43

АНОТАЦІЯ

В ході виконання курсової роботи проведені розрахунки: капітальних вкладень на автоматизацію, виробничої програми підприємства, заробітної плати персоналу у відповідності до їх розряду та до соціальних нарахувань. Розраховано економічний ефект від впровадження приладів для автоматизації технологічного процесу, описані типи та характеристика технологічного обладнання та об’єкту автоматизації, обгрунтований позитивний ефект автоматизації даного технологічного процесу та витрат енергоресурсів, а також розраховані капітальні витрати. Зроблено висновки по даній курсовій роботі.

В даній курвовій роботі широко розкрито питання про методи обчислення скупного економічного ефекту від технічних нововедень.

ВСТУП

Харчова промисловість являє собою складний виробничий комплекс народного господарства, створений великою кількістю підприємств та організацій, головною задачею яких є ефективна переробка сільгосппродуктів. Головним напрямком розвитку харчової промисловості являється постійна інтенсифікація технологічного виробництва та впровадження агрегатів більшої виробничої потужності при одночасному зменшенні його габаритів, металомісткості, енергоспоживання та зниження собівартості одиниці готової продукції.

В останні роки відбулися значні зміни в масштабах і рівні автоматизації технологічних процесів харчових виробництв. Застосовуються новітні вимірювальні, технічні засоби й системи керування на електронній основі. Створюються та впроваджуються в харчову індустрію автоматизовані технологічні комплекси на основі використання мікропроцесорної техніки. Як доведено на практиці, автоматизація суттєво знижує витрати на енергетичні ресурси, а це ознака великої економії коштів, що є дуже вигідним як для великого так і для малого підприємства. Також за рахунок автоматизації значно збільшуються об'єми продукції, що виготовляється на підприємстві і її собівартість. Автоматизація виробництва є однією з основних складових прискорення науково-технічного прогресу в харчовій промисловості та розвитку ринкової економіки В будь-якому випадку автоматизація є вигідною для підприємства, але необхідно врахувати витрати на впровадження автоматизації, і за який час ці витрати окупляться.

Метою курсової роботи є розрахунок економічного ефекту від впровадження системи автоматизації варочного відділення кондитерської фабрики.

Завданням курсової роботи є розрахунок витрат на експлуатацію обладнання та обґрунтування позитивного ефекту від впровадження системи автоматизації.

1 ВИХІДНІ ДАНІ

Таблиця 1.1 – Вихідні дані до курсової роботи

Техніко – економічні показники	Одиниці вимірювання	До автоматизації	Після автоматизації
Виробнича потужність обладнання	кг/год	1000	1000
Коефіцієнт використання потужності	-	0,74	0,79
Кількість змін роботи обладнання за добу	зміни	2	2
Кількість днів капітального ремонту	дні	14	14
Кількість днів поточного ремонту	дні	19	19
Кількість святкових днів	дні	8	8
Чисельність обслуговуючого персоналу	чоловік	4	2
Відсоток єдиного соціального внеску (21 клас ризику)	%	37,18	37,18
Відсоток премії від тарифної ставки	%	24	24
Відсоток доплат за шкідливі умови праці	%	12	12
Встановлена потужність обладнання	кВт/год	1,9	-
Вартість 1 кВт/год. електроенергії	грн	1,15	1,15
Вартість встановленого обладнання	грн	142000,00	-
Норма амортизації	%	10	10
Норма витрат на поточний ремонт	%	4	4
Транспортні витрати	%	-	7
Заготівельно-складські витрати	%	-	12
Витрати на монтаж та налагодження приладів	%	-	9

Таблиця 1.2 – Перелік приладів і засобів автоматизації

Найменування приладів, марка, тип	Кількість, шт	Ринкова ціна за одиницю, грн	Вартість всього, грн
Мікропроцесорний регулятор МІК-21	6	1450	8700
Мікропроцесорний регулятор МТР-8	1	1350	1350
Індикатор технологічний ИТМ-2	1	720	720
Регулятор-сигналізатор рівня РОС-301	4	450	1800
Витратомір ИР-51	4	370	1480
Термоперетворювач опору ТЭРА ТСМ 1-3н	9	70	630
Датчик рівня ДСП.3	8	73	584
Виконавчий механізм МЕО100/25-0.25	7	670	4690
Електроконтактний манометр ТМ-610Р.05	1	90	90
Клемно-блочне з’єднання КБЗ-28Р-11-0,75	6	320	1920
Блок живлення БП 24-4к	1	160	160
Блок живлення БП 24-2к	2	120	240
Автоматичний вимикач АК63-1МГ	23	12	276
Кнопка управління ПКЕ 112	8	15	120
Лампа сигналізації напруги	1	9	9
Табло ТСБ	1	45	45
Перемикач режимів	6	79	474
Шафа щита ШЩ-ЗД-I-2200х800х600	1	1450	1450
Всього:			24738

Таблиця 1.3 – Перелік монтажних матеріалів

Найменування монтажного матеріалу	Кількість, шт/м	Ринкова ціна за одиницю, грн	Вартість всього, грн
Монтажна рейка DP 7/3,5	7	12	84
Рейка Р800 ТКЗ-101-83	1	10	10
Рейка Р6 600 ТКЗ-100-83	2	15	30
Скоба СЗ 600 ТКЗ-125-83	7	8	56
Скоба СФ 600 ТКЗ-126-83	4	11	44
Кутник УП 4,225, l = 430	1	16	16
Кабель КВВГ 5 1,0	250	3	750
Кабель КВВГ 7 1,0	150	4	600
Всього:			1590

2 Методи обчислення сукупного економічного ефекту

ВІД ТЕХНІЧНИХ НОВОВЕДЕНЬ

Впровадження в виробництво досягнень науково-технічного прогресу вимагає інвестування значних коштів. При вирішенні питання про доцільність впровадження заходів з підвищення рівня виробництва спочатку керівництво підприємства глибоко аналізує попит на певну продукцію і її ліквідність, а також питання оцінювання економічної ефективності.

До груп технічних новин і нововведень, стосовно і яких визначаються й оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи й раціоналізаторські пропозиції.

Отже, єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Він в основному виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід).

Ефект від впровадження інновацій може бути позитивним (економія затрат) і негативним (збитковим). Обидва види ефекту враховуються в виробничій діяльності і взаємопов'язані. Вживається також поняття відвернених збитків, тобто таких, яких вдалося уникнути в результаті використання досягнень НТП.

Залежно від кола вирішуваних завдань величину економічного ефекту можна і треба обчислювати в одній із двох форм – народногосподарській (загальний ефект за умов використання нововведень) і внутрішньогосподарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень).

Народногосподарський економічний ефект визначається через порівнювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання; він відбиває ефективність тієї чи тієї групи технічних нововведень з погляду їхнього впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу "наука-виробництво-експлуатація (споживання)", дає змогу оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів.

Перша форма економічного ефекту як оцінний показник використовується на стадіях обґрунтування доцільності розробки та наступної реалізації нових технічних рішень і вибору найліпшого варіанта таких, а друга – у процесі реалізації новин (нововведень), коли вже відомі ціни на нову науково-технічну продукцію та обсяги її виробництва.

Незважаючи на відмінності між двома формами виразу економічного ефекту (народногосподарського – індекс нг, внутрішньогосподарського – індекс вг), способи їхнього обчислення є ідентичними; вони визначаються як різниця між результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і витратами на досягнення таких за певний розрахунковий період Т, тобто

(2.1)

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу – розрахункового року за допомогою спеціального коефіцієнта приведення αt що обчислюється за формулою:

, (2.2)

де Ен – норматив приведення різночасних витрат і результатів (Ен = 0,1);

tp – розрахунковий рік;

t – рік, за який витрати і результати приводяться до розрахункового

року.

Таблиця 2.1 – Абсолютні значення коефіцієнтів приведення α для відповідних

років t розрахункового періоду

Кількість років, що передують розрахунковому	αt	Кількість років, що йдуть за розрахунковим	α
10	2,5937	1	0,9091
9	2,3579	2	0,8264
8	2,1436	3	0,7513
7	1,9487	4	0,6830
6	1,7716	5	0,6209
5	1,6105	6	0,5645
4	1,4641	7	0,5132
3	1,3310	8	0,4665
2	1,2100	9	0,4241
1	1,1000	10	0,3855
0	1,0000	15	0,2394

З урахуванням чинника часу народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень дорівнює:

, (2.3)

де Рt – Вt – вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році

розрахункового періоду;

t – відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

Початковий рік розрахункового періоду – це рік початку фінансування розробки технічних новин, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду заведено вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння виробництвом і використання в народному господарстві. Він може визначатись нормативними (очікуваними) строками оновлення продукції або засобів праці з урахуванням їхнього техніко-економічного старіння.

Загальні результати технічних нововведень визначаються як сума основних( і супровідних ) результатів:

, (2.4)

Основні результати обчислюються за формулами:

• для засобів тривалого користування :

, (2.5)

• для нових предметів праці:

, (2.6)

де Цt – ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування),

що її виробляють за допомогою нових засобів праці або предметів праці

в році t;

Vt – обсяг застосування нових засобів праці або предметів праці в році t;

W – продуктивність засобів праці в році t;

Dt – витрата предметів праці на одиницю продукції, що виготовляється з

використанням цих предметів у році t.

До супровідних результатів належать додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства (наприклад, запровадження нових видів транспортних засобів може зумовити додаткову економію на складах та перевалочних базах завдяки скороченню запасів вантажів, а використання нових засобів автоматизації – зменшення обсягу незавершеного виробництва тощо), а також економічна оцінка соціальних і екологічних наслідків реалізації технічних нововведень. Вартісну оцінку останніх можна знайти, користуючись формулою:

, (2.7)

де – вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів використання

технічних нововведень у році t;

– величина окремого результату (в натуральних вимірниках) з

урахуванням масштабу його впровадження в році t;

– вартісна оцінка одиниці окремого результату в році t;

n – кількість показників, що враховуються за визначення впливу технічного

нововведення на соціальну сферу й навколишнє середовище.

Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення за розрахунковий період включають витрати на виробництво та використання продукції, тобто

, (2.8)

При цьому витрати як на виробництво, так і на використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції), обчислюються однаково:

, (2.9)

де С_t – поточні витрати на виробництво (використання) продукції в році t без

урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

К_t – одночасні витрати на виробництво (використання) продукції у році t;

Л_t – залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, що

вибувають у році t.

До складу поточних включаються витрати, що враховуються згідно з чинним на підприємствах порядком калькулювання собівартості продукції, а до одночасних – капітальні вкладення та інші витрати одномоментного характеру. Зокрема, до них відносять витрати на: науково-дослідні, конструкторсько-технологічні і проектні роботи; освоєння виробництва і доробку дослідних зразків продукції; придбання устаткування, його транспортування, монтаж і налагодження; спорудження нових або реконструкцію діючих будівель та інших елементів нерухомих основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури; поповнення оборотних коштів, котре зв'язане з реалізацією технічного нововведення; кошти, потрібні для запобігання негативним соціальним, екологічним та іншим наслідкам.

Наявність народногосподарського економічного ефекту від того чи того технічного нововведення не завжди свідчить про доцільність його використання. Таке може трапитись у разі, коли економічно вигідне для народного господарства в цілому нове технічне рішення призводить до погіршання певних економічних показників діяльності окремих наукових організацій або підприємств, причетних до відтворювального циклу "наука-виробництво-експлуатація (споживання)".

Тому необхідно завжди визначати не лише загальну величину економічного ефекту, а й ту його частку, яку має одержати кожний з учасників процесу створення й реалізації технічного нововведення, тобто обчислювати внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект.

Оцінка внутрішньовиробничого (комерційного) економічного ефекту звичайно здійснюється з використанням показників:

1. прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства;

2. похідних вимірників - коефіцієнта ефективності капітальних витрат (внутрішньої норми ефективності, терміну окупності капітальних витрат).

За умов функціонування ринкових економічних відносин між контрагентами виробництва для оцінки комерційного економічного ефекту від створюваних технічних новин і використовуваних технічних нововведень можна застосовувати показник прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації); його обчислюють за формулою:

, (2.10)

де П_t – прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової

організації) у році t;

Р_t – виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-

технічного (споживчого) призначення в році t за ринковими (іншими

застосовуваними) цінами;

С_t – собівартість продукції в році t;

В_t – загальна сума виплат з балансового прибутку підприємства (наукової

організації) та податків у році t.

Загальні результати технічних нововведень визначається як сума основних і супровідних результатів.

Оцінювання основних результатів здійснюється за формулами

1) для нових засобів праці тривалого користування:

( 2.11)

де - ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових засобів

праці;

- обсяг використання нових засобів праці;

- продуктивність засобів праці.

2) для нових предметів праці:

(2.12)

де - витрати предметів праці на одиницю продукції, виготовленої з їх

використанням.

До супровідних результатів належать додаткові економічні результати у різних сферах народного господарства.

Сумарні витрати на реалізацію технічних нововведень за розрахунковий період включають витрати на виробництво та використання продукції тобто.

При цьому витрати на виробництво і використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції) обчислюються однаково за формулою:

, (2.13)

де C – поточні витрати на виробництво (використання) продукції без

урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

K – одночасні витрати на виробництво (використання) продукції;

L – залишкова вартість (ліквідне сальдо) основних фондів, що вибувають.

З метою більш глибокого економічного аналізу ефективності технічних новин (нововведень) варто обчислювати й оцінювати також інші похідні вимірники – коефіцієнт ефективності одночасних витрат (внутрішню норму ефективності), строк їхньої окупності тощо.

В Україні практично не створені умови для ефективного здійснення інноваційної діяльності. Перешкоди фінансового, політичного, правового, організаційного характеру постають на шляху масової реалізації інновацій.

За сучасних умов розбудови соціальне орієнтованої економіки стає можливим і необхідним принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його суть полягає у визнанні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів технічних новин і нововведень щодо критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівнювання й вибору найліпшого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійснюється у певній послідовності.

По-перше, проводиться ранжирування цілей розробки, виробництва й використання об'єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого – максимізацію економічної ефективності.

По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що їх зафіксовано в державних і міжнародних стандартах, а також у цільових нормативах соціального характеру, – якщо новини не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.

По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння й вибору треба розглядати тільки соціальне й екологічно допустимі (і в цьому розумінні – ефективні) варіанти технічних новин чи нововведень; найліпший з них визначається вже за економічним критерієм.

3 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЄКТУ АВТОМАТИЗАЦІЇ

3.1 Характеристика обладнання, яке підлягає автоматизації

Технологія виробництва відливних глазурованих цукерок в поточній лінії передбачає процеси варіння, відливки та глазуруванні. Основні компоненти : фруктове пюре, молочний сироп, патока та цукровий сироп – відбираються в заданих кількостях з проміжних збірників насосом, що приводиться в дію електродвигуном, і через трубопровід надходить в рецептурний змішувач, з якого суміш перекачується в змієвиковий варильний апарат, та уварюється за допомогою гріючої пари. Після уварювання вона направляється в помадозбивальну, а потім в темперуючу машину, в процесі яких задається необхідна кількість дрібних кристалів в помаді. Після завершення всіх процесів маса переміщується до відливної машини.

Основним технологічним обладнанням являється:

• Двороторний змішувач;

• Змієвиковий варильний апарат типу 33А;

• Помадозбивальна машина ШАЄ-800;

• Темперуюча машина.

Двороторний змішувач складається з корпусу 4, встановленого на станині 10, закритій з усіх боків огорожами 14. Усередині корпусу розташовані два горизонтальних вала 6 з фігурними лопатями 5 розгорнутими щодо осей валів на 60 °. Таке розташування, а також наявність в лопатях циліндричних отворів, створюють умови для ефективного отримання однорідної маси.

Рисунок 3.1 – Змішувач з двома горизонтальними валами

Компоненти надходять в корпус 4 через решітки 8 при відкритій кришці 9. Вали обертаються в опорах 3 і приводяться в рух від електродвигуна 13 через ремінну передачу 1 і спеціальний редуктор 2. Конструкцією двороторного змішувача передбачено зустрічний рух маси вздовж стінок корпусу. При цьому лопаті поділяють змішувальну масу на шари і передають їх в сусідні зони. Отримана однорідна маса вивантажується з двороторного змішувача через патрубок 12, який під час змішування закритий заслінкою.

Двороторнй змішувач може бути забезпечений сорочкою 7, заповненою парафіновим маслом, яке нагрівається електричними підігрівачами, також можуть бути (водяна, парова та ін. сорочки).

Змієвиковий варильний апарат складається із сталевого корпусу (варильної колони), всередині якого розташований мідний змійовик. В середину циліндра подається пар тиском 4-6 ат. та рецептурна суміш вологістю 45-50% плунжерним насосом безперервно подається в змійовик варильної колони, де відбувається уварювання. Зварена маса з температурою 100-105С з змійовика потрапляє в паровідділювач, де відбувається відділення сокової пари. Продуктивність даного апарату складає 1000 кг/год. Ємність двошарова з термоізоляцією. Також конструкція апарату передбачає аварійний і запобіжний клапани, конденсатовідвідник.

Рисунок 3.2 – Змійовиковий варильний апарат

Помадосбивальна машина складається з станини, на якій встановлені електропривод і секційний корпус. До станині підведені магістралі водяного охолодження. Корпус машини складається з трьох робочих секцій, приймальні секції та двох опорних секцій. Секції з'єднані один з одним за допомогою фланців, які мають центрувальні виступи.

Усередині секцій проходить порожнистий шнек, в якій по трубі подається охолоджуюча вода. Відпрацьована вода через розширювач зливається в воронку. Шнек приводиться в рух від електродвигуна клиноремінною передачею.

Приймальна секція призначена для прийому увареного сиропу з паровідділювача. Через неї сироп з паровідділювача надходить в машину.

Робочі секції призначені для інтенсивного охолодження сиропу і збивання його в помаду. Простір між трубами служить охолоджуючої сорочкою, яка виготовлена у вигляді спіральних каналів.

Рисунок 3.3 – Помадозбивальна машина ШАЄ-800

Технічні характеристики:

• Продуктивність по помаді 1000 кг / год.;

• Час проходження сиропу-помади 34 сек.;

• Температура сиропу 112 ° С, помади на виході 64 ° С, вхідної води 17° С;

• Витрата води 50-70 л / хв.;

• Число обертів шнека за хвилину – 320;

• Число штуцерів для збивання – 30;

• Маса 800 кг.

Темперуюча машина – обладнання призначене для темперування і зберіганням рідких і напіврідких кондитерських продуктів.

Рисунок 3.4 – Темперуюча машина

Змішувач являє собою круглий бак з нержавіючої сталі з конусним дном. Усередині бака встановлена знімна мішалка з приводом, розташованому на кришці бака. Підігрів продукту в робочій ємності здійснюється за допомогою пароводяної сорочки.

.Для охолодження продукту в пароводяної сорочці передбачений патрубок для підведення і зливу холодної води. Завантаження продукту здійснюється через люк в кришці робочої ємності. Розвантаження - через вентиль в конусному дні. Для вивантаження грузлих продуктів, або подачі на інший рівень передбачений в кришці патрубок з вентилем для підпору повітрям.

Технічні характеристики:

• Робоча ємність, дм3 - 1000;

• Швидкість обертання мішалки - 30;

• Мішалка рамна;

• Наявність пароводяної сорочки нагріву;

• Максимальна температура в робочій ємності - 120 ° С.