Лекція 11. Тема: Держава і право Південно-західних держав.

Навчальна мета: розкрити особливості розвитку державності і права Південно-західних держав нового і новітнього часу.

Час: 140 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Організаційний момент – 10 хв.

Вступ – 5 хв.

Навчальні питання:

1. 40 хв.

2. 40 хв.

3. 35 хв.

4. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).

Матеріально-технічне забезпечення: навчальні карти, хрестоматії, схеми, збірники документів і матеріалів, першоджерела.

Джерела і література:

1. 1-15.

ПЛАН

1. Утворення незалежних держав у Європі.

2. Формування органів влади та управління.

3. Комуністична експансія. Комінтерн

1. Утворення незалежних національних держав у Європі.

На початку 1918 р. чеські депутати австрійського парламенту при­йняли декларацію, в якій висували вимогу створення суверенної дер­жави. У Празі утворився Національний комітет, до складу якого увійшли представники усіх політичних партій, що на той час діяли у Чехії (липень 1918 р.). Перебіг подій прискорила поразка блоку центральних європейських держав у першій світовій війні. 28 жовтня того ж року Національний комітет проголосив утворення Чехосло­вацької держави. 30 жовтня Словацька національна рада оголосила про відокремлення Словаччини від Угорщини і про її приєднання до чеських земель.

14 листопада 1918 р. Національні збори, сформовані шляхом роз­ширення Національного комітету, проголосили Чехословаччину рес­публікою та обрали Т. Масарика її президентом. Уряд було сформо­вано на основі «всенародної коаліції» чеських та словацьких буржуа­зних партій, а також соціал-демократів. У квітні 1919 р. Національні збори прийняли закон про аграрну реформу, який установив макси­мальний розмір земельного володіння у 250 га або 150 га орної площі.

16 червня 1919р. у Словаччині була проголошена Радянська республіка, яка проіснувала до 7 липня того ж року. Уряд чеського кому­ніста А. Яноушека розпочав націоналізацію промислових підприємств та банків, конфіскацію поміщицьких та церковних земель, увів 8-го-динний робочий день. Після падіння цієї Радянської республіки ста­новище в Словаччині відновилося, попередні реформи скасовувалися.

У червні 1920 р. на зміну уряду «всенародної коаліції» прийшов уряд «червоно-зеленої коаліції» в складі представників соціал-демократичної, націонал-соціалістичної та аграрної партій. Очолив його пра­вий соціал-демократ В. Тусар. Уряд оголосив про здійснення частко­вого викупу поміщицьких земель, обіцяв у «зручний момент» провести «соціалізацію промисловості».

20 лютого 1920 р. Національні збори прийняли Конституцію Чехо­словацької республіки. Цією конституцією гарантувалися основні бур­жуазно-демократичні свободи. Президент, якого обирали на 7 років, був наділений широкими повноваженнями, виконавчу владу він здій­снював спільно з урядом. Законодавча влада належала двопалатному Національному зібранню.

До складу Чехословаччини входила Закарпатська Україна (де, за визнанням одного з президентів ЧСР Едварда Бенеша, у 1935 р. «вла­сне чеське і словацьке населення становить 5 відсотків»). Ще однією складовою частиною держави була Тєшинська Сілезія, на яку претен­дувала Польща. Найрозвиненішим економічним районом були Суде­ти, де компактною групою проживала німецька меншина. Загалом же з 13,5 млн населення країни чехи становили 7 млн, німці- 3 млн, сло­ваки- 2млн, угорці - 750тис, українці - 500тис, поляки- 100тис Формально усі вони користувалися однаковими правами, але у консти­туцію було включено положення про «єдину чехословацьку націю».