45. Суб’єкти перестрахування та їх роль в забезпеченні фінансової стійкості страховика.
В основі перестрахування лежить договір, за яким одна сторона - страхова компанія (цедент) - передає повністю або частково страховий ризик (групу страхових ризиків певного виду) іншій стороні - страховій або перестрахувальній компанії (перестраховику), яка у свою чергу, бере на себе зобов'язання виплатити цеденту відповідну частину страхового відшкодування при виникненні страхового випадку. Слід зазначити, що передаючи перестраховику частину відповідальності з прийнятих на себе страхових ризиків, цедент віддає йому й певну частину отриманих страхових премій. Механізм передачі страхового ризику можна зобразити такою схемою:
Процес, пов'язаний з передачею ризику, отримав назву цедування ризику або перестрахувальної цесії. Страхова компанія, що віддає ризик, називається цедентом або перестрахувальником, а перестраховик, що приймає ризик - цесіонарієм або цесіонером.
Проте ризик, що прийнятий певним конкретним перестраховиком від цедента, досить часто піддається подальшій передачі повністю або частково іншому перестраховому товариству, яка отримала назву ретроцесії. У такому випадку перестрахова компанія, що віддає ризик у перестрахування третьому учаснику, називається ретроцедентом, а та, що приймає ретроцедований ризик - ретроцесіонарієм.
46. Проаналізуйте методи перестрахування. Факультативне та облігаторне перестрахування.
Перестрахування може здійснюватися необов'язковим та обов'язковим методом, тобто факультативно та облігаторно. Існує також факультативно-облігаторний метод. Ці методи відрізняються обов'язками сторін, які витікають з умов договорів перестрахуван-ня, які - відповідно до методів передачі ризику поділяються на: факультативні; облігаторні; факультативно – облігаторні;
Факультативний метод перестрахування вирізняється повною свободою потенційних сторін договору перестрахування: цеденту - у вирішенні питання, яку частину ризику залишити на власному утриманні; перестраховику - у вирішенні питання прийняття ризику в тому чи іншому обсязі. Договір факультативного перестрахування - це індивідуальна угода, що у більшості випадків стосується одного ризику.
Для перестрахувальника цей метод дає змогу вибрати найбільш прийнятні для себе умови перестрахування, які пропонуються різноманітними перестраховиками, а також розмістити ризик у кількох перестраховиків. Переваги факультативного методу перестрахування: можливість вибору для компанії-цедента якомога сприятливіших умов перестрахування; використання цедентом перестрахування в тих випадках, коли він повинен розширити свою діяльність у сфері несприятливих для нього видів страхування.
Характерною особливістю цього методу є можливість регулювання цедентом розміру власного утримання. Недоліки факультативного методу перестрахування: перестрахувальник не має права без згоди перестраховика змінювати умови страхування; витрати з оформлення факультативного перестрахування досить великі, особливо, якщо воно пропонується декілька разів; надання достатньо повної інформації перестраховику про ризик при частому факультативному перестрахуванні дає додаткову інформацію конкурентам про андеррайтерську політику компанії-цедента, тобто втрачається конфіденційність; неможливість автоматичного поновлення факультативного захисту обмежує свободу цедента при продовженні дії договорів страхування, тому цедент повинен якомога раніше повідомити перестраховика про своє бажання продовжити договір;
Облігаторне перестрахування зобов'язує цедента передати перестраховику в межах певної частки усі ризики одного й того ж характеру, взяті на страхування.
Договір облігаторного перестрахування - угода, що охоплює увесь страховий портфель страховика або його значну частину; визначає ліміти відповідальності, які будуть автоматично захищені; узгоджує обмеження та винятки. До переваг облігаторного методу перестрахування можна віднести: універсальний характер - використання в усіх галузях і видах страхування, на усіх страхових ринках світу; рівномірний розподіл сприятливих і несприятливих ризиків між цедентом і цесіонарієм; автоматичність передачі та приймання ризиків вимагає значно менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків для обох сторін; можливість розвитку довгострокових відносин між сторонами; гарантія підтримки перестраховика надає більшої свободи цеденту при здісненні страхових операцій; сприяння удосконаленню техніки перестрахування та розробки системи договорів у різних галузях та видах страхування.
Недоліки цього договору: можливість виникнення потреби в додатковому факультативному перестрахуванні; невизначении термін дії з правом взаємного припинення шляхом завчасного повідомлення сторін про прийняте рішення, що не завжди вигідно одній із сторін. На практиці також зустрічається змішана (перехідна) форма договору перестрахування - факультативно-облігаторна, названа договором "відкритого захисту". Вона дає цеденту свободу прийняття рішень: які ризики і в якому розмірі слід передати перестраховику. У свою чергу, перестраховик зобов'язаний прийняти цедовані частини ризиків на завчасно визначених умовах. Таким чином, факультативність передбачається для страховика, а облігаторність - для перестраховика.