Лекція 30. Тема: Держава і право України в період в період 1994-2004 рр.

Навчальна мета: проаналізувати особливості розвитку державності і права України в період 1994-2004 рр.

Час: 160 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Організаційний момент –5 хв.

Вступ – 5 хв.

Навчальні питання:

1. 30 хв.

2. 40 хв.

3. 30 хв.

4. 40 хв.

5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).

Матеріально-технічне забезпечення: навчальні карти, хрестоматії, схеми, збірники документів і матеріалів, першоджерела.

Джерела і література:

ПЛАН

1. Зміни в суспільно-політичному житті України після проголошення незалежності України.

2. Вищим органом виконавчої влади

3. Місцева влада.

4. Судова система та інші правоохоронні органи

1. Зміни в суспільно-політичному житті України після проголошення незалежності України.

Після проголошення незалежності Україна сформувалася як парламентсько-президентська республіка. Президент Ук­раїни був главою держави і главою виконавчої влади. Після прийняття Конституції 1996 р. Україна за формою правління стає президентсько-парламентською республікою.

Україна є унітарною державою. Адміністративно-терито­ріальними одиницями України є: область, район, місто, сели­ще і сільрада. Особливий статус мас Автономна Республіка Крим, яка є невід'ємною складовою частиною України і в ме­жах повноважень, визначених Конституцією України, вирі­шує питання, віднесені до її відання.

За державним режимом Україна є демократичною, со­ціальною, правовою державою. Конституційний лад України будується за принципом пріоритету прав і свобод людини і громадянина.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поді­лу на законодавчу, виконавчу та судову.

За Конституцією України 1996 р. єдиним органом законо­давчої влади в Україні є Верховна Рада.

Конституційний склад Верховної Ради становить 450 на­родних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голо­сування строком на чотири роки. Вибори до Верховної Ради здійснюються на підставі Закону «Про вибори народних де­путатів України» від 24 вересня 1997 р. Верховна Рада право­мочна розглядати і вирішувати будь-які питання, не віднесені до компетенції органів виконавчої або судової влади.

Порядок роботи Верховної Ради України визначається її Регламентом, прийнятим 27 липня 1994 р, Верховна Рада Ук­раїни працює сесійно.

Верховна Рала обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, який веде засідання парламенту; організовує підготовку питань для розгляду на засіданнях Верховної Ради України; підписує акти, прийняті Верховною Радою; пред­ставляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органа­ми державної влади України та органами влади інших держав; організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Верховна Рала України затверджує перелік комітетів, які здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, що виносяться на розгляд Верховної Ради.

Повноваження Верховної Ради визначені Конституцією України (ст. 85).

Верховна Рада України приймає закони, постанови та ін­ші акти більшістю від свого конституційного складу.

Президент України є главою держави і виступає від її іме­ні. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної ці­лісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України є ланкою, що зв'язує законодавчу і виконавчу владу. Президентом України може бути громадя­нин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право го­лосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два терміни підряд.

Повноваження Президента визначені Конституцією Ук­раїни (ст. 106). Президент України може бути усунутий з по­ста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Президент України на основі та на виконання Конститу­ції і законів України видає укази і розпорядження.

2. Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів Ук­раїни, який відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Очолює Кабінет Міністрів Прем'єр-міністр України.

Повноваження Кабінету Міністрів передбачені Конститу­цією України (ст. 116). Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. За Конституцією Кабінет Мі­ністрів України об'єднує і направляє роботу міністерств та ін­ших центральних органів виконавчої влади. Управління окре­мими областями і сферами життя республіки здійснюють мі­ністерства та інші центральні органи виконавчої влади – дер­жавні комітети, відомства і служби. Вони діють на підставі «Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 1996 р. Централь­ний орган державної виконавчої влади здійснює свою діяль­ність через підпорядковані йому обласні та районні відділи і управління.

7 липня 1997 р. Президент України підписав Указ «Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи». Комісія мала виробити концепцію реформи, ви­значити організаційно-правові засади, стратегію і тактику її проведення, розробити конкретні механізми і терміни впро­вадження адміністративної реформи. На комісію лягала та­кож підготовка пропозицій щодо структури органів виконав­чої влади з поступовим переходом від галузевого до функ­ціонального принципу побудови міністерств, інших цен­тральних органів виконавчої влади, що має призвести до спрощення і підвищення ефективності управління, скорочен­ня непотрібних ланок управління; запровадження дійової системи державного контролю; перебудови державної фінан­сової системи, структури, функцій і методів діяльності місце­вих органів виконавчої влади; дерегуляції та спрощення сис­теми управлінських послуг, які надаються на різних рівнях виконавчої влади фізичним та юридичним особам; удоскона­лення законодавчої бази адміністративних правовідносин, економічних засад діяльності органів державної влади, впро­вадження дійових адміністративних процедур; запровадження в Україні раціонального адміністративно-територіального по­ділу; реформування системи підготовки та перепідготовки уп­равлінських кадрів. До функцій названої Комісії також відно­сились: експертна оцінка концепцій і проектів нормативно-правових актів, спрямованих на створення правової бази ад­міністративної реформи; аналіз діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для здійснення адміністративної реформи та надання допомоги в її проведен­ні; розгляд пропозицій і програм наукового, матеріально-тех­нічного, кадрового та фінансового забезпечення адміністра­тивної реформи. Вибори Л. Кучми на другий термін стиму­лювали проведення адміністративної реформи в Україні.