Тема № 1. «Теоретичні основи кредитної кооперації» План викладу й засвоєння матеріалу

1. Сутність понять «кооперація» та «кооператив» у працях представників світової кооперативної думки.

2. Принципи кооперативної діяльності.

3. Моделі кредитної кооперації.

У суспільстві незалежно від рівня його економічного розвитку мають місце взаємодії, пов’язані з певним видом спільної діяльності чи співпрацею людей (окремих суб’єктів) між собою. Узагальнюючим для цієї категорії відносин є термін «кооперація», який походить від латинського «соореrаtio» (тобто – співпраця, співробітництво). За три­валий проміжок часу кооперація пройшла в своєму розвитку кілька етапів: від найпростішого об’єднання індивідуальних фізичних зусиль до складних сучасних форм співпраці між суб’єктами економіки. Закон України «Про кооперацію» (2003 р.) визначає кооперацію як систему кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів. Англійський діяч Джон Мітчел наголошує, що існує безліч способів поліпшення умов існування людей, але найбільш благородний серед них – через кооперацію.

Основною формою кооперації є кооператив (кооперативне товариство, спілка). Вивчаючи першу тему навчальної дисципліни, студент повинен ознайомитись з класифікацією кооперативів і соціально-економічною сутністю кооперативної організації, відмінністю кооперативного товариства від акціонерного чи інших об’єднань. Необхідно також ознайомитись з принципами кооперативної діяльності. Дотримання вимог кооперативних принципів дозволяє кооперативам реалізувати свою мету і одночасно забезпечити збереження своєї ідентичності. Міжнародний кооперативний альянс вимагає дотримуватись таких принципів:

1. Добровільне і відкрите членство.

1. Демократичний членський контроль.

2. Участь членів у економічній діяльності.

3. Автономія й незалежність.

4. Освіта, підвищення кваліфікації та інформація.

5. Співпраця між кооперативами.

6. Турбота про громаду.

Успішна діяльність кооперативних організацій залежить і від дотримання кооперативних цінностей, зокрема таких як: взаємодопомога, відповідальність, демократія, рівність, справедливість, солідарність, чесність, відкритість (щирість), соціальна відповідальність, турбота про інших. Треба пам’ятати, що на основі названих цінностей в кооперативних товариствах створюється здоровий моральний клімат, налагоджуються товариські стосунки.

Розглядаючи питання про моделі кредитної кооперації, необхідно звернути увагу на сутність таких класичних моделей як «сільські каси» Фрідріха Райффазена і «народні банки» Германа Шульце-Деліча.

КООПЕРАТИВНІ ПРИНЦИПИ
Г. Шульце-Деліче	Ф. В. Райффайзена
Наявність пайового капіталу й дивідендів	Принципове заперечення пайового капіталу
Необмежена відповідальність членів за зобов’язання кооперативу	Спільна (солідарна) відповідальність членів своїм майном за зобов’язання кооперативу
Широке й необмежене поле членства	Заборона членам приймати участь у діяльності інших кооперативів
Надання кредитів як на виробничі, так і на споживчі потреби	Надання кредитів на виробничі потреби
Переважання короткотермінових кредитів	Переважання довготермінових кредитів
Надання кредитів не тільки членам	Надання кредитів тільки членам кооперативу
Великий район дії кооперативу	Малий район дії кооперативу
Виплата винагороди членам спостережної ради	Визнання роботи спостережної ради безоплатною

Найголовнішими принципами (правилами) діяльності кредитних товариств (спілок, кас) Ф. Райффайзена були:

1) відсутність пайового капіталу;

2) необмежена відповідальність членів за борги товариства;

3) обмежений район діяльності товариства;

4) надання позичок лише членам товариства;

5) робота у виборних органах на громадських засадах.

Що стосується товариств Г. Шульце-Деліча, то вони формували значний власний пайовий капітал за рахунок внесків членів; район діяльності товариства не обмежувався; члени товариства несли необмежену відповідальність по його боргах; робота членів правління була оплачуваною. Модель кредитної установи Г. Шульце-Деліча отримала назву «народний банк» або ощадно-позичкове товариство. Такі товариства створювалися для задоволення фінансових потреб переважно міських мешканців (ремісників, службовців, інших громадян).