• Відновлення УГКЦ (1990 р.):

  • У 1987 р. – українська греко-католицька церква частково вийшла з підпілля; громадський комітет за відновлення діяльності УГКЦ очолив колишній політичний в’язень Іван Гель.

  • Московський патріархат всіляко перешкоджав відродженню церкви.

  • Влітку 1988 р. – папа римський Іоанн-Павло II через свого посланця кардинала Казаролі, який прибув на святкування 1000-ліття хрещення Русі, передав М.Горбачову листа, в якому порушив питання про долю УГКЦ.

  • У 1989 р. – в західних областях України різко загострилися стосунки між Російською православною церквою і УГКЦ; офіційна влада зволікала з визнанням УГКЦ; протягом 1989 р. – розпочалося масове тривале голодування віруючих за відновлення своєї церкви; однак усі ці факти замовчувались.

  • У грудні 1989 р. – М. Горбачов зустрівся з Іоанном-Павлом II; з’явилися певні зрушення у напрямку легалізації греко-католицької церкви.

  • У квітні 1990 р. – демократична влада Львова повернула греко-католикам собор св. Юра.

    • Відродження Української автокефальної православної церкви:

      • 19 серпня 1989 р. – в день релігійного свята Спаса настоятель храму Петра і Павла у Львові В. Ярема разом із паствою оголосили про свій розрив із Російською православною церквою і перехід в УАПЦ.

      • У червні 1990 р. – в Києві відбувся перший собор відновленої УАПЦ, який проголосив патріархом київським і всієї України митрополита Мстислава, який доти проживав у США, де очолював громади заборонених в УРСР прихильників УАПЦ.

      • Патріарх Мстислав – племінник Симона Петлюри, який через усе своє життя проніс любов до України.

      • Значних труднощів зазнала УАПЦ у східній та південній частинах України; величезна громада УАПЦ в Харкові ніяк не могла домогтися передачі церкві хоча б одного із закритих харківських храмів.

Шахтарський страйк 1989 р.

• Влітку 1989 р. – розпочалися страйки шахтарів, які стали новим явищем суспільного життя, початком відродження робітничого руху, але в новій якості.

Причини страйків

• Невдале реформування економіки.

• Невирішеність багатьох економічних і соціальних питань; надзвичайно низька технічна оснащеність шахт; протягом двох десятиліть 250 із 400 шахт Донбасу працювали без реконструкції; тяжкі умови праці шахтарів; частка ручної праці шахтарів складала 53%; висока смертність від нещасних випадків.

• Низька заробітна платня; довгий робочий день, хоча офіційно він становив 6 годин.

• Непослідовність у лібералізації суспільно-політичного життя.

  • 15 липня 1989 р. - початок страйку на шахті «Ясинуватська-Глибока»; через кілька днів страйкували вже 193 шахти.

  • 22 липня 1989 р. – між шахтарями та урядом СРСР було підписано угоду про виконання вимог страйкарів; до Москви вирушила делегація шахтарів домагатися гарантій виконання угоди.

Особливості страйків:

• Висока організація, створення страйкових комітетів і робітничих дружин;

• Висування поряд з економічними політичних вимог: ліквідація парткомів на підприємствах; націоналізація майна КПРС; відставка уряду та місцевого партійно-радянського керівництва; деполітизація правоохоронних органів; скасування 6-ї статті Конституції СРСР; дозволити вільне створення політичних партій та рухів, заборонити суміщення партійних і державних посад.

Наслідки страйків

• Справляючи політичний вплив на динаміку політичних процесів, страйки шахтарів водночас призвели до значних втрат; прямі збитки від страйків лише за 1989 р. склали 1,7 млн. тонн вугілля.

Значення страйків:

• Масові виступи шахтарів розхитували основи тоталітарної системи.

• Вперше за роки радянської влади робітники відкрито продемонстрували, що їхні інтереси розходяться з інтересами комуністичної партії, з інтересами тоталітарної держави.