Термінологічний словник

1. Cоореrаtio ( лат. співпраця, співробітництво).

2. Кооперація також означає сукупність кооперативів (кооперативних товариств) та їх спілок (союзів).

3. Член кооперативу – фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу, визнає принципи й цілі кооперативу, дотримується – вимог його статуту й користується правом ухвального голосу в кооперативі.

4. Асоційований член кооперативу – фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в коо­перативі.

5. Вступний внесок – внесок фізичної або юридичної особи в гро­шовій формі понад пай при вступі в кооператив для організаційного забезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом. Вступний внесок зараховується в неподільний фонд і у разі виходу з кооперативу не повертається.

6. Пай – майновий внесок члена кооперативу у створення та роз­виток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі коопера­тиву майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

7. Додатковий пай – внесок члена кооперативу понад обов'язковий пай, який передається ним за власним бажанням до пайового фонду.

8. Кооперативні виплати – частина доходу кооперативу, яка роз­поділяється між його членами пропорційно їх участі у накопиченні цього доходу; участь у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу – поставка (збут) через кооператив продукції, сировини, придбання товарів у кооперативі, користування послугами кооперативу.

9. Кооперативні принципи – це ідеї, правила, якими керуються кооперативи у своїй діяльності; модель поведінки, алгоритм дії членів кооперативу і його виборних органів.

10. Кооператив – це група осіб, що добровільно об’єдна­лись, щоб задовольнити спільні економічні, соціальні та культурні потреби й прагнення з допомогою підприємства, що перебуває в їхній власності та під демократичним управлінням і контролем.

11. Природа кооперативу – це ті його характеристики, які зберігатимуться за будь-яких умов, незалежно від того, які люди є його членами, у який час і в якій державі цей кооператив існує.

12. Капітал кооперативу – сукупність індивідуальних капіталів, об’єднаних як паї, та спільний капітал, який є власністю кооперативу.

13. Статут – це прийнятий згідно із законодавством основний документ, затверджений засновниками кооперативу, яким засвідчується його правове становище.

Тема № 2. «Розвиток кредитної кооперації у світі» План викладу й засвоєння матеріалу

1. Виникнення й розвиток кредитної кооперації в країнах Європи.

2. Розвиток кредитної кооперації в країнах Америки, Азії та Африки.

3. Міжнародні організації кредитної кооперації

Батьківщиною кредитної кооперації вважають Німеччину, а ідеологами й ініціаторами заснування перших кооперативних фінансових об’єднань були Г. Шульце-Деліч і Ф. Райффайзен. Познайомившись під час перебування в Англії з діяльністю товариств взаємодопомоги, Г. Шульце-Деліч спробував використати цю форму в Німеччині. Щоправда, він відводив найпочесніше місце виробничим товариствам, але на практиці вийшло так, що найбільш успішно в наслідок його роботи почали діяти народні банки. Перше ощадно-позичкове товариство виникло в 1850 р. в Ейлембурзі. У 1890 р. подібних товариств числилось 1072. Ф. Райфайзен розпочав свою «кооперативну діяльність « з організації спілки для постачання голод­ному селянству хліба, насіння та картоплі. Свій перший кредитний кооператив Ф. Райффайзен створив у 1849 р. у селищі Фламесфельд у Пруссії. Спочатку товариство Ф. Райффайзена мало благодійний характер і його розвиток був надто повільним. Перше кооперативне товариство нового типу за участю Ф. Райффайзена засноване в Анга­узене в 1862 р. Для забезпечення кредитних кооперативів потрібним капіталом Ф. Райффайзен створив «Рейнський сільськогосподарський кооперативний банк». Необхідно звернути увагу, на те що в Німеччині досить успішно розвивається кредитна кооперація вже протягом 150 років і цьому сприяє законодавство країни, наявність різних об’єднань кооперативів, кооперативно-просвітницька діяльність та інші чинники.

Заслуговує на увагу досвід зародження й розвитку кредитної кооперації в Італії, Франції, Російській імперії, зокрема в українських губерніях, що входили до складу російської імперії на західно­українських землях. В Америці, Азії та Африці кредитна кооперація набуває значного поширення в ХХ ст. Найбільш успішно розвивається кредитна кооперація в США. Розглядаючи питання про міжнародні організації кредитної кооперації, доцільно згадати про Міжнародний кооперативний Альянс МКА (заснований у 1895 р.) та його роль в кооперативному русі. МКА, міжнародна організація праці, Секрета­ріат ООН, Всесвітня рада кредитних спілок, інші урядові й неурядові організації входять до Об’єднаного комітету сприяння й надання до­помоги кооперативам. Всесвітня рада кредитних спілок знаходиться в Медісоні штат Вісконсін США, є Міжнародною кредитною орган­ізацією, яка надає всебічну допомогу своїм організаціям-членам у справі розвитку кредитної кооперації. Створено Всесвітню раду кре­дитних спілок у 1970 р. ЇЇ членами стали кредитні спілки з 77 країн світу. У 1974 р. на всесвітній конференції з кооперативного кредиту й заощаджень, що відбулася в Лондоні, створено міжнародний комітет взаємодії з кооперативного кредиту й заощаджень. Членами комітету є МКА, всесвітня рада кредитних спілок, Національна конфедерація взаємного кредиту (Франція), Народні каси імені Дежардена (Канада) та інші організації. Міжнародний комітет сприяє розвиткові, ко­ординує діяльність кредитних кооперативів на міжнародному рівні завдяки обмінові інформацією, персоналом і експертами.

Існує багато інших міжнародних формувань, які сприяють розвиткові різних видів кооперації зокрема й кредитної.