Тема 7. Бюджетне контролювання та регулювання на

ПІДПРИЄМСТВІ

7.1. Загальні положення щодо здійснення бюджетного контролювання та регулювання на підприємстві

7.2. Контролювання та регулювання бюджетів на засадах еластичності витрат

7.3. Контролювання та регулювання бюджетів на засадах структурування витрат

7.1. Загальні положення щодо здійснення бюджетного контролювання та регулювання на підприємстві

Слово контроль має французьке походження "controle" — перевірка або спостереження з метою перевірки, уговорилось у свою чергу від латинського "contra" — префікс, що означає про­тидію, та від латинського "role" — здійснення будь-якої дії. Ви­ходячи з цього, поняття "контроль" доцільно тлумачити як пе­ревірку певних об'єктів для протидії чомусь небажаному, вияв­лення, попередження та фіксування небажаних фактів [15, с. 9]. Бюджетне контролювання — це вид управлінської діяльності, пов'язаний із перевіркою та оцінюванням результативності фун­кціонування бюджетної системи на підприємстві відповідно до встановлених критеріїв і стандартів, та, зокрема, оцінюванням бюджетів організації. Доцільно зазначити, що бюджетне конт­ролювання охоплює широкий спектр питань, пов'язаних зі здійсненням перевірки досягнення бюджетних показників, оцінюванням кінцевих результатів виконання бюджетів, вияв­ленням факторів та причин, що зумовили невиконання бю­джетних показників, виявленням недоліків у діяльності центрів відповідальності та функціонуванні бюджетних систем загалом, визначенням ефективності бюджетних витрат і раціональності розподілу ресурсів організації, виявленням неузгодженостей у процедурі консолідування бюджетних показників, визначен­ням ефективності бюджетного мотивування тощо. Тобто бюд­жетне контролювання забезпечує перевірку та оцінюванням результативності реалізації бюджетного планування, організу­вання та мотивування і служить базою для здійснення бюджет­ного регулювання [19; 40; 41; 59; 62; 81; 146; 148].

Для підвищення ефективності контролювальної роботи у бю­джетній сфері, подальшого розроблення методики бюджетного контролю доцільно ознайомитись із класифікацією бюджетного контролю за низкою незалежних та істотних ознак, а саме: за етапами контролю бюджетних процесів, рівнем охоплен­ня контролем об'єктів, періодичністю проведення, рівнем цент­ралізації бюджетування, формами здійснення [15; 63; 67].

За етапами контролю бюджетних процесів бюджетний конт­роль поділяється на попередній (здійснюється оцінювання об­грунтованості та ефективності бюджетних процесів перед по­чатком їх реалізації, також контролюються усі вхідні ресурси для забезпечення реалізації бюджетних процесів); поточний (за­стосовується у процесі реалізації бюджетних процесів стосов­но усіх факторів, суб'єктів, процедур, взаємозв'язків тощо); за­вершальний (передбачає перевірку кінцевих результатів, отри­маних внаслідок реалізації бюджетних процесів).

За рівнем охоплення бюджетний контроль доцільно поділя­ти на суцільний (передбачає послідовну перевірку всієї сукуп­ності підконтрольних об'єктів: ресурси, роботи, центри відпо­відальності, документація тощо) та вибірковий (здійснюється лише відносно окремих об'єктів з усієї сукупності).

За періодичністю проведення виділяють перманентний кон­троль (постійний) та періодичний (здійснюється у кінці робо­чого тижня, декади, місяця, кварталу). При цьому на підприємстві, як правило, формується поєднання перманетного контролю для одних об'єктів та періодичного для інших.

За ознакою рівня централізації бюджетування виділяють центра­лізований контроль (здійснюється спеціальною контролюючою службою підприємства (наприклад, бюджетним комітетом чи відділом, фінансовим відділом), характеризується використанням суворих правил, інструкцій, жорстких нормативів і закритістю інфор­мації) та децентралізований контроль (здійснюється на місцях на різних рівнях та ланках управління, характеризується прозорістю інформації та активною взаємодією між суб'єктами контролю).

За формами здійснення умовно виділяють бюджетний конт­роль кількісний та якісний, які між собою тісно взаємопов'я­зані, оскільки будь-який підконтрольний об'єкт оцінюється з кількісної і якісної сторін.

Для забезпечення дієвого бюджетування на підприємстві доцільно формувати систему бюджетного контролювання, скла­дові елементи якої (об'єкти, предмети, суб'єкти, технологія та інструментарій контролю) наведені на рис. 4.2.

СИСТЕМА БЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЮ

Об'єкти бюджетного контролю	Предмети бюджетного контролю	Суб'єкти бюджетного контролю	Технологія бюджетного контролю	Інструментарій бюджетного контролю
1		1
Складові та результати бюджетних процесів (бюджетного планування, організування, мотивування): бюджети різних видів та для різних об'єктів (видів бізнесу, операцій, центрів відповідальності, проектів, програм тощо), усі види ресурсів тощо	Усі бюджетні показники або цільові (лімітні) бюджетні показники, узгодженість показників взаємоза-лежних бюджетів, характе-ристики складових бюджетних процесів та результатів тощо	Структурні підрозділи, комітети підприємства, окремі посадові особи (менеджери), які здійснюють контроль за реалізацією бюджетування в організації	Процес здійснення бюджетного контролю: 1. Встановлення цілей та завдань бюджетного контролю. 2. Підбір та уточнення критеріїв і стандартів бюджетного контролю. 3. Оцінювання об'єктів та предметів бюджетного контролю. 4. Зіставлення фактичних даних зі стандартами та критеріями. 5. Аналіз відхилень та визначення потреби у Корективах.	Методи бюджетного контролю, принципи здійснення, процедури бюджетного контролю

Рис. 4.2. Складові елементи системи бюджетного контролю

в організації

Як вказувалося вище, бюджетне контролювання покли­кане перевірити та оцінити результативність та ефективність бюджетної системи організації в цілому, тому об'єктами бю­джетного контролю виступають окремі складові та результати бюджетних процесів (бюджетного планування, організуван­ня, мотивування): працівники, ресурси, стадії здійснення, взаємозв'язки. Окремо у даному випадку доцільно виділити у ролі об'єктів бюджети організації, оскільки вони є основ­ними методами менеджменту, що продукуються у результаті бюджетування. Предметами бюджетного контролю виступа­ють характеристики бюджетних процесів та їх складових (кваліфікація розробників та виконавців бюджетів, функції та повноваження працівників центрів відповідальності, якість інформаційного забезпечення бюджетних Процесів, результативність системи мотивування за виконання бю­джетних показників тощо) та, зокрема, характеристики бю­джетів (бюджетні показники ресурсної частини та частини потреб, цільові (лімітні) бюджетні показники, узгодженість між показниками взаємозалежних бюджетів тощо). До суб'єктів бюджетного контролю належать посадові особи (пе­реважно менеджери інституційного, управлінського та тех­нічного рівнів управління) та формальні групи підприємства (командні групи, центри відповідальності, комітети), які здійснюватимуть контролювальні процедури. Кількість, склад і структура суб'єктів бюджетного контролю залежить від рівня централізації бюджетного управління, розмірів організації, рівня розвитку бюджетної системи на підприємстві, специфіки діяльності тощо.

Інструментарій бюджетного контролю складається з прин­ципів бюджетного контролю (основних вихідних положень щодо здійснення бюджетного контролю на підприємстві), методів бюджетного контролю (способів та прийомів здійснення бюджетного контролю в організації та процедур бюджетного контролю (порядку і послідовності здійснення бюджетного контролю відносно визначених об'єктів та предметів) .

Вибір методів бюджетного контролю здійснюється за кри­теріями:

— ефективності (досягнення визначених цілей, результатив­ності, точності та практичної придатності контролю);

— простоти і надійності (доступності контролеру, достовір­ності результатів дослідження);

— економічності (економії часу і засобів на проведення кон­тролю);

— науковості (обгрунтованості);

— комплексності (застосування мінімальної кількості ме­тодів з максимальною інформаційною віддачею) тощо.

Процедури бюджетного контролю пов'язані з визначенням послідовності, термінів проведення контролювальних опе­рацій, закріпленням завдань бюджетного контролю за конкрет­ними працівниками організації тощо.

Бюджетне регулювання — вид управлінської діяльності, по­в'язаний з усуненням недоліків, відхилень, неточностей, неузгодженостей, що виявлені у процесі бюджетного контролюван­ня, та здійсненням необхідних коректив на попередніх етапах бюджетування. При цьому у літературних джерелах [5; 16; 23; 98; 99; 101; 102; 127] для забезпечення бюджетного регулюван­ня рекомендується використовувати систему управління за відхиленнями, відповідно до якої здійснюється управлінське реагування на відхилення фактичних характеристик бюджет­ної системи від планових при перевищенні певного ліміту (різні автори вказують такі його значення: 4-8%), який встановлюєть­ся підприємством самостійно, та якщо відхилення і недоліки визнані суттєвими. При цьому доцільно зауважити, що відхи­лення можуть бути як позитивними, так і негативними, але ре­гулювання реалізовуватиметься як у першому, так і у другому випадку. Бюджетне регулювання може стосуватись будь-якого із попередніх етапів бюджетування: бюджетного планування, організування, мотивування та контролювання. Інформацій­не забезпечення бюджетного регулювання здійснюється пере­важно на етапі бюджетного контролювання. Досліджуючи відхилення доцільно враховувати [23, с. 374-378; 101; 102; 127]:

— абсолютний та відносний розмір відхилень;

— повторюваність відхилень;

— контрольованість відхилень (на зовнішні відхилення (зміни цін постачальниками, зміна валютних курсів тощо) підприємство, як правило, не може безпосередньо впливати);

— позитивність чи негативність відхилень;

— вартість і корисність дослідження.

Як вказувалося вище, найважливішими об'єктами контро­лювання та регулювання у бюджетуванні виступають бюджети

та їхні характеристики. Бюджетний контроль, який за своєю сутністю повинен охоплювати всі елементи бюджетних систем, на вітчизняних підприємствах переважно перетворюється у контроль бюджетів.

Основними завданнями контролювання бюджетів є:

— оцінювання виконання планових бюджетних показників;

— виявлення відхилень, недоліків та неточностей у бюджетах;

— виявлення факторів та причин, що зумовили виникнен­ня відхилень при реалізації планових бюджетів;

— виявлення неузгодженостей між бюджетними показни­ками різних бюджетів підприємства;

— визначення нераціонального, нецільового та неефектив­ного використання ресурсів підприємства;

— виявлення резервів при виконанні бюджетів;

— визначення ефективності бюджетних витрат і видатків;

— виявлення касових розривів;

— визначення фінансової стійкості підприємства на заса­дах звітних бюджетів.

Процес контролювання та регулювання бюджетів здійснюється на будь-якому підприємстві у такій послідовності:

1. Попереднє контролювання та регулювання. Передбачає оцінювання бюджетних показників на етапі формування пла­нових бюджетів (бюджетному плануванні) і у разі виявлення певних невідповідностей здійснення регулювання планових бюджетів.

2. Поточне контролювання та регулювання. Передбачає оцінювання поточного виконання планових бюджетів протя­гом бюджетного періоду, а у разі непрогнозованої зміни умов функціонування чи суттєвих невідповідностей у планових та поточних фактичних бюджетних показниках здійснення регу­лювання планових бюджетів на залишковий бюджетний пері­од та регулювання на етапах бюджетного організування і моти­вування.

3. Завершальне контролювання та регулювання. Передба­чає оцінювання фактичних бюджетних показників у порівнянні з плановими актуалізованими бюджетними показниками, ви­явлення суттєвих недоліків, відхилень і забезпечення регулювання на етапах бюджетного планування, організування і мо­тивування.

Для забезпечення контролю виконання бюджетних показ­ників доцільно використовувати методи контролю відхилень фактичних результатів від планових, які базуються на методах аналізу (трендового, факторного, кореляційно-регресійного тощо), синтезу, порівняння, середніх і відносних величин, гру­пування, огляду, експертних оцінок тощо. При цьому викори­стовуються методи горизонтального контролю (динамічного (оцінювання та порівняння бюджетних показників за декілька періодів), звітно-планового (оцінювання рівня виконання бю­джетних показників у порівнянні з запланованими), змішано­го) та вертикального контролю (передбачає оцінювання струк­тури бюджетів за витратною та доходною, видатковою та дохідною частинами, активами та пасивами). Щодо звітно-планового методу горизонтального контролю, то тут є певна особливість, яка полягає в адаптивності сформованого планового бюджету відносно змін середовища функціонуван­ня (фіксований, гнучкий чи неперервний бюджет). Найвищої результативності та отримання об'єктивної інформації щодо рівня виконання бюджету можна досягнути на засадах плано­вих гнучких та неперервних бюджетів, які є актуалізованими і прив'язуються до реального діапазону ділової активності підприємства. Хоча високого рівня результативності можна досягнути і в межах фіксованих бюджетів, якщо вони розроб­ляються на короткий бюджетний період за стабільного середо­вища функціонування. Отже, за невідповідності планового бюджету вимогам реальності він перестає бути дієвим методом управління і потребує актуалізації стосовно реального діапазо­ну ділової активності [132, с. 467].

Контроль виконання бюджетних показників може харак­теризуватися декількома рівнями залежно від розвитку бюджет­ної системи на підприємстві, а саме:

— контролюванням виконання показників зведених бю­джетів координуючим центром;

- контролюванням показників локальних бюджетів відпо­відними підрозділами організації;

— контролюванням показників допоміжних і спеціальних бюджетів відповідними групами працівників чи підрозділами організації.

При реалізації контролювання виконання бюджетних по­казників доцільно насамперед визначити рівень відхилення фактичних показників від планових. Такі відхилення можуть бути позитивні (коли фактичний дохід, надходження переви­щують заплановані в межах планового рівня ділової активності) та негативні (коли фактичні витрати та видатки перевищують планові в межах закладеного у бюджетах рівня ділової актив­ності). Якщо відхилення незначні, то вони, як правило, ігно­руються, якщо ж вони перевищують установлений підприєм­ством ліміт, то відбувається дослідження факторів та причин, що зумовили наявний стан справ, після чого приймаються рішення щодо реалізації регулювальних заходів.

Доцільно зауважити, що відхилення залежно від причин виник­нення поділяють на дві групи [10; 23, с. 368; 101, с. 44; 102; 132]:

— відхилення, зумовлені плануванням (пов'язані з помил­ками та прорахунками під час формування прогнозів, розроб­лення кошторисів, бюджетів, недостовірністю чи неповнотою вхідної інформації);

— відхилення, зумовлені діяльністю (пов'язані з непередбачуваними чи малопрогнозованими змінами у внутрішньому та зовнішньому середовищах функціонування підприємства).

Послідовність здійснення контролювання виконання та ре­гулювання бюджетних показників наведена на рис. 4.5 [10; 23, с. 369; 101; 102]. Після виконання бюджету виникає необхідність у здійсненні контролювання виконання бюджетних показників порівняно із плановим бюджетом, при цьому відбувається ви­явлення відхилень та оцінка їх значимості. Якщо виявлено значні відхилення фактичних бюджетних показників від пла­нових, то виникає необхідність пошуку причин їх виникнен­ня: неточність планування чи непередбачувана зміна умов фун­кціонування протягом бюджетного періоду. Залежно від цього здійснюються відповідні корегувальні дії на одному з етапів реалізації бюджетування: бюджетному плануванні, організу­ванні чи бюджетному мотивуванні тощо

Як зазначалося вище, для забезпечення ефективного конт­ролю виконання бюджетних показників фактичні показники слід співставляти з плановими, скорегованими з урахуванням фактичного обсягу діяльності. Тобто плановий бюджет пови­нен підлягати актуалізації на базі формування гнучкого бю­джету з урахуванням реального рівня ділової активності. Зас­тосування гнучкого бюджету дає змогу розподілити загальну ве­личину відхилення від гнучкого бюджету на відхилення внаслідок зміни рівня витрат (ефективності діяльності) та відхи­лення внаслідок зміни обсягу (результативності діяльності) (рис. 4.6). При цьому ефективність характеризує взаємозв'я­зок між витраченими ресурсами і досягнутими результатами, а результативність — міру досягнення поставленої мети [23, с. 371; 101, с. 45; 132, C.468J.

Варто зауважити, що методика обчислення відхилень зале­жить від системи калькулювання витрат на підприємстві. За умов використання системи калькулювання змінних витрат розрахунок відхилень базується на показнику маржинального

доходу (виручка від реалізації за вирахуванням змінних витрат), а за умови калькулювання повних витрат — на показнику при­бутку. Відповідно класифікація відхилень витрату системі каль­кулювання змінних витрат грунтується на розподілі їх на змінні та постійні, а в разі калькулювання повних витрат — на роз­поділі їх на виробничі та операційні (табл. 4.1) [23, с. 372-373, 453-454; 52; 101, с. 45-46; 102; 127]. При цьому ретельний кон­троль відхилень бюджетних показників передбачає визначен­ня відхилень та їх чинників за усіма статтями витрат (табл. 4.2) [16; 23, с. 423-435; 101; 1021

Таблиця 4.1 Порядок обчислення відхилень від планового бюджету за умов застосування систем калькулювання повних та змінних витрат

Види відхилень	Система калькулювання повних витрат	Система калькулювання змінних витрат
1. Відхилення внаслідок зміни ціни реалізації	(Планова ціна за одиницю — Фактична ціна за одиницю) * Фактичний обсяг продажу	(Плановий маржинальний дохід на одиницю — Фактичний маржинальний дохід на одиницю) * Фактичний обсяг продажу
2. Відхилення внаслідок зміни обсягу продажу певного виду продукції	(Плановий обсяг продажу — Фактичний обсяг продажу) * Плановий прибуток на одиницю	(Плановий обсяг продажу -Фактичний обсяг продажу) * Плановий маржинальний дохід на одиницю
3. Відхилення внаслідок зміни загального обсягу продажу	(Плановий обсяг продажу — Фактичний обсяг продажу) * Плановий середній прибуток на одиницю	(Плановий обсяг продажу — Фактичний обсяг продажу) * Плановий середній маржинальний дохід на одиницю
4. Відхилення внаслідок зміни структури продажу	(Плановий обсяг продажу — Фактичний обсяг продажу) * (Плановий прибуток на одиницю — Плановий середній прибуток на одиницю)	(Плановий обсяг продажу — Фактичний обсяг продажу) * (Плановий маржинальний дохід на одиницю — Плановий середній маржинальний дохід на одиницю)

Таблиця 4.2

Порядок обчислення відхилень витрат

Види відхилень витрат	Розрахунок відхилень
1	2
1. Відхилення прямих матеріальних витрат за рахунок ціпи	Фактична кількість матеріалів * (Планова ціна — Фактична ціна)
2. Відхилення прямих матеріальних витрат за рахунок використання	(Планова кількість матеріалів — Фактична кількість матеріалів) * Планова ціна
3. Відхилення прямих витрат на оплату праці за рахунок тарифної ставки	(Планова тарифна ставка — Фактична тарифна ставка) * Фактична кількість годин
4. Відхилення прямих витрат на оплату праці за рахунок продуктивності праці	(Планова кількість годин — Фактична кількість годин) * Планова тарифна ставка
5. Відхилення змінних виробничих накладних витрат за рахунок ставки розподілу	(Планова ставка розподілу * Фактична кількість годин праці) - Фактичні змінні накладні витрати
6. Відхилення змінних виробничих накладних витрат за рахунок продуктивності праці	(Плановий час для фактичного обсягу виробництва — Фактичний час) * Планова ставка розподілу змінних накладних витрат
7. Відхилення постійних виробничих накладних витрат за рахунок виконання бюджету	Планові постійні накладні витрати — Фактичні постійні накладні витрати
8. Відхилення постійних виробничих накладних витрат за рахунок обсягу виробництва	(Фактичний обсяг виробництва — Плановий обсяг виробництва) * Планова ставка розподілу постійних накладних витрат на виріб
9. Відхилення постійних виробничих накладних витрат за рахунок продуктивності праці	(Планова кількість годин праці на фактичний обсяг — Фактична кількість годин праці) * Планова ставка розподілу постійних накладних витрат на годину
10. Відхилення постійних виробничих накладних витрат за рахунок використання потужності	(Фактичний час — Плановий час) * Планова ставка розплоділу постійних накладних витрат на годину
11. Відхилення змінних витрат за рахунок цін на ресурси	(Планова ціна за одиницю ресурсів -Фактична ціна за одиницю ресурсів) * Фактична кількість використаних ресурсів
12. Відхилення змінних витрат за рахунок ефективності використання ресурсів	(Планова кількість використаних ресурсів — Фактична кількість використаних ресурсів) * Планова ціна за одиницю

Для забезпечення системності та комплексності контролю­вання та регулювання виконання бюджетів на підприємствах доцільно формувати звіт про їх виконання. Такі звіти обов'яз­ково формуються відносно всіх бюджетів, які розробляються на підприємстві. Стандартна форма звіту про виконання бю­джету зображена за допомогою табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Звіт про виконання бюджету__________________________

(назва бюджету)

Статті бюджету		Планові бюджетні показники	Фактичні бюджетні показники	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення	Значимість відхилення	Пояснення	Заходи щодо регулювання
Код	Назва

Звіт про виконання бюджетних показників доцільно фор­мувати за мінімальними бюджетними періодами (частковими) регулярно, оскільки лише за дотримання цієї умови створю­ються можливості для виявлення тенденцій у відхиленнях бю­джетних показників та ігнорування несуттєвих відхилень, що сприятиме економії часу управлінців.

Як вказувалося вище, на підприємствах доцільно формува­ти три основні бюджети (бюджет доходів та витрат, бюджет руху грошових коштів та балансовий бюджет), що дає змогу вико­нати одне із найголовніших завдань контролювання бюджетів - оцінити фінансовий стан підприємства на засадах розрахун­ку низки показників, що характеризують майновий стан, ліквідність, фінансову стійкість, ділову активність та рента­бельність підприємства (табл. 4.4) [5; 10; 31; 51; 52; 56; 70; 73; 115; 122; 126; 129; 140].

Таблиця 4.4 Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства

Показники	Формули для розрахунку			Нормативні значення
1. Показники майнового стану
1.1. Коефіцієнт зносу основних засобів	Знос основних засобів у звітному періоді / Первісна вартість основних засобів на поч. звітного періоду			Зменшення
1.2. Коефіцієнт оновлення основних засобів	Введення основних засобів у звітному періоді / Первісна вартість основних засобів на кін. звітного періоду			Збільшення
1.3. Коефіцієнт вибуття основних засобів	Списання та вибуття основних засобів у звітному періоді / Первісна вартість основних засобів на поч. звітного періоду			Повинен бути меншим, ніж коефіцієнт оновлення основних засобів
2. Показники ліквідності
2.1. Коефіцієнт покриття	Оборотні засоби / Поточні зобов'язання			> 1
2.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	(Оборотні засоби - Запаси) / Поточні зобов'язання			0,6-0,8
2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	(Поточні фінансові інвестиції + грошові кошти та їх еквіваленти) / Поточні зобов'язання			>0 (збільшення)
2.4. Чистий оборотний капітал (гр. од.)	(Оборотні засоби — Поточні зобов'язання)			>0 (збільшення)
3. Показники фінансової стійкості
3.1. Коефіцієнт бюджетної автономії	Власний капітал / Активи			>0,5
3.2. Коефіцієнт фінансування	(Забезпечення наступних витрат та платежів + Довгострокові зобов'язання + Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів) / Власний капітал			<1
3.3. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	(Оборотні засоби — Поточні зобов'язання) / Поточні зобов'язання			>0,1
3.4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	(Оборотні засоби і поточні зобов'язання) / Власний капітал		Збільшення
4. Показники ділової активності
4.1. Коефіцієнт оборотності активів	Чистий дохід від реалізації продукції / (Активи на поч. звітного періоду + Активи на кін. звітного періоду) / 2		Збільшення
4.2. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Чистий дохід від реалізації / (Кредиторська заборгованість на поч. звітного періоду + Кредиторська заборгованість на кін. звітного періоду) / 2		Збільшення
4.3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Чистий дохід від реалізації / (Дебіторська заборгованість на поч. звітного періоду + Дебіторська заборгованість на кін. звітного періоду) / 2		Збільшення
4.4. Період погашення дебіторської заборгованості (Дні)	365 / Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		Зменшення
4.5. Період погашення кредиторської заборгованості (дні)	365 / Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		Зменшення
4.6. Коефіцієнт оборотності запасів	Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) / (Запаси на поч. звітного періоду + Запаси на кін. Звітного періоду) / 2		Збільшення
4.7. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	Чистий дохід від реалізації продукції / (Первісна вартість основних засобів на поч. звітного періоду + Первісна вартість основних засобів на кін. звітного періоду) / 2		Збільшення
4.8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу	Чистий дохід від реалізації продукції / (Власний капітал на поч. звітного періоду + Власний капітал на кін. Звітного періоду) / 2		Збільшення
5. Показники рентабельності
5.1. Коефіцієнт рентабельності активів	Чистий прибуток / (Активи на поч. звітного періоду + Активи на кін. звітного періоду) / 2	>0 (збільшення)
5.2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	Чистий прибуток / (Власний капітал на поч. звітного періоду + Власний капітал на кін. звітного періоду) / 2	>0 (збільшення)
5.3. Коефіцієнт рентабельності реалізації	Чистий прибуток / Чистий дохід від реалізації продукції	>0 (збільшення)
5.4. Коефіцієнт рентабельності виробництва продукції	Чистий прибуток / Собівартість реалізації продукції	>0 (збільшення)

На більшості вітчизняних підприємств основною ціллю впровадження бюджетних систем є удосконалення управління грошовими потоками для уникнення касових розривів та підтримання необхідного рівня платоспроможності. Досягнен­ня цієї цілі здійснюється на засадах якісного формування бю­джету руху грошових коштів, оперативного контролювання та регулювання грошових потоків. Узагальнення фактичних ма­теріалів та проведені дослідження дозволяють визначити по­няття "стійкості бюджету руху грошових коштів", яке характе­ризується такими станами бюджету надходжень і видатків:

1) Стійкий стан бюджету (передбачені бюджетом видатки покриваються повністю за рахунок власних джерел).

2) Нестійкий стан бюджету (передбачені бюджетом видат­ки покриваються повністю за рахунок власних джерел та част­ково — за рахунок залучених і позичених джерел).

3) Кризовий стан бюджету (передбачені бюджетом видатки повністю не покриваються за рахунок власних і залучених дже­рел фінансування за відсутності альтернативних варіантів фінансування.