4.Правопис слів з ненаголошеними голосними

Ненаголошений о У деяких словах на місці о перед по­стійно наголошеним а(я) маємо у вимові й на письмі а, а пишеться також у деяких похідних словах з іншим наголосом:

багатий, багато, багатство, багаття, багач, гаря­чий, гарячка, гаразд, качан, хазяїн, багатир (багач), гаряче але. богатир (силач), гончар, лопата, поганий, ропа, солдат, товар та ін.

Ненаголошені е, и 1. У складах із ненаголошеним е та и пи­шеться та сама літера, що й під наголосом. 2. Пишеться е: а) у групах -ере-, -еле-; б) у суфіксах -еня-, -єн-, -енк-, -еньк-, -ер(о), -есеньк-, -ечк-, -тель; в) коли е при зміні слова випадає або чергу­ється з і. 3. Пишеться и: а) у групах -ри-, -ли-; б) коли сумнівний голосний, треба співстав-ляти з російськими словами: — російська літера и відповідає україн­ській и; — російські літери о або е відповідають українській і.

великий - велич, село - села, клекотіти - клекіт, мирити - мирний, криве - криво веретено, дерев'яний, джеледь, пелена, шелепа вовченя, принесений, Лйсенко, батенько, семеро, гарнесенький, стежечка, жовтень - жовтня, вітер - вітру, корінь - кореня, осінь - осені гримати, дрижати, блимати кришити (крихта), тримати (стримувати), блищати (блискавка) кипяток - кип'яток, чистота – чистота,  метла - мітла, сноп- сніп

5. Правопис слів з подвоєнням приголосних.

Подвоєння приголосних утворюється:

1. При збігу однакових приголосних на межі морфем (префікса і кореня, кореня і суфікса, основи дієслова і пост­фікса, частин складноскорочених слів): роззнайомитися, оббігти; сон - сонний, туман - туманний; пасся, пере­нісся; міськком, юннат.

2. У прикметниках з наголосом на -енн(ий), -анн(ий) (-янн(ий)) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, прощенний, нездоланний, невпізнанний, незрівнянний.

3. У словах бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.

6. Правопис слів з подовженням приголосних.

Подовження приголосних у межах однієї морфеми д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і ] відбувається:

1.    В усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): зілля, зіллям, у зіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі. Але: сторіч, знань, знарядь.

Якщо в родовому відмінку множини закінчення -ів, то подовження зберігається: відчуття – відчуттів, відкрит­тя – відкриттів.

2. Перед [я, ю, є, і] в усіх відмінках деяких іменників 1-ї відміни (чол. і жін. роду): суддя, судді, суддею, суддю, суддів; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею; стаття, статті, статтею (але – статей).

3. Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним: зав’язь – за­в’яззю, повінь – повінню, відстань – відстанню, ніч – ніччю, Січ – Січчю, суміш – сумішшю, подорож – подорожжю.

Якщо в називному відмінку однини основа закінчуєть­ся на два приголосних, губний або р, то подовження не відбувається: радість – радістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю.

4. У прислівниках зрання, навмання, попідтинню, спросоння.

5. У формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють.