34. Приховане, фіктивне та навмисне банкрутство.

Приховане банкрутство: навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних.

Якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, карається позбавленням волі на строк до двох років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права здійснювати певну діяльність протягом 5 років.

Фіктивне банкрутство – явно неправдива заява громадянина – засновника або власника п-ва, а також посадової особи певного п-ва про фінансову неспроможність виконання зобов’язань перед кредиторами та бюджетом.

Карається штрафом від 300 до 500 мінімальних зарплат з позбавленням права здійснювати відповідну діяльність до 5 років. Ті самі дії, якщо вони завдали великого матеріального збитку кредиторам або державі, караються позбавленням волі до 3 р. з конфіскацією майна.

Навмисне банкрутство – це свідоме доведення суб’єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслідок того, що власник або посадова особа п-ва з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або не виконує чи неналежно виконує свої службові обов’язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів.

Умисне доведення до банкрутства, коли це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або таким, що їх захищає закон, правам та інтересам кредиторів, – карається штрафом від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність на строк до 5 років. Ті ж дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, караються позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна.

35. Регулювання процедури банкрутства в Україні

До 1992 р. у законод. полі У факт. був відсутній юр. механізм рішення проблем неплатоспром. господ. суб,єктів. Питання погашення заборг. виріш. на адмін. рівні або у порядку виконавч. в-ва за результ. арбітражн. чи громад. судового процесу. Першим законод. актом, який устан. спец. процедуру розгляду справ фінансово неспром. підприємств в У, став З У від 14.05.1992 р. "Про банкр.". Банкр. як одна з юр. підстав ліквід. п-в. регул. З«Про п-ва в У» (ст.ст.24,34). Порядок і умови визн будь-яких юр . осіб - банкрутами з метою задовол. претензій кредиторів регул. спец. ЗУ від 14.05.1992 р. "Про банкр.». Цей З мав багато недоліків. Потім на основі накопиченого досвіду та відсутності повномасштабного З про банкр. Вищим арбітражн. судом У 18.11.1997р. було дане пояснення "Про деякі питання практики застос. З У про банкр.". Але розяснення було не достатньо для покращення недоліків діючог З. Відчувалася потреба у новому, сучасному З, який охоплював кращі досягнення іноземних та національної правових систем. Таким став З "Про встановлення платоспром. боржника чи визнання його банкр.". В порівнянні з попередньою редакцією З, змінені основи для відкриття справи про банкр.; встан. процесуальні строки розгляду справи; встан. нові судові процедури; введена нова судова фігура – арбітражн. керуючий та інші. В З є ще багато редакц. недоліків, але в цілому він відповідає потребам сучасної економіки. Особливість З є в тому, що він має пріорітет перед іншимими законами. Інститут банкр. має свої спеціфічні принципи: конфлікт інтересів, пріорітет загального інтересу ; заміна неефективного власника на ефективного; задоволення грошових потреб кредиторів тільки у рамках процедури банкр. та інше. У З особливо підкресл. участь у процедурах банкр. держави у ролі спеціал. державного органу. З екон. точки зору банкр. є неспромож. продовження суб'єктом своєї підпр. діял. внаслідок її екон. нерентабельності, безприбутковості. Юр. аспект банкр. полягає насамперед у тому, що в суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкр., здійсн. яких у встановл. з порядку може призвести до ліквід. суб'єкта підпр.. Внаслідок порушення справи про банкр. виникає комплекс процесуальних правовідносин: провадж. у справі, визнання боржника банкр., оголошення про банкр., задоволення претензій кредиторів, припинення справи про банкр. тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин може розглядатися як ліквід. прав. процес щодо суб'єкта підпр.