28. Складне речення

Складне речення - це речення, що складається з двох і більше граматичних основ

Складнопідрядне речення — складне речення, в якому одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова.

Підрядні сполучники у складнопідрядних реченнях приєднують підрядну частину до головної. За значенням вони поділяються:  - часові: коли, доки, поки, тільки, ледве, як тільки (добре, коли тебе хвалять); - умовні: якщо, якби (аби), коли, тільки (якби ж я то міг так добре співати!); - мети: щоб, для того щоб, з тим щоб (Марго вийшла, щоб попрощатися із садом); - допустові: незважаючи на те що, хоч, дарма що, хай (дарма що був останнім); - наслідкові: так що, так що й (малював так, що йому навіть заздрили); - порівняльні: як, ніби, наче, неначе, нібито, начебто (наче пташка, злетів на підвіконня); - причинові: тому що, бо, через те що (повірив, бо); - способу дії і ступеня: щоб, що, мов, як, чим... тим, наче, неначе, ніби.

Складносурядне речення — складне речення, в якому прості (сурядні) речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядними сполучниками. Змістова та граматична самостійність частин складносурядного речення має відносний характер, оскільки часто лише перша частина будується вільно, а друга певною мірою залежить від її змісту та структури. Наприклад: Поїдемо поговоримо з лісом, а вже тоді я можу і з людьми (Ліна Костенко) Частини складносурядного речення з'єднуються сполучниками сурядності. Їх є кілька типів: Розділові - oдиничні або, чи, хоч ; повторювані аби…аби, чи…чи, хоч…хоч, то…то, не то…не то. Єднальні - oдиничні і, й, та (в значенні і), також; повторювані і…і, ні…ні (ані…ані). Протиставні - a, але, та (в значенні але), проте, зате, все ж, однак.

Безсполучниковим називається таке речення, частини якого об'єднані в одне змістове й синтаксичне ціле без сполучників чи сполучних слів, за допомогою інтонації: Визорилось небо, поля потонули в імлі, у синіх смереках. За характером смислових відношень між частинами БСР поділяються на дві основні групи: - речення з однорідними частинами, які є синтаксично рівноправними. Ці речення співвідносні зі ССР: Піднімаються грози на тлі вечорів, у тих грозах серця позливались громами; - речення з неоднорідними частинами, одна з яких залежить від іншої. Ці речення співвідносні зі СПР: Мабуть, у кожного так буває: часто у місті село мені сниться. Безсполучникові складні речення з однотипними частинами виражають відношення: — одночасності дій: У прибережних вербах щебече птаство, зелений комиш стоїть нерухомою лавою (М. Коцюбинський); — послідовності дій: У пробуджену ниву лягають зернини, в своє лоно приймає їх тепла рілля (С. Решетова); — зіставлення: Люди до неї говорять — не чує, не слухає (Марко Вовчок); — протиставлення: Літо дбає — зима поїдає (Народна творчість); — причини або наслідку: Людство не усвідомить себе як єдине ціле — не буде йому добра (О. Гончар). Ти не лукавила зо мною, ти другом, братом і сестрою сіромі стала (Т. Шевченко).