2.3. Функціональне дослідження підшлункової залози

Для дослідження функціональної здатності підшлункової зало­зи використовують стимулятори панкреатичної секреції, які можна розділити на дві групи:

1) викликають переважне збільшення об'єму секрету і кон­центрації в ньому бікарбонатів (НСІ, секретнії, овочеві соки);

2) під впливом других (жир, панкреозімін, інсулін) об'єм сек­рету змінюється мало, але значно збільшується вміст в ньому фер­ментів.

Найбільш широко використовується ПСІ і секретин, НСІ є фі­зіологічним стимулятором секреції панкреатичного соку. Посту-паючи зі шлунку в 12-палу кишку, вона викликає утворення в її клітинах гормону секретину, який кров'ю приноситься в підшлун­кову залозу і активує виділення нею соку. Недоліком методу є те, що при цьому виділяється холецистокінін, який викликає ви­хід жовчі.

Для дослідження функції підшлункової залози краще користу­ватись подвійним зондом, отвір одного розміщений в шлунку, дру­гого — в 12-палій кишці. Це зв'язоно з тим, що відкачування шлункового соку під час дослідження дає можливість отримати чистий панкреатичний сік.

Після півгодинного відсмоктування базального секрету вво­дять через дуоденальний зонд 10 мл підігрітого 0,5% р-ну НСІ. На

5 хв. зонд перетискають, а потім починають відсмоктувати сік, ві­докремлюючи 6 або 8—10 хвилинні порції. В отриманих порціях досліджують; об'єм, колір, прозорість, концентрацію білірубіну,

6 І карбонатну лужність, активність ферментів.

У протоколі вказати дію стимуляторів жовчовиділення, панк­реатичної секреції і послідовність проведення досліджень.

3.1. Вивчити панкреатичну дію підшлункового соку на жири

Для вивчення дії ліпази підшлункового соку використовують свіже молоко. Про перетравлюючу дію ліпази роблять висновок по зміні реакції середовища у кислу сторону, внаслідок утворення жирних кислот. Контролем служить вода. Для визначення реакції використовують лакмусовий папір або рН-метр. Результати дослі­ду занести в таблицю і зробити висновки.

Вміст пробірок Реакція в кінці досліду

1.2 мл молока, Імл панкреа­тичного соку

2. 2 мл молока, 1 мл води

3.2. Вивчити емульгуючі властивості жовчі

1. Для вивчення емульгуючих властивостей жовчі беруть дві пробірки з воронками. У воронкп кладуть фільтри, змочені: І — жовчю, II — водою. В кожен з фільтрів наливають небагато со­няшникової олії. Помічають, що через фільтр, змочений жовчю, жир фільтрується швидко. Через фільтр, змочений водою, жир не фільтрується.

2. У дві пробірки наливають:

у 1-шу 3 мл жовчі, 1 мл води, 0,5 мл соняшникової олії;

у ІІ-ту 4 мл води; 0,5 мл соняшникової олії.

Вміст пробірок взбовтують, а потім ставлять на деякий час в шта­тив. Відмічають характер змін у пробірках.» Зробити висновки про значення жовчі,

Кінцевий рівень знань і вмінь по темі

Вміти:

— оцінити та Інтерпретувати якісні І кількісні особливості сек­реції підшлункової залози на різні травні і біологічно активні ре­човини;

— вибрати і обгрунтувати методи дослідження функції підш­лункової залози;

— оцінити та інтерпретувати якісні І кількісні особливості жов­чі в процесі дослідження при дуоденальному зондуванні;

— вибрати метод оцінки жовчевидільної функції печінки;

— описати механізми взаємодії секреторної функції шлунка, підшлункової залози і печінки;

— Описати механізми регуляції секреторної функції кишки.