3.Договір поставки.

За договором поставки організація-поставник зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві у власність певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.

Кількість продукції, недопоставлена поставником або не вибрана покупцем в обумовлений строк, повинна бути поставлена в порядку і в строки, передбачені Положеннями про поставки.

Покупець вправі, повідомивши поставника, відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена, якщо в договорі не передбачено інше.

Продукція повинна бути поставлена в асортименті, передбаченому договором. За недопоставку продукції окремих видів, що входять до асортименту, поставник сплачує встановлену неустойку, хочу строк, передбачений договором, поставка в загальній вартості продукції була б виконана.

Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам або зразкам. В разі поставки продукції більш низької якості, ніж вимагається стандартом, затвердженими технічними умовами чи зразком, покупець зобов'язаний відмовитися від прийняття і оплати продукції, а якщо продукція вже оплачена покупцем, то внесена ім сума підлягає поверненню.

Якщо поставлена продукція відповідає стандартам або технічним умовам, але виявиться більш низького сорту, ніж було обумовлено, то покупець має право прийняти продукцію з оплатою за ціною, встановленою для продукції відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати продукції.

Для позивів, що випливають з поставки продукції неналежної якості, встановлюється 6 місячний строк дійсності з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставленої йому продукції.

Продукція повинна поставлятися комплектне відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. У договорі може бути передбачено поставку продукції з додатковими до комплекту виробами або без окремих непотрібних покупцеві виробів, що входять до комплекту. Якщо комплектність не визначена стандартом, затвердженими технічними умовами або прейскурантом, вона в необхідних випадках може визначатися договором. При неукомплектованні поставником продукції в установлений за погодженням сторін строк покупець вправі відмовитись від продукції.

У випадках поставки продукції неналежної якості або не комплексної покупець стягує з поставника встановлену неустойку (штраф) і, крім того, завдані такою поставкою збитки без зарахування неустойки (штрафу).

4. Державне страхування.Види страхування

Державне страхування здійснюється у формі обов'язкового добровільного страхування

Обов'язковому страхуванню підлягає майно, зазначене в законі на умовах, ним встановлених.

За обов'язковим страхуванням страхова організація при настанні передбаченої законом події (страхового випадку) відшкодовує страхувальникові або іншій особі, який належить застраховане майно, понесену нею шкоду: при повній загибелі майна — у повній сумі страхового забезпечення, а при частковому пошкодженні — у розмірі відповідної частини страхового забезпечення. Страхувальник зобов'язаний вносити встановлені страхові платежі.

Види обов'язкового особистого страхування встановлюються законодавством

Договір добровільного страхування

За договором добровільного страхування страхова організація зобов'язується при настанні зазначеної у договорі події (страхового випадку):

за майновим страхуванням — відшкодувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесену шкоду (виплатити страхове відшкодування) у межах обумовленої за договором суми (страхової суми), а коли майно застраховане не в повній вартості — відповідну частину шкоди, якщо інше не передбачене правилами страхування;

за особистим страхуванням - сплатити страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір обумовлену за договором суму незалежно від належних йому сум по державному соц. страхованню, соц. забезпеченню і сум належних в порядку відшкодування шкоди.

Страхувальник зобов'язується вносити встановлені страхові платежі.

До страхової організації що оплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням переходить у межах цієї суми право вимоги, яку страхувальник (або інша особа, яка одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.