35. Загальна характеристика фондів бюджету. Загальний та спеціальний фонди. Резервний фонд. Бюджет розвитку місцевого бюджету.

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

3) фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України.

Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.

Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.

Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

Спеціальний фонд бюджету - складова бюджету, яка включає надходження до бюджету, призначені для спрямування на конкретні заходи, та витрати з бюджету на реалізацію цих заходів, які провадяться за рахунок відповідних надходжень.

Як відомо, бюджетні установи, крім основної діяльності, яка фінансується за рахунок коштів загального фонду бюджету (себто платників податків), можуть провадити господарську діяльність, надавати платні послуги тощо. Такі доходи спрямовуються до спеціального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету. Бюджетний кодекс (п. 4 ст. 13) передбачає, що розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законами про Державний бюджет України.

Згідно з п. 3. ст. 13 Бюджетного кодексу, спеціальний фонд 1 бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або подарунки (у вартісному обчисленні), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Джерела формування спеціального фонду визначаються законами України про Державний бюджет України.

Тобто до спеціального фонду кошторису відносяться кошти, що надійшли навідповідну (п. 7 ст. 13 Кодексу) мету та розподіляються за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з з виконанням установою основних функцій.

Загальний фонд бюджету - складова бюджету, яка включає надходження до бюджету, визначені законом про бюджет для забезпечення фінансовими ресурсами загальних витрат з бюджету, здійснення яких передбачається за рахунок надходжень до загального фонду бюджету.

Державні цільові фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб з визначених джерел, які мають цільові призначення.

Державні цільові фонди поділяють на: соціальні та економічні.

До найважливіших соціальних фондів в Україні належать:

Пенсійний фонд;

Фонд Чорнобиля;

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на

випадок безробіття;

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань.

До економічних фондів належать:

Державний дорожній фонд України (у складі Державного бюджету України);

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища та

інші;

Державні цільові фонди - це сукупність фондів грошових коштів, які

знаходяться в розпорядженні центральних і місцевих органів влади.

Шляхи утворення державних цільових фондів:

відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають

першорядне значення для країни в даний момент;

формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні призначення виключно на

конкретні цілі у таких випадках:

якщо законом передбачене покриття видатків із конкретно визначеного джерела надходжень;

у випадку одержання центральними, місцевими органами влади або безпосередньо розпорядником бюджетних коштів дотації, гранту чи дарунка у вартісному розрахунку на конкретну мету.

Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у відповідності до законів.

Передача коштів з рахунка загального фонду на рахунки цільових фондів бюджету дозволяється тільки у відповідності до бюджетних призначень.

Управління коштами державних цільових фондів є автономним відносно бюджетів. Керівництво цих фондів самостійно визначає напрями витрачання коштів відповідно до законодавства.

Цільові фонди певною мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються.

По суті перелічені фонди є новою складовою частиною фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

Для забезпечення виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» у ня Закону України «Про пенсійне забезпечення» у 1992 р. було створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансову струтуру.

Кошти фонду не входять до Державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює управління загальнодержавним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів для надання соціальних послуг.

Страхування від нещасного випадку та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Фонд для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (Фонд Чорнобиля) було створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 2006-ХП від 20 грудня 1991 р.

Для концентрації коштів з метою цільового фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, а також для зменшення впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення у 1991 році було створено Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.

Головним розпорядником коштів Фонду є Міністерство екології і природних ресурсів в особі його Міністра.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища є складовою

Державного бюджету України.

Стаття 24. Резервний фонд бюджету

1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету.Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування.

3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

4. Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних місцевих рад) щомісячно звітують перед Верховною Радою України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною місцевою радою) про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.

5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна місцева рада.

Стаття 24-¹. Державний фонд регіонального розвитку

1. Державний фонд регіонального розвитку створюється у складі загального фонду державного бюджету.

При складанні проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди державний фонд регіонального розвитку передбачається в обсязі не менше 1 відсотка прогнозного обсягу доходів загального фонду проекту Державного бюджету України на відповідний бюджетний період.

2. Кошти державного фонду регіонального розвитку спрямовуються на виконання:

державної стратегії регіонального розвитку та регіональних стратегій розвитку;

державних цільових програм та інвестиційних програм (проектів) у частині виконання заходів регіонального розвитку;

угод щодо регіонального розвитку та програм подолання депресивності територій;

державних програм розвитку транскордонного співробітництва;

програм і заходів соціально-економічного розвитку регіонів, включаючи програми і заходи розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць (зокрема, малих міст, гірських населених пунктів, населених пунктів зон спостереження тощо).

3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад до 1 травня року, що передує плановому, подають центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики пропозиції щодо програм і заходів, включаючи інвестиційні програми (проекти), що сформовані відповідно до частини другої цієї статті та можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку у наступному бюджетному періоді.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі поданих пропозицій здійснює оцінку та відбір зазначених програм і заходів на конкурсних засадах у межах індикативного прогнозного обсягу коштів державного фонду регіонального розвитку з дотриманням таких критеріїв розподілу між Автономною Республікою Крим, областями та містами Києвом і Севастополем:

70 відсотків коштів - відповідно до чисельності населення, яке проживає у відповідному регіоні;

30 відсотків коштів - з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку регіонів відповідно до показника валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу (для регіонів, у яких цей показник менше 75 відсотків середнього показника по Україні).

За результатами здійснення оцінки та відбору центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики до 1 серпня року, що передує плановому, подає Кабінету Міністрів України для затвердження пропозиції щодо розподілу коштів державного фонду регіонального розвитку з переліком відповідних програм і заходів.

4. Порядок підготовки, оцінки та відбору програм і заходів, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, та порядок використаннятаких коштів (включаючи умови спрямування на таку мету частини коштів місцевих бюджетів) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 71. Бюджет розвитку місцевих бюджетів

1. Надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

{Пункт 1 частини першої статті 71 виключено на підставі Закону № 2856-VI від 23.12.2010}

1-¹) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

{Частину першу статті 71 доповнено пунктом 1-¹ згідно із Законом № 3614-VI від 07.07.2011}

2) єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

{Пункт 2 частини першої статті 71 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010}

3) дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність;

4) плата за надання місцевих гарантій (відповідно до статті 17 цього Кодексу);

4-¹) кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

{Частину першу статті 71 доповнено пунктом 4-¹ згідно із Законом № 3614-VI від 07.07.2011}

5) кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них;

6) 90 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації), при цьому від продажу земельних ділянок, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим: 35 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим, 55 відсотків - до сільських, селищних, міських бюджетів Автономної Республіки Крим;

7) капітальні трансферти (субвенції) з інших бюджетів;

{Пункт 7 частини першої статті 71 в редакції Закону № 3614-VI від 07.07.2011}

8) кошти від повернення кредитів, наданих з відповідного бюджету, та відсотки, сплачені за користування ними (крім надходжень, визначених пунктами 13 і 14 частини другої статті 69 цього Кодексу);

{Пункт 8 частини першої статті 71 в редакції Закону № 3614-VI від 07.07.2011}

9) місцеві запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;

10) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради (щодо коштів резервного фонду місцевого бюджету в частині витрат бюджету розвитку - за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради).

{Пункт 10 частини першої статті 71 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3614-VI від 07.07.2011}

2. До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

1) погашення місцевого боргу;

2) капітальні видатки, включаючи капітальні трансферти іншим бюджетам (крім капітальних видатків, що здійснюються за рахунок визначених пунктами 2-15 частини другої статті 69 цього Кодексу надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів);

3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб'єкта господарювання;

4) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає продажу відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, за рахунок авансу, внесеного покупцем земельної ділянки;

5) підготовка земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них державної (до розмежування земель державної та комунальної власності) чи комунальної власності для продажу на земельних торгах та проведення таких торгів;

{Частину другу статті 71 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010}

6) платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста;

{Частину другу статті 71 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 3614-VI від 07.07.2011}

7) розроблення містобудівної документації на місцевому та регіональному рівнях.

{Частину другу статті 71 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 5496-VI від 20.11.2012}

3. Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп'ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов'язані з розширеним відтворенням.

4. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

5. Кошти бюджету розвитку щодо здійснення заходів на будівництво, реконструкцію і реставрацію об’єктів виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури розподіляються за об'єктами за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради при затвердженні місцевих бюджетів та при внесенні змін до них. За об'єктами, строк впровадження яких довший, ніж бюджетний період, визначаються індикативні прогнозні показники бюджету розвитку у складі прогнозу місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди та враховуються при затвердженні місцевих бюджетів протягом усього строку впровадження таких об'єктів.

{Частина п'ята статті 71 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5428-VI від 16.10.2012}

С тадник І. Р.

Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ РОЗВИТКУ

В умовах виходу України із глобальної фінансово-економічної кризи виникає необхідність перегляду наявних та формуванні нових стратегічних напрямів розвитку національної та регіональної економіки, що мали б передбачати збереження курсу на становлення інноваційної моделі розвитку. Актуальним завданням є вивчення нових форм і методів регулювання інвестиційних процесів у країні, які б відповідали переходу до інноваційного типу економічного зростання.

Поряд з механізмом податкової політики, важливою у стимулюванні інвестиційних процесів є політика у сфері державного управління видатками. У цьому контексті не останню роль відіграють місцеві бюджети розвитку. В Україні існує багато нерозв’язаних проблем бюджетів розвитку, як на стадії їх формування, так і на етапі здійснення видатків.

У багатьох країнах світу реалізується «концепція двох бюджетів», що передбачає розмежування видатків на споживання та на розвиток. Застосовуються різні інструменти, серед яких є бюджети розвитку, стабілізаційні та інвестиційні фонди, банки розвитку.

В Україні концепція двох бюджетів реалізується у формі бюджету розвитку, формування якого перебуває на стадії становлення. На місцевому рівні цей механізм більш-менш врегульований законодавством. Хоч він і є досить зрозумілим процедурно, і інституційно, на етапі реалізації даного механізму виникає багато проблем. Це свідчить про актуальність удосконалення механізму бюджету розвитку з огляду на необхідність підвищення видатків інноваційно-інвестиційного спрямування та підсилення ролі бюджету у формуванні стратегії прискореного економічного зростання.

Щодо формування місцевих бюджетів розвитку, то нове законодавство досить чітко визначає джерела його доходів. Відповідно до статті 71 Бюджетного кодексу України н адходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають [ 1 ]:

1) єдиний податок;

2) дивіденди, нараховані на акції господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно АРК, комунальна власність;

3) плата за надання місцевих гарантій ;

4) кошти від відчуження майна, що належить АРК, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них;

5) 90 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної;

6) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних програм;

7) кошти від повернення кредитів, які надавалися з відповідного бюджету та відсотки, сплачені за користування ними;

8) місцеві запозичення;

9) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням Верховної Ради АРК, відповідної місцевої ради.

Проблеми формування місцевих бюджетів розвитку:

· Незважаючи на досить великий перелік надходжень, зазвичай найбільшу частку доходів місцевих бюджетів розвитку складають субвенції з інших бюджетів, доходи від відчуження майна та землі.

· Порівняно зі старим бюджетним кодексом у новому зроблено спробу зміцнити бюджети розвитку місцевого самоврядування. Тобто тепер туди можна зараховувати частину податку на прибуток, якщо місцева рада проголосує за встановлення місцевої ставки (обласна – до 2%, міська, районна – до 3%). Теоретично це можливо, проте ця норма є досить неефективною і на практиці навряд чи буде реалізована, адже додаткові фіскальні навантаження з боку органів місцевого самоврядування отримають значний супротив з боку підприємств та населення загалом та спричинять нерівномірність економічної активності в різних регіонах.

· У постанові Верховної Ради України «Про о сновні напрями бюджетної політики на 2011 рік» одним із пріоритетів бюджетної політики визначено збільшення інвестиційної складової частини місцевих бюджетів, зокрема, шляхом збільшення кількості джерел надходжень до бюджету розвитку. Поки що, як мінімум у новому бюджетному кодексі, суттєвих додаткових джерел находжень до місцевих бюджетів розвитку не встановлено.

· Частка доходів місцевих бюджетів розвитку у загальній структурі доходів місцевих бюджетів у 2010 році становила всього 4,7%. Окрім цього, структура доходів перших у різних регіонах значно відрізняється. Так, у доходах бюджетів розвитку Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Луганської, Рівненської та Черкаської областях значно переважають кошти, одержані із загального фонду бюджету. У бюджеті розвитку м. Севастополя майже 80% доходів складали надходження від відчуження майна, а Херсонської та Київської областей більшу частину доходів склали надходження від продажу землі [2].

Проблеми видатків місцевих бюджетів розвитку:

· Якщо розглядати бюджет розвитку як ту частину видатків бюджету, що спрямовується на капітальні інвестиції, то аналіз їх динаміки за 2006-2011 роки, а також їх частки у загальному обсязі інвестиції здійснених у економіку за конкретний рік (Табл.1), показує, що обсяги та частка місцевих бюджетів в загальному обсязі інвестицій дуже незначні, у 2006 – 2008 роках остання була на рівні 4,5%, суттєве її зниження відбулось на початку поточного року – до 2,26% .

Таблиця 1. Бюджет як джерело фінансування капітальних інвестицій в Україні у 2006-2011 роках.

Капітальні інвестицій	2006	2007	2008	2009	2010	2011*
За рахунок: Коштів місцевих бюджетів, млн. грн.	6 732	9 370	12 498	5 914	6 367	1 823,2
Коштів місцевих бюджетів, % від загального обсягу інвестицій	4,5	4,2	4,6	3,1	3,4	2,26

*за період січень-червень 2011 року

Джерело : Складено автором на основі даних Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua )

· У загальній структурі видатків місцевих бюджетів частка видатків бюджетів розвитку у 2010 році становила 2,3%, що на 0,7 п. п. менше ніж у 2009 році, та на 3,8 – ніж у 2008. Більше того, існує суттєва відмінність у обсягах видатків розвитку між регіонами. 17,8% видатків розвитку всіх місцевих бюджетів у 2010 році склали видатки розвитку м. Києва. Суттєво над іншими переважали видатки розвитку Запорізької та Одеської областей. Найнижчі видатки розвитку були у Кіровоградській, Тернопільській та Чернігівській областях [2] .

· Відносно невелика частина всіх ви датків розвитку спрямована на капітальні вкладення, що є негативною тенденцією. Наприклад, бюджетом міста на 2011 рік у м. Києві заплановано здійснити видатки на капітальні вкладення лише у розмірі 33,8% від всіх надходжень до бюджетів розвитку, у м. Львові цей показник становить 15,3%.

У зарубіжних країнах в идатки бюджетів розвитку, або бюджету інвестицій, спрямовуються на капітальні вкладення, розвиток соціальної інфраструктури, придбання устаткування та сплату основної частини боргу місцевих органів влади. Доходи бюджетів розвитку формуються за рахунок банківських кредитів, муніципальних позик та інвестиційних субсидій, що надаються державною владою. Законодавством більшості зарубіжних країн заборонено використання доходів бюджетів розвитку на видатки поточних бюджетів.

Задля покращення ефективності місцевих бюджетів розвитку в першу чергу необхідне чітке законодавче регулювання, як щодо джерел надходження, так і щодо витрачання коштів з цих бюджетів. Окрім цього, необхідний перерозподіл коштів місцевих бюджетів (за допомогою одного з найбільших джерел надходжень – субвенцій) з метою елімінування нерівностей у економічному розвитку окремих регіонів, збільшення частки бюджетів розвитку у загальному обсязі загального та спеціального фондів місцевих бюджетів, а також збільшення витрат на капітальні вкладення з бюджетів розвитку.

На сучасному етапі розвитку українській державі необхідно формувати довгострокову стратегію соціально-економічного розвитку на основі пріоритетності інноваційно-інвестиційного типу економічного зростання. При цьому не останню роль повинні відігравати місцеві бюджети розвитку. Проте тут існує багато проблем, які потребують вирішення.