13. Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я чи нанесення моральної шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних екомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку і не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК. Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування.

13. Гасіння пожеж в електроустановках, засоби і методи.

Під час гасіння пожеж на електроустановках під напругою з використанням ручних стволів необхідно:  - застосовувати ефективні засоби та прийоми подачі вогнегасних речовин у зону горіння;  - дотримуватись електробезпечних відстаней від елек­троустановок, що перебувають під напругою, до пожеж­ників, які працюють із ручними пожежними стволами;  - застосовувати індивідуальні ізолюючі електрозахисні засоби під час гасіння пожеж на електроустановках без зняття напруги;  - забезпечувати надійне заземлення пожежних стволів і автомобілів. 

Як вогнегасні речовини під час гасіння пожеж на електроустановках під напругою доцільно використову­вати розпилені струмені води, інертні гази й порошкові суміші, а також комбіновану суміш - розпилену воду з порошком.  Застосовувати всі види піни під час гасіння пожеж на елек­троустановках під напругою ручними засобами за участю людей забороняється. 

Заземлення ручних пожежних стволів і насосів пожежних автомобілів під час гасіння пожеж на електроус­тановках, які перебувають під напругою, повинно здійснюва­тися за допомогою гнучких мідних проводів перерізом не менше 12 мм2, оснащених спеціальними струбцинами для підключення до заземлених конструкцій: гідрантів водо­гінних мереж, металевих опор повітряних ліній електропередачі, обсадних труб артезіанських свердловин, шурфів і т.ін.

Під час пожежі на енергооб'єкті обслуговуючий персонал зобов'язаний у першу чергу повідомити про поже­жу начальника зміни станції (чергового, диспетчера) й по­жежну охорону, а потім ужити всіх необхідних заходів відпо­відно до плану пожежогасіння (картки пожежогасіння).  До прибуття пожежних підрозділів начальник зміни разом з черговим персоналом зобов'язані виконати такі роботи:  визначити місце виникнення пожежі, оцінити ситуа­цію на пожежі, спрогнозувати поширення пожежі й можли­вість утворення нових осередків горіння на іншому електро­обладнанні;  - приступити до гасіння пожежі та охолодження буді­вельних конструкцій силами й засобами енергетичного об'єкта;  - при можливості зняти напругу з установки, що горить, або сусіднього з нею електрообладнання, якщо це не спри­чинить більш тяжких наслідків;  - перевірити ввімкнення системи автоматичного поже­жогасіння, а в разі відмови задіяти її в ручному режимі;  - організувати зустріч пожежних підрозділів і визна­чити місця заземлення пожежної техніки та розташування пожежних гідрантів;

Для гасіння пожеж електроустановок, які пере­бувають під напругою, можна використовувати воду з водопровідних мереж, а також із природних і штучних во­дойм. Морську воду в зв'язку з її підвищеною електро­провідністю застосовувати забороняється.

13. Державне управління охороною праці. Функції органів державного управління з питань охорони праці та соціальної політики.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• Державний департамент України з нагляду за охороною праці;

• Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

• Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Кабінет Міністрів України є вищим державним органом, який здійснює державне управління охороною праці в країні. Кабінет Міністрів забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, затверджує Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих міністерств щодо охорони праці і визначає порядок створення і використання фондів охорони праці. Для реалізації системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення.

Державний департамент України з нагляду за охороною праці безпосередньо реалізує державну політику щодо охорони праці та здійснює комплексне управління охороною праці в країні;

-Розробляє і контролює виконання національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

-Координує роботу міністерств та інших органів державної виконавчої влади, місцевої адміністрації та об'єднань підприємства в галузі охорони праці:

-Обробляє і переглядає спільно з іншими органами систему показників обліку охорони праці;

-Приймає участь у міжнародному співробітництві і поширює світовий досвід у галузі охорони праці, а також виконує ряд інших робіт.

Рішення Держнаглядохоронпраці є обов'язковим для виконання всіма міністерствами, іншими органами державної влади та підприємствами.

Міністерство праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якістю та своєчасністю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці, бере участь у розробці нормативних актів.

Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів проводять роботу з охорони праці в межах підпорядкованої території та забезпечують реалізацію державної політики щодо охорони праці, формують міжгалузеві регіональні програми заходів з питань охорони праці, здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів з охорони праці, створюють фонди охорони праці та ін У цих органах створюються відповідні структурні підрозділи.