49. Розкрийте сутність поняття - тарифна політика страховика.

Тарифна політика представляє собою процес розробки, обґрунтування та визначення порядку застосування страхового тарифу. Зазначений процес є цілеспрямованою діяльністю страховика по встановленню, уточненню, упорядкуванню страхових тарифів з метою забезпечення поєднання інтересів учасників страхових відносин: успішного та беззбиткового розвитку страховика та встановлення раціональної ціни на страхові послуги для страхувальників. 

Принципи побудови тарифної політики страхування: 1) Еквівалентність страхових стосунків в країні. Це означає, що ні-то-ставки повинні максимально відповідати вірогідності збитку; 2) Доступність тарифних ставок для страхувальника знаходиться в прямій залежності від числа страхувальників і кількості застрахованих об'єктів. 3) Стабільність розмірів страхових тарифів впродовж довгого часу. Якщо тарифні ставки залишаються незмінними протягом багатьох років, у страхувальників зміцнюється упевненість у фінансовій стійкості страхової організації. 4) Розширення об'єму страхової відповідальності, якщо це дозволяють тарифні ставки, що діють. 5) Забезпечення самоокуповування і рентабельності страхових операцій.

Зазначені принципи вимагають свого організаційного удосконалення, оптимізації проведення розрахунків, їх раціоналізації, інформаційного забезпечення, підвищення професійного рівня працівників.  Досить суттєвим для ефективного використання визначених страхових тарифів є їх диференціація в залежності від видів та форм страхування, ступеню ризику, територіального місцезнаходження об’єктів страхування тощо. 

З боку держави здійснюється контроль за правильним розра­хунком страхових тарифів, хоча тарифну політику кожна страхова компанія визначає самостійно.

50. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності.

Перестрахування є системою економічних відносин, в процесі яких страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності по ним (з урахуванням своїх фінансових можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування, забезпечення фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій. 

Перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і нормальної діяльності будь-якого страхового товариства. 

Одночасно перестрахування виконує допоміжні функції: дає змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики;сприяє запровадженню та поширенню нових видів страхування; створює умови для формування однорідного збалансованого портфеля.

Перестрахуванням досягається не тільки захист страхового портфеля від впливу на нього серії великих страхових випадків або навіть одного катастрофічного випадку, але і те, що оплата сум страхового відшкодування по таких випадках не лягає важким тягарем на одне страхове товариство, а здійснюється колективно всіма учасниками. Страховик, що прийняв на страхування ризик і передав його повністю або частково в перестрахування іншому страховикові, іменується перестрахувальником або цедентом. Страховик, що прийняв у перестрахування ризики, іменується перестрахувальником. Сприяння у передачі ризику в перестрахування часто надає перестрахувальний брокер. Прийнявши у перестрахування ризик, перестрахувальник може частково передати його третій страховикові. Таку операцію прийнято іменувати ретроцесій, а перестраховика, що передає ризик у ретроцессию, - ретроцессіонером. Власне утримання - це визначена частина страхової суми, яку страхова компанія залишає або "утримує" на власній відповідальності і в межах якої вона вважає доцільним відшкодувати ймовірні збитки. Ця сума визначається окремо за: страховим полісом, одному ризику, ряду ризиків. Частки ризиків, що перевищують визначений рівень, передаються в перестрахування. Комісія є частиною страхової премії, яка закладена в тарифну ставку в розмірі витрат на ведення справи і яка залишається у цедента, оскільки він:відповідає перед страхувальником за всю страхову суму;обслуговує увесь договір перестрахування;передає перестраховику відповідну частину премії;виконує (опосередковано) функцію посередника, надаючи можливість цесіонеру працювати.

Тантьема (додаткова комісія) - комісійна винагорода цеденту з прибутку перестраховиків за ризиками, що передані їм цедентом. У професійних перестраховиків витрати значно нижчі, ніж у страховиків, тому рентабельність їх діяльності вища. На цій основі страховик-цедент обумовлює тантьему у договорі перестрахування. Перестрахувальний договір є юридичним документом, що визначає взаємовідносини перестрахувальника та перестраховика, і встановлює їхні права й обов'язки. З розвитком перестрахування були вироблені певні вимоги та визначені стандартні умови договорів, до яких, залежно від методу перестрахування, вносяться певні зміни та доповнення, однак при цьому зберігаються базові умови основних договорів.