3. Організація роботи системи державного моніторингу навколишнього природного середовища

Державний моніторинг навколишнього природного середовища України в межах своїх повноважень здійснюють Мінприроди (Міністерство охорони навколишнього природного середовища), НКАУ (Національне космічне агентство України), МОЗ (Міністерство охорони здоров’я), Мінагропром (Міністерство аграрної політики), Мінлісгосп (Міністерство лісового господарства), Держкомгідромет (Державний комітет України з гідрометерології), Держкомводгосп (Державний комітет водного господарства), Держкомгеології (Державний комітет з геології і використання природних ресурсів), Держкомзем (Державний комітет із земельних ресурсів), Держжитлокомунгосп (Державний комітет з питань житлово-комунального господарства) та їхні органи на місцях, зокрема:

Мінприроди – спостереження за:

– джерелами промислових викидів в атмосферу та дотриманням норм гранично допустимих викидів (ГДВ);

– джерелами скидів стічних вод і дотриманням норм тимчасово узгоджених скидів (ТУС) і гранично допустимих скидів (ГДС);

– станом поверхневих вод суші;

– станом ґрунтів сільськогосподарських угідь з визначенням залиш-кової кількості в них пестицидів і важких металів;

– скидами й викидами з об’єктів, на яких використовуються радіаційно небезпечні технології;

– станом та складом звалищ промислових і побутових відходів;

– станом наземних та морських екосистем.

НКАУ – авіаційно-космічні спостереження за:

– станом озонового шару у атмосфері;

– забрудненістю атмосфери;

– забрудненістю ґрунтів;

– станом та забрудненістю поверхневих вод;

– сніговим покривом;

– станом лісів;

– станом сільскогосподарських посівів;

– запасами вологи у ґрунті;

– радіаційним станом.

МОЗ – вибіркові спостереження за:

– рівнем забруднення атмосферного повітря в місцях проживання населення;

– станом поверхневих вод суші в місцях використання їх насе-ленням;

– станом морських вод у рекреаційних зонах;

– хімічним та біологічним забрудненням ґрунтів на території насе-лених пунктів і за господарсько-побутовими відходами;

– інтенсивністю фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо);

– спостереження за станом здоров’я населення і впливом на здоров’я забруднення навколишнього природного середовища.

Мінагропром:

– радіологічні, агрохімічні й токсикологічні спостереження за ґрунтами сільськогосподарського використання;

– токсикологічні та радіологічні спостереження за сільського-сподарськими рослинами і продуктами з них;

– зоотехнічні, токсикологічні та радіологічні спостереження за сіль-ськогосподарськими тваринами і продуктами з них;

Мінлісгосп – спостереження за:

– станом лісів, ґрунтів у лісах;

– станом мисливської фауни у лісах.

Держкомгідромет – спостереження за:

– станом атмосферного повітря (включаючи спостереження за тран-скордонним перенесенням забруднювальних речовин);

– атмосферними опадами;

– метеорологічними умовами;

– аерологічними параметрами (на аерологічних станціях);

– станом поверхневих вод суші;

– підземними водами;

– станом і режимом морських вод;

– станом ґрунтів;

– станом озонового шару у верхній частині атмосфери;

– радіаційною обстановкою (на пунктах радіометричної мережі спо-стережень та в районах діяльності АЕС);

– станом сільськогосподарських посівів, запасами вологи у ґрунті та агрометеорологічними умовами формування врожаю.

Держкомводгосп:

– радіологічні та гідрохімічні спостереження за водами (на водно-господарських системах комплексного призначення, в системах міжгалу-зевого й сільськогосподарського водопостачання, в зонах впливу атомних електростанцій);

– спостереження за станом ґрунтів у межах впливу меліоративних систем;

– спостереження за переформуванням берегів та гідрогеологічним станом у прибережних зонах водосховищ;

– облік ресурсів поверхневих вод.

Держкомгеології:

– спостереження за підземними водами з оцінюванням їх ресурсів;

– спостереження за ендогенними та екзогенними процесами;

– державне еколого-геологічне картування території України, оцінювання стану геологічного середовища та його змін під впливом гос-подарської діяльності.

Держкомзем – спостереження за:

– структурою землекористування;

– трансформацією земель залежно від їх цільового призначення;

– станом та якістю ґрунтів і забрудненням ландшафтів;

– станом рослинного покриву земель;

– відновленням порушених земель;

– станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками вторинного підтоплення і засолення;

– станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток.

Держжитлокомунгосп – спостереження за:

– якістю питної води централізованих систем водопостачання міст і селищ міського типу;

– станом стічної води міської каналізаційної мережі;

– станом зелених насаджень міст і селищ міського типу;

– проявами небезпечного підняття рівня ґрунтових вод у межах міст та селищ міського типу.

Підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища, зобов’язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів.

Мінприроди разом з іншими органами державної виконавчої влади забезпечує вдосконалення мереж спостережень за станом навколишнього природного середовища, раціоналізацію та оптимізацію роботи служб спостережень, уніфікацію методик спостережень і лабораторних аналізів, удосконалення бази приладів і систем контролю, створення міжвідомчого розподіленого банку даних про стан навколишнього природного середовища, створення локальних, регіональних та національного центрів моніторингу навколишнього природного середовища, а також координує роботу, що проводиться в Україні за міжнародними природоохоронними програмами, в яких використовуються результати моніторингу.

Взаємодія зазначених органів, підприємств, установ, організацій та забезпечення функціонування системи державного моніторингу навко-лишнього природного середовища на всіх рівнях здійснюється відповідно до міжвідомчих положень і технологічних інструкцій.