ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

Значення води в житті рослин переоцінити важко. Вона необхідна для підтримки структурної цілісності клітин, тканин, усього організму. Всі життєві процеси в рослинах проходять у водному середовищі. Вода приймає участь у процесі фотосинтезу, у транспорті мінеральних речовин. На створення 1 частини органічної речовини рослина витрачає близько 400 частин води. Кількість води, яка надходить до рослин, визначає весь хід обміну речовин, забезпечує не лише наростання біомаси, але й особливості анатомії та морфології рослини. Для водоростей вода є середовищем мешкання, а для суходільних рослин – важливим екологічним фактором.

В природі, як відомо, вода зустрічається у вигляді атмосферних парів, краплино-рідкому та твердо-кристалічному стані. Вологість у різних точках земної кулі неоднакова. Найбільше опадів випадає в екваторіальній зоні (від 10° південної широти до 10° північної широти). Зазвичай, кількість опадів і в цій зоні різна, але переважають території з рясними дощами. Особливо багато опадів випадає у верхів'ях Амазонки та на островах Малайського архіпелагу (Південно-східна Азія). Тут кількість опадів сягає іноді 12 000 мм на рік. В Європі найбільш вологим місцем є Црквице на березі Адріатичного моря (4 620 мм на рік), в Росії це район Батумі (2 500 мм на рік), на Україні – Карпати (1 000 – 1 200 мм на рік). Але, в той же час, у тропіках є регіони, де кількість опадів дуже маленька – вони навіть не можуть змочити поверхню грунту. Так, у Перуанській пустелі та Лівійській пустелі опади не випадають взагалі.

Важливою умовою, яка впливає на розподіл опадів, є температура. Зі зниженням температури від екватора до полюсу зменшується інтенсивність випаровування і вологоємність повітря. В холодних зонах повітря не здатне утримувати багато водяних парів. В теплих, навпаки, може конденсуватися велика кількість пару з води, яка випадає у вигляді дощу. Велику роль у перерозподілі опадів по земній поверхні відіграє наявність великих водних просторів. Чим ближче море чи океан, тим більше випадає опадів. На цей же перерозподіл впливає наявність гірських систем. Скажімо, на узбережжі Тихого океану у Перу та, частково, Чилі є пустеля Атакама, де по декілька років не буває дощів. Вона утворилася завдяки гірським хребтам, які затримують дощові хмари, що надходять з океану. Щось схоже спостерігається і у нас в Україні на Закарпатті, де випадає дещо більше дощів, ніж у розташованому на сході Прикарпатті. Звичайно, це не призводить до утворення пустель, але певна затримка вологи відбувається, що відбилося, в деякій мірі, на формуванні рослинних угруповань, розташованих на сході від гір.

При вивченні екології рослин в тому чи іншому районі земної суші слід пам'ятати про різну кількість опадів протягом року. В екваторіальній зоні є два періоди дощу: березень – квітень та жовтень – листопад. Але в Африці в басейні річки Конго, при дуже великій кількості річних опадів (до 2 230 мм), є дуже сухі періоди року (липень – серпень), коли дощі не випадають. У середніх широтах, в тому числі й в Україні, максимальна кількість опадів частіше припадає на липень – вересень та січень – лютий.

Рослини по різному поглинають воду протягом вегетаційного періоду. Найбільша її кількість поглинається при наявності вологого грунту, добре розвинутої транспіруючої поверхні та теплого, сухого повітря. Для прикладу можна навести соснові ліси, що зростають на високих піщаних дюнах в помірному кліматі. В таких екологічних умовах високий ступінь транспірації спостерігається лише в період вегетації безпосередньо після дощу. Велика кількість вологи поглинається після літніх злив, але цей процес припиняється через декілька діб після того, як закінчується комбінована дія сили тяжіння і поглинаючої здатності коренів, в результаті чого настає точка стійкого в'янення.