19. Позитивні та негативні наслідки іноземних капіталовкладень.

Фактори позитивного впливу:

· позитивний демонстраційний ефект;

· мультиплікаційний ефект в економіці міста чи регіону та збільшення створеного національного продукту;

· пільги місцевим постачальникам та технічна допомога для дотримання власних технічних вимог;

· конкуренція для місцевих товаровиробників, що приводить до удосконалення виробництва останніх;

· програми підвищення кваліфікації працівників, що приводить до удосконалення якості пропозиції на ринку праці;

· бюджетні надходження.

Фактори негативного впливу:

· послаблення конкурентних позицій місцевих товаровиробників;

· структурне безробіття через конкуренцію з підприємством з іноземними інвестиціями;

· залежність від іноземних інвесторів;

· репатріація прибутків;

· погіршення екологічної ситуації;

· посилення монополістичних тенденцій на ринках;

· конфлікт інтересів країни-одержувача та іноземних інвесторів;

· сприяння переміщенню ресурсів за кордон;

· поглиблення соціальної диференціації.

20. Причини, сутність та види міжнародної міграції.

Міжнародна міграція робочої сили - це переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу в межах міжнародного ринку праці на термін більше року, обумовлене характером розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, дією економічних законів.

Залежно від просторового горизонту переміщення можна виділити такі види міжнародної трудової міграції:

- зовнішня міграція - це переміщення населення за межами певної країни;

- внутрішньоконтинентальна міграція - це переміщення населення між країнами в межах одного континенту;

- міжконтинентальна міграція - це переміщення населення між країнами різних континентів.

Залежно від терміну переміщення міжнародна трудова міграція поділяється на такі види:

- постійна міграція - це виїзд (в'їзд) населення в іншу країну на постійне місце проживання;

- тимчасова міграція - це робота за кордоном протягом певного обмеженого часу з подальшим поверненням на батьківщину або переїздом в іншу країну;

- сезонна міграція - це щорічна міграція на період певного сезону (як правило, для збирання врожаю сільськогосподарських культур) з подальшим поверненням на батьківщину;

- маятникова міграція - це постійна робота в одній країні при проживанні в іншій, як правило, прикордонній країні за наявності необхідних міжнародних угод між країнами.

За юридичними засадами розрізняють:

- організована міграція, тобто переміщення населення згідно з національним законодавством (наприклад, за візовим режимом);

- нелегальна міграція - самовільне переміщення населення щодо кордонів країни всупереч законодавству.

Згідно з професійним складом можна виділити такі види міграції:

- міграція робітників (наприклад, нефтяників);

- міграція спеціалістів (наприклад, програмістів);

- міграція представників гуманітарних професій (наприклад, співаків, авторів).

За якісним рівнем розрізняють:

- міграція робочої сили низької кваліфікації;

- міграція робочої сили високої кваліфікації;

- міграція вчених ("відплив умів").

За напрямками руху існують такі види міжнародної трудової міграції:

- еміграція - виїзд працездатного населення країни за її межі;

- імміграція - в'їзд працездатного населення до країни з-за її меж;

- рееміграція - повернення емігрантів на батьківщину.

Розрізняють також вимушену та добровільну міграцію.

Основними причинами, які зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили, є:

• незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції (низький рівень заробітної плати, безробіття, низький життєвий рівень, зубожіння і т. д.);

• стабільний порівняно високий рівень заробітної платні в основних імміграційних центрах (США, Західна Європа);

• порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції;

• соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у країнах імміграції;

• природні катаклізми в країнах еміграції і вищий рівень охорони навколишнього середовища у країнах імміграції;

• політичні причини;

• військові причини;

• релігійні причини;

• національні причини;

• культурні причини.

Причини, які породжують міграцію робочої сили:

1. загальні (визначають тенденції розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин): інтернаціоналізація господарського життя; нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих країн; структурні зрушення в економіці, які обумовлюють витіснення робочої сили з одних галузей і додаткову потребу в ній інших; економічна політика ТНК, які концентрують трудомістські виробництва в одних країнах і наукомістські в інших; політична й економічна нестабільність в окремих країнах.

2. специфічні (пов'язані тільки з міграцією): відмінності між країнами в рівні заробітної плати і соціального забезпечення; нестача робочої сили певних спеціальностей і кваліфікацій; відносний надлишок робочої сили в багатьох країнах, що розвиваються; відмінності між країнами в можливостях і умовах професійного зростання.

21. Основні напрямки та центри міжнародної міграції робочої сили (ММРС).

Напрямки міграції

У силу економічних причин основні потоки мігрантів завжди направлялися з країн з низькими особистими доходами в країни з більш високими доходами.

Можна виділити наступні країни і регіони, що є крапками притягання мігрантів з інших країн:

• США, Канада й Австралія. Будучи найбільше економічно розвитий країною сучасного світу, США є основним напрямком міграції як низкоквалифицированной, так і висококваліфікованої робочої сили. Щороку туди приїжджає більше іммігрантів, чим в усі інші країни, разом узяті. Основні потоки низкоквалифицированной робочої сили направляються в США з прилеглих латиноамериканських країн - Мексики, країн Карибського басейну. Висококваліфіковані працівники іммігрують у США практично з усіх країн світу, включаючи Західну Європу, Латинську Америку, Росію, Індію і т.д.

• Західна Європа. Найбільш розвинені західноєвропейські країни, і насамперед країни, що входять у Європейський союз, притягають робочу силу з менш розвинених західноєвропейських країн (Португалії, Мальти, Іспанії), арабських країн Північної Африки і Близької Схід, країн Африки до півдня від Сахари, східноєвропейських країн і республік колишнього СРСР. Більш того, у рамках західноєвропейської інтеграції створений і розвивається загальний ринок робочої сили, що припускає волю переміщення працівників між країнами Європейського союзу й уніфікацію трудового законодавства.

• Близький Схід. Нафтовидобувні країни цього регіону залучають дешеву іноземну робочу силу на важкі низькооплачувані роботи. Робітники приїжджають в основному із сусідніх арабських країн, а також з Індії, Пакистану, Бангладеш, Кореї, Філіппін.

• Інші країни, що розвиваються. Новий феномен 90-х років - інтенсифікація трудової міграції серед самих країн, що розвиваються. Звичайно потоки працівників направляються в ті країни, що швидше просуваються по шляху економічних реформ.

• Нові індустріальні країни. У зв'язку з бурхливим розвитком цих держав Південно-Східної Азії туди значно збільшився приплив іммігрантів, що наймаються на тимчасові роботи. Особливо це помітно у випадку Південної Кореї і Малайзии.

1) Західна Європа:

а) міграція населення із країн Східної Європи;

б) міграція населення із країн колишнього СРСР.

2) США – найбільший центр тяжіння міжнародної міграції робочої сили:

а) наявність емігрантів (до 35%) населення;

б) імміграція населення завдяки політики залучення іноземних висококваліфікованих спеціалістів, вчених (50-60рр.)

в) залучення творчих працівників (артистів, художників, скульпторів)

3) Міграція у нафтодобувні країни (країни ОПЕК у 60-70рр.)

а) мігрантів більше нараховувалось ніж місцевих жителів;

4) Міграція в країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Чилі) характеризуються:

а) міграцією сільськогосподарського населення;

б) міграція робітників сфери послуг;

в) міграція із країн колишнього СРСР, та Східної Європи.

5) Міграція на Африканський континент:

а) міграція у межах самого Африканського континенту;

б) залучення іноземних висококваліфікованих спеціалістів з різних країн у ПАР у 70-80рр.

6) Міграція у нові індустріальні країни (Південна Корея, Гонконг(Сян-Ган), Тайвань, Сінгапур у 80-90 рр. );

а) залучення інженерно-технічних робітників;

б) залучення висококваліфікованих підприємців та бізнесменів.

22. Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили.

Міжнародна трудова міграція – це форма МЕВ, яка полягає у переливі трудових ресурсівз одних країн інші і виражає процес переозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства. Основні причини існування міжнародної трудової міграції: а) з боку країни, з якої йде міграція: велика густота населення. масове безробіття. низький заробітна плата. б) з боку країн, які приймають міграцію: потреба у додатковій висококваліфікованій робочій силі. потреба у додатковій дешевій робочій силі. порівняно висока зарплата.

23. Наслідки ММРС.

Наслідки міжнародної міграції робочої сили досить різноманітні. Вони про являються як у країнах, що експортують робочу силу, так і в країнах, що імпортують її, приносячи певні вигоди та втрати обом сторонам, хоча, як видно з аналізу, вигод більше в країнах - імпортерах робочої сили, а в країнах - експортерах у цілому втрати перевищують вигоди.

Країни, що приймають робочу силу, отримують такі наслідки:

а) в країні, що ввозить робочу силу, особливо кваліфіковану, прискорюються темпи зростання економіки: додатковий попит на товари та послуги іммігрантів стимулює зростання виробництва і створює додаткову зайнятість у країні їх перебування;

б) підвищується конкурентоспроможність вироблюваних країною товарів внаслідок зменшення витрат виробництва, пов'язаного з більш низькою ціною іноземної робочої сили і можливістю стримувати зростання заробітної плати місцевим робітникам через підвищену конкуренцію на ринку праці;

в) приймаюча країна виграє за рахунок податків, розмір яких залежить від кваліфікаційної та вікової структури іммігрантів. Висококваліфіковані фахівці, що вже володіють мовою приймаючої країни, відразу стають великими платниками податків;

г) значний доход приносить трансферт знань з країни еміграції. При імпорті кваліфікованих працівників і наукових кадрів приймаюча країна економить па витратах на освіту та професійну підготовку.

д) іноземні робітники часто розглядаються як певний амортизатор на випадок зростання безробіття: вони можуть бути звільнені у першу чергу.

є) іммігранти поліпшують демографічну картину розвинутих країн, які потерпають від старіння населення.

Країни-експортери робочої сили також отримують певні наслідки:

а) зниження рівня безробіття і, як наслідок, соціального напруження в країні;

б) безплатне для країни-експортера навчання робочої сили новим професійним навичкам, ознайомлення з передовою технологією, організацією праці тощо.

24. Основні ознаки, сутність та роль ТНК.

Транснаціональні корпорації - це акціонерні товариства, діяльність яких не обмежена державними кордонами однієї країни. Наприклад, це фірма, корпорація, компанія, які виконують основну частину своїх операцій за межами країни, де вона зареєстрована, найчастіше - у кількох країнах, де існує мережа відділень, філій, підприємств.

 ознаки транснаціональних корпорацій(за ООН)  1. річний обсяг компанії повинен перевищувати 100 млн. доларів США

2.наявність філіалів не менше ніж у 6 країнах

3.продаж товарів за межами країни-резиденції не менше 25 %

Найбільшого поширення ТНК дістали після Другої світової війни. За статистико-фактичними даними, діяльність ТНК різнобічна. Економічний потенціал деяких ТНК перевищує економічний потенціал не лише окремих країн, а й регіонів світу. Діяльність ТНК одержує найрізноманітніші оцінки (від найпозитивнішої до найнегативнішої) економістів і політиків. Існує точка зору, що ТНК є ефективною формою міжнародної підприємницької діяльності, яка забезпечує вдале використання світових ресурсів і міжнародне передавання технології. Водночас ТНК мають надмірну владу, що виходить за межі контролю з боку урядів, і здатні експлуатувати країни, передусім "третього світу".

Транснаціональні корпорації утворюють у відповідних країнах компанії з правами самостійних юридичних осіб, якщо місцеве законодавство прихильніше ставиться до вітчизняних компаній. Виявом цього процесу є, зокрема, створення офшорних компаній.

25. Види міжнародних корпорацій (транснаціональні та багатонаціональні корпорації), види ТНК (горизонтально інтегровані, вертикально інтегровані, диверсифіковані). Транснаціональні банки.

25. Види міжнародних корпорацій (транснаціональні та багатонаціональні корпорації), види ТНК (горизонтально інтегровані, вертикально інтегровані, диверсифіковані). Транснаціональні банки.

"Багатонаціональна фірма" ґрунтується на таких ознаках:

- фірма реалізує свою продукцію більш ніж в одній країні;

- підприємства або філії фірми розташовані у двох і більше країнах;

- власниками фірми є резиденти різних країн.

Якщо реально діюча фірма відповідає хоча б одному з перерахованих ознак, то зарубіжних економічних джерелах вона буде віднесена до багатонаціональних. Разом з тим, не розроблено єдиних критеріїв віднесення компанії до ТНК, а багато вчених дотримуються думки, що до кількісно-якісних параметрів визначення ТНК треба підходити комплексно.

У вітчизняній літературі фірми, що діють у різних країнах, називають міжнародними корпораціями. Виділяють два види міжнародних корпорацій: багатонаціональні (БНК) і транснаціональні (ТНК).

Багатонаціональна корпорація - це, як правило, акціонерне товариство, статутний капітал якого не має певної національної належності, тобто власниками компанії є резиденти різних країн У зв'язку з існуванням міжнародного ринку цінних паперів акції фірми може придбати громадянин будь-якої країни.

Прикладом багатонаціональних корпорацій можуть служити англо-голландский хіміко-харчовий концерн "Юнілевер", англо-голландський нафтовий концерн "Ройял Датч Шелл", англо-франко-італо-бельгійська компанія з виробництва цукру "Компані еропеєн д'індастрі сюкр" та інші.

Національна належність ТНК із економічної точки зору - це багато в чому умовна категорія, оскільки основний обсяг виробництва й збуту поступово переміщається за кордон, а значна частина прибутку утворюється поза межами країни походження, при цьому фінансові й інвестиційні ресурси розміщуються в країнах з найкращими правовими, податковими та політичними умовами.

Транснаціональні корпорації - це підприємства, які є міжнародними за характером своєї діяльності. Вони мають певну національну належність, але їхні філії та дочірні підприємства розташовані в різних країнах.

ТНК часто діляться на три великі групи:

• Горизонтально інтегровані ТНК — управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, що виробляють однакові або подібні товари.

• Вертикально інтегровані ТНК — управляють підрозділами в певній країні, які виробляють товари, що поставляються в їх підрозділи в інших країнах.

• Роздільні ТНК — управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, які вертикально або горизонтально не об'єднані.

Транснаціональні банки (ТНБ) - великі кредитно-фінансові установи з широкою мережею закордонних представництв, філій і відділень. Є основними посередниками в міжнародному русі позичкового капіталу. Контролюють валютні і кредитні операції на світовому ринку. Для діяльності таких банків характерна висока частка міжнародних операцій, глобальний характер діяльності, широкий спектр та універсальність надаваних послуг. Основними клієнтами є транснаціональні корпорації, іноземні представництва і державні інститути, міжнародні організації.

26. Причини створення ТНК (теорії створення ТНК). Етапи еволюції ТНК.

Серед головних причин-переваг можна відмітити:

1) Оптимізація розміру корпорації та намагання досягти економії на масштабі організації.

2) Можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав: сировини, робочої сили, фінансових ресурсів, науково-технічних розробок.

3) Боротьба за нові ринки збуту продукції.

4) Зниження собівартості та підвищення конкурентоспроможності за рахунок використання переваг міжнародного поділу та раціоналізації окремих операцій.

5) Можливість використання у власних інтересах особливостей державної, зокрема податкової, грошово-кредитної політики в різних країнах для раціоналізації оподаткування, різниці в курсах валют.

6) Здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції. Можливість “скидати” застарілі технології і продукти в країни, що розвиваються.

7) Можливість уникати, за допомогою прямих іноземних інвестицій, митних бар’єрів при входженні на ринок певної країни.

8) Прагнення до технологічного лідерства, намагання максимально ефективно використати “невидимі” активи, управлінський та маркетинговий досвід.

9) Близькість до споживачів продукції, можливість отримання достовірної інформації про перспективи ринків, конкурентний потенціал фірм, налагодження співпраці з політичними елітами.

У процесі становлення та еволюційного розвитку транснаціонального капіталу і ТНК як форми функціонування транснаціонального капіталу виділяють декілька етапів, пов'язаних із формами експансії та напрямами торгово-виробничої діяльності ТНК.

На першому етапі транснаціоналізації діяльності великих промислових компаній відбувався процес інвестування передусім у сировинні галузі іноземних економік. Він супроводжувався створенням у цих країнах розподільчих і збутових підрозділів компанії, що інвестувала. Необхідність останнього була продиктована, по-перше, тим, що створення власних закордонних розподільчих і збутових підрозділів потребувало значно менше інвестицій, ніж створення за кордоном виробничих підприємств; по-друге, можливим негативним впливом нових виробничих потужностей на здатність підтримувати ефективний рівень завантаження потужностей на підприємствах фірми, які розташовані в країні-метрополії. Такий вплив особливо відчутно виявлявся у виробництві однакової або слабко диференційованої продукції. Зокрема, цей чинник стримував зростання виробничих інвестицій металургійних фірм, але фірми харчової та інших галузей промисловості, що виробляли продукцію з певними товарними марками, охочіше інвестували у створення виробничих підприємств за кордоном.

Хронологічно перший етап охоплює період з другої третини XIX ст. - першу половину XX ст.

Другий етап еволюції ТНК пов'язаний із посиленням ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і збутових операцій. Виробничі зарубіжні відділення спеціалізувалися передусім на виробництві продукції, яка на попередніх стадіях виробничого циклу вироблялася материнськими фірмами. Із диференціацією попиту й посиленням інтеграційних процесів у різних регіонах світу, виробничі філії ТНК все більш переорієнтовуються на виробництво продукції, відмінної від продукції материнської фірми, а збутові підрозділи - на обслуговування регіональних ринків.

Прямі зарубіжні інвестиції у повоєнні роки збільшувалися дуже швидко, що було прямо пов'язано з діяльністю ТНК. Найбільшою інвестуючою країною були США, вони спрямовували інвестиції переважно у країни, що розвиваються. Однак з початку 70-х років XX ст. зростання прямих зарубіжних інвестицій сповільнилося, змінилася їх спрямованість - передусім до країн Західної Європи. З початку 80-х років виникає ще одна нова тенденція в міжнародному русі інвестицій - прямі інвестиції з Великої Британії, Німеччини, Канади до США, причому саме США стають найбільшою приймаючою державою.

На сучасному, третьому етапі, стратегія ТНК характеризується прагненням до утворення мереж внутрішньофірмових зв'язків регіонального, а нерідко й глобального масштабу. В рамках внутрішньофірмових зв'язків інтегруються наукові дослідження та розробки, матеріальне забезпечення, виробництво, розподіл і збут.

Особливістю третього етапу є формування ТНК у країнах, що не належать до економічно розвинутих. Нині капітал активно вивозиться компаніями з відносно просунутих країн Азії та Латинської Америки (насамперед з Тайваню, Південної Кореї, Сінгапуру, Бразилії). Найбільші компанії цих країн експортують капітал з метою розширення сфер своєї діяльності, використання трудових ресурсів або науково-технічних досягнень приймаючих країн для отримання вищих прибутків.

27. Філії та материнські компанії ТНК.

ТНК Основними компонентами є: материнська компанія, дочірні компанії та філії. Материнська компанія - утворення, яке прямо або опосередковано володіє більшістю акцій або іншим шляхом здійснює контроль над іншими компаніями, що утворюють ТНК. Дочірня компанія - компанія, що належить іншій компанії, власником якої є та ж група компаній, чи контролюється нею. Зазвичай дочірня компанія засновується на основі законів держави, в якому вона створюється. Філія - частина компанії, яка не створюється як самостійний освіту в державі, де вона здійснює свою діяльність.

28. Наслідки дільності ТНК.

Специфіка сучасного НТП, "інтелектуалізація" у споживчих якостях продукції зумовлюють тенденцію до підвищення органічної будови капіталу у сфері виробництва, зростання капіталомісткості продукції. Матеріальною передумовою цього є високий рівень витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, що здійснюються ТНК. Так, навіть у країнах ОЕСР корпорації під іноземним контролем витрачають на науку і технології вдвічі більше, ніж національні господарські структури. У США близько 12% усіх витрат на НДДКР здійснюється корпораціями із штаб-квартирами за кордоном (для Великої Британії відповідний показник - 40%, для Франції - 19%). ТНК, як носії капіталу і технологій, чинять відчутний структурний тиск на міжнародні ринки факторів виробництва. Виходячи з наявних значних ресурсів уречевленої (минулої) праці, корпорації потребують "живої" робочої сили. Причому ставки оплати праці пропонуються, як правило, вищі від тих, що забезпечують національні підприємства. Це стосується навіть США, де середньостатистичне перевищення ставок іноземних структур порівняно з рівнями оплати "своїх" роботодавців навіть зростає (за останнє десятиліття XX ст. - з 4 до 6%). Значно більшим таке перевищення є у менш розвинутих країнах - членах ОЕСР (у Туреччині, наприклад, воно становить 124%). Ще більшими є співвідносні показники заробітної плати на підприємствах, які належать ТНК у найбідніших країнах, де перевищення може бути навіть кількаразовим. Враховуючи потенціал спеціалізації, який зумовлюється масштабами міжнародного співробітництва, зокрема поєднання науково-виробничих потенціалів, транснаціоналіза-ція як така не може не бути чинником подальшої концентрації ресурсів з метою оптимізації їх використання. Водночас така постановка питання - констатація функціональної ефективності ТНК та їх відповідності важливим особливостям сучасного розвитку людства - не означає ідеалізації їхньої ролі в широкому соціально-економічному, гуманітарному, екологічному контексті. Слід зазначити, що діяльність ТНК позначена й негативними рисами, оскільки в ній чимало такого, що викликає нарікання щодо хижацького ресурсовикористання, забруднення навколишнього середовища, надмірної експлуатації трудових ресурсів країн, що розвиваються, перерозподілу виробленого продукту на користь багатших країн. Щодо останнього ТНК є основними суб'єктами, які опосередковують взаємовідносини провідних ринкових країн з країнами, що розвиваються. Саме тому можна говорити про їх відповідальність за економічний і соціальний стан найбідніших держав світу. Економічно "претензії" до ТНК можна передусім пов'язати з обсягами природних ресурсів і грошово-фінансових коштів у формі прибутків, які вивозяться з найбідніших країн Азії, Африки та Латинської Америки, у зіставленні з обсягами активів, які надходять до них з багатих країн. Причому негативним явищем є не сама експлуатація природних ресурсів як така (для низки країн вона - головне джерело надходження коштів), а саме несправедлива й негуманна модель фінансових відносин, що використовується у розрахунках і для обслуговування руху активів. Наприклад, малопоширеним напрямом у діяльності ТНК є відкриття в найбідніших країнах переробних підприємств, спрямування до них капіталів у формі прямих іноземних інвестицій. На Африканський континент припадає лише 1,2% світового обсягу таких інвестицій. Водночас у формі прибутків і відсотків за кредити з багатьох бідних країн Африки вивозиться більше грошей, ніж надходить до них у формі кредитів, інвестицій і фінансової допомоги.