4.5. Суспільна природа мови і мовознавство

У середині 20-х років В. Ганцов сформулював першочергові завдання українського мовознавства – системно і на основі методики вивчити українську мовну територію та визначити межі між діалек­тами²⁸¹. Однак тоді ж зростає увага до соціальної сутності мови, а звідси виникає потреба зв’язку мовознавства з іншими дисциплі­на­ми: природознавством, соціологією, історією²⁸². Почала викорис­то­вуватися спеціальна лексика для опису взаємодії мови і суспіль­ства. До терміна еволюція запропоновано український відповідник розви­ток²⁸³, читач ознайомлювався і з іншими назвами: міміка, жес­ти, тон, мова тварин, мова людини, первісна мова, прамова, прос­то­народна латинська мова, словник первісної мови, дитяча мова, ево­люція мови, удосконалення мови, поняття поступу в мові, твор­чість у мові, мовна техніка.

Формуванню соціологічного напряму сприяли праці дослідників, в яких йшлося про потребу наукового розкриття суспільної при­роди мо­ви. Про те, що вона повинна зацікавити лінгвістику, чи не першим писав О. Синявський 1929 р.:

«Як явище соціяльного порядку, мова не тільки формується, живе й змінюється в соціяльному середовищі, а й критерії на визначення своїх елементів здобуває в тому ж таки середовищі, і наука не сміє нехтувати цим, навпаки, повинна якнайбільшою мірою усвідомити його, коли хоче спи­ратися на щось об’єктивне і не хоче плавати в морі хвилевих суб’єктивних і не раз ілюзорних сприймань мови як безмежного звукового потоку»²⁸⁴.

Тоді ж розгляд соціальної сутності мови проголошено одним із завдань мовознавства. Врахувавши порівняльно-історичні студії та мовознавчу пробле­матику у працях Єсперсена, Соссюра і Фос­сле­ра та показавши кризу в мово­знавстві як результат посилення суб’єкти­візму наукових дослідженнь, М. Грун­ський виокремив сучасні йому пошуки в розкритті природи мови: розвиток тео­рії яфетології, що використала ідею схрещування мов (ідеї Марра); дослідження з лінг­вістичної географії (ідеї марбурзької школи в особі Вреде та Фрінг­са); теорію ізоглос у контексті діалектологічних досліджень тощо. У дусі вимог часу, на які в російському мовознавстві відреагу­вали М. Петерсон, Є. Поліванов, враховуючи соціологічні праці, укра­їнсь­кий дослідник писав про перспективу нових досліджень не тіль­ки за­вдяки використанню можливостей порівняльно-історичного ана­лі­зу, а й поглибленню соціологічного підходу до мови:

«...Теорія ізоглос і взагалі сучасне вивчення діялектології висуває на перший план у констатуванні тих або тих діялектологічних особливостей значіння культурних умов, значіння політично-соціяльних умов. Особливо підкреслюється соціяльний бік мови, вимагається, щоб при історичних до­слі­дах мови на перший план були висунуті ці умови, як основа тих або тих змін»²⁸⁵.

Шукаючи теоретичне підґрунтя для опису соціальної сутності мови, М. Грунський дискутував із Соссюром з приводу опозиції «ін­дивідуальне в мові» – «соціальне в мові», обстоюючи думку про беззаперечну взаємодію індивідуального та соціального аспектів:

«...Підкреслювання соціяльної сторони мови поруч з її біологічною стороною великий плюс нового часу. Але й тут на перших кроках ми ба­чи­мо такі твердження, з якими важко погодитися, хоча ці твердження набу­ва­ють тепер сили і входять вже в наукове життя, як догми. Візьмім тверджен­ня Сосюра про розподіл мови – на мову індивідуальну parole і мову су­спіль­ства langue. Основа parole психофізична діяльність людини, основа langue соціяльна діяльність. Але ж сума різних parole утворює langue, і коли parole не має основи соціяльної, то як це буде в сумі? Та й сама ж сума це фікція. Немає розриву між індивідуальною мовою та мовою суспільства вже тим, що тут вічні взаємини – одна одній дає матеріял»²⁸⁶.

Перспективна ідея Гумбольдта про роль мови як органу, що творить думку, посилювала вплив суспільства на функціювання мови:

«Соціяльні умови мають велике значення в напрямку збереження певних рис – вони придушують індивідуальні риси, але в житті суспільства непомітно зростають відхилення, які непомітно входять у життя. Цим відхиленням іде назустріч взагалі мінливість життя. І тому вже теоретично не можна погодитися, що мова не зазнає ніяких помітних змін, а зали­ша­ється в якомусь застиглому стані»²⁸⁷.

Загальна вимога М. Грунського: у побудові теоретичних уза­гальнень використовувати ілюстративний мовний матеріал, інакше узагальнення набуде дедуктивного характеру. У зв’язку з цим до­слідник протиставив два підходи до визначення соціальної сутності мо­ви – на прикладі теорії походження мови О. Потебні і Ф. де Соссюра:

«Часто пригадуючи початки наукового обґрунтування соціяльної теорії походження мови, посилаються на Нуаре. Погляди Нуаре запозичила марксівська література. А хіба наш дослідник Потебня не тільки показав оцю сторону в розвитку мови, а ще й обґрунтував її, розвиваючи думки Гумбольдта, на лінгвістичних джерелах? Він викрив справжній мовний про­цес, показуючи, як збігаються в слові сторона об’єктивна та суб’єктивна. Перша то є те, що дає колектив, друга індивідуальна робота людини. Коли Потебня робив свої загальні висновки, то ці висновки не були такого де­дуктивного характеру, як висновки в відомій праці Сосюра, яка тепер має таку популярність серед фахівців. У Потебні весь мовний процес набуває такого життя, якого він не має у Сосюра з його думкою про якийсь колек­тивний імператив – колективна соціяльна мова за Потебнею не віднімає від індивідуума його творчости, навпаки – творчість індивідуальна є те, що по­рушує оцю релятивну «традиційність» мови взагалі»²⁸⁸.

Роль соціальних умов, історичних подій у мовних змінах без­заперечна. «Як функція соціяльна мова й не може мати сталих тенденцій, від соціяльних умов незалежних»²⁸⁹ – так у лаконічній фор­мі О. Курило виокремила ідею зовнішніх причин мовних змін.

Потреба соціологічного аналізу мовних явищ ставала актуаль­нішою і під впливом «нового вчення» Марра. Так, у післямові до колективної праці «Історія форм української мови» (К., 1931) М. Грун­ський та П. Ковальов хоч і зазначали про соціологічний підхід до вивчення фактів історії мови, однак їхню тезу потрібно сприймати як реакцію на офіційні вимоги «нового вчення»: для роз­криття, об­ґрунтування історичних форм української мови автори і далі вико­рис­товували порівняльно-історичну методику; щоправда, наприкінці праці відзначено роль соціологічного підходу, мовляв, семасіологія – ось, що основне, бо ж «з погляду марксистської методології по­рівняльний принцип аж ніяк не може правити за критерій з’ясування тих чи інших фонетичних чи морфологічних явищ». Прозвучала від­повідь на вимоги офіційної концепції мови Марра:

«Форма обумовлюється змістом, а останній цілком залежить від со­ціяльно-еконо­мічних стосунків людства та виробничих процесів. Тільки за таким принципом будування фонетичних та морфологічних «законів» може дати правдиві наслідки»²⁹⁰.

М. Грунський та П. Ковальов визнавали: оперуючи фактами ана­логії для висвітлення історичного розвитку форм, вони не відповіли на основне завдання, де шукати причини цих змін. Відповідь на це питання могло б дати дослідження, побудоване на основі діалектич­ного матеріалізму із застосуванням соціологічного методу, однак такі праці ще потрібно створити. Так, в умовах офіційного тиску з боку «нового вчення про мову» дослідники об­стоювали право ви­користовувати порівняльно-історичний метод, від­прав­ляючи читача до гіпотетичних праць, ще не створених на засадах діалектичного матеріалізму.

Отже, потреба соціологічного підходу до мови була вже не­зво­ротною, перетворившись на одне із завдань мовознавства і вима­гаючи навіть використання соціологічного методу.

Перший номер збірника «Мовознавство» (1934) сформулював нові завдання науки про мову під впливом боротьби з націона­ліс­тичним шкідництвом у теоретичній і практичній ділянках мовознав­ства: викрити націоналізм, виховати «нові більшовицькі мовознавчі кадри», розпочати співпрацю з іншими лінгвістичними інститу­ці­ями, зокрема Інститутом мови і мислення М. Марра, покінчити зі старими філологічними традиціями, побудувати «більшовицьке ук­раїнське мовознавство» і надалі здійснювати мовне будівницт­во²⁹¹. Окреслені завдання формували уже ідеологічний статус цієї дисцип­ліни, яка мусила подбати про марксистський виклад своїх положень у нових публікаціях²⁹².

Мовознавство як соціологічна наука почала свій розвиток під ідеологічним радикалом, а суспільна природа мови щораз виразніше ставала засобом маніпулювання свідомістю представників українсь­кого радянського соціуму.

Висновки

Джерельна база розкриває ознаки соціологічного напряму в українській лінгвістичній традиції.

1. Соціологічний напрям виник в умовах пошуків відповіді на питання про сутність мови ( Л. Булаховський 1925, М. Грунський 1929), виявляючи тяглість з аспектами розкриття суспільної природи мови у працях О. Потебні, М. Драгоманова, І. Франка. Формування напряму зівпало з активізацією суспільного запиту на українську мо­ву як засобу комунікації в радянській Україні та за її межами (де це проголосили представники нерадянської лінгвістичної традиції). Проб­леми, які розглянули дослідники двох лінгвістичних традицій за допомогою описової методики, а не порівняльно-історичної, у син­хронному зрізі у прикладних публікаціях: соціальна диференціація мови, мова і пореволюційна дійсність, мова і церква, мова і школа, мова і жінка, мова і місто, мода в мові, мова та еміграція.

Особливості формування напряму полягали в політичних умо­вах його розвитку і виглядали як реакція мовознавства на со­ціальні запити суспільства. На початках вивчення літературної мо­ви, ство­рен­ня підручникового фонду відбувалося в умовах українізації: вперше характеристика мови стала суспільно замовленою, її норми доноси­лися до школяра і до дорослої людини. Зрозуміло, що об’єктом ана­лізу стали рівні мови, активно розвивалася і лексикографія. За корот­кий період дослідники одержали результати в різних ділянках теоретичного і прикладного мовознавства. Уперше укладено грама­тики української мови для представників національних меншин. Сві­домий вплив на розвиток мови до початку 30-х рр. скеровувався на забезпечення її суспільних функцій. Після XVI з’їзду ВКП(б), на якому прозвучали думки про небезпеку великодержавного росій­сь­кого шовінізму і націоналізму інших великих націй СРСР, зросла увага до національного питання і питання про національні мови. Функції української мови почали згортатися.

Завдання, сформульовані на політичному ґрунті боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» та з «буржуазним мо­вознавством» за так зване «нове вчення про мову» акад. М. Марра, зумовили інший напрям мовознавчої роботи. Праці звільнених чи репресованих дослідників «очищували» від націоналіс­тичного шкід­ництва. Під впливом теорії Марра постало питання про класовість мови, її роль як надбудови над виробничими силами суспільства. Жур­нал «Мовознавство» від 1934 р. впроваджував нову методологію лінгвістич­ного аналізу, в основі якої було «нове вчення про мову, будоване на основі науки Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна».

Свідомий вплив на розвиток української мови є одним із маркерів соціологічного напряму в українській радянській традиції.

2. Суспільну природу мови насамперед обґрунтовано в загаль­нотеоретичних публікаціях. У статті «Походження і розвиток мови» (1925) Л. Булаховський звернув увагу на мову як соціальне явище, описуючи відмінності між мовою людини і тварини, розглянувши теорії походження мов, еволюцію мови, суспільну природу літера­турної мови. У статті «Соціальна природа мови» (1928) Л. Булахов­ський уже проаналізував мовну інтеграцію та диференціа­цію вна­слі­док дії соціальних чинників, соціальну зумовленість стилів. Опис соціальної природи мови базувався на порівняльно-історичному ме­тодові, що єднало підхід Л. Булаховського з ідеями французької шко­ли соціології мови, та описовому, який сприяв розкриттю синхрон­ного слововжитку.

Розглянуто опозицію «соціальне в мові» – «індивідуальне в мо­ві» за допомогою розкриття змісту понять язик і мова (сучасні від­повідники – мова і мовлення) у публікаціях М. Глад­кого та О. Фін­келя, розкрито опозицію «писана мова» – «усна мова» (Завадовський 1928, Грунський 1929, Артимович 1932). Ознаку соціального в мові виявлено у змісті мовних одиниць, насамперед, у фонемі (Синяв­сь­кий 1929, Курило 1930), у семантиці (Любарський 1927, Фінкель 1929), на прикладі суспільної природи власної назви (Курило 1923, Дем’янчук 1927, Велигорський 1935, Грицак 1938).

Соціальне в мові почали розкривати і з контексту марксист­сь­ко-ленін­ського мовознавства, як Н. Каганович у статті 1930 р. «Соці­альне забарвлення слів» та в інших публікаціях. Вияв соціального в мові описували підручники, методичні публікації та навчальні про­грами, які пропагували навіть використання соціологічного методу у роботі вчителя.

3. Соціальну сутність мови ілюструвала і теорія української лі­тературної мови. Ця система поглядів формувалася в радянській і нерадянській лінгвістичних традиціях (в останній розвиток поглядів на сутнісні ознаки літературної мови визначався її функціюванням у бездержавних умовах за допомогою обґрун­тування основної кате­горії «норма»). Різновиди єдиних норм мав прийняти український народ, проживаючи в різних державах.

Мовознавці відповідали на завдання часу – створити, за сло­вами М. Сулими, «спільноговіркову, надго­віркову, всенародну літе­ратурну мову» (Сулима 1928). Шляхи розвитку українського літера­турного стандарту стали об’єктом суспільного обговорення: у дис­кусіях брали участь В. Ганцов, А. Ніковський, А. Кримський, М. Глад­кий та ін. Ви­вчати українську мову вперше почали науково-дослідні філоло­гічні кафедри, самостійний Історично-Філологічний Відділ з багатьма фі­лологічними комісіями, Інститут Української мови.

Вироблення єдиних норм і формування соціальної бази укра­їнської літературної мови – теоретичні проблеми, в обговоренні яких брали участь М. Сулима, О. Курило, К. Німчинов, О. Синявський, В. Ганцов, С. Смеречинський та ін. Дескриптивні описи часто вини­кали як відповідь на питання про вибір потрібної нормативної фор­ми чи форм. Праці нормалізаторів-мовознавців свідчили про взаємодію двох тенденцій у формуванні українського стандарту: народ­ницької, в основі якої була ідеалізація етнографічно-селянського ма­теріалу, та інтелігентської, європеїзаторської. Мовознавці розгля­да­ли і со­ціальну базу носіїв літературного стандарту, її представники: «напів­українізований пролетар» чи «недоукраїнізо­ваний службо­вець», як про це писав М. Гладкий, селянин, робітник, інтелігент, служ­бо­вець (за І. Огі­єнком), «мільйони українських мовлян» (М. Сулима).

В. Ганцов, визначаючи психолінгвістичні засади розбудови мо­ви, апелював до категорії «чуття мови» фахівця-філолога. Саме мо­вознавець мав стати експертом щодо слів, які «потенційно існують у голові кожного українця» (Ганцов 1925). Кодифікаційні приписи цьо­го дослідника мали на меті сформувати літературний стандарт з та­кими ж ресурсами, як і в європейських мовах. Для формування його ознак обрано контекст дисципліни культура українського слова.

М. Гладкий у статті «Стабілізація української мови» (1927) ак­центував на виробленні нормативних форм наукової мови, погли­бивши теорію літературної мови категорією «стабілізація».

О. Синявський обґрунтував взаємодію понять «мовне оточен­ня», «мовна атмосфера», «мова». Висновки дослідника про орфо­епіч­ні норми виникли на основі експериментального вивчення типової східноукраїнської вимови та вперше застосованого статистичного методу. Особливу роль у формуванні єдиних норм української літе­ратурної мови дослідник відводив школі.

Приписи М. Сулими: літературна мова має формуватися в певних пропорціях селянських елементів та «урбаністичних», тобто міських; фонетичні та морфологічні норми повинні мати народну основу, урбанізатори привносять в лексику міжнародні слова, насам­перед терміни; синтаксичні теж повинні мати народну основу, ур­банізатори повинні ширше використовувати «селянські синтак­сичні конструкції» (Сулима 1927 та інші праці).

Нові підручники для практичного вивчення мови стали об’єк­том рецензій мовознавців – так досягався критерій науковості шкіль­них видань, які впроваджували норми, відповідні тенденціям розвит­ку народної мови (Булаховський 1923, Курило 1923, Марковський 1925, Кримський 1927 та ін.).

Окремий аспект теорії літературної мови – створення укра­їнської наукової термінології з різних галузей знань. Проблема тер­міна стала актуальною з уваги на його суспільну роль, оскільки фор­мування наукового стилю української літературної мови вимагало укладання термінологічних словників, наукових праць та шкільних підручників.

З часом на публікаціях позначився вплив ідей Марра з обо­в’язковим компонентом класовості мови та розумінням мови як еле­мента ідеології.

4. Представники лінгвістичної традиції за межами СРСР визна­ли українську мову єдиним засобом комунікації українців у недер­жавних умовах. Засади теорії літературної мови пропагував І. Огієн­ко та автори журналу «Рідна мова». Розкриваючи націєтворчу роль єдиної літературної мови, долаючи регіональні відмінності, перед­усім у Галичині, журнал доносив аксіоми: немає нації без єдиної літературної мови, мова згуртує українців у націю, це сприятиме на­ціональному мисленню та приведе до державної волі. Журнал об­ґрунтував рідномовну політику, окреслив роль нової дисципліни, мов­ної терапії (термін І. Огієнка), як прообраз сучасної культури мови.

5. У зв’язку з офіційним впровадженням ідей «нового вчення про мову» М. Марра в лінгвістичні праці, зокрема і про літературний стандарт, з’явилися нові схеми аналізу, пов’язані із застосуванням палеографічного методу та ідей ленінської національної політики. Вивчення мови навіть у школі почало відображати ідеологічну лінію (Халіфман 1934, Сунцова 1934, Головатий 1936 та ін.).

Ревізію положень теорії української літературної мови і прого­лошення нових засад її розвитку здійснено у зв’язку із «марксо­ле­нінською ідеологією» (Фінкель 1934, Сунцова 1934, Горецький, Ки­риченко 1934 та ін.).

6. Увага до соціальної природи мови зумовила розуміння со­ціальної сутності мовознавства, його зв’язок з іншими дисциплінами і серед них – із соціологією (Булаховський 1925). Виявлено перспек­тиву нових досліджень через поглиблення соціологічного підходу до мови (Грунський 1929). Потреба соціологічного аналізу мовних явищ ставала актуальнішою і під впливом «нового вчення про мову» М. Марра: для висвітлення історичного розвитку форм потрібно бу­ло на основі діалектичного матеріалізму застосовувати соціологіч­ний метод (Грунський, Ковальов 1932).

З початком 30-х рр. розуміння і суспільної сутності мови, і природи мовознавства формується з опертям на ідеологію, що впли­нула на виокремлення нових завдань мовознавства. Впровадження марксистської методології, боротьба зі шкідництвом та націо­наліз­мом у мовознавстві перетворили науку про мову на ідеологічну дис­ципліну (Рак, Василевський 1934 та ін.).

7. Сказане дозволяє назвати дослідників – представників со­ціологічного напряму в українському мовознавстві:

- суспільну природу мови в теоретичних і прикладних публі­каціях, починаючи від походження мови і аж до таких продуктів лінгвістичної абстракції, як ознака соціального в змісті фонеми чи лексеми, розкрили А. Артимович, Л. Булаховський, М. Гладкий, М. Грун­ський, І. Завадовський, О. Курило, А. Кримський, О. Синявський, а також представники марк­систського мовознавства Н. Каганович, І. Сунцова, О. Фінкель;

- різні види взаємодії мови і соціуму описали Є. Грицак, Я. Мандюкова, І. Огієнко, В. Сімович;

- питання суспільної природи літературної мови, зокрема зміст категорій «норма» та «соціальна база носіїв», обговорили М. Глад­кий, О. Курило, І. Огієнко, В. Сімович, М. Сулима.

1 Див.: Алпатов В. М. История одного мифа. Марр и марризм. – М., 1991; Горбаневский М. В. В начале было слово... – М., 1991; Яхнов Х. Социо­лин­гвистика в России // Русистика. – 1998. – № 1–2. – С. 17–26.

2 Жирмунский В. М. Марксизм и социальная лингвистика // Вопросы со­ци­альной лингвистики. – Ленинград, 1969. – С. 5–25.

3 Див.: Романенко А. П. Советская философия языка: Е. Д. Поливанов – Н. Я. Марр // Вопросы языкознания. – 2001. – № 2. – С. 110–122; Алпа­тов В. М. Актуально ли учение Марра? // Вопросы языкознания. – 2006. – № 1. – С. 3–15; Звегинцев В. А. Что происходило в советской науке о языке // Вестник Академии наук СССР. – М., 1989. – № 12. – С.11–28; Кривоносов А. Т. Мышление, язык и крушение мифов о «лингвистической относи­тель­нос­ти», «языковой картине мира» и «марксистско-ленинском языкознании». – М.; Н.-Й., 2006.

4 Филин Ф. П. Очерки по теории языкознания. – М., 1982. – С. 44–45.

5 Див.: Алпатов В. М. Международная конференция «Социологическое на­правление в советском языко­знании» // Вопросы языкознания.– 2007. – № 3. – С. 155.

6 Див.: Жирмунский В. М. Марксизм и социальная лингвистика. – С. 14.

7 Поливанов Е. Специфические особенности последнего десятилетия 1917–1927 в истории нашей лингвистической мысли. (Вместо предисловия) // Ученые записки Института языка и литературы. – Т. 3 (Линг­вис­ти­ческая секция). – М., 1929. – С. 4.

8 У дореволюційній Росії були дві школи: Московська, яку очолював П. Фор­тунатов, та Петербурзька, главою якої був І. Бодуен де Куртене. Після ре­волюції з країни виїхало багато вчених, однак школи збереглися. У зв’язку з реорганізацією науки, знизилася роль вишівських досліджень, у МДУ не було філологічного факуль­тету, кадри готували педагогічні ВНЗ. Ака­деміч­ну науку представляв Яфетичний інститут Академії наук, його створив 1922 р. акад. М. Марр, у 30–40-ві рр. це був уже Інститут мови і мислення ім. М. Марра АН СРСР (Поливанов Е. Д. Специфические особенности послед­не­го десятилетия 1917–1927 в истории нашей линг­вистической мысли. – С. 4).

9 Рецензент інформував у 1930 р.: «У наших курсах із «вступу до мово­знав­ства» мовній соціології майже зовсім не приділялося уваги. І хоч голова московської лінгвістичної школи, покійний академік Фортунатов у своєму відомому літографованому курсі, що з нього користалося потім багато інших авторів «вступів», убачав у мовознавстві частину науки про природу суспільних зв’язків, ні в нього самого, ні в його учнів суспільна сторона мови не здобула належного освітлення. Тим цінніша для нас книга Шор, що за­повнює чималу прогалину в нашій навчальній літературі. Головні питання, що вона освітлює: проблема різноманітності мов, проблема мовної еволю­ції, питання про мову як спадкову культурну функцію, питання про со­ці­яльну природу фонеми, про соціяльну природу сприймання звукового зна­ка, про природу слова як культурно-історичної речі, про соціяльні передумови розуміння, про динаміку внутрішніх мовних форм, про слово як виявлення суспільства, про соціяльну диференціяцію як передумову зміни значень, про суспільну природу змін звукової сторони мови, про проблему мовної уні­фікації тощо.

Як бачимо, книга дуже змістовна, і майже все важливе з проблеми «мо­ва і суспільство» в ній зачеплено. Треба до того ж зазначити, що автор сто­їть на височині сучасної науки й дуже гарно переказує щодо точності та вираз­ності викладу висновки праць Мейє, де Соссюра, Баллі та інших, здебіль­шого французьких і англійських учених. Надає книжці великої цін­ності також використання свіжого матеріалу з етимологічних та поясню­вальних словників, передусім, російської мови – Преображенського, Даля.

Дуже приємне враження справляє ориґінальний задум автора – подати на початку кожного розділу витяги з художньої літератури, що характе­ри­зу­ють, як відповідні проблеми «відбиваються в пересічній свідомості». До речі, ці витяги свідчать, якою мірою потрібне було видання цієї книги для боротьби з низкою дуже поширених лінгвістичних забобонів. Суперечного в книзі небагато» (Машкін А. Методика рідної мови. Нариси. – Х., 1930. – С. 138).

1⁰ Петерсон М. Проблемы индоевропейского языкознания за 10 лет (с 1917 го­да до 1927 года) в СССР // Ученые записки Института языка и литера­туры. – Т. 3 (Лингвистическая секция). – М., 1929. – С. 10–12.

1¹ Петерсон М. Проблемы индоевропейского языкознания за 10 лет (с 1917 го­да до 1927 года) в СССР. – С. 18.

1² Див.: Е. Поливанов «Специфические особенности последнего десятилетия 1917–1927 в истории нашей лингвистической мысли» (с. 3–9), М. Петерсон «Проблемы индоевро­пейского языковедения за 10 лет (с 1917 года до 1927 го­да) в СССР» (с. 10–19), Е. Поливанов «Факторы фонетической эволюции языка, как трудового процесса. І. Обзор процессов характерных для языко­вого развития и эпохи натурального хозяйства»» (с. 20–42), Н. Каринский «Язык образованной части населения города Вятки и народные гово­ры» (с. 43–66), Ф. Шиллер «О влиянии войны и революции на язык немцев Поволжья» (с. 67–87), М. Сергиевский «Из области языка русских цыган» (с. 88–113), М. Сергиевский «У истории создания литературного языка Ру­мынии» (с. 114–132), Г. Данилов «Язык общественного класса (по данным говора мест. Белик Полтавского округа)» (с. 163–194), П. Расторгуев «Го­вор села Хоробричей» (с. 195–201) та ін. (Ученые записки Института языка и литературы. – Том 3. (Лингвистическая секция). – М., 1929.

1³ Данилов Г. К. Язык общественного класса (по данным говора мест. Белик Полтавского округа) // Ученые записки Института языка и литературы. – Т. 3 (Лингвистическая секция). – М., 1929. – С. 163.

1⁴ Данилов Г. К. Язык общественного класса (по данным говора мест. Белик Полтавского округа). – С. 164.

1⁵ Там само. – С. 165.

1⁶ Див.: Там само. – С. 169.

1⁷ Див.: Данилов Г. К. Язык общественного класса (по данным говора мест. Белик Полтавского округа). – С. 194.

1⁸ Жирмунский В. М. Марксизм и социальная лингвистика. – С. 19.

1⁹ Леонтьев А. А., Ройзензон Л. И., Хаютин А. Д. Жизнь и деятельность Е. Д. Поливанова // Поливанов Е. Д. Статьи по общему языкознанию. – М., 1968. – С. 16.

2⁰ Из материалов «поливановской» дискуссии в Коммунистической ака­де­мии. Февраль, 1929 г. Архив­ная публикация // Поливанов Е. Д. Избранные труды по восточному и общему языкознанию. – М., 1991. – С. 508–621.

2¹ Цит. за кн.: Алпатов В. М. История одного мифа. – С. 93.

2² Редакция // Против буржуазной контрабанды в языкознании. – М., 1932. – С. 4. Публікації збірника: Н. Я. Золотов «Против бур­жуазной контра­бан­ды в языкознании»; Ф. П. Филин «Борьба за марксистско-ленинское языко­знание и группа «Языкфронт», «На поводу у классового врага», «Грамма­тическая практика «Языкфронта»; Л. П. Якубинский «Против «дани­лов­щины»; А. Г. Башинджагян «Революция и язык» тощо.

2³ Див.: Алпатов В. М. История одного мифа. – С. 108.

2⁴ Перелік прізвищ подано за кн.: Горбаневский М. В. В начале было слово... – М., 1991. – С. 87; Алпатов В. М. История одного мифа. – С. 100.

2⁵ Поливанов Е. Д. Толковый терминологический словарь по лингвистике (1935–1937). (Из архива АН СССР). // Избранные труды по восточному и об­щему языкознанию. – С. 375.

2⁶ Див.: Романенко А. П. Советская философия языка: Е. Д. Поливанов – Н. Я. Марр. – С. 110.

2⁷ Див.: Серебренников Б. А. О материалистическом подходе к явлениям языка. – М., 1983. – С. 3.

2⁸ Див.: Кривоносов А. Т. Мышление, язык и крушение мифов о «лингвис­тической относительности», «языковой картине мира» и «марксистско-ле­нинском языкознании». – С. 570–571.

2⁹ Див.: Кривоносов А. Т. Мышление, язык и крушение мифов о «линг­вистической относительности», «языковой картине мира» и «марксистско-ленинском языкознании». – С. 567–568.

3⁰ Горбаченко Г. И., Синельникова Н. П., Шуб Т. А. Вылазка буржуазной агентуры в языкознании // Против буржуазной контрабанды в языкознании. – Ленинград., 1932. – С. 130.

3¹ Див.: Филин Ф. П. На поводу у классового врага (Слова и дела Я. Лоя) // Там само. – С. 86.

3² Див.: Алпатов В. М. История одного мифа. – С. 68; Романенко А. П. Советская философия языка: Е. Д. Поливанов – Н. Я. Марр. – С. 111.

3³ Романенко А. П. Советская философия языка: Е. Д. Поливанов – Н. Я. Марр. – С. 111.

3⁴ Див.: Алпатов В. М. Книга «Марксизм и философия языка» в истории языкознания // Вопросы языко­знания. – 1995. – № 5. – С. 124.

3⁵ Див.: Илизаров Б. С. Почетный академик И. В. Сталин против академика Н. М. Марра. – С. 113; Алпатов В. М. Актуально ли учение Марра? – С. 11.

3⁶ Марр М. Я. Мова і сучасність // Марр М. Я. Вибрані твори. Мова і мис­лення. – К., 1936. – Т. 1. – С. 89–90.

3⁷ Там само. – С. 95.

3⁸ Див.: Мєщанінов І. Передмова // Марр М. Я. Вибрані твори. Мова і мислення. – К., 1936. – Т. 1. – С. 8.

3⁹ Марр Н. Я. Актуальные проблемы и очередные задачи яфетической тео­рии. – М., 1929; Марр М. Я. Вибрані твори. Мова і мислення. – К., 1936. – Т. 1; Марр М. Я. Вибрані твори. Проблеми граматики. – К., 1938. – Т. 2.

4⁰ Див.: Франк-Каменецький І. Академік М. Я. Марр // Мовознавство. – К., 1935. – № 5. – С. 24.

4¹ Марр М. Я. Мова і сучасність. – С. 67.

4² Марр М. Я. Маркс і проблеми мови // Марр М. Я. Вибрані твори. Мова і мислення. – К., 1936. – Т. 1. – С. 23.

4³ Про це виразно свідчили статті збірника «Против вульгаризации и извра­щения марксизма в языкознании». – М., 1951 (Ч. І), 1952 (Ч. ІІ).

4⁴ Див.: Марр Н. Я. Актуальные проблемы и очередные задачи яфетической теории. – С. 11.

4⁵ Марр М. Я. Маркс і проблеми мови. – С. 26.

4⁶ Див.: Марр Н. Я. Актуальные проблемы и очередные задачи яфетической теории. – С. 17.

4⁷ Марр Н. Я. Актуальные проблемы и очередные задачи яфетической тео­рии. – С. 23–24.

4⁸ Див.: Там само. – С. 16.

4⁹ Див.: Марр М. Я. Мова і сучасність. – С. 73.

5⁰ Див.: Марр М. Я. Мова і мислення // Марр М. Я. Вибрані твори. Мова і мислення. – К., 1936. – Т. 1. – С. 46.

5¹ Марр М. Я. Мова і сучасність. – С. 76–77.

5² Там само. – С. 75.

5³ Марр М. Я. Мова і сучасність. – С. 67.

5⁴ Там само. – С. 89.

5⁵ Див.: Марр Н. Я. Актуальные проблемы и очередные задачи яфетической теории. – С. 22.

5⁶ Див.: Марр М. Я. Мова і сучасність. – С. 67.

5⁷ Марр Н. Я. Актуальные проблемы и очередные задачи яфетической теории. – С. 29.

5⁸ Марр М. Я. Мова і сучасність. – С. 91.

5⁹ Из материалов «поливановской» дискуссии в Коммунистической акаде­мии. Февраль, 1929 г. Архив­ная публикация. – С. 614.

6⁰ Марр М. Я. Письмо і мова // Марр М. Я. Вибрані твори. Проблеми гра­матики. – К., 1938. – Т. 2. – С. 259.

6¹ Там само.

6² Див.: Там само. – С. 258–259.

6³ Там само. – С. 263

6⁴ Марр М. Я. Письмо і мова. – С. 258.

6⁵ Див.: Марр Н. Я. Актуальные проблемы и очередные задачи яфетической теории. – С. 31.

6⁶ Див.: Франк-Каменецький І. Академік М. Я. Марр. – С. 19–23.

6⁷ Цит. за кн.: Мєщанінов І. Пам’яті акад. М. Я. Марра // Мовознавство. – К., 1935. – № 5. – С. 12.

6⁸ Див.: Мєщанінов І. Пам’яті акад. М. Я. Марра. – С. 17–18.

6⁹ Вступительное слово В. М. Фриче // Марр Н. Я. Актуальные проб­лемы и очертаные задачи яфетической теории. – М., 1929. – С. 7–8.

7⁰ Башинджагян Л. Б. Для чого потрібні «чотири елементи» // Мово­знав­ство. – 1935. – № 3–4. – С. 106.

7¹ Там само. – С. 108.

7² Там само. – С. 110.

7³ Див.: Из материалов «поливановской» дискуссии в Коммунистической академии. – С. 524.

7⁴ Там само. – С. 566.

7⁵ Леонтьев А. А. Жизнь и творчество Л. П. Якубинского // Яку­бин­ский Л. П. Избранные работы. Язык и его функционирование. – М., 1986. – С. 8.

7⁶ Див.: Из материалов «поливановской» дискуссии в Коммунистической академии. – С. 581.

7⁷ Сталін Й. Збірник статей і промов. – Х.; Одеса, 1950. – С. 25.

7⁸ В. В. Виноградов «Значение работ Сталина для развития советского язы­кознания» (с. 5–60), А. С. Чикобава «Учение И. В. Сталина о языке как об­щественном явлении» (с. 61–96), И. С. Поспелов «Учение И. В. Сталина о грамматическом строе языка» (с. 97–125), П. Я. Черных «И. В. Сталин об основном словарном фонде» (с. 126–150), В. В. Виноградов «Об основном словарном фонде и его словообразующей роли в истории языка» (с. 151–182), В. А. Звегинцев «Понятие внутренних законов развития языка в свете работ И. В. Сталина по языкознанию» (с. 183–217), Л. А. Булаховский «Вопросы исторического развития языка в свете работ И. В. Сталина по языко­зна­нию» (с. 218–244), Б. А. Серебренников «Сравнительно-исторический ме­тод и критика так называемого четырехэлементного анализа Н. Я.Марра» (с. 245–288), Р. И. Аванесов «Учение о языке и диалекте в свете трудов И. В. Сталина по языкознанию» (с. 289–320), Г. Д. Санжеев «Образование и развитие национальных языков в свете учения И. В. Сталина» (с. 321–371), Н. А. Кондрашов, А. Г. Спиркин «Происхождение языка и мышления» (с. 372–409).

7⁹ Див.: Задачи советского языкознания в свете трудов И. В. Сталина и журнал «Вопросы языкознания» // Вопросы языкознания.– 1952. – № 1. – С. 5–6.

8⁰ Див.: Романенко А. П. Характер и смена «парадигм»в истории советского языкознания // Лингвистика: взаимодействие парадигм. Вып. 1. Ч. 1: Ма­териалы межведомственной научно-теоретической конференции (Харь­ков-Сочи). – Харьков, 1991. – С. 37–38.

8¹ Див.: Алпатов В. М. История одного мифа. – С. 33–34.

8² Див.: Алпатов В. М. Актуально ли учение Марра? – С. 13.

8³ Див.: Звегинцев В. А. Язык и лингвистическая теория. – М., 2001. – С. 125–126.

8⁴ Див.: Серебренников Б. А. О материалистическом подходе к явлениям языка. – С. 7–9.

8⁵ Див.: Романенко А. П. Характер и смена «парадигм»в истории советского языкознания. – С. 37–38.

8⁶ Гамкрелидзе Т. В. Об одной лингвистической парадигме // Вопросы языкознания. – 2005. – № 2. – С. 5.

8⁷ Алпатов В. М. Актуально ли учение Марра? – С. 14.

8⁸ Березин Ф. М. История лингвистических учений: Учеб. для филол. спец. вузов. – 2-е изд., испр. и доп. – М., 1984. – С. 268.

8⁹ Див.: Там само. – С. 269–270.

9⁰ Див.: Звегинцев В. А. Что происходило в советской науке о языке. – С. 11–28; Горбаневский М. В. В начале было слово... – С. 173–174.

9¹ Десницкая А. В. Как создавалась теория национального языка. (Из ис­тории советского языкознания) // Современные проблемы литерату­рове­де­ния и языкознания. – М., 1984. – С. 405.

9² Див.: Поливанов Е. Д. Революция и литературные языки Союза ССР // Поли­ванов Е. Д. Статьи по общему языкознанию. – С. 189.

9³ Див.: Там само. – С. 189.

9⁴ Див.: Поливанов Е. Д. Революция и литературные языки Союза ССР. – С. 202.

9⁵ Див.: Поливанов Е. Д. О фонетических признаках социально-групповых диа­лектов и в частности русского стандартного языка // Поливанов Е. Д. Статьи по общему языкознанию. – С. 209.

9⁶ Див.: Там само. – С. 206.

9⁷ Поливанов Е. Д. О фонетических признаках социально-групповых диа­лектов и в частности русского стандартного языка. – С. 211.

9⁸ Див.: Там само. – С. 214.

9⁹ Праці Л. Якубинського: «Советы начинающим писать» (1925), «О работе начи­нающего писателя над языком своих произведений» (1930), «О теоретической учебе писателя» (1930), «Язык крестьянства» (1930), «Язык пролетариата» (1931); «Очерки по языку» (у співавторстві, 1931).

1⁰⁰ Див.: Леонтьев А. А. Жизнь и творчество Л. П. Якубинского. – С. 7.

1⁰¹ Якубинский Л. П. Избранные работы. Язык и его функционирование. – С. 71.

1⁰² Там само.

1⁰³ Якубинский Л. П. Избранные работы. Язык и его функционирование. – С. 69.

1⁰⁴ Див.: Якубинский Л. П. Ф. де Соссюр о невозможности языковой поли­тики // Якубинский Л. П. Избранные работы. Язык и его функциониро­ва­ние. – С. 81.

1⁰⁵ Жирмунский В. Национальный язык и социальные диалекты. – Ленин­град, 1936. – С. 40.

1⁰⁶ Див.: Там само. – С. 76.

1⁰⁷ Жирмунский В. Национальный язык и социальные диалекты. – С. 87–88.

1⁰⁸ Див.: Там само. – С. 93.

1⁰⁹ Див.: Там само. – С. 7.

1¹⁰ Там само. – С. 11.

1¹¹ Див.: Там само. – С. 12.

1¹² Див.: Жирмунский В. Национальный язык и социальные диалекты. – С. 16.

1¹³ Див.: Там само. – С. 93.

1¹⁴ Поливанов Е. Д. О фонетических признаках социально-групповых диа­лектов и в частности русского стандартного языка. – С. 217.

1¹⁵ Див.: Там само.

1¹⁶ Там само. – С. 221.

1¹⁷ Поливанов Е. Д. О фонетических признаках социально-групповых диа­лектов и в частности русского стандартного языка. – С. 223.

1¹⁸ prolegomena – вступ до вивчення якогось питання.

1¹⁹ Поливанов Е. Д. Фонетика интеллигентского языка // Поливанов Е. Д. Статьи по общему языкознанию. – С. 230.

1²⁰ Поливанов Е. Д. Фонетика интеллигентского языка. – С. 231.

1²¹ Див.: Жирмунский В. Национальный язык и социальные диалекты. – С. 6.

1²² Див.: Жирмунский В. Национальный язык и социальные диалекты. – С. 29.

1²³ Див.: Там само. – С. 95–96.

1²⁴ Там само. – С. 102.

1²⁵ Див.: Жирмунский В. Национальный язык и социальные диалекты. – С. 104.

1²⁶ Див.: Жирмунский В. М. Марксизм и социальная лингвистика. – С. 22–23.

1²⁷ Праці А. Селіщева, які розкривали суспільну природу мови і, насам­перед, літературної мови: «Язык революционной эпохи» (1928), «Из старой и новой топонимии» (1939), «Революция и язык» (1925), «Выразительность и образность языка революционной эпохи» (1927), «О языке современной деревни» (1932, 1939) та ін.

1²⁸ Див.: Василевская Е. Научная деятельность А. М. Селищева // Селищев А. М. Избранные труды. – М., 1968. – С. 24.

1²⁹ Селищев А. М. Революция и язык // Селищев А. М. Избранные труды. – М., 1968. – С. 142.

1³⁰ Селищев А. М. Революция и язык. – С. 143.

1³¹ Див.: Селищев А. М. Выразительность и образность языка револю­ци­он­ной эпохи // Селищев А. М. Избранные труды. – С. 147. (Це стаття 1927 р.)

1³² Див.: Селищев А. М. Из старой и новой топонимии // Селищев А. М. Изб­ранные труды. – С. 88. (Це стаття 1939 р.)

1³³ Там само. – С. 89.

1³⁴ Там само. – С. 91.

1³⁵ Див.: Марр М. Я. Яфетидологія в Ленінградському державному університеті // Марр М. Я. Вибрані твори. Мова і мислення.– К., 1936. – Т. 1. – С. 191.

1³⁶ Введенский Д. Фердинанд де Соссюр и его место в лингвистике // Сос­сюр Ф. де. Курс общей лингвистики. – C. 18.

1³⁷ Див.: Введенский Д. Фердинанд де Соссюр и его место в лингвистике. – C. 5–9.

1³⁸ Див.: Там само. – С. 17.

1³⁹ Введенский Д. Фердинанд де Соссюр и его место в лингвистике. – С. 18.

1⁴⁰ Див.: Шор Р. Предисловие // Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое вве­дение в историю. – С. 11.

1⁴¹ Див.: Шор Р. Предисловие. – С. 12.

1⁴² Там само. – С. 8.

1⁴³  Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. – С. 322.

1⁴⁴ Див.: Шор Р. Предисловие. – С. 10.

1⁴⁵ Сергиевский М. Антуан Мейе и его «Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков» // Мейе А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков. – С. 23.

1⁴⁶ Шор Р. Примечания // Там само. – С. 490.

1⁴⁷ Суспільну природу мови Є. Поліванов висвітлив у низці публі­кацій: «Ре­волюция и литературные языки Союза ССР» (Револю­ционный Восток. – М., 1927. – № 1. – С. 36–57), «Задачи социальной диалектологии русского языка» (Родной язык и литература в тру­довой школе. – М., 1928. – № 2. – С. 39–40; № 4–5. – С. 68–76), «Основные формы графической революции в турецких письмен­ностях СССР» (Новый Восток. – 1928. – Кн. 23–24. – С. 314–330), «О литературном (стандартном) языке современности» (Родной язык в школе. – М., 1927. – Кн. 1. – С. 225–235), «Задачи социальной диа­лектологии русского языка» (Родной язык и литература в трудовой школе. – М., 1928. – № 2. – С. 68–76), «Русский язык сегодняшнего дня» (Лите­ра­тура и марксизм. – 1929. – Кн. 4. – С. 167–180). Виразний соціолінг­віс­тич­ний зміст мали статті у збірнику: Е. Д. По­ливанов «За марксистское языко­знание» (М., 1931), пор.: «Истори­ческое языкознание и языковая политика» (с. 10–35), «Где лежат причины языковой эволюции» (с. 36–53), «Русский язык как предмет грамматического описания» (с. 54–66), «Иностранная тер­минология как элемент преподавания русского языка» (с. 67–72), «Рево­лю­ция и литературные языки Союза ССР» (с. 73–94), «Основные формы гра­фической революции в турецких письменностях СССР» (с. 95–116), «О фо­нетических признаках социально-групповых диалектов и в частности рус­ского стандартного языка» (с. 117–138), «Фонетика интеллигентского язы­ка» (с. 139–151), «Стук по блату» (с. 152–160), «О блатном языке учащихся и о славянском языке революции» (с. 161–181).

1⁴⁸ Р. О. Шор «Язык и общество» (М., 1926), М. Н. Петерсон «Язык как социальное явление» (М., 1927), Н. М. Каринский «Язык обра­зованной час­ти населения г. Вятки и народные говоры» (М., 1928), Г. К. Данилов «Язык общественного класса» (М., 1928), А. М. Се­ли­щев «Язык революционной эпохи. Из наблюдения над русским язы­ком последних лет (1917–1928)» (М., 1928) тощо.

1⁴⁹ Див.: Поливанов Е. Д. Толковый терминологический словарь по линг­вистике (1935–1937). (Из Архива АН СССР). – С. 375.

1⁵⁰ Из материалов «поливановской» дискуссии в Коммунистической ака­демии. Февраль, 1929 г. Архивная публикация. – С. 538–539.

1⁵¹ Из материалов «поливановской» дискуссии в Коммунистической ака­демии. Февраль, 1929 г. Архивная публикация. – С. 539.

1⁵² Там само. – С. 542.

1⁵³ Из материалов «поливановской» дискуссии в Коммунистической ака­демии. Февраль, 1929 г. Архивная публикация. – С. 543.

1⁵⁴ Див.: Поливанов Е. Д. Специфические особенности последнего деся­ти­ле­тия 1917–1927 в истории нашей лингвистической мысли // Поливанов Е. Д. Статьи по общему языкознанию. – С. 53.

1⁵⁵ Там само. – С. 55.

1⁵⁶ Там само. – С. 53.

1⁵⁷ Поливанов Е. Д. Проблема марксистского языкознания и яфетическая тео­рия. (Тезисы доклада) // Поливанов Е. Д. Статьи по общему языкознанию. – – С. 176.

1⁵⁸ Там само. – С. 177.

1⁵⁹ Поливанов Е. Д. Круг очередных проблем современной лингвистики // Поливанов Е. Д. Статьи по общему языкознанию. – С. 182.

1⁶⁰ Поливанов Е. Д. Круг очередных проблем современной лингвистики. – С. 186.

1⁶¹ Поливанов Е. Д. Где лежат причины языковой эволюции // Поливанов Е. Д. Статьи по общему языкознанию. – С. 86.

1⁶²  Див.: Там само. – С. 77.

1⁶³ Перше видання 1929 р.; друге, яким я скористалася, 1930 р.: Волошинов В. Марксизм и философия языка. Основные проблемы социологического мето­да в науке о языке. – Изд. 2-е. – Ленинград, 1930. Авторство книги при­писували Волошинову і Бахтіну або й тільки Бахтіну. З огляду на свідчення М. Бахтіна (він розробив концепцію і брав участь у написанні праці), авторами праці є В. Волошинов і М. Бахтін (Алпатов В. М. Книга «Марксизм и философия языка» в истории языкознания // Вопросы язы­ко­знания.– 1995. – № 5. – С. 108–126; Алпатов В. М. Волошинов, Бахтин и лингвистика. – М., 2005. – С. 109).

Причиною для написання праці послужила та обставина, що в марк­сист­сь­кій літературі не було досліджень про ідеологічні явища. Як відомо, осно­воположники марксизму окреслили місце ідеології в єдності із соціальним життям: ідеологія поставала надбудовою. Представники різних наук дово­дили зв’язок надбудови і базису. У цьому контексті мова також поставала специфічною ідеологічною системою. Однак цей аспект був нероз­кри­тий: єдина марксистська праця про мову (И. Презент «Происхождение речи и мышления»,1928) розглядала проблему генези мови і мислення, трактуючи мовлення не як специфічну ідеологічну систему, а сигнал у реф­лексо­ло­гічному розумінні (В. Н. Волошинов «Марксизм и философия язы­ка», с. 9). У 30-ті рр. МФМ проігнорували марристи та автори, які писали про марк­сизм у мовознавстві, зокрема, Є. Поліванов.

МФМ розкриває методологію основних лінгвістичних напрямів ХІХ і ХХ ст.; екстралінгвістичні, за термінологією авторів, ідеологічні мотиви явищ мови; подано характеристики мертвих мов, виявлено орієн­тацію дослі­джень на текст. Праця ілюструє одну з перших спроб полеміки із соссю­рі­анством у дохомськіанській лінгвістиці.

1⁶⁴ Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. – С. 9.

1⁶⁵ Див.: Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. – С. 11.

1⁶⁶ Там само. – С. 14.

1⁶⁷ Там само. – С. 15.

1⁶⁸ Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. – С. 18.

1⁶⁹ medium – посередник.

1⁷⁰ Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. – С. 18.

1⁷¹ Там само. – С. 22.

1⁷² Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. – С. 23.

1⁷³ Там само. – С. 24.

1⁷⁴ Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. – С. 25.

1⁷⁵ Там само. – С. 25–26.

1⁷⁶ Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. – С. 27.

1⁷⁷ Див.: Там само. – С. 48.

1⁷⁸ Див.: Там само. – С. 49.

1⁷⁹ proton pseudos – принципова помилка.

1⁸⁰ Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. – С. 63.

1⁸¹ Там само. – С. 64.

1⁸² Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. – С. 59.

1⁸³ Там само. – С. 86.

1⁸⁴ Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. – С. 86–87.

1⁸⁵ Там само. – С. 87.

1⁸⁶ Там само.

1⁸⁷ Там само. – С. 87–88.

1 Ганцов В. Чергові завдання української діялектології // Записки Етно­гра­фічного Товариства. – К., 1925. – Кн. І. – С. 38.

2 Сулима М. З приводу наших мовних злиднів // Радянська освіта. – 1927. – № 2. – С. 25.

3 Див.: Лукінова Т. Б. З історії Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні // Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. 1930–2005. Мате­рі­али до історії. – К., 2005. – С. 12–16.

4 Булаховський Л. А. Шляхи розвитку радянського мовознавства в УРСР // Труди філологічного факультету Харківського державного університету ім. О. М. Горького. – Х., 1959. – Т. 7. – С. 240.

5 Див.: Скрипник М. О. Завдання культурного будівництва на Україні (до­повідь на X з’їзді КП(б)У) // Радянська освіта. – 1928. – № 1. – С. 4–7.

6 Див.: Сулима М. Українська мова. Конспект занять, переведених у «Лєкт­бюрі» при Харківському Губвіднаросі в квітні-травні 1921 р. – Х., 1921. – С. 19; Синявський О. Найголовніші правила української мови (за новим пра­вописом). – 2-ге вид. – Х., 1929. – С. 3–4.

7 Булаховський Л. А. Шляхи розвитку радянського мовознавства в УРСР. – С. 241.

8 Див.: Мацюк Г. Теорія української літературної мови: етапи формування і перс­пективи розвитку // Українська мова. – К., 2003. – № 1. – С. 27.

9 Завадовський І. Основи мовознавства. – Дніпропетровськ, 1928. – С. 179.

1⁰ Єрмоленко С. Я. Пуризм // Українська мова: Енциклопедія. – С. 563.

1¹ О. Г. Пуризм // Енциклопедія українознавства. – Львів, 1998. – Т. 7. – С. 2417.

1² Цит. за кн.: Илизаров Б. С. Почетный академик И. В. Сталин против ака­демика Н. М. Марра. – С. 120.

1³ Див.: Головатий М. Державна мова // Малий етнополітологічний слов­ник. – К., 2005. – С. 58.

1⁴ Див.: Лукінова Т. Б. З історії Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні. – С. 17.

1⁵ Див.: Селігей П. О. Науковці мовознавчих установ Академії наук Укра­їни. 1918–1943 рр. // Інститут мово­знавства ім. О. О. Потебні НАН України. 1930–2005. Матеріали до історії. – К., 2005. – С. 362–400; Українська мова: Енциклопедія. – К., 2007.

1⁶ Хроніка НДІМ // Мовознавство. – К., 1934. – № 2. – С. 143.

1⁷ Див.: Там само.

1⁸ Хроніка // Мовознавство. – К., 1935. – № 3–4. – С. 165.

1⁹ Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки. Рідномовний Катехизис для вчителів, робітників пера, ду­ховенства, адвокатів, учнів і широкого громадянства // РМ. – 1936. – Ч. 2. – С. 51.

2⁰ Див.: Там само. – С. 54.

2¹ Див.: Там само. – С. 49.

2² Див.: Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки // РМ. – 1936. – Ч. 3. – С. 97–103.

2³ Див.: Вахек Й. Лингвистический словарь Пражской школы. – М., 1964. – С. 211.

2⁴ Див.: Романенко Я. Психологія мови // РМ. – 1937. – Ч. 5. – С. 202.

2⁵ Курило О. Програми для збірання етнографічних матеріялів // Збірник Іс­торично-Філологічного Відділу. – К., 1923. – Вип. 1, № 13. – С. 28.

2⁶ Огієнко І. Інтонація в реченні // РМ. – 1936. – Ч. 1. – С. 4–5.

2⁷ Див.: Замітки про українську мову // РМ. – 1934. – Ч. 6. – С. 250.

2⁸ Див.: Курило О. Програми для збірання етнографічних мате­рі­ялів.– С. 9–13.

2⁹ Огієнко І. Складня української мови // РМ. – Ч. 11. – 1938. – С. 465.

3⁰ Сімович В. Наша товариська мова // Сімович В. Праці: В 2 т. – Т. 1. Мово­знавство. – Чернівці, 2005. – С. 289.

3¹ Станканинець А. Мадяризми в українській мові на Закарпатті // РМ. – 1938. – Ч. 7–8. – С. 335.

3² Огієнко І. Лайка в українського народу. Роман Уласа Самчука «Кулак» // РМ. – 1937. – Ч. 7–8. – С. 321.

3³ Див.: Огієнко І. Лайка в українського народу. Роман Уласа Самчука «Кулак» // РМ. – 1937. – Ч. 7–8. – С. 322.

3⁴ Див.: Там само. – С. 324–325; Огієнко І. Лайка в українського народу. Ро­ман Уласа Самчука «Кулак». (Докінчення) // РМ. – 1937. – Ч. 9–10. – С. 364.

3⁵ Див.: Грицак Є. Спортова мова наших учнів // РМ. – 1936. – Ч. 10.– С. 440.

3⁶ Див.: Сулима М. Ф. Мова нашого студента (з приводу тої мови й про са­му мову) // Записки Харківського інституту народньої освіти імені О. О. По­тебні. – Х., 1928. – Т. 3.– С. 19–28.

3⁷ Огієнко І. Новини з української мови // РМ. – 1935. – Ч. 1. – С. 37.

3⁸ Див.: Курило О. Програми для збірання етнографічних матеріялів. – С. 28–30.

3⁹ Див.: Холодний Г. Стан та перспективи наукової роботи Інституту української наукової мови. – К., 1928. – С. 12.

4⁰ Див.: Огієнко І. Мова-культура-церква // РМ. – 1935. – Ч. 9. – С. 412.

4¹ Огієнко І. Духовенство й рідна мова // РМ. – 1935. – Ч. 10. – С. 434.

4² Сімович В. Рідна мова й інтелектуальний розвій дитини // Сімович В. Пра­ці: В 2 т. – Т. 1. Мовознавство. – Чернівці, 2005. – С. 291.

4³ Там само. – С. 296.

4⁴ Див.: Там само. – С. 297.

4⁵ Там само. – С. 299.

4⁶ Огієнко І. Мова народня й літературна // РМ. – 1934. – Ч. 6. – С. 233.

4⁷ Див.: Огієнко І. Рідна мова в школі // РМ. – 1934. – Ч. 12. – С. 529–538.

4⁸ Там само. – С. 536.

4⁹ Див.: Там само. – С. 537.

5⁰ Див.: Барагура В. Ціль, обсяг та метода навчання граматики в школі // РМ. – 1938. – Ч. 4. – С. 149–156.

5¹ Сімович В. Жінка і культура мови // Сімович В. Праці: В 2 т. – Т. 1. Мовознавство. – Чернівці, 2005. – С. 271–273.

5² Див.: Огієнко І. Українська Мати й рідна мова // РМ. – 1934. – Ч. 7. – С. 279–282.

5³ Див.: Мандюкова Я. Українська жінка й рідна мова // РМ. – 1934. – Ч. 9. – С. 375.

5⁴ Див.: Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки // РМ. – 1936. – Ч. 5. – С. 197.

5⁵ Огієнко І. Духовенство й рідна мова. – С. 436.

5⁶ Кривоносюк П. Здрібнілі форми в українській мові. (Завваги до пси­хології української нації) // РМ. – 1935. – Ч. 11. – С. 500.

5⁷ Див.: Ткаченко Б. Деякі морфологічні інновації в лівобережних південних говорах // Наукові записки Харківської науково-дослідної катедри мово­знавства / За ред. П. Г. Ріттера та Л. А. Булаховського. – Х., 1927. – Кн. 1. – С. 123–131.

5⁸ Сімович В. Один гін і сто перепон. Наші «швайцарці» // Сімович В. Пра­ці: В 2 т. – Т. 1. Мовознавство. – Чернівці, 2005. – С. 302.

5⁹ Колодій Г. Словничок Жовківської мови // РМ. – 1938. – Ч. 11. – С. 533–536.

6⁰ Див.: Сольчаник Д. Бойківська топо- й ономастика // РМ. – 1937. – Ч. 2. – С. 75–78.

6¹ Див.: Грицак Є. Спортова мова наших учнів. – С. 439.

6² Див.: Жуковецька В. Як говорять по-українському селяни, а як ми // РМ. – 1935. – Ч. 6. – С. 273–276.

6³ Див.: Коковський Ф. Назвища та прізвища в селі Маневі // РМ. – 1939. – Ч. 6. – С. 275–278.

6⁴ Див.: Німчинов К. Мова Донбасу // Перший всеукраїнський з’їзд про­летарських письменників. 25–28 січня 1927 р. Стенографічний звіт. – ДВУ, 1927. – С. 73–74.

6⁵ Див.: Горбач О. Російська мова на Україні // Енциклопедія україноз­нав­ства. – Львів, 1998. – Т. 7. – С. 2572.

6⁶ Тараненко О. О. Мода в мові // Українська мова: Енциклопедія.– С. 384.

6⁷ Мандюкова Я. Мода й мова // РМ. – 1933. – Ч. 8. – С. 277–282.

6⁸ Див.: Франко І. Українська література за 1898 р. – С.  13.

6⁹ Див.: Огієнко І. Рятуймо нашу еміграцію від мовного винародовлення // РМ. – 1934. – Ч. 1. – С. 1–6.

7⁰ Див.: Від редакції й адміністрації. Різне // РМ. – 1933. – Ч. 8. – С. 287.

7¹ Івах О. Зразки українсько-англійського жаргону в Канаді // РМ. – 1933. – Ч. 6. – С. 209–212; Луців Ф. Українська мова в Америці // РМ. – 1933. – Ч. 8. – С. 275–287.

7² Див.: Булаховський Л. А. Походження та розвиток мови. – Х., 1925. – С. 92.

7³ Див.: Булаховський Л. А. Походження та розвиток мови. – Х., 1925. – С. 91–93.

7⁴ Булаховський Л. А. Соціяльна природа мови // Радянська освіта. – 1928. – № 1. – С. 47.

7⁵ Див.: Там само. – С. 47–56.

7⁶ Булаховський Л. А. Проблема мовного розвитку // Записки Харківського інституту народньої освіти ім. О. О. Потебні. – Х., 1927. – Т. II. – С. 48.

7⁷ Див.: Фінкель О. Короткий вступ до теоретичної лінгвістики // Наукові записки Харківської науково-дослідчої катедри мовознавства / За ред. проф. П. Г. Ріттера та проф. Л. А. Булаховського. – Х., 1927. – C. 113–115.

7⁸ Гладкий М. Мова сучасного українського письменства. – Х.; К., 1930. – C. 7.

7⁹ Гладкий М. Мова сучасного українського письменства. – С. 8.

8⁰ Там само. – С. 26.

8¹ Завадовський І. Основи мовознавства. – Дніпропетровськ, 1928. – С. 11.

8² Цит. за кн.: Вахек Й. К проблеме письменного языка // Пражский линг­вистический кружок. – М., 1967. – С. 524.

8³ Артимович А. Писана мова // Праці українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова у Празі: Наук. зб. / Під заг. ред. д-ра В. Сімовича. – Прага, 1932. – Т. ІІ. – С. 1.

8⁴ Артимович А. Писана мова. – С. 5.

8⁵ Синявський О. З української діялектології. (Про фонематичний принцип у діялектології) // Український діялектологічний збірник. – К., 1929. – Кн. 2. – С. 248.

8⁶ Синявський О. Спроба звукової характеристики літературної української мови // Нау­кові записки Харківської науково-дослідчої катедри мовознав­ства / За ред. проф. П. Г. Ріт­тера, Л. А. Булаховського та О. Н. Си­няв­ського. – Х., 1929. – Ч. 2. – С. 6.

8⁷ Див.: Курило О. До поняття «фонема» // Збірник секції граматики україн­ської мови. – К., 1930. – Кн. І. – С. 218.

8⁸ Курило О. До поняття «фонема». – С. 229.

8⁹ Там само. – С. 231.

9⁰ Любарський І. Окремі язикові рівнобіжні // Записки Історично-Філо­ло­гічного Відділу. – К., 1927. – Кн. XIII–XIV (1927). – С. 283.

9¹ Фінкель О. Семантико-стилістичні етюди // Наукові записки Харківської науково-дослідчої катедри мовознавства / За ред. проф. П. Г. Ріттера, Л. А. Бу­лаховського та О. Н. Синявського. – Х., 1929. – Ч. 2. – C. 98.

9² Див.: Тараненко О. О. На теми сучасної української ономастики // Мо­вознавство. – 2007. – № 1. – С. 6–22.

9³ Див.: Курило О. Програми для збірання етнографічних матеріялів. – С. 23–32.

9⁴ Дем’янчук В. До правопису слов’янських прізвищ // Записки Історично-Філологічного Відділу. – К., 1927. – Кн. X (1927). – С. 351.

9⁵ Грицак Є. Особові імена учнів Перемиської української гімназії // РМ. – 1938. – Р. 6. – С. 22–26.

9⁶ Див.: Велигорський І. Назвища в селі Серафинцях, Городенського повіту // РМ. – 1935. – Ч. 8. – С. 368.

9⁷ Див.: Велигорський І. Назвища в селі Серафинцях, Городенського повіту // РМ. – 1935. – Ч. 10. – С. 459–464.

9⁸ Див.: Там само. – С. 461.

9⁹ Див.: Бухович М. Ще про наші особові ймення // РМ. – 1935. – Ч. 11. – С. 514.

1⁰⁰ Див.: Лисянський Б. Наші особові ймення // РМ. – 1935. – Ч. 7. – С. 289–291.

1⁰¹ Див.: Алпатов В. М. Актуально ли учение Марра? – С. 11.

1⁰² Каганович Н. Соціяльне забарвлення слів // Критика. Журнал-мі­сяч­ник марксистської критики та бібліографії. – Х., 1930. – № 7–8. – С. 52.

1⁰³ Там само. – С. 63.

1⁰⁴ Див.: Там само. – С. 53.

1⁰⁵ Каганович Н. Соціяльне забарвлення слів. – С. 61.

1⁰⁶ Див.: Там само. – С. 63.

1⁰⁷ Там само. – С. 63.

1⁰⁸ Див.: Каганович Н. «Основи» буржуазного мовознавства. (Про «методо­логію» проф. Л. А. Булаховського) // Критика. Журнал-місячник марксист­ської кри­тики та бібліографії. – Х., 1931. – № 10. – С. 49–64.

1⁰⁹ Каганович Н. «Основи» буржуазного мовознавства. – С. 54.

1¹⁰ Там само. – С. 53.

1¹¹ Там само. – С. 54.

1¹² Цит за кн.: Каганович Н. «Основи» буржуазного мовознавства (Про «методологію» проф. Л. А. Булаховського). – С. 54 (текст підручника Л. Бу­лаховського «Основи мовознавства» не вдалося відшукати).

1¹³ Там само. – С. 55–56.

1¹⁴ Підвищений курс української мови: Посібник для педвишів / За ред. Л. Булаховського. – Х., 1931. – С. 6.

1¹⁵ Там само. – С. 16–17.

1¹⁶ Підвищений курс української мови. – С. 41.

1¹⁷ Див.: Машкін А. Методика рідної мови. Нариси. – Х., 1930. – С. 17.

1¹⁸ Там само. – С. 36.

1¹⁹ Там само. – С. 69.

1²⁰ Машкін А. Методика рідної мови. Нариси. – С. 36.

1²¹ Там само. – С. 43.

1²² Там само. – С. 46.

1²³ Машкін А. Методика рідної мови. Нариси. – С. 55.

1²⁴ Там само. – С. 71.

1²⁵ Там само. – С. 71.

1²⁶ Грузинський О. С. До справи викладання української мови та пись­менства в школах профосвіти // Записки Харківського інституту народньої освіти імені О. О. Потебні. – Х., 1926. – Т. I. – С. 115.

1²⁷ Там само. – С. 115.

1²⁸ Див.: Булаховський Л. А. Уваги до програм рідної мови для другого концентру трудових шкіл // Радянська освіта. – 1927. – № 2.– С. 43–44.

1²⁹ Там само. – С. 48.

1³⁰ Ніковський А. Розвиток літературної мови // Життя й революція. – 1925. – № 8. – С. 29.

1³¹ Островський В. Знання мови потрібне кожному // РМ. – 1933. – Ч. 1. – С. 12.

1³² З поточних нотаток. Диспут «Шляхи розвитку української літературної мови» // Життя й революція. – 1925. – № 10. – С. 101–102.

1³³ Див.: З поточних нотатків. «Українська мова та шляхи її розвою» // Там само. – 1925. – № 11. – С. 91.

1³⁴ Див.: Кримський А. Що зроблено на Україні в царині історично-філо­ло­гічних наук за десятиліття 1917–1927? // Записки Історично-Філологічного Відділу. – К., 1928. – Кн. XVI (1928). – С. 275.

1³⁵ Див.: Дложевський С. Де-що про природу речень типу «козаченька вби­то» української літературної мови // Статьи по славянской филологии и русской словесности. Сб. Отделения русского языка и словесности Акаде­мии наук СССР. – Ленинград, 1928. – Т. 31, № 3. – С. 284.

1³⁶ Див.: Булаховський Л. А. Вступ до «Нарису літературної болгарської мо­ви» // Записки Харківського інституту народньої освіти імені О. О. Потебні. – Х., 1928. – Т. 3. – С. 37.

1³⁷ Див.: Шаровольський І. В. Прийдучий час на -му. Походження й функції // Записки Історично-Філологічного Відділу. – К., 1927. – Кн. XIII–XIV (1927). – С. 284–285.

1³⁸ Див.: Булаховський Л. А. Наголос українських прикметників // Записки Істо­рично-Філологічного Відділу. – К., 1927. – Кн. XIII–XIV (1927). – С. 294–303.

1³⁹ Див.: Німчинов К. Т. До етимології та правопису українського прислів­ника «ледви / і» // Наукові записки Харківської науково-дослідчої катедри мовознавства / За ред проф. П. Г. Ріттера та проф. Л. А. Булаховського. – Х., 1927. – Т. 2. – С. 57–60.

1⁴⁰ Див.: Грунський М. Український правопис // Записки Історично-Філоло­гічного відділу. – К., 1927. – Кн. X (1927). – С. 328–351; Дем’янчук В. До пра­вопису слов’янських прізвищ // Там само. – С. 351–353.

1⁴¹ Див.: Дем’янчук В. К. Німчинов. Український язик у минулому й тепер. ІІ вид. – ДВУ, 1926 // Там само. – С. 362.

1⁴² Сулима М. Ф. Речення з присудком на -но, -то в мові Лесі Українки // Нау­кові записки Харківської науково-дослідчої катедри мовознавства / За ред. проф. П. Г. Ріттера, Л. А. Булаховського та О. Н. Синявського. – Х., 1929. – Ч. 2. – С. 60–61.

1⁴³ Див.: Булаховский Л. А. Иогансен М. Украинский язык. – К., 1923 // Путь просвещения. – 1923. – № 11–12. – С. 179–180; Булаховский Л. А. Синяв­сь­кий О. Н. Короткий нарис української мови. – Х., 1918 // Путь просвещения. – 1923. – № 6. – С. 232–234; Булаховский Л. А. Синявський О. Порадник укра­їнської мови. – Х.; Берлін; Н.-Й., 1922 // Шлях освіти. – 1923. – № 5. – С. 227–228; Курило О. О. Синявский. Украинский язык. Пособие для практи­чес­ко­го изучения украинского языка на рабфаках, в техникумах, курсах для взрос­лых, а также для самообразования. Одобрено Методкомом Главпрофобра НКПУ УССР. – Х., 1923 // Записки Історично-Філологічного Відділу. – К., 1923. – Кн. ІV (1923). – С. 248–251; Курило О. Мих. Йогансен. Украинский язык. Пособие для курсов и самообразования. Киев: издательство «Більшовик», 1923 // Там само. – С. 251–254; Марковський М. М. Гладкий. Практический курс украинского языка. Пособие для русских школ на Украине и для само­стоятельного изучения живой украинской речи. 2-е изд. Научно-педагоги­ческим Комитетом Главсоцвоса допущено к употреблению в детоучреж­де­ниях социального воспитания. – Государственное издательство Украины. 1924 // Записки Історично-Філологічного Відділу. – К., 1925. – Кн. V (1924–1925). – С. 267–274; Кримський А. Гр. Иваница. Курс украинского языка в кратком практическом изложении с хрестоматиею. (Украинское правописание и элементы грамматики. Основы лексики и фразеологии – общей и дело­про­изводства. Материалы для упражнений и переводов). Пособие для проф­школ, школ для взрослых, практических курсов украинского языка и дру­гих учебных заведений с русским языком преподавания, а также для самообу­чения. – К., 1926 // Записки Історично-Філологічного Відділу. – К., 1926. – Кн. VII–VIII (1926). – С. 593–595 тощо.

1⁴⁴ Український правопис. (Проєкт). – Х., 1926. – С. 5.

1⁴⁵ Гладкий М. Стабілізація української мови // Життя й революція. – 1927. – № 4. – С. 70.

1⁴⁶ Інструкція в справі збирання з народних уст сільськогосподарських назв та термінів. – К., 1926. – С. 3.

1⁴⁷ Див.: Інструкція до збирання мовного матеріалу з галузі природничої термінології та номенклатури. – К., 1928. – 19 с.

1⁴⁸ Див.: Муромцева О. Г. Курило Олена Борисівна // Українська мова: Енци­клопедія. – С. 300–301; Українська журналістика в іменах. Ма­теріали до енциклопедичного словника. – Львів, 2006. – Вип. 13. – С. 239–240; Шеве­льов Ю. Портрети українських мовознавців. – К., 2002. – С. 58.

1⁴⁹ Граматику перевидав 2007 р. Д. Бучко: Олена Курило. Початкова гра­матика української мови. – Тер­нопіль, 2007.

1⁵⁰ Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови // Збір­ник Іс­торично-Філологічного Відділу. – К., 1925. – № 8. – С. 2.

1⁵¹ Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. – С. 5.

1⁵² Див.: Шевельов Ю. Портрети українських мовознавців. – К., 2002. – С. 34.

1⁵³ Ганцов В. Проблеми розвитку нашої літературної мови // Життя й рево­люція. – 1925. – № 10. – С. 61–65.

1⁵⁴ Там само. – С. 65.

1⁵⁵ Див.: Ганцов В. Проблеми розвитку нашої літературної мови.

1⁵⁶ Див.: Там само.

1⁵⁷ Гладкий М. Мова нашої преси. (До проблеми культури українського сло­ва) // Життя й революція. – 1926. – № 6. – С. 62.

1⁵⁸ Там само. – С. 62.

1⁵⁹ Див.: Гладкий М. Мова нашої преси (До проблеми культури україн­сько­го сло­ва). – С. 68.

1⁶⁰ Гладкий М. Проблема культури українського слова // Життя й револю­ція. – 1927. – Т. 1, № 2. – С. 203.

1⁶¹ Там само. – С. 204.

1⁶² Гладкий М. Проблема культури українського слова. – С. 205.

1⁶³ Див.: Там само. – С. 205.

1⁶⁴ Гладкий М. Стабілізація української мови // Життя й революція. – 1927. – № 4. – С. 71.

1⁶⁵ Див.: Гладкий М. Наша газетна мова. – К., 1928 // Українські граматики / Ред. О. Горбач. – Мюнхен, 1992. – Вип. 9. – С. 5.

1⁶⁶ Гладкий М. Наша газетна мова. – С. 7.

1⁶⁷ Там само. – С. 13.

1⁶⁸ Див.: Там само. – С. 14.

1⁶⁹ Див.: Горбач О. М. Гладкий як стиліст і норматист літературномовної українщини // Українські граматики / Ред. О. Горбач. – Мюнхен, 1992. – Вип. 9. – С. 5.

1⁷⁰ Гладкий М. Мова сучасного українського письменства. – C. 137.

1⁷¹ Там само. – C. 158.

1⁷² Там само. – С. 9

1⁷³ Див.: Там само. – С. 157.

1⁷⁴ Синявський О. Найголовніші правила української мови (за новим пра­вописом). Друге вид. – Х., 1929. – C. 3.

1⁷⁵ Синявский О. Украинский язык. Пособие для практического изучения украинского языка на рабфаках, в техникумах, курсах для взрослых, а так­же для самообразования. – Изд. 2-е. – Харьков, 1924. – С. VII.

1⁷⁶ Синявський О. Спроба звукової характеристики літературної української мови // Наукові записки Харківської науково-дослідчої катедри мовознав­ства / За ред. проф. П. Г. Ріттера, Л. А. Булаховського та О. Н. Синявського. – Х., 1939. – Ч. 2. – С. 5.

1⁷⁷ Див.: Грищенко А. П. Пам’яті видатного мовознавця (до 80-річчя з дня наро­дження О. Н. Синявського) // Мовознавство. – 1967. – № 6. – С. 23–28; Гри­щенко А. П. О. Н. Синявський: місце в історії українського мово­знавства // Українська мова. – 2005. – № 4. – С. 22–62; Жовтобрюх М. А. Визначний дослідник української мови // Українська мова і література в школі. – 1967. – № 12. – С. 18–25.

1⁷⁸ О. Горбач бачить таку взаємодію ідей: через учнів О. Потебні Д. Овся­ни­ко-Куликовського, В. Харцієва ідеї харківської мовознавчої школи розви­ва­ли Л. А. Булаховський та його учні, Ю. Шевельов, О. Мельничук; відгалу­ження потебнянства у Варшаві, а після 1914 р. і в Києві становив гурт дослідників стилістичного синтаксису, зокрема Є. Тимченко, М. Сулима, О. Ку­рило і С. Смеречинський (Горбач О. С. Смеречинського «Нариси з україн­сь­кої синтакси» // Українські граматики / Олекса Горбач. Зібрані статті ІV. Істо­рія граматики на Україні. Реторика. – Мюнхен, 1993. – Вип. 12. – С. 181–189).

1⁷⁹ Цит. за кн.: Шевченко Т. Смеречинський Сергій Степанович // Українсь­ка мова. – К., 2002. – № 4. – С. 53.

1⁸⁰ Див.: Сабалдир Г. Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації // Мово­знав­ство. – К., 1934. – № 1. – С. 54–67, С. Василевський. Проти буржуазного на­ціоналізму і фальсифікації // Мовознавство. – К., 1934. – № 1. – С. 53–68.

1⁸¹ Сулима М. З приводу наших мовних злиднів // Радянська освіта. – 1927. – № 2. – С. 29.

1⁸² Сулима М. З приводу наших мовних злиднів. – С. 32.

1⁸³ Див.: Сулима М. Дещо про культуру української мови // Молодняк. – 1927. – № 2. – С. 69.

1⁸⁴ Там само. – С. 69.

1⁸⁵ Сулима М. Регулятори й дисонатори української літературної мови // Життя й революція. – 1927. – № 1. – С. 77.

1⁸⁶ Див.: Сулима М. Дещо про культуру української мови. – С. 70.

1⁸⁷ Див.: Там само. – С. 70–73.

1⁸⁸ Сулима М. Регулятори й дисонатори української літературної мови. – С. 77.

1⁸⁹ Там само. – С. 77.

1⁹⁰ Горбач О. «Білі» й темні плями в історії мовознавства УРСР 1920-х ро­ків // Українські граматики. Вип. 12. Олекса Гобач. Зібрані статті. IV. – Історія граматики на Україні. Реторика. – Мюнхен, 1993. – С. 154.

1⁹¹ Сулима М. Письменницька мова // Перший всеукраїнський з’їзд проле­тар­ських письменників 25–28 січня 1927 р. Стенографічний звіт. – 1927. – С. 69.

1⁹² Там само. – С. 71.

1⁹³ Там само. – С. 72.

1⁹⁴ Там само.

1⁹⁵ Сулима М. Проблема літературної норми в українській мові // Шлях освіти.– Х., 1928. – № 4. – С. 135.

1⁹⁶ Сулима М. Проблема літературної норми в українській мові. – С. 134–135.

1⁹⁷ Там само. – С. 136.

1⁹⁸ Сулима М. Проблема літературної норми в українській мові. – С. 137.

1⁹⁹ Там само. – С. 138.

2⁰⁰ Див.: Гладкий М. Стабілізація української мови. – С. 70–78.

2⁰¹ Див.: Гладкий М. Проблема культури українського слова. – С. 200–208.

2⁰² Сулима М. Письменницька мова. – С. 60–72.

2⁰³ Огієнко І. Всеукраїнська літературна мова й мова наших дитячих видань // РМ. – 1934. – Ч. 3. – С. 81.

2⁰⁴ Островський В. Знання мови потрібне кожному // РМ. – 1933. – Ч. 1. – С. 10.

2⁰⁵ Див.: Мандюкова Я. Наш інтелігент і мова. – РМ. –1934. – Ч. 7. – С. 295–298; Сопрунович О. Літературна мова на селі // Там само. – С. 293–296; Велигорський І. Як говорять по-українському селяни, а як ми // РМ.– 1935. – Ч. 6. – С. 273–278; Новосад Д. Український інтелігент і рідна мова // РМ. – 1937. – Ч. 9–10. – С. 367–370.

2⁰⁶ Див.: Островський В. Знання мови потрібне кожному // РМ. – 1933. – Ч. 1. – С. 12.

2⁰⁷ Див.: Виногородський В. Письменницька мова в Галичині // РМ. – 1933. – Ч. 2. – С. 53–58. Огієнко І. Письменник і рідна мова // РМ. – 1937. – Ч. 6. – С. 240–248.

2⁰⁸ Див.: Річинський А. Рідна мова й лікар провінції // РМ. – 1933. – Ч. 3. – С. 99–102.

2⁰⁹ Див.: Чайковський А. Чи нашим правникам потрібне знання української мови? // РМ. – 1933. – Ч. 7. – С. 235–238; Огієнко І. Українські адвокати й рідна мова // РМ. – 1934. – Ч. 12. – С. 531–534; Грицин В. Українські правники й рідна мова // РМ. – 1935. – Ч. 7. – С. 317–319.

2¹⁰ Див.: Огієнко І. Наддніпрянська еміграція й рідна мова // РМ. – 1934. – Ч. 5. – С. 177–182; Огієнко І. Рятуймо нашу еміграцію від мовного вина­ро­довлення. – С. 2–6; Кравченко С. Українська мова в Бразилії // РМ. – 1934. – Ч. 6. – С. 243–248; Шклянка І. Навчання укра­їн­сь­кої мови в Канаді // РМ. – 1934. – Ч. 12. – С. 515–520; Луців Ф. Причини мов­ного винародовлення українців в Америці // РМ. – 1935. – Ч. 5. – С. 203–210.

2¹¹ Див.: Огієнко І. Духовенство й рідна мова // РМ. – 1935. – Ч. 10. – С. 431–438.

2¹² Див.: Огієнко І. Наші спортові організації й рідна мова. – С. 543–548.

2¹³ Див.: Мандюкова Я. Українська жінка й рідна мова. – С. 375–380.

2¹⁴ Див.: Кривоносюк П. Мова немовляти // РМ. – 1933. – Ч. 11. – С. 352–356; Ч. 12. – С. 395–398; Кривоносюк П. Як досліджувати дитячу мову // РМ. – 1935. – Ч. 7. – С. 305–307; Мандюкова Я. Початковий розвиток дитячої мо­ви // РМ. – 1937. – Ч. 6. – С. 259–262; Велигорський І. Початкова мова ди­тини // РМ. – 1939. – Ч. 4. – С. 183–188.

2¹⁵ Див.: Огієнко І. Найперше джерело для вивчення рідної мови // РМ. – 1939. – Ч. 9. – С. 385–392.

2¹⁶ Там само. – С. 38.

2¹⁷ Див.: Огієнко І. Письменник і рідна мова // РМ. – 1933. – Ч. 2. – С. 33–42.

2¹⁸ Див.: Огієнко І. Рідна мова й культура народу // РМ. – 1937. – Ч. 5. – С. 193–200.

2¹⁹ Огієнко І. Рідна мова й культура народу. – С. 193–200.

2²⁰ Див.: Огієнко І. Ознаки доброї літературної мови // РМ. – 1937. – Ч. 1. – С. 2–8.

2²¹ Див.: Там само. – С. 4.

2²² Див.: Там само.

2²³ Див.: Там само. – С. 49–56.

2²⁴ Огієнко І. Відміни наголосу галицького від літературного // РМ. – 1939. – Ч. 4. – С. 173–184.

2²⁵ Див.: Барагура В. Мовні прогріхи // РМ. – 1935. – Ч. 5. – С. 217–220.

2²⁶ Кривоносюк П. Здрібнілі форми в українській мові. – С. 499.

2²⁷ Див.: Огієнко І. Полонізми в сучасній українській літературній мові // РМ. – 1936. – Ч. 1. – С. 14–18.

2²⁸ Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки // РМ. – 1936. – Ч. 6. – С. 246.

2²⁹ Коровицький І. Множина шани в українській мові // РМ. – 1936. – Ч. 1. – С. 21–22.

2³⁰ Див.: Грицак Є. Новотвори в сучасній українській літературній мові // РМ. – 1936. – Ч. 4. – С. 168–169.

2³¹ Див.: Огієнко І. Розвій літературної мови // РМ. – 1936. – Ч. 7. – С. 292.

2³² Див.: Огієнко І. Складня української мови // РМ. – Ч. 11. – 1938. – С. 468.

2³³ Огієнко І. (Дід Огій) Граматика малої Лесі // РМ. – 1933. – Ч. 1. – С. 22–24.

2³⁴ Огієнко І. «Рідне слово». Початкова Граматика української літературної мови. Для першого року навчання й для самоуків // РМ. – 1934. – Ч. 1. – С. 40–44; Ч. 2. – С. 77–80.

2³⁵ Огієнко І. Розвій літературної мови // РМ. – 1936. – Ч. 7. – С. 293–294.

2³⁶ Див.: Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки // Там само. – С. 303–304.

2³⁷ Див.: Там само. – С. 306.

2³⁸ Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки // РМ. – 1936. – Ч. 7. – С. 306.

2³⁹ Див.: Барагура В. Мовні прогріхи // РМ. – 1935. – Ч. 5. – С. 217–220.

2⁴⁰ Див.: Огієнко І. Без спільної літературної мови нема нації // РМ.– 1935. – Ч. 9. – С. 385–392.

2⁴¹ Див.: Огієнко І. Методи вивчення складні // РМ. – 1935. – Ч. 9. – С. 391–402.

2⁴² Див.: Огієнко І. Для одного народу – одна наукова термінологія! // РМ. – 1935. – Ч. 11. – С. 491–498.

2⁴³ Див.: Огієнко І. Полонізми в сучасній українській літературній мові // РМ. – 1935. – Ч. 1. – С. 13–18.

2⁴⁴ Див.: Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки // РМ. – 1936. – Ч. 3. – С. 97–104.

2⁴⁵ Див.: Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки // РМ. – 1936. – Ч. 5. – С. 194.

2⁴⁶ Див.: Грицак Є. Новотвори в сучасній українській мові // РМ.– 1936. – Ч. 5. – С. 198–202.

2⁴⁷ Див.: Огієнко І. Розвій літературної мови. На увагу нашим письмен­никам // РМ. – 1936. – Ч. 7. – С. 289–298.

2⁴⁸ Див.: Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки // РМ. – 1936. – Ч. 7. – С. 303–310.

2⁴⁹ Див.: Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки // РМ. – 1936. – Ч. 8. – С. 349–354.

2⁵⁰ Див.: Кобилянський Б. На маргінесі книжки Я. Рудницького: «Укра­їн­ська мова та її говори» // РМ. – 1939. – Ч. 1. – С. 44.

2⁵¹ Див.: Ткаченко Г. Передмова // Смеречинський С. Нариси з української синтакси (у зв’язку з фразеологією та стилістикою): Українські граматики. Вип. 8. Сергій Смеречинський. Нариси з української синтакси у зв’язку з фразеологією та стилістикою. Харків, 1932. – Мюнхен, 1990. – С. 3–4.

2⁵² Див.: Рак Л., Василевський С. Спотворена історія мовознавства // Мово­знавство. – 1934. – № 1. – С. 77.

2⁵³ Див. рец.: Халіфман Е. А. Анрі Бош. «Народна мова» // Мово­знав­ство. – К., 1934. – № 1. – С. 103.

2⁵⁴ Рак Л., Василевський С. Спотворена історія мовознавства. – С. 72.

2⁵⁵ Горецький П., Кириченко І. Націоналістичне шкідництво в синтаксисі су­час­ної української літературної мови // Мовознавство. – К., 1934. – № 2. – С. 51.

2⁵⁶ Сабалдир Г. Історія форм в націоналістичному освітленні // Мово­знав­ство. – К., 1934. – № 2. – С. 94.

2⁵⁷ Див.: Хроніка НДІМ. – С. 139–142.

2⁵⁸ Див.: Марр М. Я. Вибрані твори. Мова і мислення. – К., 1936. – Т. 1. – 245 с.; Марр М. Я. Вибрані твори. Проблеми граматики. – К., 1938. – Т. 2. – 312 с.

2⁵⁹ Сугак М. після аспірантури Інституту мови і мислення А Н СРСР спів­працював у Товаристві дослідників української історії, письменства та мо­ви в Ленінграді, був науковим співробітником відділу мови і мислення Інс­титуту мовознавства ВУАН (1933–1936).

2⁶⁰ Хроніка // Мовознавство. – К., 1935. – № 3–4. – С. 165.

2⁶¹ Див.: Бабак В. Питання історичного розвитку української мови в світлі нового вчення про мову // Мовознавство. – 1936. – № 8. – С. 92–93.

2⁶² Там само. – С. 92

2⁶³ Масальський В. За культуру мови в середній школі // Мовознавство. – 1935. – № 3–4. – С. 73.

2⁶⁴ Там само. – С. 75.

2⁶⁵ Дем’янчук В. Бібліографічний огляд української діялектології за рр. 1914–1927 // Український діялектологічний збірник. – К., 1928. – Кн. І. – С. 178.

2⁶⁶ Див.: Расторгуев П. Рецензии-обзоры по украинскому языкознанию // Из­вестия по русскому языку и словесности. – Ленинград, 1929. – Т. ІІ. – С. 736.

2⁶⁷ Див.: Селігей П. О. Науковці мовознавчих установ Академії наук Укра­їни. 1918–1943 рр // Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. 1930–2005. Матеріали до історії. – К., 2005. – С. 389.

2⁶⁸ Синявський О. Замітка про мову с. Любеча на Чернігівщині // Мово­знавство. – К., 1934. – № 1. – С. 96.

2⁶⁹ Там само. – С. 97.

2⁷⁰ Там само.

2⁷¹ Сунцова І. Фонема. (Історичний нарис і спроба визначення поняття) // Мовознавство. – К., 1934. – № 2. – С. 120.

2⁷² Головатий Г. Найважливіші словотворчі засоби в українській мові по­жовтневої доби // Мовознавство. – 1936. – № 8. – С. 72.

2⁷³ Головатий Г. Найважливіші словотворчі засоби в українській мові по­жовтневої доби // Мовознавство. – 1936. – № 8. – С. 72.

2⁷⁴ Див.: Мєщанінов І. І. Кілька зауважень про ручну мову // Мовознавство. – 1934. – № 2. – С. 3–6; Кобахідзе А. Г. Ручна мова harsnevar жінок б. Казахського пов. (РСР Вірменії) // Там само. – С. 7–38.

2⁷⁵ Див.: Горецький П., Кириченко І. Націоналістичне шкідництво в синтаксі су­часної української літературної мови // Мовознавство. – 1936. – № 8. – С. 39–62.

2⁷⁶ Див.: Фінкель О. М. Термінологічне шкідництво і його теоретичне ко­ріння // Мовознавство. – 1934. – № 2. – С. 63–82.

2⁷⁷ Див.: Ліперовська Н. Націоналізм в етимології // Там само. – С. 83–92.

2⁷⁸ Див.: Сабалдир Г. Історія форм в націоналістичному освітленні // Там са­мо. – С. 93–106.

2⁷⁹ Див.: Сунцова І. Фонема. – С. 113–126.

2⁸⁰ Див.: Дрінов Д. «Литературная энциклопедия» про болгарську мову // Мовознавство. – 1934. – № 2. – С. 127–134.

2⁸¹ Див.: Ганцов В. Чергові завдання української діялектології. – С. 40.

2⁸² Див.: Булаховський Л. А. Походження та розвиток мови. – Х., 1925. – С. 48.

2⁸³ Там само. – С. 49.

2⁸⁴ Синявський О. З української діялектології. (Про фонематичний принцип у діялектології) // Український діялектологічний збірник. – К., 1929. – Кн. 2. – С. 245.

2⁸⁵ Грунський М. Основні проблеми сучасної лінгвістики // Записки Історич­но-Філологічного Відділу. – К., 1929. – Кн. ХХІІІ (1929). – С. 8.

2⁸⁶ Грунський М. Основні проблеми сучасної лінгвістики. – С. 8.

2⁸⁷ Там само. – С. 14.

2⁸⁸ Там само. – С. 15.

2⁸⁹ Курило О. До поняття «фонема». – С.  234.

2⁹⁰ Грунський М., Ковальов П. Історія форм української мови. – Х., 1931. – С. 312.

2⁹¹ Див.: Від редакції // Мовознавство. – 1934. – № 1. – С. 5.

2⁹² Див.: Рак Л., Василевський С. Спотворена історія мовознавства. – С. 72.