3.Прийоми обстеження дітей, що володіють вербальними засобами спілкування

У тих випадках, коли в процесі попереднього обстеження виявляється, що дитина в тому або іншому ступені володіє лексичними засобами мовлення, виникає необхідність визначити рівень їх сформованості і відповідність віковим нормам.

З цією метою використовують набір прийомів для спеціального обстеження.

1. Найбільш простим прийомом є назва предметів, дій, якостей по спеціально підібраних картинках. При всій своїй простоті він дозволяє виявити можливості дитини співвідносити наочне зображення з відповідним її словом. За допомогою цього прийому виявляється знання дитиною конкретної лексики.

Для самостійної назви підбирається 50-60 картинок. Із зображеннями предметів, дій, якостей, що зустрічаються у вжитку часто і порівняно рідко (будка, бінокль, скаче і тому подібне), але в більшості випадків відомих дітям з нормальним мовленнєвим розвитком. Крім того, в наборі наочного матеріалу повинні бути представлені зображення цілого предмету і його частин, а також предметів і явищ, назви яких відрізняються фонетичною і семантичною близькістю (цукерки — конверти, шиє — пришиває, вишиває).

Картковий матеріал підбирається або за тематичною (учбові речі, іграшки, транспорт, професії людей, одяг і так далі), або по ситуативною ознакою (майстерня, магазин, клас).

При пред'явленні картинок дитині пропонується наступна інструкція: «Назви, хто (що) намальований(о) на картинці?», «Хто це робить?» або «Який, яка, яке?..». Відповідь дитини фіксується в протоколі.

2. Для обстеження розуміння дитиною значення слів, які мають абстрактне значення, універсальним є прийом підбору синонімів, антонімів, споріднених слів.

Той, що з цією метою обстежує називає відповідні слова, а дитині дається інструкція підібрати до кожного слова інше, схоже за змістом, яким можна було б дане слово замінити. Інструкцію можна пояснити, розібравши з дитиною один-два приклади. Ось перелік слів, яким можна користуватися: іменники — праця, хоробрість, печаль; прикметники — сумний, повільний, сміливий; дієслова — рідіти, вигравати.

Даний прийом дозволяє також з'ясувати здатність дитини орієнтуватися в словах одного семантичного поля.

3. Враховуючи особливості і своєрідність розвитку лексичного запасу у дітей, які мають загальний недорозвиток мовлення, в процесі обстеження виявляють також наявність в їх словарному запасі загальних категоріальних назв.

Для цього можна використовувати прийом назви узагальнених слів по групі однорідних предметів. Існує декілька варіантів цього прийому:

• дитині пропонується набір картинок, що позначають видові поняття, і задається питання: «Як всі ці предмети можна назвати одним словом? (стіл, стілець, шафа, ліжко — це ...)»;

• логопед перераховує однорідні предмети і просить дитину назвати їх одним словом;

• дитина самостійно доповнює тематичний ряд, початий логопедом.

Правильна назва предмету ще не означає, що дитина уміє адекватно вживати це слово в мовленні, розуміє його значення, тобто узагальнення, яке ховається за даним словом. Тому важливо вести спостереження за мовленнєвою діяльністю дитини впродовж всього обстеження, що дозволить накопичити матеріал до якісної характеристики її словарного запасу.

4. Крім безпосереднього спостереження, в ході обстеження використовується ряд прийомів, направлених на вивчення способів адекватного вживання слів в різних видах контексту.

Найбільш поширеним і простим є прийом самостійного складання дитиною речень із заданим словом або за наочною картинкою.

Іншим, також поширеним, прийомом є додавання до незакінченого речення одного-двух слів («З тих пір пройшло декілька...»).

Одним з варіантів цього прийому є вибір слів з числа даних для додавання в речення. Слова для вибору логопед підбирає або по смисловій, або по звуковій близькості. Наприклад:

Стало ... (слова для вибору: тепліше, холодніше).

Бузок почав ... (слова для вибору: розцвітати, світати).

5. Для вивчення сполучних властивостей слів використовується метод направленої асоціації, який широко застосовується при вивченні різних форм мовленнєвої паталогії. Дитині пред'являється завдання, в ході виконання якого необхідно скласти осмислене словосполучення. З цією метою дитині пропонують окремі слова і інструкції: «До кожного з даних слів потрібно підібрати слово, яке поєднується з ним по змісту і відповідає на питання: який? яка? яке? або «Що робить предмет?», «Что робиться з предметом?».

Підбір асоціативних слів повинен відповідати певним вимогам, а саме: включати як слова конкретного значення, що часто вживаються, так і слова більш узагальненого значення.

Наприклад: хлопчик ... (пише, хворий).

У протоколі обстеження фіксується слово-подразник, латентний період (час, витрачений ребенкомна підбір слова) і підібрані слова.

Оскільки слова, що входять в словарний склад мовлення, як правило, полисемичні, необхідно в процесі обстеження визначити, наскільки дитина оволоділа цією багатозначністю. Щоб встановити це, можна використовувати таке завдання: до даного слова підібрати декілька слів, що поєднуються з пред'явленими. З цією метою можна запропонувати, наприклад, прикметники глухий, свіжий, густий і тому подібне.

Спрощений варіант даного прийому: дитині пропонується не самостійно підібрати слова, а вибрати із запропонованих в списку. Наприклад: дано слово глухий і ряд слів в дужках (місто, парк, старий, провулок, приголосний звук).

Враховуючи, що поза контекстом слово в своєму значенні визначається лише приблизно, дитині можна запропонувати інший, полегшений прийом: доповнити бракуючим словом речення (Провулок буває крізним і ... . Приголосний звук з — дзвінкий, а приголосний звук с — .... Ліс буває рідкісний і ... .).