацьовані години.

Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

- відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

- працівникам, які одержують місячний оклад - у розмірі одинарної годинної або денної ставки поверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки поверх окладу, якщо робота проводилась понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день На бажання працівника, який працював у святковий і

неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному тарифною угодою та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи у нічний час.

Оплата праці при невиконанні норм виробітку, браку і оплата часу простою.

При невиконанні норм виробітку, виготовленні продукції, що виявилась браком, та простої, які мали місце не з вини працівника, оплата проводиться в розмірах, які визначаються законодавством.

5.Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, які установлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

У разі, якщо день виплати заробітної плати випадає на неробочій, вихідний або святковий день, то заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом власника або уповноваженим ним органу:

1). Для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення на іншої місцевості. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2).при звільнені працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.

3).при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20% , а у випадках , окремо передбачених законодавством України - 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено 50% заробітку. Ці обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати при виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Оплата праці провадиться на основі тарифних сіток ставок і окладів, що встановлюються підприємствами самостійно.

Підприємства можуть використовувати тарифні сітки і шкали співвідношень посадових окладів, що визначаються галузевими угодами як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та умов виконуваних ними робіт.

Конкретні розміри тарифних ставок і окладів визначаються колективним договором в межах наявних коштів на оплату праці, але не нижче встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.

При погодинній оплаті праці робота в надурочний час оплачується за перші дві години в полуторному розмірі, а за наступні години в поданому розмірі.

При відрядній оплаті праці, а також у тих галузях народного господарства, де встановлено єдині тарифні ставки для робітників-відрядників і погодинних робітників, за роботу у надурочний час провадиться доплата в розмірі, встановленому законодавством. '

Компенсація надурочних робіт відгулом не допускається.

Робота у святковий та неробочий день оплачується у поданому розмірі:

- відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

- працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провалиться за години, фактично

відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встано­влюваному тарифною угодою та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

При виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника, оплата праці по ії виготовленню провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними ними виробами.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Заробітна плата виплачується не рідше як кожні півмісяця. Для окремих категорій працівників законодавством України бути встановлені інші строки виплати заробітної плати.

У тих випадках, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним або святковим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Питання для самостійної перевірки знань:

1. Що таке заробітна плата, її види ?

2. Розкрийте зміст системи оплати праці.

3. Які строки виплати заробітної платі вам відомі?

4. Як оплачується робота у нічний час?

5. Які гарантії і компенсації вам відомі?

Література:

1. В.В. Копєйчиков . Правознавство, К. Юрінком , с.416-419

2. И.Я.Тодоров, Э.А.Чередниченко Основы государства и права, Д, 1997

3. И.Я.Тодоров, С.Я.Дрожжина Основы государства и права, Д,2004

4. С.В. Кивалов, П.П. Музыченко Основы правоведения Украины, Х, 2005

5. Кодекс законів про працю, Х,2001

Тема № 6.5. Дисципліна праці.

1. Поняття дисципліни праці.

2. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.

3. Заохочення за зразкове виконання трудових обов'язків.

4.Дисциплінарна відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни.

5.Поняття матеріальної відповідальності працівників. Види матеріальної відповідальності.

1.Трудова дисципліна виступає необхідною умовою для незалежної організації будь-якої колективної праці та являє собою сукупність не лише певних правил поведінки працівників, а й питань, пов'язаних з необхідністю дотримання встановленого порядку, методів його забезпечення.

Трудову дисципліну характеризують такі чинники: чесна і сумлінна праця; своєчасне й точне виконання розпоряджень власника, підвищення продуктивності праці; поліпшення якості продукції; виконання технологічної дисципліни; додержання вимог охорони праці; дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії; збереження та зміцнення власності підприємств, установ, організацій.

2. Трудова дисципліна спирається на свідоме ставлення працівників до праці, що забезпечується методами переконання, заохочення, а часом примусу. Головним є метод переконання, спрямований на виховання відповідних якостей працівників, а також метод 'заохочення, тобто морального й матеріального стимулювання. Заохочення працівника є визнанням його професіоналізму та вираженням із боку власника поваги. Тому такий метод застосовується в разі досягнення високих трудових показників, поліпшення якості продукції, творчого підходу до трудової діяльності.

3. Серед основних видів заохочення визначаються такі: подяка, премії, вручення цінних подарунків, нагородження грамотами, державними відзнаками й нагородами.

Власником спільно з профспілкою можуть бути встановлені будь-які інші види заохочень, перелік яких закріплюється в колективних договорах. Правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Всі заохочення оголошуються власником у наказі, доводяться до відома трудового колективу і записуються до трудової книжки.

Для забезпечення трудової дисципліни, нарівні з методами переконання й заохочення, можуть застосовуватись і методи примусу, зокрема заходи дисциплінарного характеру, матеріальної відповідальності .

4. Дисциплінарна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності й застосовується виключно до порушників трудової дисципліни. Тому підставою для її застосування, поза сумнівом, є порушення трудової дисципліни.На працівника за порушення трудової дисципліни може бути накладено одне з дисциплінарних стягнень; догана або звільнення.

Чинне законодавство . відомчі статути й положення про дисципліну для окремих категорій працівників установлюють й інші дисциплінарні стягнення. Зокрема, до державних службовців, окрім загальних видів дисциплінарної відповідальності, застосовуються:

• попередження про неповну службову відповідальність;

• затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Дисциплінарна відповідальність, як будь-який процес, має певні особливості щодо порядку її застосування.Дисциплінарні стягнення можуть бути накладені: органом, якому надано право прийняття на роботу; вищим за ієрархією органом для працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутом, положенням чи іншим законодавчим актом про дисципліну.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця від дня його виявлення. До того ж, дисциплінарне стягнення не може бути накладене після того, як проминуть шість місяців од дня вчинення дисциплінарного проступку.

Для застосування дисциплінарного стягнення власник зобов'язаний зажадати письмового пояснення порушника.

За одне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Стягнення оголошуються наказом і повідомляється працівникові під розписку протягом трьох робочих днів.

Якщо протягом року від дня накладання дисциплінарного стягнення працівника не буде подано новому дисциплінарному стягненню, то він уважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. За сумлінну роботу з працівника стягнення може бути зняте і до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

5. Працівник, який завдав матеріальної шкоди підприємству, організації, установі, несе матеріальну відповідальність незалежно від того, чи був він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за діяння, що ними спричинено цю шкоду.

Підставою для застосування матеріальної відповідальності до працівника є наявність матеріальної шкоди, спричиненої втратою, пошкодженням, знищенням майна підприємства внаслідок протиправних діянь працівника, з яким укладено трудовий договір. Одже, ознаками шкоди, заподіяної підприємству є : пряма шкода, протиправність поведінки працівника, причинний зв'язок між протиправними діями та заподіяною шкодою, вина працівника.

Чинне законодавство встановлює два види матеріальної відповідальності: обмежену, яка не перевищує середнього заробітку працівника, і повну. Остання настає в таких випадках:

• за наявності між працівником і підприємством письмового договору про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності;

• коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

• якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки злочину;

• якщо шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

• коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, інструментів та інших предметів;

• якщо на працівника законодавством покладено повну матеріальну відповідальність;

• у разі завдання шкоди під час виконання трудових обов'язків;

• якщо службова особа є виною. в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Шкода, розмір якої перевищує середній заробіток працівника, може бути відшкодована працівником добровільно, а в разі відмови відшкодувати заподіяну шкоду питання відшкодування вирішується судом, який, до речі, також розглядає трудові спори.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Питання для самостійної перевірки знань:

1.Назвіть види заохочень і дисциплінарної відповідальності.

2.Які особливости застосування дисциплінарної відповідальності ?

3. Які види матерільної відповідальності вам відомі ?

4.Розкрийте зміст Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Література:

1. В.В. Копєйчиков . Правознавство, К. Юрінком , с.416-419

2. И.Я.Тодоров, Э.А.Чередниченко Основы государства и права, Д, 1997

3. И.Я.Тодоров, С.Я.Дрожжина Основы государства и права, Д,2004

4. С.В. Кивалов, П.П. Музыченко Основы правоведения Украины, Х, 2005

5. Кодекс законів про працю, Х,2001

Тема № 6.6. Трудові спори

1. Поняття і причини трудових спорів.

2. Органи що розглядають трудові спори. Підвідомчі трудових спорів. Комісії з трудових спорів (КТС). Виконання рішення КТС з трудових спорів. Підвідомчість трудових спорів суду. Строки звернення за вирішенням трудових спорів.

3. Поновлення на роботі неправильно звільнених і неправильно переведених працівників. Оплата за вимушений прогул.

4. Порядок вирішення трудових спорів (конфліктів).

1. Розрізняють індивідуальні й колективні трудові спори. Індивідуальні трудові спори - непорозуміння між працівником і власником (уповноважених ним органом), що виникли в трудових правовідносинах.

Колективні трудові спори - це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом із питань: установлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладання або зміни колективного договору; виконання колективного договору або його окремих положень; невиконання вимог законодавства про працю.