4. Вікові можливості розвитку процесу самовиховання

У кожному віці свої можливості самовиховання, що визначаються закономірностями загального й індивідуального розвитку дітей, цілісним становленням особистості.

Уже в дошкільному віці можна говорити про елементи самовиховання на основі свідомого наслідування зразкам поводження старших і однолітків, на основі становлення самостійності («Я сам!») Е. А. Аркин, А. Я. Арет, А. А. Люблинська вказують, що таке елементарне самовиховання пов'язане з керуванням своїм тілом, рольовими іграми, рухами, утриманням від неправильних дій, але головне - з виробленням позитивних звичок поводження.

У молодшому шкільному віці зустрічається епізодичне самовиховання (тривалістю від двох-трьох днів до місяця) переважно в напрямку вироблення вміння правильно вчитися й фізичних вправ. А. Я. Арет, А. Г. Ковальов зв'язують самовиховання молодших школярів з їхньою зростаючою самостійністю, самоствердженням в очах однолітків і дорослих.

Спостереження в спортивних школах, палацах і будинках культури показують, що вироблення спортивних якостей, навичок культурного поводження й деяких трудових умінь ведеться в тих випадках, якщо: а) є однакові вимоги, обов'язкові для всіх учасників виховного процесу; б) сильно проявляється прагнення молодшого школяра затвердити себе в очах старших і однолітків; в) дитина відчуває позитивні зрушення у своєму розвитку, одержує підкріплення у вигляді похвали тренера, керівника кружка, батьків. Різного роду інтереси лише часом можуть викликати самовиховання, але й те в сполученні з позитивним прикладом товаришів, учителів, батьків.

Самовиховання підлітків досліджувалося багатьма вченими. За даними А. И. Висоцького, И. И. Купцова, В. Г. Куценко, А. П. Макаровської, М. С. Тайчинова й інших, є прямий зв'язок між рівнем самосвідомості й всіх показників самовиховання протягом усього підліткового періоду. Відзначено також розмаїтість видів роботи над собою, причому часто один працює над собою в розумовій області, іншої - у моральної, третій - у фізичній або трудовій під впливом однієї й тієї ж виховної роботи. При цьому всі дослідники одностайно відзначають важливість розвитку самостійності як практичної основи для самовиховання підлітків.

Розповімо про роботу, що проводилася нами в одному з експериментальних класів по розвитку логічного мислення в навчанні.

Учителі математики в процесі доказу учнями теорем, самостійного рішення завдань учили аналізу й синтезу, порівнянню й протиставленню. Робилося це послідовно: спочатку, наприклад, діти вирішували завдання, у яких придумували дані, потім по власних вимірах писали тексти завдань, потім перетворювали приклади в завдання, нарешті, становили завдання на певне правило, використовуючи пройдений матеріал по фізиці, біології, історії.

Учителі російської мови в цих же класах розвивали логічне мислення на всіх основних видах робіт: при формулюванні правил, при складанні схем морфологічного й синтаксичного розбору, при написанні викладів і творів і т.д. У кожному виді роботи наростання самостійності здійснювалося послідовно..;

Гіпотеза полягала в тому, що таке наростання самостійності, поступовий розвиток аналітичних якостей мислення приведе до вміння аналізувати свої особисті якості, робити висновку про результати роботи над собою. Гіпотеза підтвердилася лише частково. Як правило, курс на розвиток логічного мислення в навчанні піднімає інтерес підлітка до навчання, підвищує його вимогливість до себе, розвиває самокритичність, поглиблює самосвідомість, але переважно в навчальній діяльності. Перенос цього розвитку на моральне життя відбувається із працею. Проте курс на розвиток самостійності в навчальній роботі сприяє підвищенню результативності самовиховання в будь-якому напрямку. .

Самовиховання в 4-6-м класах, як правило, носить пасивний характер, його зміст повністю визначається вихованням, умовами життя підлітка, ідеали не мають ще достатньої зрілості й сили. Молодші підлітки не можуть займатися самовихованням без спонукання вихователів, без їхнього контролю й допомоги.

Молодші підлітки не в змозі займатися всебічним і глибоким самовихованням моральних якостей і чорт характеру, хоча їм і подобаються люди цілеспрямовані, наполегливі. Тільки 8 з 283 п'ятикласників займалися виробленням самовладання, витримки, сили волі. Це найрозвиненіші учні, але становили вони лише 3 відсотки від загального числа п'ятикласників. Для систематичного самовиховання в цій області в молодших підлітків немає достатньої психологічної бази. У них слабкі поняття про моральність, немає стійких критеріїв для самооцінки.

Найбільшу віддачу дає в четвертому - шостому класі фізичне самовиховання. Підлітки палко бажають стати сильніше, выносливее, міцніше. Для цього вони охоче опановують спортивними вміннями й навичками - учаться ковзатися, стрибати із трампліна й т.д. Працюючи Над собою в цьому напрямку підлітки швидше домагаються результатів. Тільки невелика частина спортивних умінь, що займаються самовихованням, і навичок робить це погано через крайнє слабовілля й лінь.

Друге місце по результативності займає в цьому віці трудове самовиховання. 80 відсотків підлітків, які виробляли в себе вміння випилювати, випалювати, вишивати, шити, стирати, готовити їжу, проявляли достатню завзятість і досягали мети. І тут самовиховання перебуває в прямого зв'язку з вихованням: чим більше п'ятикласники займаються різноманітними видами колективної діяльності, тим ефективніше йде придбання трудових умінь і навичок, При цьому самовиховання сполучається із пристосуванням і наслідуванням.

Більшість учнів п'ятих класів не задоволені результатами свого навчання, хочуть учитися краще. Але результати самовиховання тут мізерні. Тільки 30 відсотків намагалися працювати над собою, а із цього числа понад 70 відсотків не могли домогтися успіху. Такий незначний ефект самовиховання в пізнавальній діяльності пояснюється її складністю, слабким поданням хлопців про те, як треба розвивати свою пам'ять, увагу, логічне мислення.

Однак для 7- 8-го класів ця первісна робота підлітків над собою в 5-6-м класі має неоціненне значення. Тут формуються вольові якості, виробляється вміння ставити доступні цілі для самовиховання.

Більше 70 відсотків учнів 7 — 8-го класів, по даним ряду досліджень, займаються самовихованням у різних областях. Причому близько 12 відсотків — у двох-трьох областях одночасно.

У старших підлітків уже значно менше невдач у самовихованні. Навіть у виробленні вольових якостей погані результати спостерігаються якнайбільше в четвертої частини підлітків. І більшості ж випадків у всіх напрямках розвитку працюючі над собою домагаються поставлених цілей, разрыв між бажаннями й намірами, з одного боку, і практичною діяльністю, з іншої, тут значно менше, ніж у молодшому підлітковому віці. Багато старших підлітків добре знають, чого вони хочуть домогтися, і вже умиють багато чого робити для досягнення мети. Оскільки розрив між цілями самовиховання і його результатів ще відчувається, значна частина підлітків починає розуміти значення вольових якостей. От чому майже третя частина старших підлітків ставить завдання виробити в себе цілеспрямованість, силу волі. Восьмикласники взагалі вважають однієї з важливих передумов для здійснення своєї мрії вироблення волі (у першу чергу, уміння доводити справа до кінця).

Майже четверта частина підлітків не тільки усвідомлює свої недоліки, але й активно бореться з ними. Боротьба з недоліками в 7- 8-м класах іде значно креще, чим в 5 - 6-м; утроє зменшується й відсоток невдач. Але справа не тільки в росту числа підлітків, що борються з недоліками. Якщо в 5 - 6-м класах хлопці усвідомлюють шкоду ліні, брутальності, то в 7 - 8-м класах підлітки борються зі слабовіллям, егоїзмом. Боротьба з недоліками стає найважливішою частиною морального самовдосконалення.

Проблеми самовиховання в старшому шкільному віці досліджувалися М. Чистовий (Болгарія), И. Дросом (Німеччина), Л. М. Гордєєвій, А.В.Иващенко й іншими.

Вчені одностайно відзначають факт комплексного самовиховання під впливом вибору професії, у процесі життєвого самовизначення. Разом з тим розумове самовиховання займає в цьому віці провідну роль, воно «комплектується» те з фізичним, то із трудовим, то з естетичним, то з моральним самовихованням. Якщо ведеться спеціальна психологічна й практична підготовка до того або іншого виду самовиховання, це приводить до включення в даний вид роботи над собою більшості учнів. Так, за даними А. В. Иващенко, у результаті системи моральної освіти, виховання особистості в колективі, навчання школярів умінням і навичкам самопізнання, самооцінки більше 80 відсотків старшокласників успішно працюють над собою в моральній області. Причому провідними мотивами є бажання бути корисним суспільству, колективу, прагнення стати гідним громадянином своєї країни.

За даними В. А. Полєтаєвої (Росія) і М. Чистовий (Болгарія), самовиховання старшокласників носить по перевазі самостійний характер. Постійно працюють над собою до 63 відсотків старшокласників у тих школах, де навчально-виховна робота ведеться на високому рівні, і в межах 30 відсотків у тих школах, де є недоліки у вихованні й навчанні. Інші старшокласники, як правило, працюють над собою епізодично; багато хто терплять невдачі через відсутність уміння й педагогічного керівництва.

Дослідження Л. М. Гордєєвій (Гродно) показало, що лише половина опитаних учителів керує самовихованням старшокласників, випробовуючи при цьому серйозні труднощі (не знають прийомів і способів роботи над собою, вікових можливостей, не володіють методикою психологічної й практичної підготовки до самовиховання). Така ж картина була виявлена в дослідженні Л. К. Ємельяновій у Рязані. Дуже багато школярів не працюють над собою тому, що терпіли невдачі, не одержували ради й підтримки батьків і вчителів і зневірилися у своїх можливостях. Отже, і в старшому шкільному віці зберігається необхідність педагогічного керівництва самовихованням.

Різні дослідники відзначають зростання рівня самосвідомості, у результаті чого до трьох чвертей старшокласників можуть оцінити себе об'єктивно. Особливо інтенсивно розвивається вимогливість до себе під впливом класного колективу й вироблення мети життя, ідеалу. Чималу роль грає полове дозрівання, перетворення дівчинки в дівчину, хлопчика в юнака. У цьому віці виникає почуття незадоволеності собою. Пошуки себе, свого місця в житті неминуче висувають два питання: «Ким бути?» і «Яким бути?». Все це й становить психологічну основу для самовиховання старшокласників.

У педагогіці є також дослідження із самовиховання дорослих - учнів вечірніх (змінних) шкіл, студентів, воїнів Радянської Армії (дослідження Н. С. Кравчука, Л. П. Меркуловой, Н. И. Юрочкиной, И. М. Чернишовій і ін.). Самовиховання дорослих завжди пов'язане зі спрямованістю особистості, з найбільш важливою життєвою проблемою, що доводиться вирішувати в даний період. Причому самопізнання розвивається досить інтенсивно під впливом особистого життєвого досвіду й прагнення до соціального самоствердження. Дослідники одностайно відзначають професійний характер більшості видів роботи над собою. Із професією зв'язане моральне й розумове самовиховання. Відзначається стійкість мотивів самовиховання, які мають одночасно й особистісне, і суспільне значення.

Таким чином, педагогічна наука нагромадила достатню інформацію для визначення найбільш раціональних напрямків розвитку особистості в кожному віці, для організації самовиховання в тій області, де воно може дати найбільш відчутні результати. Учитель повинен добре знати, коли і які якості, при якій підготовці і яких умовах вихованець може формувати в себе. Тільки в цьому випадку можна розраховувати, що виховання переросте в самовиховання й стане ефективним шляхом формування особистості.

13