Додаткові питання для студентів стоматологічного факультету

Механічна і хімічна обробка їжі в процесі травлення. Функці­ональна система жування. Функціональна характеристика жува­льного апарату, жувальних м'язів, різних груп зубів, парадонту і в исконижньоще легшого суглобу, їх роль в процесі механічної об­робки їжі в ротовій порожнині. МастикацІограми при прийомі їжі різної консистенції і при порушенні цілісності зубних рядів і ви­тривалості опорного апарату зубів. МастикацІограма і її аналіз.

Механізми і функціональні особливості всмоктувальної здат­ності слизової оболонки ротової порожнини. Вплив різних фак­торів на проникність слизової оболонки порожнини рота.

Додаткові питання для студентів фармацевтичного факультету

Механізм дії гормонів гастроентеропанкреатичпої системи па секреторну функцію підшлункової залози та жовчевиділення пе­чінки. Гормони гастроентеропанкреатичної системи як фармаколо­гічні препарати-

Блок інформації

Однією із основних функцій шлунково-кишкового тракту є мо­торна функція. Вона здійснюється мускулатурою травного трак­ту і забезпечує жування, ковтання, пересування їжі по травному тракту і виведення неперетравлених решток.

Жування — складний рефлекторний акт, який складається з по­слідовних скорочень жувальної мускулатури. Рух нижньої щелепи проходить по вертикалі і по горизонталі, в результаті чого їжа роздрібнюється і старанно перетирається між зубами обох щелеп-Жування сприяє відчуттю смакових якостей їжі, стримує виділен­ня травних соків, які швидко проникають у подрібнену їжу. Не­рвовий центр жування знаходиться в довгастому мозку, представ" ництва акта жування є на різних рівнях ЦНС.

Смоктання — рефлекторний акт. Має велике значення у дітей грудного віку. В акті смоктання приймає участь мускулатура ро­та і язика, яка при скороченні створює в ротовій порожнині роз­рідження повітря до 100—150 мм. рт. ст.

Ковтання — складний рефлекторний акт. Наступає тоді, коли механічно оброблена в роті їжа, достатньо змочена слиною і сфор­мована у харчову грудку, при допомозі координованих рухів щік І язика просувається до глотки на корінь язика, за передні дуж­ки. При цьому проходить подразнення рецепторів слизової обо­лонки входу у горло і м'якого піднебіння. Імпульси, які виникли, по волокнах трійчастого, язико-глоткового і верхнього гортанного нервів передаються у центр ковтання. Звідси відцентрові імпульСй розповсюджуються по рухових волокнах до мускулатури рото-глотки і викликають її координовані скорочення.

Пересування харчової грудки по стравоходу здійснюється пе­ристальтикою і залежить від консистенції їжі. Тверда їжа про­ходить по стравоходу за 8—9 сек., максимум — за 15, рідка — 1—2 сек. При акті ковтання і проходженні їжі по стравоходу то­нус м'язів кардії розслабляється і харчова грудка проходить в по­рожнину шлунка. У спокійному стані тонус м'язів кардії підвище­ний, що перешкоджає закиду кислого вмісту у стравохід.

Шлунок виконує важливі рухові функції, які забезпечують: 1) пе­ретворення їжі у хімус: 2) евакуацію шлункового вмісту в 12-палу кишку. Відповідає за виконання цієї функції м'язова оболонка шлунка, яка складається з трьох різно направлених шарів гладе­ньких м'язів: повздовжнього, циркулярного, внутрішнього косого. Скоротлива діяльність гладеньких м'язів травного тракту регулю­ється екстрамуральними і інтрамуральними нервовими, міогеи-ними І гуморальними механізмами. Надще шлунок слабо скорочу­ється, величина внутрішньопорожнинного тиску близька до внут-рішньочеревинного; періодично вона підвищується — «голодне ско­рочення». Зразу після вживання їжі шлунок розслабляється, ам­плітуда і частота скорочень зменшується (рецептивна харчова ре­лаксація) Через деякий час (в залежності від виду їжі) скорочен­ня посилюється. Адекватним збудником моторної діяльності шлун­ка людей І тварин є механічне подразнення слизової оболонки. В здоровому організмі регуляція рухів шлунка здійснюється ЦНС, при цьому по блукаючих нервах до шлунка ідуть стимулюючі, по черевних — переважно гальмівні Імпульси. На моторику шлунка І кишки впливають біологічно активні речовини — гістамін, серото­нін, вітаміни, холін і ін.

Скорочення м'язів шлунка починається на великій кривизні в безпосередній близькості від стравоходу, де локалізується карді-альний водій ритму. В препілорпчній частині локалізується другий водій.

Рухи шлунка включають: перистальтичні, систолічні (в диста­льній зоні антрального відділу) і тонічні види скорочень.

З шлунка хімус евакуюється в 12-палу кишку. Згідно з теорією Кеннона, відкриття пілоричного сфінктера проходить в результаті подразнення рецепторів слизової піродичної частини шлунка соля­ною кислотою. Переходячи в 12-палу кишку, кислота, яка знахо­диться в хімусІ, впливає на хеморецептори слизової оболонки 12-палої кишки, що викликає рефлекторно закриття пілоричного сфі­нктера. Після нейтралізації кислоти в 12-палій кишці лужним ду­оденальним соком, пілоричний сфінктер знову відкривається. Ева­куація вмісту з шлунка в 12-палу кишку залежить від кількості гідролітично активного секрету субстрату та продуктів гідролізу в їіого порожнині, а також від об'єму і ступеню подрібнення шлу­нкового хімусу.

Одним із видів рухової активності шлунка є блювота. Блюво­та — рефлекторний складнокоординованпіі процес захисного хара­ктеру. Вона може виникати при подразненнях чутливих закінчень нервів хімічними речовинами, що попадають у кров або вплива­ючи прямо на нейрони блювотного центру. Акт блювання може виникнути при подразненні рецепторів кореня язика, носоглотки, слизової стравоходу і шлунку, тонкої І товстої кишки, органів се­чостатевої системи, рухової, і других систем організму. Автомати­чно блювота виникає при отруєнні екзогенними речовинами (апо­морфін) або ендогенними речовинами, що утворились в організмі як при фізіологічних (вагітність) так і патологічних (запалення, сепсис) умовах.

По кишці хімус пересувається завдяки послідовним скорочен­ням повздовжніх і кільцевих м'язів кишки. Розрізняють такі види скорочень мускулатури кишки: ритмічна сигментація, маятникопо­дібні перистальтичні, антиперистальтичні скорочення і -рух ворси­нок.

На рівні відкриття жовчевої і малої протоки підшлункової за­лози локалізується перший водій ритму, що задає частоту скоро­чень верхнім відділам тонкої кишки, другий, розташований у ді­лянці поперековоободової кишки і регулює моторну діяльність тов­стої кишки.

Перистальтичні рухи пов'язані із скороченням кільцевої І пов­здовжньої мускулатури. Це довгі хвилеподібні скорочення І розс­лаблення кишки. Здійснюються вони завдяки скороченням кіль­цевої мускулатури проксимальної ділянки кишки при одночасно­му розслабленні циркулярних і скороченні повздовжніх м'язів ділянки, що знаходиться нижче. Ці рухи сприяють проштовху­ванню, видавлюванню і пересуванню хімуса з верхніх ділянок кишки в нижні.

При блювоті спостерігаються зворотні перистальтичні хвилі, коли вміст кишки скорочується в сторону шлунка (антиперисталь­тика).

Ритмічні рухи зв'язані із скороченням повздовжньої та кіль­цевої мускулатури невеликої ділянки кишки. Розслаблення і ско­рочення ворсинок кишківнпка проходить постійно на протязі всьо­го процесу травлення. Ритмічні скорочення ворсинок сприяють відтоку лімфи по центральних лімфатичних судинах.

Основними збудниками рухів кишки являються механічні та хімічні подразники, що діють на рецептори, які закладені в стін­ках кишки. Кишка здатна автоматично скорочуватись незалежно від впливів нервової системи. Ритмічна автоматія має міогенне походження. В регуляції рухової активності тонкої кишки приймають участь і інтрамуральні нервові сплетіння: міентеральні (ауербаховс, глибоке міжм'язевс) і підслизове (Мейснсра) спле­тіння. Нейрогуморальна регуляція моторики тонкої кишки від­бувається при участі адреналіни, норадреналіна і окситоцинз, які викликають гальмування моторної діяльності. Ацетилхолін, серо­тонін, гастамін, гастрин посилюють моторику. Після надходження кислого хімусу в 12-палу кишку в слизовій оболонці виділяється віллікінін, який запускає і підтримує скорочення ворсинок, яке посилюється при подразненні блукаючого нерва і припиняється при подразненні симпатичних волокон.

Травний апарат працює періодично. Ця періодична діяльність полягає в' тому, що при порожньому шлунку, відсутності хімусу в верхніх відділах тонкої кишки або у всій тонкій кишці періо­дично виникають секреторні і моторні періоди: скорочення шлун­ку та кишки, виділення підшлункового та кишкового соків та жов­чі, які змінюються періодами спокою.

В товстій кишці здійснюються моторні рухи трьох типів: прос­ті хвилі, неоднакові по тривалості в різних ділянках (кишковий вміст вони не пересувають); більш сильні і тривалі (пересувають кишковий вміст дистальніше); тонічні хвилі.

Калові маси виділяються при дефекації, яка являє процес ви­порожнення нижніх відділів товстої кишки, що здійснюється реф­лекторно. При наповненні ампули прямої кишки калом проходить подразнення борорецепторів. ГЇри цьому виникають імпульси, які скеровуються в центр дефекації, розташований в поперекових і крижових сегментах спинного мозку. Звідси по відцентрових центрах імпульси досягають гладеньких м'язів товстої кишки, м'язів внутрішнього і зовнішнього сфінктерів прямої кишки. Ак­ту дефекації сприяють скорочення черевної стінки, діафрагми І м'язів, які піднімають анальний сфінктер,

При подразненні центра дефекації або при перерізці спинного мозку нижче цього центра, м'язи анального сфінктера послаб­люються і калові маси виділяються назовні без затримки.

Тривалість евакуації, тобто час, на протязі якого проходить звільнення кишок від вмісту. У здорової людини, а моменту спо­живання їжі, цей час становить 24—36 год.

Роль сфінктерного апарату травного тракту

В травному тракті є ділянки, в яких розташовані спеціальні структури, що викопують роль сфінктера. Вони дозволяють вмісту кишки здійснювати поступальні рухи і перешкоджають рефлексу (зворотньому рухові хімуса). На протязі всієї травної трубки у людини таких сфінктерів нараховується біля 35. До цих сфінкте­рів відносяться: верхній сфінктер стравоходу, нижній (кардіаль-ний) сфінктер стравоходу, пІлоричний сфінктер шлунку, бульбодуоденальний сфінктер, сфінктер Холлі додаткового (санторино­вого) протоку, сфінктер Одді-Бойдена загальної жовчевої прото­ки, дуоденоеюнальний, складка Трейца та ін. Морфологічно—-це циркулярні нагромадження елементів гладеньких м'язів, що інер-вуються метасимпатичною нервовою системою і тільки сфінктер протоки привушної залози, верхній стравоходу, зовнішній аналь­ний формуються з посмугованих м'язів і інервуються мотонейро-нами стовбура мозку або сакрального відділу спинного мозку. . Для нормального просування вмісту травного тракту необхід­на синхронна робота всіх сфінктерів, їх скорочення та розслаб­лення. Вище І нижче кожного сфінктера, на деякій відстані зна­ходяться рецептори, що утворюють рефлексогенні зони, подраз­нення яких супроводжується рефлекторними реакціями цих сфінк­терів. Закриття сфінктера є результатом активації місцевої інтра-муральної нервової системи при подразненні рецепторів відповід­ної рефлексогенної зони слизової оболонки. Розкриття сфінктера настає внаслідок пригнічення діяльності Інтрамуральної нервової системи збудження, що виникає у вище розташованих центрах нервової системи або фізіологічно активними речовинами.

В роботі сфінктерів спостерігається певна періодичність. Особ­ливо добре це проявляється при голодуванні, коли один із сфінк­терів або одночасно декілька їх відкриваються і зіяють, а через деякий час знову замикаються. Одночасне розкриття пілорусу шлунка та ілеоцекального сфінктера називається біосфінктерним рефлексом.

Всмоктування — активний фізіологічний процес проникнення речовин через мембрани у клітину або міжклітинний простір, а з нього у внутрішнє середовище організму, завдяки чому здійс­нюється надходження речовин в організм.

Розрізняють транспорт макро- і мікромолекул. Транспорт ма­кромолекул і їх агрегатів здійснюється шляхом фагоцитозу І піно-цитозу і називається ендоцитозом- Деякі речовини можуть транс­портуватися по міжклітинних просторах— персорбцІя.

Із порожнини шлунково-кишкового тракту у внутрішнє середо­вище організму транспортуються в основному мікромолекули: мономери поживних речовин і нони. Цей транспорт поділяється на: пасивний, полегшену дифузію І активний транспорт.

Пасивний транспорт — включає в себе дифузію, фільтрацію і осмос, він здійснюється по концентраційному, осмотичному І елек­трохімічному градієнтах.

Полегшена дифузія — проходить при участі особливих мембран­них переносників.

Активний транспорт—перенос речовин через мембрани проти концентраційного, осмотичного І електрохімічного градієнтів, що проходить з втратою енергії і при участі спеціальних транспортних систем мобільних та конформаційних переносників.

Всмоктування відбувається на всьому протязі травного тракту, але в різних відділах воно здійснюється з різною інтенсивністю.

Всмоктування в ротовій порожнині майже відсутнє внаслідок короткочасного перебування в ній речовин. В ротовій порожнині можуть всмоктуватися деякі лікарські препарати, наприклад, ні­трогліцерин, алкоголь та інші. У шлунку в незначних кількостях всмоктується вода, розчинні в ній мінеральні солі, алкоголь, аміно­кислоти, продукти розщеплення вуглеводів.

Всмоктування речовин здійснюється поетапно. На початку всмо­ктування речовини із хімуса проникають через глікокалікс (ворсин­ки епітеліоцитів, покриті тонким шаром слизу, що містять велику кількість ферментів), досягають мембрани епітеліоцитів, проходять через апікальну і базальну мембрани (активно або пасивно) в міжклітинний простір, а звідти попадають в кров або лімфу.

У товстій кишці інтенсивність всмоктування значно менша, ніж у тонкій. Тут всмоктується вода, незначна кількість вуглеводів, амі­нокислот, мінеральних речовин, що не всмоктується у тонкій кишці.

Білки всмоктуються в тонкій кишці після гідролізу їх до аміно­кислот. Всмоктування амінокислот в різних відділах тонкої кишки проходить з неодинаковою швидкістю. Швидше всмоктується аргі­нін, метіонін, лейцин, повільніше — фенілаланін, тирозин.

Всмоктування вуглеводів здійснюється у формі моноцукрів. З найбільшою швидкістю всмоктується глюкоза і сахароза в присут­ності йонів N8+ шляхом активного транспорту через апікальні мем­брани епітеліоцитів. В епітеліоцитах цукри за механізмом пасивного транспорту {по градієнту концентрації) переходить у міжклітинну рідину а потім у кров.

Визначено, що на швидкість всмоктування вуглеводів впливають нервові і гуморальні фактори — парасимпатичні впливи посилюють, симпатичні — гальмують всмоктування. Всмоктування глюкози по­силюється гормонами наднирників, гіпоталамусу, щитовидної і під­шлункової залоз, а також серотоніном, ацетилхоліном. Гістамін, соматостатин гальмують всмоктування. Вуглеводи що потрапили в печінку по системі ворітної вени, здебільшого затримуються і пере­творюються в глікоген. Частина глюкози потрапляє в загальний кровоплин, розноситься по організму і використовується в основно­му як енергетичний матеріал.

У кишці людини всмоктування ліпідів найбільш активно відбу­вається в І2-палій кишці. В порожнині тонкої кишки на ліпіди діє панкреатична ліпаза, яка розщеплює тригліцериди до дигліцеридів а потім до моногліцеридів і жирних кислот. Кишкова ліпаза до­вершує гідроліз ліпідів. Моногліцсриди і жирні кислоти при участі солей жовчних кислот переходять у кишкові епітеліоцити череі апікальні мембрани за механізмом активного транспорту. В кишнових епітеліоцитах синтезуються тригліцериди. З них, а також хо­лестерину, фосфолІпІдІв і глобулінів утворюються хіломікрони-— дрібні жирові частинки. Хіломікрони через базальні і латеральні мембрани поступають в центральну лімфатичну судину мікровор-синки. Основна кількість жиру всмоктується у лімфу. Парасимпа­тичні впливи посилюють, а симпатичні — послаблюють всмокту­вання жирів. Посилюють всмоктування жирів гормони кори над-нирників, щитовидної залози, гіпофізу, а також дуоденальні гор­мони (секретин і холецистокінін-панкреоз'імін).

Шлунково-кишковий тракт приймає участь у водно-сольовому обміні організму. В дорослої людини добова потреба води складає біля 2 л. Протягом доби у людини в шлунок і кишки виділяється до 5—6 л травних соків (слини— І л, шлункового соку — 2 л, соку підшлункової залози — 1,5—2 л, 0,5—1,5 л жовчі). Виводи­ться через пряму кишку назовні біля 150 мл. Всмоктування води частково відбувається у шлунку, Інтенсивніше в тонкому і особли­во Інтенсивно в тонкому кишківнику.

Деяка кількість води всмоктується по осмотичному градієнту, але основна роль в переносі води належить йонам N8+ і СІ'. Найбільша інтенсивність всмоктування йонів №⁺ і води в кишці при рН 6,8. Йони N3+ в шлунку людини майже не всмоктуються. Інтенсивно вони всмоктуються в тонкій і товстій кишках. Йони Ма⁺ переносяться з порожнини тонкої кишки у кров як через кишкові епітеліоцнти так і по міжклітинних просторах. Поступлення Иа⁴ в епітеліоцит проходить за електрохімічним градієнтом пасивно, по міжклітинних просторах — по градІІєнту концентрації також пасивно.

Всмоктування йонів К⁺ здійснюється пасивно по електрохіміч­ному градієнту. Всмоктування СІ ' спостерігається у шлунку, найбі­льш активно в тонкій кишці по типу активного і пасивного транс­порту. Иони СІ активно транспортуються через апікальні мембра­ни разом з йонами Ма⁺. Са^2н' всмоктується з допомогою переносни­ків.

ХІД ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

3.1. Записати і проаналізувати мастикаціограму у людини при жуванні харчових продуктів різного ступеня твердості.

Процес жування — складна координація умовних і безумовних харчових рефлексів, які регулюють скорочення жувальних м'язів, язика, щік, губ.

В результаті рефлекторного скорочення жувальної мускулатури нижня щелепа з її зубним рядом здійснює різноманітні рухи: зми­кання і розмикання з зубними рядами верхньої щелепи, нижня ще­лепа рухається вперед і назад або вправо і вліво І її зуби дотикаються ріжучих і жувальних поверхонь верхніх зубів. Завдяки наяв­ності всередині нижньощелепного суглобу хрящового диску, мож­ливі рухи нижньої щелепи фронтально, сагітально, трансверзально. Одночасно з скороченням жувальних м'язів і рухами нижньої ше­лепи відбуваються узгоджені рухи язика, губ і щік, які сприяють кращому подрібненню і змочуванню їжі слиною. В залежності від того, на яку ділянку зубних рядів попадає їжа, виникають рухи для її відповідної механічної обробки: на передні зуби — відкушу­вання, на ікла і премоляри — роздавлювання, на моляри — розме­лювання. В жувальних рухах слід розрізнити основні і допоміжні. Основні пов'язані з фазами відкушування, роздавлювання і розме­лювання. Допоміжні — з переміщенням їжі в ротовій порожнині. Рефлекторним скороченням мускулатури язика, щік і губ подріб­нені частинки їжі збираються в грудочку, яка переміщується до кореня язика і ковтається. Ступінь подрібнення їжі при цьому ре­гулюється рецепторами слизової оболонки порожнини рота і язи­ка. Звичайне жування кусника відбувається за 15—ЗО сек.

Для реєстрації рухових функцій жувального апарату застосо­вується графічний метод мастикаціографії.

Мастикаціограф, що складається з гумового балону і пластма­сового футляра, фіксують на нижній щелепі і бинтами закріплюють на голові. Гумовий балон гумовою трубкою з'єднується з реєстра­ційним пристроєм Марея, важсль якого дотикається до барабана кімографа.

Записати декілька жувальних періодів при їжі харчових про­дуктів різного ступеня твердості (хліб, сухарі, горіхи, яблука та Ін). Відзначити за допомогою секундоміра початок жування і три­валість окремих фаз одного жувального періоду.

Нормальний жувальний період складається з декількох фаз: І — фаза спокою, II - фаза введення іжі в рот, III — орієнтована фаза жування, IV — основна фаза жування, V — формування груд­ки і її ковтання. Проаналізувати одержану мастикаціограму. Офор­мити протокол досліду. Зробити висновки.

3.2. Зареєструвати періодику скорочень ізольованого відрізка тонкої кишки щура (автоматія кишки) і характер цих змін під впливом деяких речовин.

У щура під ефірним наркозом розтинають черевну порожнину. Відзначають характер і частоту скорочень різних відділів трав­ного тракту. Виділяють відрізок тонкої кишки, довжиною 2—3 см. З двох кінців прошивають його лігатурами, зв'язуючи їх так, щоб з одного кінця утворилась петля, а з другого — один довгий кінець лігатури. Кінець відрізку кишки з нитковою петлею фіксують на зігнутому кінці скляної трубки, другий — з'єднують з важелем Енгельмана, Помішують відрізок кишки в склянку з розчином Рін-гера-Локка. Періодично підливають теплий розчин для підтриман­ня постійної темпаратури.

Розчин аеруеться повітрям, яке накачується через скляну тру­бочку гумовою грушею. Після запису фонового скорочення від­різку кишки досліджують хімічний вплив факторів нервового збуд­ження:

1) вплив ацетилхоліну;

2) вплив адреналіну.

Речовини вводять у розчин піпеткою. Починають дослід з вве­дення розчину медіатора найменшої концентрації. Після кожної дії промивають кишку, міняючи розчин Рінгера-Локка.

Замалювати у зошиті одержані криві. Зробити висновки.

3.3- Визначити швидкість всмоктування деяких речовин у людини.

Уявлення про швидкість всмоктування різних речовин у людини можна отримати в результаті нешкідливих спостережень на собі:

а) досліджуваний приймає 0,5 г саліцилового натрію, запи­ваючи його водою. Після цього збирають і досліджують його слину кожні 2 хв. додаючи до неї декілька крапель 1% розчину РеСЬ. В момент появи в слині саліцилового натрію вона набуває фіоле­тового кольору;

б) досліджуваний приймає 0,02 г нікотинової кислоти. Від­значають, через який проміжок часу буде спостерігатися почерво­ніння обличчя. Порівняти швидкість всмоктування. Оформити про­токол. Зробити висновки.

кінцевий рівень знань і умінь

— оцінити і інтерпретувати особливості моторної функції різ­них відділ і в травного тракту;

— вибрати і обгрунтувати метод, інтерпретувати його показни­ки для оцінки моторної функції даного відділу травного тракту;

— описати механізми регуляції моторики травного тракту;

- уяснити механізми взаємодії сфінктерного апарату травного тракту;

— уяснити механізми всмоктування моносахаридів, амінокис­лот, гліцерину, жирних кислот в крові і лімфі;

- оцінити механізми всмоктування води і мінеральних речовин і роль різних відділів травного тракту в процесах резорбції.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧ!

1. Петлю кишки щура, добутої з черевної порожнини, помістили в розчин Рінгера при температурі 37°С. Чи буде спостерігатися її моторика?

2. Якщо в пробірку помістити їжу і добавити всі необхідні фер­менти, то травлення буде йти повільніше, ніж в травному тракті. Чому?

З- У собаки після проведення операції денервації шлунка (стов-буроної ваготомІЇ) спостерігається блювота. Чому?

4. Як зміниться функція пілоричного сфінктера при анацидному стані шлунка?

5. Чому при введенні невеликої кількості гіпертонічного розчи­ну в кишку спостерігається його послаблююча дія?

6. У травний тракт протягом доби поступає певна кількість сек­ретів (слини, шлункового соку, жовчі, кишкового соку) І води в складі їжі, Розрахуйте скільки води всмоктується в кишці за добу?

7. Як зміниться моторна функція кишки при припиненні над­ходження жовчі в кишку в результаті закупорки жовчної прото­ки?

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Механізми періодичної діяльності травного тракту.

2. Координація секреторної діяльності та функції гладепько-м'язевих клітин шлунково-кишкового тракту.

3. МорфофункцІональні особливості сфінктерів травного тракту.

4. Методи дослідження моторної функції травного тракту у людини.

5. Нсйро-гуморальнї механізми регуляції моторної функції травного тракту.

6. Сучасні уявлення про всмоктування речовин в організмі людини.

7. Особливості процесів всмоктування в дитячому віці.

ДЛЯ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

1. Функціональні жувальні лайки. Рефлекси жувальної системи.

2. Клініко-фІзіологічні методи дослідження жувальної системи.

3. Вплив актів жування і ковтання на рухову функцію шлунка, 12-палої кишки.

4. Взаємозв'язок актів жування і ковтання з дихальною функ­цією.

ЛІТЕРАТУРА

Навчальна

1. Нормальна фізіологія (під. ред. В. І. Філімонова). Здоров'я, Київ, 1994,— 608 с.

2. Фи;іиология человека. (под ред. Т. И. Косицкого). М. Медицина. 1985.

3. Скляров О. Я., Косий Е. Р., Скляров Е. Я. Фізіологічні та клінічні осно­ви гастроентерології, (за ред. Е. М. Панасюка). Львів. 3997,—348 с.

4. Основьі физиологиіі человека. (под ред. Б. И. Ткаченко. В. Ф. Пятина) Санкт-Петербург. 1996.— 424 с.

5. Основи физїіолопіи человека. Клинико-физиологическііе аспекти, (под. ред. Б. И. Ткаченко). М. Литера. 1998,—474 с.

Додаткова

1. Лебедев Н. Н. Биоритмн пищеварительной системи. М. Медицина. 1987.

2. Ноадачев А. Д. Физиология вегетативиой первной системи. Л-, Наука, 1983.

3. Рубинов И. С, Филюлогические основьі стоматологнн. Л., Наука. 1970.

4. Руководство по гастроентерологи»: в 3-х томах (под общей ред. Ф. И, Ко­марова и А. Д. Гребенева), т. І. Болезни пнщевода' іі желудка. М., Медицина. 1995,— 672 с.

5. Скляроє О. Я., Косий Е. ?., Андріюк Л. В. Фізіологічні та клінічні осно­ви регуляції вегетативних функцій (за ред. Е. М. Паиасюка) Львів, 1995,— 102 с.

6. Физиология и патология ефинктерннх аппаратов пшцеварительной систе-мьі, Томск, 1984.

7. Физиологня человека (перевод с английского Р. Ф. Шмпдт, Г. Тевс) М. Мир. 1985, т. III.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ ПО ТЕМІ «ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ>

1. Травлення, його значення. Функції травного каналу. Типи травлення в залежності від походження та локалізації гідролізу.

2. Функціональна характеристика жувального апарату. Роль жувальної мускулатури та зубів в процесі механічної обробки їжі у ротовій порожнині.

3. Механічна обробка їжі в ротовій порожнині, методи визна­чення сили жувальних м'язів.

4. Акт жування, його саморегуляція. Вплив пропріорецепто-рів жувальних м'язів, механорецепторів слизової оболонки та пе-ріодонту в регуляції жувального акту.

5. Роль та фізіологічне значення слинних залоз. Склад і влас­тивості слини, фізіологічна роль її компонентів.

6. Функції слинних залоз І слизової оболонки ротової порожнини.

7. Механізм слиноутворення. Методи вивчення діяльності слинних залоз у людини і тварин.

8. Вплив характера подразника на кількісний і якісний склад слини.

9. Ковтання, його .механізм.

10. Вплив симпатичних і парасимпатичних нервів на діяльність слинних залоз,

Іі. Роль рецепторів ротової порожнини в регуляції секреторної та моторної функції шлунково-кишкового тракту.

12. Експериментальні та клінічні методи вивчення функції шлунково-кишкового тракту.

13. Травлення в шлунку. Склад шлункового соку, роль його компонентів.

14. Регуляція шлункової секреції. Фази виділення шлункового соку.

15. Методи дослідження секреторної функції шлунка. Стимуля­тори секреції. Механізми підтримання цілості слизової оболонки шлунка,

16. Роль 12.-палої кишки в процесах травлення.

17. Травлення у кишківнику. Склад і фізіологічна дія кишко­вого соку. Регуляція секреції кишкового соку,

18. Взаємозв'язок в діяльності шлунка і підшлункової залози.

19. ЗовнІшньосекреторна функція підшлункової залози. Склад соку підшлункової залози, роль його компонентів у гідролізі трав­них речовин.

20. Механізми збудження секреції підшлункової залози.

21. Методи дослідження панкреатичної секреції.

22. Роль печінки в травленні. Механізм жовчеутворення та жовчевиділення.

23. Функції печінки. Клінічні та експериментальні методи дос­лідження функцій печінки.

24. Всмоктування речовин в різних відділах травного тракту. Механізми всмоктування. Методи вивчення всмоктування.

25. Порожнинний і мембранний гідроліз речовин в різних від­ділах тонкого кишківника.

26. Моторна діяльність тонкої та товстої кишки. Фізіологічна роль сфінктерів травного тракту. Захисна функція органів трав­ної системи. Фізіологічна роль товстої кишки. Акт дефекації, йо­го регуляція.

27. Харчовий центр. Фізіологічні основи голоду та насичення.

28. Ауторегуляторні механізми медіаторно-ферментних і елект­ролітних процесів в діяльності шлункових залоз.

29. Роль мікрофлори тонкої та товстої кишки.

ДОДАТКОВІ ПРОФІЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ СТУДЕНТІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Функції ротової порожнини.

Інервація та кровопостачання ротової порожнини та великих слинних залоз.

Роль порожнини рота у формуванні функціональної системи харчування.

Значення рецепторів слизової порожнини рота в механізмі сен­сорного насичення.

Фізіологічні особливості слизової оболонки рота.

Морфологічні особливості слинних залоз.

Особливості секреції привушних, підщелепних та підязикових залоз.

Функції слини в ротовій порожнині,

Механізм утворення та регуляції виділення слини.

Ротова рідина, її фізіологічне значення і відмінність від слини.

Фізіологічна роль зубів, висково-ннжньощелепного суглобу, парадонту і їх роль в процесі механічної обробки їжі в ротовій порожнині.

Варіанти фізіологічного прикусу.

Значення методів дослідження слинних протоків і слинних залоз у людини (зондування, сіалографія, сіалотомографія, радіо­нуклідні, цитологічні дослідження тощо).

Значення рецепторів слизової оболонки порожнини рота в регу­ляції секреторної функції підшлункової залози та печінки.

Стан слизової оболонки порожнини рота та язика як показник функціонального стану шлунка, підшлункової залози, печінки.

Механічна та хімічна обробка їжі в процесі травлення. Функ­ціональна система жування.

Формування травного клубка.

Акт ковтання, його саморегуляція.

Методи вивчення механічної обробки їжі в ротовій порожнині.

Мастикаціотрама та її аналіз.

Зміна мастикаціограми при прийомі їжі різної консистенції І при порушенні цілосності зубних рядів і витривалості опорного апарату зубів.

Механізми і функціональні особливості всмоктувальної здат­ності слизової оболонки ротової порожнини.

Вплив різних факторів па проникливість оболонки порожнини рота.

Роль мікрофлори ротової порожнини.

Особливості носицепції зуба.

Вплив стоматологічних захворювань на мовоутворюючу функ­цію ротової порожнини.

ЗМІСТ:

Вступ .............. З

Секреторна функція травного тракту. Травлення в ротовій порожнині і шлунку............б

Секреторна функція травного тракту. Травлення у 12-палій тонкій та товстій кишці...........22

Моторна і резорбтмвна функція травного тракту . . .34 Питання до заліку по темі «Фізіологія травної системи» . 46

Здано до складання 22. 04. 99- Підписано до друку 16. 04. 99. Формат 60х84'Дб-Папір газетний. Гарнітура літературна. Високий друк. Ум. друк. арк. 2.79. Ум. фарбозідб. 2.9. Наклад 1000. Зам. 521.

Навчально-виробничі майстерні Поліграфічного технікуму УАД. 290008, м. Львів, вул. Впнничснка, 12.