3. Комуністична експансія. Комінтерн

2 березня 1919 р з ініціативи В. Леніна в Москві зібралися пред­ставники комуністичних партій та лівих соціалістичних груп ЗО країн Європи, Азії і Америки. 4 березня вони проголосили створення Ко­муністичного Інтернаціоналу та обрали постійно діючий керівний ор­ган цього утворення - Виконавчий Комітет (ВККІ). Завданням ВККІ стала безпосередня підготовка соціалістичних революцій у тих краї­нах світу, де діяли компартії.

У багатьох випадках РРФСР намагалася небезуспішно нав’язувати комуністичні режими, що називається, на багнетах своєї Червоної Армії. Зокрема це стосувалося України, Середньої Азії, Закавказзя. В інших випадках (Прибалтика, Фінляндія, Польща) спроби створен­ня таких режимів не дали очікуваних наслідків. Так, у відповідь на відоме звернення лорда Керзона від імені Версальської конференції припинити радянську агресію проти Польщі улітку 1920 р. радянсь­кий уряд «відповів» не менш відомим наказом Тухачевського: «Впе­ред, на Варшаву, на Берлін!»

30 липня 1920 р. після вступу Червоної Армії у Білосток тут був сформований Польський революційний комітет (Польревком), до скла­ду якого увійшли Ю. Мархлевський, Ф. Дзержинський та Ф. Кон. Польревком оголосив, що ставить своїм завданням «аж до створення постійного робітничо-селянського уряду в Польщі закласти основи майбутнього ладу Польської радянської соціалістичної республіки». Негайно проводилася націоналізація промислових підприємств та поміщицьких земель, причому конфіскована у поміщиків земля се­лянам не передавалася. Польревком відразу ж почав створювати державні сільські господарства.

Але вже у серпні того ж року розпочався контрнаступ польських військ, що поклало край радянському втручанню у внутрішні справи цієї країни.

Цікаво, що V Конгрес Комінтерну (літо 1924 р.) зобов’язав кому­ністів Румунії, Чехословаччини і Польщі боротися за возз’єднання українських земель з Українською РСР. Якщо відкинути у бік націо­нальні емоції, доводиться визнати, що керований Кремлем Комінтерн тим самим брутально втручався у внутрішні справи держав, з якими СРСР підтримував дипломатичні відносини, визнавав їх державні кордони та навіть укладав пакти про військову взаємодопомогу (як, наприклад, з Чехословаччиною).

Ще одним прикладом брутальної експансії під прапором соціа­лістичної революції може служити конфлікт СРСР з Фінляндією. 30 листопада 1939 р. під надуманим приводом артилерійського об­стрілу радянської території Червона Армія перейшла кордон з Фінлян­дією, а уже в перших числах грудня на радянській території був сформований «робітничо-селянський уряд» ще незавойованої країни на чолі з О. Куусіненом. Тим самим Комінтерн зарекомендував себе як справжня «кузня національних кадрів» для майбутніх комуністич­них урядів країн мало не усього світу. Справа була в малому - скину­ти буржуазні уряди цих країн силами місцевих комуністів та радянсь­ких добровольців чи навіть й кадрових частин РСЧА.

У Фінляндії ця спроба не пройшла - далися взнаки величезні ра­дянські втрати під час бездарного штурму добре укріпленої «лінії Маннергейма», підтримка фінів з боку Англії, Франції і, навіть, фа­шистської Німеччини, з якою СРСР тільки у серпні - вересні 1939 р. розмежував «сфери впливу в Європі». Довелося задовольнитися не­значними територіальними поступками. Фінляндія стала прикладом того, що в сучасних умовах навіть відносно невелика країна може відстоювати свій національний суверенітет, демократичну форму правління та право на самостійну зовнішню політику.

Сталін розпустив Комінтерн без зайвого галасу в 1943 p.- цього ви­магали інтереси зміцнення антигітлерівської коаліції з Англією та США. Однак кадри комінтернівської кузні в швидкому часі знадоби­лися для нав’язаних народам післявоєнної Східної та Південно-Схід-ної Європи «народно-демократичних» урядів.