3. Міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва, їх види.

Міжнародна спеціалізація виробництва (МСВ) - це концентрація одного виду виробництва на основі диференціації національних виробництв і виготовлення однорідних продуктів понад внутрішніх потреб для інтенсифікації міжнародного обміну. МСВ розвивається за двома напрямками - виробничому і територіальному. У свою чергу, виробничий напрям поділяється на міжгалузеву, внутрішньогалузеву спеціалізацію і на спеціалізацію окремих підприємств (компаній). У територіальному аспекті МСВ припускає спеціалізацію окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві певних продуктів та їх частин для світового ринку.

Основними видами МСВ є предметна (виробництво продуктів), подетальная (виробництво частин, компонентів продуктів) і технологічна, або стадійна, спеціалізація (здійснення окремих операцій або виконання окремих технологічних процесів, наприклад складання, фарбування, зварювання, термічна обробка, Виробництво виливків, поковок, заготівель і т. п.). МСВ - динамічна форма МПП. Вона зазнає систематичні зміни в силу внутрішньої логіки свого руху і впливу зовнішніх умов, що визначають її розвиток. На всіх історичних етапах, а на сучасному особливо, для міжнародної спеціалізації виробництва характерні динамічність, що протікає, безупинна зміна її видів, напрямів, перехід до більш складних форм, породжуваних глибинними змінами в суспільному виробництві, Зрушеннями в структурі всесвітніх потреб, впливом НТР.

Міжнародне кооперування виробництва - це координація господарської діяльності підприємств різних країн для збільшення вироблених матеріальних благ при більш високій продуктивності праці.

Загальної об'єктивної основою міжнародного кооперування виробництва (МКВ) є зростаючий рівень розвитку продуктивних сил, а отже, ступінь їх розчленування на галузі, виробництва, підприємства. У результаті впливу НТР була створена матеріальна основа для широкого розвитку виробничого кооперування. НТР змусила змінити і сам характер МКВ, включивши в нього в якості найважливішого елементу науку. Таким чином, головна функція кооперації праці - служити засобом збільшення вироблених матеріальних благ при більш високій продуктивності праці - була доповнена іншою важливою функцією - реалізацією принципово нових завдань, Які дуже важко або неможливо вирішити без об'єднання зусиль виробників декількох країн.

В основні ознаки МКВ входять: Попереднє узгодження сторонами в договірному порядку умов спільної діяльності; координація господарської діяльності підприємств-партнерів з різних країн в певній, Взаємоузгодженої сфері цієї діяльності в якості головного методу співробітництва; наявність як безпосередніх суб'єктів виробничої кооперації промислових підприємств (фірм) з різних країн; закріплення в договірному порядку як головних об'єктів кооперування готових виробів, Компонентів і відповідної технології; розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації, Виходячи з основних цілей коопераційних угод; безпосередній зв'язок здійснюваних партнерами взаємних або односторонніх поставок товарів з реалізацією виробничих програм у рамках кооперування, а не як наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу.

4. Сучасні теорії міжнародного поділу праці (теорія Купера, теорія Нувенхузе, теорія модернізації МПП).

1) різні варіанти концепції "взаємозалежності";

2) конкретні рекомендації, плани перебудови існуючої моделі МРТ. Ідея концепції взаємозалежності з середини 70-х років відносяться до числа найбільш поширених. Вони стали основою для теорії "нового міжнародного поділу праці". Ці ідеї проголошені офіційними доктринами ряду промислово розвинених країн і міжнародних організацій. Один з представників концепції "взаємозалежності" голландський економіст. Нувенхузе в обґрунтування своїх ідей насамперед звертається до екологічних факторів, загальним для всіх країн; До них він відносить: 1) нестійкість навколишнього середовища; 2) обмеженість і вичерпність природних ресурсів Землі. Оскільки, на його думку, існує залежність розвинених країн від розвиваються в сировину, а країн, що розвиваються від промислово розвинених - в техніці, технології та ін., то, відповідно, як вказує До. Новенхузе існує взаємна залежність один від одного і "взаємне тиск". Виходячи з такої ситуації, на його думку, слід будувати міжнародний поділ праці. Ця теорія піддавалася справедливої критиці як в Росії, так і за кордоном. Інший західний економіст Р. Купер (Гарвардський університет) також звертається до проблеми взаємозалежності, розглядаючи її в різних аспектах. На його думку, існують чотири види взаємозалежності: 1) структурна, коли країни настільки взаємопов ’ язані, відкриті один одному, що зміни в економіці однієї країни неодмінно позначаються на інший; 2) взаємозалежність .целей в області економічної політики;3) взаємозалежність зовнішніх факторів економічного розвитку; 4) політична взаємозалежність. При певних застереженнях ця теорія досить позитивно і чітко помічає тенденції посилення взаємозалежність країн в системе мирового хозяйства. Концепції взаимозавиеимости носять досить загальний характер. Вони є відправною точкою для іншої групи економічних теорій - теорій "модернізації існуючого міжнародного поділу праці. Основна ідея модернізації міжнародного поділу праці полягає в тому, що країнам, що розвиваються рекомендують відмовитися від політики протекціонізму і широко залучати іноземний капітал в економіку.Багато країн, що розвиваються так і вчинили, проголосивши проведення політики "відкритих дверей", "відкритості економіки", засновуючи численні спільні підприємства, організовуючи зони вільного підприємництва та ін. Найбільшою мірою В цьому відношенні досягли успіху так звані "нові індустріальні країни Східної Азії і Латинської Америки. Разом з тим, вони не повністю відмовилися і від ідей протекціонізму, використовуючи їх при необхідності. У відповідь на заклики західних економістів і політиків послабити протекціонізм "півдня", тобто країн, що розвиваються, "південці" вимагають того ж, а також різного роду преференцій від розвиненого "півночі".У чому ж практична суть ідей "нового" і "модернізованого" міжнародного поділу праці з точки зору економістів з промислово розвинених країн? Основний сенс полягає у встановленні нової галузевої спрямованості країн, що розвиваються. Їм пропонується орієнтуватися на виробництво трудомістких,

5. Особливості участі України у МПП.

УКРАЇНА В МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ

Утвердження державної незалежності України започаткувало її фактичний вихід на світову арену як суб'єкта міжнародних економічних відносин. Кардинальні зміни в геополітичному становищі України, що відбулися після здобуття нею незалежності, та ситуаційні особливості сучасного стану трансформаційних процесів в економіці істотно підвищили роль зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни. Посилення цього чинника об'єктивно диктується здійснюваними ринковими перетвореннями, які формують якісно нові засади подальшого економічного та соціального розвитку країни. Україна тільки входить в систему світового економічного простору і від того, як цей процес буде відбуватись залежить подальший економічний і соціальний розвиток держави, як органічної підсистеми світової економіки.

Неоднозначне положення України у міжнародному поділі праці пояснюється впливом низки передумов, насамперед природних, демографічних, історико-економічних, геополітичних.

Природні передумови. На відміну від найбільших країн світу (Росія, США, Китай) Україна не забезпечує себе повністю мінеральними ресурсами, проте вона має значний природно-ресурсний потенціал і в цьому відношенні знаходиться у більш вигідному положенні, ніж деякі економічно розвинуті країни (Японія, Італія). Кажучи про природні передумови, треба виділити агрокліматичні умови, які здавна сприяли перетворенню України на великий регіон сільськогосподарського виробництва, особливо зернового господарства, буряківництва, скотарства, свинарства. Ці умови створюються унікальними чорноземними ґрунтами, достатньою кількістю тепла, помірною вологістю, переважно рівнинним характером території. Ми маємо чималі ресурси корисних копалин, деякі з них мають світове значення: залізні та марганцеві руди, кухонна сіль, кам'яне вугілля.

Значний рекреаційний потенціал країни -- це узбережжя теплих морів, гірничоландшафтні комплекси Карпат і Криму, мінеральні джерела.

Деяких важливих ресурсів у нас обмаль: нафта, газ, більшість руд кольорових металів, деревина. В останнє десятиріччя значно зменшились рибні ресурси Чорного та Азовського морів.

Загалом, за природними ресурсами наша країна перебуває у стані певної рівноваги: дефіцит (а отже, імпорт) одних видів ресурсів компенсується достатньою кількістю інших, не менш важливих.

Демографічні передумови. Україна використовує значні трудові ресурси й потенційно широкий ринок збуту споживчих товарів, має високий інтелектуальний потенціал. Всесвітньовідомі такі наукові центри, як Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона, Український фізико-технічний інститут, Інститут надтвердих матеріалів та багато інших. Чималі заслуги українських учених та інженерів у ракето- та авіабудуванні, кібернетиці, біофізиці та біохімії, а також у дослідженні проблем циклу гуманітарних наук. Високий професійний рівень трудових ресурсів, наявність розвинутої науково-дослідної бази сприяє виробництву складної, наукомісткої продукції, що користується попитом на світових ринках.

Що стосується внутрішнього ринку збуту споживчих товарів, у тому числі імпортних, то він формується не тільки простою чисельністю населення, але і його купівельною здатністю. З покращанням добробуту народу купівельна спроможність зростатиме і ринок України приваблюватиме закордонних виробників товарів народного споживання.

Історико-економічні передумови. Протягом століть вельми великі території України завойовувались або захоплювались тими або іншими державами. Тому з погляду міжнародного поділу праці її економіка працювала, перш за все, на внутрішній ринок тієї держави, до якої вона входила повністю або частково, і економіка нашої країни розвивалася за принципом доповнюваності: у нас розміщувались лише ті галузі виробництва, які тут були найефективніші з погляду міжрегіонального обміну. Так, наявність високоякісної залізної руди та коксівного вугілля, відносно густа мережа залізниць, достатня кількість трудових ресурсів, вигідне географічне положення зумовили перетворення Донецько-Придніпровського району на першу металургійну базу не існуючої вже держави СРСР. Ці ж фактори сприяли розвитку металомісткого машинобудування, теплоенергетики, основної хімії.

Водночас країні не давали можливість розвинути деякі види й, навіть, цілі галузі виробництва. Маючи високу щільність населення, висококваліфіковані трудові ресурси, вона помітно відставала за трудомісткими видами виробництва, особливо щодо текстильної промисловості, інструментального машинобудування, автомобілебудування, електроніки (за винятком виробництва телевізорів). Не відповідав трудовому та загальноекономічному потенціалу України й рівень розвитку машинобудування.

Другою складовою історико-економічних передумов зовнішньоекономічних зв'язків України були її орієнтація на країни Східної Європи, особливо після створення Ради Економічної Взаємодопомоги. Це також випливало передусім з політичних міркувань. Україна постачала у ці країни залізну та марганцеву руду, прокат чорних металів, електроенергію, азотні добрива, верстати та обладнання, а натомість вона одержувала продукцію машинобудування (верстати, транспортні засоби, електроніку), легкої та харчової промисловості, фармацевтичні товари. На "країни РЕВ" припадало 70% українського зовнішнього товарообігу. Водночас зв'язки з країнами "несоціалістичної" системи розвивалися повільно, що також було наслідком політичних причин. Відносно успішно розвивалися торговельні стосунки з Індією, а з країнами Західної Європи, Північної Америки та Японією товарообіг був незначний.

Геополітичні передумови. Економіко-географічне положення України досить вигідне для активної участі у міжнародному поділі праці. Вона розташована поблизу економічно високорозвинутого регіону Західної Європи, у безпосередній близькості до Росії, Білорусії та країн Східної Європи. Морським шляхом вона пов'язана з Середземномор'ям, Близьким Сходом та країнами басейну Індійського океану. Через Україну проводять важливі транзитні магістралі (залізниці та автомобільні дороги, нафтопроводи й газопроводи) з країн СНД до Європи та чорноморських портів.

Особливість сучасної геополітичної ситуації в Україні полягає в тому, що зв'язки з країнами СНД зазнають змін через нові реалії в галузі економічного і політичного суверенітету та орієнтацію на світові ціни. Одночасно поліпшились перспективи для економічної співпраці України з економічно розвинутими країнами, причому не тільки Європи, але й США, Японією. З'явилась можливість проводити активнішу торговельну політику стосовно країн, що розвиваються, особливо на Близькому та Середньому Сході, в Південній та Південно-Східній Азії. Ці регіони можуть постачати нам бавовну, чай, каву, натуральний каучук в обмін на метал, машини та обладнання, зерно, цукор, тобто товари, попит на які у цих країнах та регіонах розширюється .

У міжнародному поділі праці Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітало- та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх базі), а тому структура її експорту недосконала - понад 4/5 в ній складають сировинні товари та продукція первинної переробки.