1. Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди.

Шкода заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою , яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків. Той, хто заподів шкоду, звільняється від ії відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з ії вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівників Організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків. Відповідальність за шкоду заподіяну у стані крайньої необхідності. Шкода, заподіяна у стані крайньої необхідності, повинна бути відшкодована особою яка ії заподіяла.

Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями державних громадських організацій, а також службових осіб шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов'язків у галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах якщоінше не передбачено законом.

За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років, відповідають його батьки (усиновителі) або опікун, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їх вини.

Якщо неповнолітній, який не досяг п'ятнадцяти років, заподіє шкоду в той час коли він перебував під наглядом учбового, виховального або лікувального закладу. вони несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини.

Неповнолітній віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за заподіяну ним шкоду на загальних підставах. У випадках, коли у неповнолітнього віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років не має майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, шкода у відповідній частині повинна бути відшкодована його батьками (усиновителями) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх вини. Цей їх обов'язок припиняється по досягненню тим, хто заподіяв шкоду, повноліття, а також в разі, коли у нього до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди.

Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянином, визнаним недієздатним. За шкоду, заподіяну громадянином, визнаним недієздатним, відповідає його опікун або організація, які зобов'язані здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть ,що шкода виникла не з їх вини. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки Організація і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін. зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого

У разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальної за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому одноразову допомогу в установленому законом порядку.

При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка

народилася після його смерті.

Шкода відшкодується: \

1) неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учням — вісімнадцятирічного віку;

2) жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам, старшим шістдесяти років, довічно;

3) інвалідам - на строк інвалідності;

4) одному з батьків або подружжя померлого незалежно від віку і працездатності, якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми років, до досягнення ними восьмирічного віку.

Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка

народилася після його смерті.

Шкода відшкодується: \

1) неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учням — вісімнадцятирічного віку;

2) жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам, старшим шістдесяти років, довічно;

3) інвалідам - на строк інвалідності;

4) одному з батьків або подружжя померлого незалежно від віку і працездатності, якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми років, до досягнення ними восьмирічного віку.

Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Питання для самостійної перевірки знань:

1. Які підстави відповідальності за заподіяння шкоди ?

2. Що таке джерело підвищенної небезпеки ?

3. Як неповнолітні несуть відповідальніть за заподіяння шкоди?

Літератіра :

1. Цивільний кодекс України, К., 2004

2.И.Я.Тодоров, Э.А.Чередниченко Основы государства и права, Д, 1997

3.И.Я.Тодоров, С.Я.Дрожжина Основы государства и права, Д,2004

4.С.В. Кивалов, П.П. Музыченко Основы правоведения Украины, Х, 2005

Тема № 4.6.Спадкове право.

1. Поняття спадкового права.

2. Час і місце відкриття спадщини.

3. Спадкоємство за законом.

4. Спадкоємство за заповітом.

5. Охорона спадщини.

1. Спадкове право—сукупність цивільно-правових норм що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування.

Майно, що залишилось після смерті його власника, називається спадковим майном, або спадщиною.

2. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а оголошення його померлим набирає законно сили після відповідного рішення суду.

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця якщо воно невідоме, — місце знаходження майна чи основної його частини, його смерті. Громадяни та держава можуть бути спадкоємцями як за заповітом, так і за законом. 3. Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом Спадкоємство за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом. Якщо спадкоємців за заповітом немає або жоден із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщи­ни, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Є категорія спадкоємців, яких називають негідними. Це особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця, будь-кого з його спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки дітей, щодо яких їх було позбавлено батьківських прав і не поновлено у цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, які злісно ухилялися від виконання покладених на них обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені у судовому порядку.

Є категорія осіб, названих необхідними спадкоємцями. Вони успадковують незалежно від змісту заповіту не менше 1/2 частки, яка б належала кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). До них належать неповнолітні діти спадкодавця (у тому числі усиновлені), а також непраце­здатні дружина, батьки (усиновителі) й утриманці померлого.

Спадкування за законом має місце у разі, коли спадкодавець не склав заповіту, коли спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини або не прийняв ії, коли спадкоємець за заповітом усувається від спадкування як негідний згідно із законом, коли заповідана лише частина майна, коли заповіт повністю або частково недійсний, коли спадкоємець за заповітом помер раніше від спадкодавця. Спадкоємці за законом призиваються до спадщини в порядку черги.

Згідно з чинним законодавством до первої черги відносяться:

• діти (у тому числі всиновлен);

• дружина та батьки (всиновлювачі) померлої

• дитина померлого, яка народилася після його смерті;

• онуки правнуки, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їхніх батьків, був би спадкоємцем.

Друга черга :

• брати 1 сестри померлого;

• дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері.

Окрім цього, до гурту спадкоємців за законом лежать утриманці, тобто непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

У третю чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько і тітка спадкодавця.

У четверту чергу право одержують особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім”єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

У п”яту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

4. Спадкування за заповітом має місце, коли внаслідок скла­деного спадкоємцем заповіту до однієї чи кількох осіб перехо­дить усе майно спадкодавця або його частина. Такими особа­ми можуть бути не лише громадяни, а й юридичні особи, а також держава. Заповідач може позбавити у заповіті права спадкування одного, кількох або усіх спадкоємців за законом.

Закон передбачає обов'язкову нотаріальну форму заповіту, проте згідно зі статтею Цивільного кодексу України є певні винятки. Так, до нотаріального посвідчення заповітів прирів­нюються заповіти громадян, що перебувають на лікуванні в лікарнях, проживають у будинках престарілих та ін. Ці запо­віти посвідчують визначені цивільним законодавством поса­дові особи. Заповідач має право покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання (це називається заповідальним відказуванням) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати його виконання. Він може також у випадку, якщо зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме ії, визначити іншого спадкоємця. Заповідач має право скасувати або змінити заповіт, скласти новий. Заповіт, скла­дений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він суперечить йому. Крім того, заповідач може подати заяву про скасування або зміну заповіту до нотаріаль­ної контори. Недійсність окремих частин заповіту не тягне за собою недійсності його в цілому.

5.Після відкриття спадщини державна нотаріальна контора за місцем її відкриття чи за місцезнаходженням спадкового майна вживає заходів з охоро­ни спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів або кредиторів.

Питання для самостйної перевірки знань:

1.Коли має місце спадкоємство за законом, за заповітом?

2. Хто може бути спадкоємцем ?

3. Черговість спадкоємців за законом до спадкування.

4. Що таке обов”язкова частина спадщини ? ЇЇ розмір ?

5. У чому полягають особливостіі спадкування неповнолітніх ?

Література:

1. Копєйчиков В.В. Правознавство, К..,Юрінком,2002. с.440-445.

2. Цивільний кодекс України, К.,2004