§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом справи

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, згідно з ч. З ст. 79 ЦПК належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із за­лученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, витрати, пов'язані з публікацією у пресі оголошення про ви­клик відповідача.

Витрати на правову допомогу. Якщо сторони користуються по­слугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які надають правову допомогу, вони повинні оплатити їх послуги. Ці витрати не покладаються на сторони, якщо правова допомога надається безоплат­но (ч. 1 ст. 84 ЦПК). Випадки та порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачені в розділі III Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 р. № 3460-УІ.

Граничний розмір витрат на правову допомогу має встановлюва­тися в законі. Наведене дозволить запобігти досить поширеній прак­тиці явного завищення вимог щодо відшкодування з протилежної сторони у складі судових витрат сум, сплачених адвокату чи іншому фахівцю у галузі права, за участь у розгляді справи.

На цей час граничний розмір компенсації витрат на правову до­помогу встановлюється постановою Кабінету Міністрів України «Про

граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держа- ви» від 27.04.2006 р. № 590. Відповідно до Додатку до вказаної по­станови граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинно перевищувати суму, що об­числюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи; якщо ком­пенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави — суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допо­могу, виплачується 5 % розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою правової допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного ви­падку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних си­туацій.

Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до

суду, включають витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та найманням житла.

Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за ра­хунок держави» від 27.04.2006 р. № 590 витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові не можуть переви­щувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Згідно з п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, уста­новами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98 з подальшими змінами та доповненнями за наявності підтвердних до­кументів відшкодовуються: витрати на проїзд (у тому числі на пере­везення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відря­дження і назад, а також за місцем відрядження (утому числі на орен­дованому транспорті); на оплату вартості проживання у готелях (мо­телях), інших житлових приміщеннях; на побутові послуги, що вклю­чені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 від­сотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із за­конодавством необхідно здійснити таке страхування; на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження; на оплату службових телефонних розмов; комісійні витрати у разі обміну валю­ти. При цьому витрати на харчування, вартість якого включена до ра­хунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, оплачуються від­рядженим працівникам за рахунок добових витрат. Гранична норма витратна наймання житлового приміщення з врахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильни­ком, телевізором та інших витрат (крім витрат на побутові послуги) у межах України за добу становить не більше 250 гривень (Додаток № 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98). Враховуючи п. 9 вказаної Постанови витрати на проїзд у м'якому ва­гоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним тран­спортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витратна найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються згідно з підтвердними документами з дозволу керів­ника, тобто у випадку, якщо особа доведе, що вказані витрати були викликані об'єктивними, незалежними від неї, обставинами.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представ­никові сплачуються іншою стороною добові (уразі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Відповідно до Додатку № 1 до Постано­ви Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відря­дження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які пов­ністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджет­них коштів» від 02.02.2011 р. № 98 з подальшими змінами та доповнен­нями встановлено, що сума добових витрат у межах України стано­вить ЗО гривень. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно від роз­міру мінімальної заробітної плати.

Розмір середньомісячного заробітку визначається на підставі абз. З п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100.

Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за ра­хунок держави» від 27.04.2006 р. № 590 загальний розмір виплати за втрачений заробіток стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові не може перевищувати суму, розраховану за відпо­відний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати; за відрив від звичайних занять — не може перевищувати роз­міру мінімальної заробітної плати, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, пере­кладачів та проведенням судових експертиз. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЦПК витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свід­ків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Розмір витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла визначається як і розмір витрат, пов'язаних з переїздом до іншого на­селеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла.

Згідно з Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держа­ви» від 27.04.2006 р. № 590 витрати, пов'язані з проведенням експер­тизи не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відпо­відних видів судової експертизи у науково-дослідних установах

Мін'юсту. Відповідно до Додатку до Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликають­ся до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710, з подальшими змінами і доповненнями нормативна вартість однієї експертогодини у державних спеціалізова­них установах судових експертиз становить: експертиза проста — 31,3 грн; експертиза середньої складності — 39,1 грн; експертиза особливої складності — 47 грн. При цьому вартість однієї експертого­дини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка за­явила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її опла­ту несуть обидві сторони порівну. У разі неоплата судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення су­дової експертизи.

Добові (уразі переїзду до іншого населеного пункту), а також ком­пенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свід­кам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення.

Частина 3 ст. 86 ЦПК, Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з роз­глядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 р. № 590 передбачають, що ком­пенсація за втрачений заробіток свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам у зв'язку з явкою до суду обчислюється за кожну годину пропорційно від розміру середньомісячного заробітку. Загальний роз­мір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати. Компенсація за відрив від звичайних занять вказаним особам обчис­люється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати і не може перевищувати її розміру, обчисленого за фактичні години від­риву від звичайних занять.

Витрати на оплату послуг спеціаліста і перекладача обчислюються за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи. 454

Загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної за­робітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦПК з метою з'ясування обставин спра­ви, яка розглядається в порядку окремого провадження, суд може за власного ініціативою витребувати необхідні докази, тобто викликати свідків, призначати експертизу тощо. Якщо виклик свідків, призна­чення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.

Наведені вище витрати також відшкодовуються за рахунок Дер­жавного бюджету у випадках звільнення сторін від сплати судових витрат або зменшення їх розміру.

Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду спра­ви, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну. Відповідно до Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри ком­пенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 р. № 590 граничний розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду до­казів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не може перевищувати 50 % розміру мінімальної за­робітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.

Витрати, пов'язані з публікацією у пресі оголошення про виклик відповідача. Чинне законодавство України не містить окремої норми, яка б визначала порядок сплати цих витрат, а також їх розмір. Вбачаєть­ся, що ці витрати несе позивач під час дачі оголошення про виклик до суду відповідача, місце проживання або фактичного перебування якого невідоме. При цьому друкований засіб масової інформації, в якому по­винно розміщуватися таке оголошення, має бути визначений Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації відпо­відно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 р. № 52 «Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у яко­му розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідо­ме». Після закінчення розгляду справи ці витрати розподіляються у за­гальному порядку, визначеному ст. 88 ЦПК.

• •• § 4. Повернення судового збору. Розподіл

судових витрат між сторонами

Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням; закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»). Перелік підстав для повернення судово­го збору є вичерпним.

Від повернення судового збору слід відрізняти стягнення його у складі судових витрат на користь особи, що сплатила судовий збір і виграла справу, зі сторони, проти якої постановлене рішення (ч. 1 ст. 88 ЦПК). Повернення судового збору провадиться в порядку, вста­новленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

У випадках зменшення розміру позовних вимог або внесення су­дового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми; в інших випадках — повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК у разі задоволення позову у повному обсязі суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і до­кументально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а з позивача на користь відповідача — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частина 2 ст. 86 ЦПК передбачає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сто­рони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Укра­їни. Так, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держа­ви» від 27.04.2006 р. № 590 у тому випадку, коли обидві сторони у ци- 456

вільній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсують- ся за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фак­тичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, викладених у Додатку до постанови.

У разі звільнення позивача від сплати судового збору останній після закінчення розгляду справи стягується з відповідача в дохід дер­жави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо від сплати судового збору звільнено відповідача, а рішення постанов­лено на користь позивача, судовий збір відноситься на рахунок держа­ви. При залишенні позову без задоволення, закритті провадження у справі або залишенні без розгляду позову позивача, -звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компен­суються за рахунок держави.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи спра­ву на новий розгляд, змінює рішення або постановляє нове, суд відпо­відно змінює розподіл судових витрат, враховуючи при цьому і ті ви­трати, які сторони понесли у зв'язку із поданням апеляційної та каса­ційної скарги і розглядом справи у судах цих інстанцій.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповіда­чем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягу­ються з позивача. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Уявляється, що така заява позивача може бути зроблена або в письмовій, або в усній формі під час судового засідання до ви­несення ухвали про закриття провадження у справі. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судо­вих витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі за­лишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача. Уявляється, що така заява відповідача може бути зроблена або в письмовій, або в усній формі під час судового засідання до винесення ухвали про закриття проваджен­ня у справі. У протилежному випадку відповідачу необхідно звертати­ся до суду з позовною заявою. Визнання позову чи добровільне задо­волення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухвален­ні рішення або при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

У тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відпо­відно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК за заявою осіб, які беруть участь у спра­ві, чи з власної ініціативи шляхом ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватися іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі (ч. 6 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. № 2).

Питання для самоконтролю

1. Які функції виконує інститут судових витрат?

2. На кого покладається тягар сплати судових витрат, в яких випадках вони можуть бути зменшені?

3. Від чого залежить розмір судового збору?

4. Яким є порядок сплати судового збору?

5. В яких випадках підлягають сплаті витрати, пов'язані з роз­глядом справи?