- •Сутність управління персоналу
- •1.2. Функціональний та предметний підходи в менеджменті
- •1.3. Міжнародні діяльність в Україні
- •1.4. Принципи міжнародної діяльності
- •1.5. Предмет та завдання курсу
- •2.2. Багатосторонні міжнародні інститути регулювання
- •2.3.Напрямки міжнародного менеджменту: середовище міжнародного маркетингу, система міжнародної торгівлі, економічне середовище, політико-правове середовище, культурне середовище
- •Міжнародний менеджмент
- •План викладу і засвоєння матеріалу:
- •Розробка стратегії поведінки корпорації на міжнародному ринку
- •Процес стратегічного планування
- •Аналіз зовнішнього середовища;
- •Аналіз сильних і слабких сторін організації;
- •Місія і цілі корпорації
- •Аналіз зовнішнього середовища
- •Аналіз сильних і слабких сторін організації
- •Тема 4: прийняття рішень в міжнародних корпораціях План викладу і засвоєння матеріалу:
- •4.1. Асортиментна політика. Придбання фондів. Розміщення ліквідних фондів.
- •4.2. Сфери міжнародного бізнесу.
- •Асортиментна політика
- •4.2. Сфери міжнародного бізнесу
- •План викладу і засвоєння матеріалу:
- •Міжнародна торгівля.
- •Міжнародний лізинг.
- •Використання активів із-за кордону.
- •Контрактні форми зовнішньоекономічної діяльності.
- •Міжнародні інвестиції.
- •5.2. Регулювання міжнародної діяльності
- •5.3. Чинники управління міжнародною діяльністю
- •Конкуренція
- •Присутність у країні
- •Організаційна структура міжнародних корпорацій і культура їх діяльності
- •План викладу і засвоєння матеріалу:
- •Структура управління персоналом Планування персоналу
- •Підбір персоналу
- •Оцінювання персоналу
- •Чинники управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях: розбіжності ринків праці, проблеми переміщення робочої сили, стиль і практика управління, національна орієнтація, контроль
- •Мотивація персоналу
- •План викладу і засвоєння матеріалу:
- •Поняття та загальна характеристика керування
- •Форми влади
- •7.4.Теорії лідерства Теорія рис
- •Стилі керування
- •Автократичний стиль управління
- •Демократичний стиль управління
- •Ліберальний стиль управління
- •Ситуаційні підходи до ефективного керування
- •Ситуаційна модель керівництва Фідлера
- •Адаптивне керування
- •Особливості японської системи керування
- •"Канбан"-системауправління запасами
- •Поняття і загальна характеристика комунікацій
- •Інформація, її види та роль в міжнародному менеджменті
- •Характеристика корисної інформації
- •Роль інформації:
- •Інформація як головний предмет праці керівника, як подукт його діяльності
- •Сучасні вимоги до інформації
- •Визначення вартості інформації для організації
- •Комунікаційний процес
Ситуаційна модель керівництва Фідлера
Теорія Ф. Фідлера — одна з перших, але дуже продуктивна спроба побудувати струнку систему, об'єднуючу стилі керівництва й організаційні ситуації. Основна ідея проста: визначення найбільш адекватного конкретним обставинам стилю лідерства.
Згідно з цією моделлю, увага зосереджується на ситуації з урахуванням трьох факторів, які впливають на поведінку керівника.
Лояльність підлеглих, довіра до своїх керівників (взаємини між керівником і членом колективу). Чіткість формулювання завдань і структуризація, а не розпливчастість і безструктурність (структура завдання). Обсяг законної влади, пов'язаної з посадою керівника, яка дає йому змогу використовувати винагороди, а також підтримка формальної організації (посадові повноваження).
Оскільки стиль керівництва залишається в цілому однаковим, то його треба використовувати в таких ситуаціях, які найбільш підходять стабільному стилю.
Наріжним каменем ситуаційної теорії Ф. Фідлера є орієнтованість керівника на взаємини чи на виконання завдання. Керівник, орієнтований на взаємини, насамперед враховує потреби співробітників. Орієнтований на завдання лідер, у першу чергу зацікавлений у виконані робочих завдань (нагадує стиль "ініціювання структури").
За допомогою опитування Фідлер увів поняття найменш бажаного колеги (НБК), тобто такого, з яким працівникам найменше хотілось би працювати.
За Ф. Фідлером, стиль керівництва визначається за допомогою шкали "найменш бажаний колега". Шкала НБК являє собою мотиваційну систему поведінкових переваг керівника й складається з 16-ти протилежних прикметників, розташованих по різні сторони 8-бальної шкали.
Якщо керівник описує співробітника, якому надається найменша перевага, використовуючи прикметники з позитивним значенням, вважається, що він орієнтований на взаємини (турботливий, що поважає почуття інших людей менеджер), і навпаки якщо лідер використовує переважно негативні визначення, прийнято вважати, що він приділяє основну увагу робочим завданням.
При виборі стилю керівництва (за Фідлером) слід пам'ятати проте, що стилі, орієнтовані на людські взаємини, найбільш ефективні в помірковано благополучних для керівника ситуаціях, а стилі, орієнтовані на роботу, найбільш ефективні в умовах найбільш і найменш благополучних ситуацій. Фідлер довів важливість взаємодії керівника, виконавця та ситуації. Його підхід має особливо велике практичне значення для підбору, найму та розстановки керівних кадрів.
Ситуаційний підхід "шлях-ціль " Мітчела і Хауса базується на оцінці дії, яку створює поведінка керівника щодо мотивації, задоволеності та продуктивності праці підлеглого. Керівник спрямовує дії підлеглих на досягнення цілей організації. Деякі прийоми впливу на шляхи досягнення цілей:
Роз'яснення підлеглому того, що від нього вимагається.
Спрямування зусиль підлеглих на досягнення цілей.
Забезпечення підтримки.
Наставництво.
Усунення перепон у роботі підлеглих.
Формування у підлеглих таких потреб, які може задовольнити керівник.
Задоволення потреб підлеглих після досягнення цілей тощо.
Один із авторів підходу проф. Хаус виділив 4 стилі керівництва:
Стиль підтримки (подібний до стилю, орієнтованого на людину, людські взаємини).
Інструментальний стиль (подібно до стилю, орієнтованого на роботу, завдання).
Стиль, який заохочує підлеглих до участі у роботі (партисипативний) - керівник ділиться інформацією і використовує ідеї підлеглих для прийняття рішень групою, застосовуються консультації.
Стиль, орієнтований на досягнення, коли підлеглі отримують напружене завдання, повинні постійно підвищувати рівень свого індивідуального виробітку.
Вибір стилю визначається:
особистими якостями підлеглих;
вимогами і дією з боку зовнішнього середовища.
Особлива увага приділяється стилям підтримки та інструментальному. Коли характер завдань неоднозначний, то перевагу слід віддати інструментальному стилю. Якщо підлеглі хочуть і мають впевненість у можливості підвищення продуктивності праці, то доцільно використовувати стиль підтримки. Підлеглі повинні бути впевнені, що вони можуть впливати на зовнішнє середовище (пункт контролю). При цьому керівник теж впевнений, що його повноваження і дії забезпечують вплив на події.
Ситуаційна теорія життєвого циклу Хорсі П. та Бланшара К. Згідно з нею, стилі керівництва залежать від здатності виконавців відповідати за свою поведінку (так званої зрілості), бажання досягнути мети, а також від освіти, досвіду, обізнаності в розв'язанні конкретних завдань. На думку Хорсі та Бланшара (американські економісти), зрілість є динамічною характеристикою, тобто характеристикою конкретної ситуації. Залежно від завдання, що виконується, окремі особи й групи працівників проявляють різний рівень зрілості, а керівник повинен міняти свою поведінку згідно з відносною зрілістю осіб чи груп (підлеглих).
Використання стилів визначається характеристиками ситуації (Врум та Йєттон виділили 7 характеристик, з яких 3 стосуються якості рішень, а 4 - факторів, які обмежують згоду підлеглих). Застосування графічної моделі Врума-Йєттона в практичних умовах підтвердило їх високу прикладну цінність..