8. Особливості міжнародної торгівлі послугами.

Послуги — товар специфічний. їх особливість як товару полягає в:

—  невидимості;

—  нерозривності процесу виробництва і реалізації;

—  розриві у часі між фактом купівлі-продажу та фактом її спо­ живання;

—  як правило, неможливості накопичення, зберігання і транс­ портування;

— невідчутності на дотик;

— високому ступені індивідуалізації залежно від вимог спожрі вача;

— територіальній розрізненості їх виробника та споживача;

— отриманні мультиплікаційного ефекту.

У зв'язку з цим, міжнародна торгівля послугами порівняно з торгівлею товарами має такі особливості:

— торгівля переважно здійснюється на прямих контактах між виробниками послуг і їх споживачами;

— її* регулювання здійснюється не на кордоні, а всередині краї­ ни відповідними положеннями внутрішнього законодавства;

— велика залежність обсягу послуг і їх вартості від складності та наукомісткості товарів;

— значно більша захищеність державою виробництва і реалі­ зації послуг, ніж сфери матеріального виробництва і торгівлі;

— послуги, що надходять в особисте споживання (туризм, освіта, культура тощо), не можуть бути задіяні у господарському обороті.

Специфічність послуг як товару та загальні особливості торгівлі послугами обумовлюють особливості торгівлі окремими послугами.

Угоди купівлі-продажу послуг туризму здійснюються на турис­тичному ринку. Причому угода може бути складена без прямого залучення продавця і покупця послуги туризму, а з допомогою те­лефонного дзвінка, телеграми, факсу тощо. Тобто туристичний ри­нок не обмежений специфічним місцем чи географічною зоною. На туристичному ринку зустрічається попит послуг туризму з боку туристів та пропозиція на послуги туризму з боку туристичної фірми.

Необхідними складовими пропозиції на ринку послуг туризму є: наявність виробників послуг — туристичних фірм, які працюють для задоволення потреб туристів і отримують прибуток; розвинута туристична індустрія — готелі та інші місця розміщення туристів, засоби транспорту, об'єкти громадського харчування, організації з екскурсійних послуг та турагентської діяльності тощо; туристичні ресурси — природні, історичні, соціально-культурні об'єкти а та­кож інші об'єкти, що можуть зацікавити туристів. У таблиці 1.6.1 наведено фактори зростання привабливості для туристів окремих регіонів світу, опубліковані Комісією €С [37, с. 19—20].

В організації та реалізації туристичних послуг беруть участь туроператори та турагенти. Туроператор — це фірма (організація) або індивідуальний підприємець, які розробляють туристичні мар­шрути, забезпечують їх функціонування, організовують рекламу, встановлюють ціни на тури турагентам для випуску путівок та їх Реалізацію. Турагент — це фірма або індивідуальний підприємець, які купують тури (комплекс послуг з розміщення, перевезення, екс­курсійні послуги, харчування туристів тощо) за туристичними мар­шрутами, розробленими туроператором, випускають путівки та реа­лізують їх. Туристична путівка є документом, що підтверджує факт передачі туристу туристичного продукту (право на тур). Докумен­том, який встановлює право туриста на послуги, що входять у тур та підтверджує факт їх надання, є ваучер. Послуги, що не вказані у ваучері, оплачуються туристом окремо (як правило, готівкою).

Реалізація туристичного продукту здійснюється за складеною у письмовій формі угодою.

Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами базується на контракті між замовником та зарубіжною інжиніринговою фірмою. Контракт містить низку специфічних зобов'язань та умов, серед яких: перелік зобов'язань та робіт з термінами їх виконання; стро­ки і графіки виконання робіт; чисельність персоналу інжиніринго­вої фірми для виконання роботи на місці та умови його проживан­ня; особливі умови та ступінь відповідальності сторін за порушен­ня зобов'язань; умови переведення частки робіт за контрактом на субпідряд; оплата навчання персоналу.

Купівля та продаж міжнародних транспортних послуг здійсню­ється на міжнародних транспортних ринках. Умови надання транс­портних послуг та їх вартість визначає перевізник або визначають­ся на переговорах. Транспортні витрати охоплюють усі витрати на перевезення вантажу (товару) від продавця до покупця і містять

вартість фрахту, страхування, завантаження та розвантаження, упа­кування та розпакування, інші супутні витрати. Відносини про­давців і покупців з перевізником регламентуються укладеними між ними угодами, умови яких залежать насамперед від виду транспор­ту. Договір на перевезення вантажів морськими чартерними (трам-повими) рейсами укладаються у вигляді чартеру, а на перевезення морськими лінійними рейсами — у вигляді коносамента. Договори на перевезення літаками, залізничним та автомобільним транспор­том оформляються відповідними накладними на перевезення.

9. Теорії міжнародної торгівлі (меркантилізм, теорія абсолютних переваг Адама Сміта, теорія порівняльних переваг Давіда Рікардо, теорія Хекшера-Олліна, «парадокс Леонтьєва», теорія конкурентних переваг М.Портера та ін.).

Першою спробою обґрунтування причин і ефективності міжнародної торгівлі була концепція меркантилізму. Прихильники раннього меркантилізму (У.Стаффорд, Г.Скаруффі – кінець ХV ст.) дотримувались поглядів, згідно з якими державі слід продавати на зовнішньому ринку якомога більше будь-яких товарів, а купувати – якомога менше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото, яке ототожнювалося з багатством нації. В основі теорії пізнього меркантилізму (Т.Мен, А.Серра, А.Мокрет’єн – друга половина ХVІ ст.) була доктрина активного торговельного балансу, який можна було забезпечити шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт. Для цього держава повинна була обмежувати ввезення іноземних товарів, підвищуючи ставки мита.