Лекція 4 характеристика самовиховання в різні вікові періоди план

1. Основні параметри самовиховання

2. Види самовиховання та критерії його визначення

3. Вікові можливості розвитку процесу самовиховання

Література:

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавницький центр «Академія», 2003. – 576 с.

2. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Краткий психологический словарь: Личность, образование, самообразование, профессия. – Мн.: «ХЭЛТОН», 1998. – 399 с.

3. Кочетов А.И. Педагогические основы самовоспитания. М.: «Знание», 1974.- 64 с.

4. Кузьмінський А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання, ситуації: Практикум. – К.: Знання – Прес, 2003.- 429 с.

5. Мазуха Д.С., Опанасенко Н.І. Педагогіка: Навчальний посібник.- Київ, Центр навчальної літератури, 2005.- 232 с.

6. Педагогика: Учебн. пособие для учащихся пед. уч-щ по спец. № 2009 «Муз. воспитание» / Л.Р.Болотина, С.П. Баранов, Л.Г.Семушина и др.; Под ред. Л.Р.Болотиной и др. – М.: Просвещение, 1987. – 288 с.

7. Трихін І.О. Шпак О.Т. Основи шкільного виховання: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004 – 368 с.

8. Фіцула М.М. Пед-ка: Навчальний посібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене. К.: «Академвидав», 2005

9. Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний посібник.- К.: Либідь, 2003.- 560с.

1.Основні параметри самовиховання

Вікові границі самовиховання можуть пересуватися залежно від рівня розвитку особистості. Самовиховання є найбільш висока й раціональна форма саморозвитку й самовдосконалення особистості, але стає вона такий при досить високому рівні виховного процесу й вихованості даної особистості.

Можуть бути встановлені деякі основні зв'язки між рівнем розвитку особистості і її самовихованням.

Невихована особистість не здатна до свідомого самовиховання, у неї слабко розвинені внутрішні спонукальні сили, повільно йде процес загального розвитку, мала віддача від виховних впливів; вплив колективу на неї обмежене. От чому на низької стадії розвитку особистості неминуче переважає пристосування, а головне місце в розвитку належить зовнішнім факторам, у першу чергу педагогічним вимогам, точному режиму й впливу колективу. Шлях до самовиховання в цьому випадку починається з розвитку інтересів і проходження позитивному прикладу (Л. К. Ємельянова).

При високому рівні розвитку особистості головними факторами, що обумовлюють самовиховання, стають внутрішні мотиви, спрямованість, вимогливість до себе. Зовнішні фактори виконують лише допоміжну, коригувальну роль і попадають під контроль суб'єкта виховання.

Рівень розвитку особистості визначає й виховання, і самовиховання, і їхня взаємодія. Вихователь не може пред'явити до особистості вимоги, які та не в змозі правильно сприйняти й осмислити. Не можна впливати на особистість, якщо вона ще не в силах зрозуміти справедливість оцінок, що дають їй. Виховання завжди опирається на те, що є в особистості, веде неї до тому, до чого людина підготовлена всім своїм попереднім розвитком. Ігнорування цього чревате безрезультатною витратою сил вихователів, розривом між вихованням і розвитком. У самовихованні також небезпечно забігати вперед. Підліток може працювати над собою лише в тій мері, у якій він підготовлений до свідомої участі у власному розвитку. Ігнорування рівня розвитку особистості в самовихованні, як правило, веде до перенапруги сил, невдачам і помилкам. А це зрештою вбиває віру у свої сили, у саму ідею самовдосконалення.

Досягнутий рівень розвитку особистості сам стає вирішальною силою її подальшого розвитку. У самовихованні реалізуються можливості, які закладені в певному віці й у певної особистості, хоча конкретна картина її зміни багато в чому залежить від рівня виховного колективу.

Щоб керувати роботою над собою, треба знати вікові можливості самовиховання й опанувати діагностикою даних у цій області.

Як показують дослідження, основними параметрами самовиховання є:

• зміст роботи над собою (розумове, моральне, фізичне, естетичне, трудове, вольове самовдосконалення, боротьба з недоліками, підготовка себе до професії - комплексне самовиховання);

• стійкість самовиховання (постійне, періодичне, випадкове);

• інтенсивність самовиховання (постійно активне, нерівномірне, пасивне).