
- •§ 92. Апостроф 73
- •Передмова
- •§ 2. Ненаголошені е, и
- •§ 6. Апостроф
- •Чергування голосних § 8. Чергування о – і, е – і
- •О, е, що не переходять в і
- •Відхилення в чергуванні о – і, е – і
- •§ 9. Чергування е – о після ж, ч, ш, щ, дж, й
- •Чергування голосних у дієслівних коренях § 10. Чергування о — а
- •Е (невипадний) — і (невипадний)
- •Е (випадний) — и
- •§ 11. Чергування у — в
- •§ 12. Чергування і — й
- •§ 13. Чергування з — із – зі(зо)
- •Приголосні § 14. Літера г
- •§ 15. Літера ґ
- •Позначення м’якості приголосних § 16. Коли пишеться ь
- •§ 17. Коли ь не пишеться
- •Зміни приголосних при збігу їх § 18. Зміни груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст-
- •Зміни приголосних перед -ськ(ий), -ств(о)
- •Зміни приголосних перед -ш(ий) у вищому ступені прикметників (прислівників)
- •Спрощення груп приголосних
- •Подвоєння та подовження приголосних § 20. Подвоєння приголосних при збігу їх
- •Подовження приголосних перед я, ю, є, і
- •Правопис префіксів
- •Правопис суфіксів іменникові суфікси
- •-Альник, -ильник та ін.
- •Прикметникові та дієприкметникові суфікси
- •-Уват(ий) [-юват(ий)], -оват(ий), -овит(ий)
- •-Овува-
- •Правопис складних слів загальні правила правопису складних слів
- •§ 25. Сполучні звуки о, е (є)
- •Складні слова без сполучного звука
- •§ 26. Складні іменники
- •§ 27. Прикладки
- •§ 28. Складні числівники та займенники
- •§ 29. Складні прикметники
- •§ 30. Прислівники
- •§ 31. Прийменники
- •§ 32. Сполучники
- •§ 33. Частки
- •Вживання великої літери (букви) § 34. Велика літера на початку речення
- •§ 35. Велика літера при звертаннях і в ремарках
- •§ 36. Велика та мала літери в рубриках
- •§ 37. Велика літера після двокрапки, на початку цитати тощо
- •§ 38. Велика літера у власних назвах
- •§ 39. Велика літера в складноскорочених назвах
- •§ 40. Графічні скорочення
- •Правила переносу § 41. Орфографічні правила переносу
- •§ 42. Технічні правила переносу
- •§ 43. Знак наголосу ( ́)
- •Іі. Правопис закінчень відмінюваних слів іменник
- •§ 45. Поділ на групи
- •Чоловічий рід
- •Середній рід
- •2. М’яка група Чоловічий рід
- •3. Мішана група
- •§ 46. Зразки відмінювання іменників
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •Мішана група
- •Третя відміна
- •Четверта відміна
- •Уваги до правопису окремих відмінків
- •§ 47. А. Однина
- •§ 47. Б. Множина
- •А. Однина § 48. Родовий відмінок
- •§ 49. Давальний відмінок
- •§ 50. Знахідний відмінок
- •§ 51. Орудний відмінок
- •§ 52. Місцевий відмінок
- •§ 53. Кличний відмінок
- •Б. Множина § 54. Називний відмінок
- •§ 55. Родовий відмінок
- •§ 56. Давальний відмінок
- •§ 57. Знахідний відмінок
- •§ 58. Орудний відмінок
- •§ 59. Місцевий відмінок
- •§ 60. Кличний відмінок
- •§ 61. Однина
- •§ 62. Множина
- •§ 63. Відмінювання слова мати
- •§ 64. Однина
- •§ 65. Множина
- •§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини
- •Прикметник § 67. Тверда та м’яка групи прикметників
- •§ 68. Зразки відмінювання прикметників
- •Множина
- •§ 69. Ступенювання прикметників
- •Числівник кількісні числівники § 70. Відмінювання кількісних числівників
- •Порядкові числівники § 71. Відмінювання порядкових числівників
- •Дробові числівники § 72. Відмінювання дробових числівників
- •Займенник § 73. Особові займенники Відмінювання особових займенників
- •§ 76. Вказівні займенники Відмінювання вказівних займенників
- •§ 77. Питальні займенники Відмінювання питальних займенників
- •§ 78. Означальні займенники Відмінювання означальних займенників
- •§ 79. Складні займенники (неозначені й заперечні) Відмінювання складних займенників
- •Дієслово § 80. Дійсний спосіб Теперішній час
- •Поділ дієслів за дієвідмінами
- •Друга дієвідміна
- •Перша дієвідміна
- •Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках
- •Відмінювання дієслів дати, їсти, вісти (відповісти й под.), бути
- •Майбутній час
- •Минулий і давноминулий час
- •§ 81. Наказовий спосіб
- •§ 82. Умовний спосіб
- •§ 83. Неозначена форма дієслова (інфінітив)
- •§ 84. Дієприкметник
- •Дієприкметники активного стану
- •Дієприкметники пасивного стану
- •§ 85. Дієприслівник
- •Ііі. Правопис слів іншомовного походження приголосні
- •§ 89. Неподвоєні й подвоєні приголосні
- •Передача звука j та голосних
- •Групи приголосних з голосними § 92. Апостроф
- •§ 94. Дифтонги au, ou
- •§ 95. Німецький дифтонг ei
- •§ 96. Кінцеві -tr, -dr
- •Відмінювання слів іншомовного походження
- •IV. Правопис власних прізвищ § 101. Українські прізвища
- •§ 102. Відмінювання прізвищ
- •§ 103. Відмінювання імен
- •Тверда група
- •Зразок відмінювання жіночого імені та по батькові
- •§ 104. Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ
- •§ 105. Неслов’янські прізвища
- •Складні і складені особові імена та прізвища й похідні від них прикметники § 106. Імена та прізвища (прізвиська)
- •§ 107. Похідні прикметники
- •Географічні назви § 108. Українські географічні назви
- •§ 109. Географічні назви слов’янських та інших країн
- •§ 111. Іншомовні географічні назви
- •§ 112. Відмінювання географічних назв
- •§ 113. Правопис прикметникових форм від географічних назв Суфікси -инськ(ий), -інськ(ий)
- •Суфікси -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], -евськ(ий) [-євськ(ий)], -івськ(ий) [-ївськ(ий)]
- •§ 114. Правопис складних і складених географічних назв
- •V. Найголовніші правила пунктуації § 115. Крапка (.)
- •§ 116. Знак питання (?)
- •§ 117. Знак оклику (!)
- •§118. Кома (,) Кома в простому реченні
- •Кома в складному реченні
- •§ 119. Крапка з комою (;)
- •§ 120. Двокрапка (:)
- •§ 121. Тире (—)
- •§ 122. Крапки (...)
- •§ 123. Дужки [( )]
- •§ 124. Лапки (« »)
- •§ 125. Розділові знаки при прямій мові
§ 39. Велика літера в складноскорочених назвах
1. Скорочені назви (абревіатури) установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин слів, пишуться двояко:
а) З великої літери, якщо ці слова вживаються на позначення установ одиничних: Укрінформ, Укрпрофрада, Укоопспілка.
б) З малої літери, якщо такі слова є родовими назвами: медінститут, облвиконком, райвно, райрада.
2. Складноскорочені назви, утворені з початкових (ініціальних) букв, імен власних і загальних, пишуться великими літерами: АТС, КНР, НЛО, СНД, УРП, УТН.
Примітка. Скорочення від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова (без вставних звуків), пишуться малими літерами: вуз (у вузах), загс (до загсу), неп (під час непу). Такі слова звичайно відмінюються.
Так само відмінюються ініціальні скорочення типу БАМ, а їхні закінчення, що пишуться з малої літери, приєднуються до останньої літери абревіатури без будь-якого знака (апострофа, коми): з БАМу, на БАМі, з ВАКу, ВАКом, ТЮГу, ТЮГом.
§ 40. Графічні скорочення
Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочених значень метричних мір: м — метр, мм — міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення, при цьому зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (південно-західний), Півн. крим. канал (Північнокримський канал).
До найпоширеніших загальноприйнятих графічних скорочень належать такі:
акад. — академік о. — острів вид. — видання обл. – область гр. — громадянин оз. — озеро див. — дивись пор. — порівняй, порівняйте доц. — доцент проф. — професор ім. — імені р. — рік, річка і т. д. — і так далі рр. — роки і т. ін. — і таке інше с. — село, сторінка і под. — і подібне ст. — станція, сторіччя напр. – наприклад т. — товариш, том н. е. — нашої ери тов. — товариш до н. е. — нашої ери тт. — товариші, томи
Слова не скорочуються на голосну, якщо вона не початкова в слові, і на ь. Наприклад, слово селянський може бути скорочене: сел., селян., селянськ. При збігу двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: стін. календар, ден. норма. При збігу двох (і більше) різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного, залежно від структури слова: власноруч. або власноручн. (власноручний), але тільки власт. (властивий).
Правила переносу § 41. Орфографічні правила переносу
Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит, книж-ка, ко-ло-дязь, паль-ці, са-дів-ник, Хар-ків.
При цьому:
1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносити можна лише так: ґу-дзик, хо-джу. Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з —до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний (а не на-дзвичайний), під-жив-ляти (а не пі-дживляти).
2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: бур’-ян (а не бур-’ян), кіль-це (а не кіл-ьце), Лук’-ян (а не Лук-’ян), низь-ко (а не низ-ько).
3. Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний: ака-де-мія (а не а-кадемія), Ма-рія (а не Марі-я), олі-вець (а не о-лівець). Так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або, моя, око, шия тощо.
4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступінчастий (а не багатос-тупінчастий), восьми-гранний (а не восьмиг-ранний), далеко-східний (а не далекос-хідний).
5. Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр: АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, МАУ, НТШ, УАПЦ.
6. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про й Дніп-ро, Оле-ксандра й Олек-сандра, се-стра й сест-ра. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зький і близь-кий, видавни-цтво, видавниц-тво й видавницт-во, гали-цький і галиць-кий, росій-ський і російсь-кий, убо-зтво, убоз-тво й убозт-во, суспільс-тво й суспільст-во.