1. Анкета

- Які хороші традиції є у вашій сім'ї?

- Чи поділяється праця у вашій сім'ї на чоловічу й жіночу?

- Як ставляться до речей і грошей у ва­шій сім'ї?

- Чи завжди і в усьому ви радитесь з ба­тьками ?

- Чого вам не вистачає у взаємовідносинах з батьками?

- Що є причиною конфлікту між вами і батьками, якщо він має місце?

- Який ваш ідеал?

- Що ви любите робити?

2. Бесіда з приводу проведеного анке­тування.

Шляхи згуртування учнівського ко­лективу:

- Наявність системи перспективних ліній.

- Дотримання Макаренківського принципу паралельної дії.

- Зміцнення позитивних традицій.

- Формування громадської думки.

- Використанняи учнівського самоврядування у згуртуванні.

- Організація змагання Спільні справи.

- Взаємна інформація про стан справ у різних контактних колективах.

6. На конкретному прикладі виховного заходу показати шляхи реалізацій основних принципів виховання.

Принципи виховання – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.

Процес виховання ґрунтується на принципах:

1. Цілеспрямованість виховання.

2. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів.

3. Повага до особистості дитини, поєднана з розумною вимогливістю до неї.

4. Опора на позитивне в людині.

5. Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

6. Систематичність і послідовність виховання

7. Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї та громадськості

8. Єдність свідомості й поведінки.

9. Народність.

10. Природовідповідність.

11. Культуровідповідність..

12. Гуманізація.

13. Демократизація.

14. Етнізація.

Тема:

Дата проведення:

Час проведення:

Місце проведення:

Середній вік учасників:

Кількість учасників:

Аргументація:

Мета:

Форма проведення: виховний захід.

Обладнання:

Оформлення:

Науково-популярна література

Етап підготовки та реалізації

І. Підготовчий

- аргументація, визначення мети, завдань, форми виховного заходу.

- визначення місця даного виховного заходу в системі виховної роботи школи, класу.

- підбір матеріалів щодо змісту виховного заходу.

- підготовка оформлення. Обладнання.

- консультація у ході підготовки із класним керівником, організатором позакласної роботи навчального закладу.

ІІ. Реалізація.

7. Скласти і обґрунтувати план перевиховання педагогічно занедбаного учня.

Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Виправлення — складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевихов ання і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці. Ці процеси можуть збігатися або не збігатися в часі.

Етапи перевиховання:

На першому (підготовчому) етапі детально вивчають і аналізують позитивні й негативні якості педагогічне занедбаного учня, умови, що призвели до їх виникнення, визначають шляхи нейтралізації негативних і посилення позитивних якостей особистості, конкретні завдання та зміст процесу перевиховання. На основі цих відомостей складають програму перевиховання. На цьому етапі учень переживає сам факт свого незвичного становища в колективі. Ці переживання можуть посилюватися новими умовами життя: переведенням до іншого класу, розмовою з вихователем, що змушує його замислитися над своєю поведінкою, відчути провину.

На другому (початковому) етапі перевиховання починається реалізація наміченої програми роботи з учнем: підліток долає помилкові погляди і переконання, негативні звички поведінки. В нього зміцнюються позитивні й формуються нові риси характеру.

На третьому (переломному) етапі триває реалізація програми роботи з підлітком, але вже в умовах, коли він прийняв її, добровільно виконує свої обов'язки, виявляє самостійність і активність.

На завершальному етапі створюють умови для залучення учня до активної участі в усіх видах системної діяльності, нагромаджується позитивний досвід поведінки, розширюється сфера самовиховання.

Принципи перевиховання

Поєднання переконання з примусом. Передбачає використання методів виховного впливу на вихованця залежно від рівня розвитку його свідомості — що вищий рівень свідомості, то більша частка методів переконання, і навпаки.

Гуманне ставлення до важковиховуваних учнів. Вони не зможуть пізнати моралі гуманізму, якщо не відчують гуманного ставлення до себе і однолітків.

Об'єктивне ставлення до важковиховуваного учня у процесі його перевиховання. Передбачає виявлення в такого учня не лише негативних, а й позитивних якостей, на які спираються у перевих.

Ставлення до важковиховуваного учня як до всіх школярів. Йому не слід дорікати перед колективом, що він не такий, як усі, гірший за інших, бо це оздоблює і викликає бажання стати ще гіршими

Педагогічний вплив на важковиховуваного учня в неефектному стані. Виключає вплив на нього відразу після скоєння негідного вчинку, «по гарячих слідах», адже в такому стані ні педагог не може виявити об'єктивність, ні учень зрозуміти справедливість педагогічного впливу. У таких випадках А. Макаренко пропонував «відстрочену бесіду», яка дає вихованцеві можливість «охолонути», обдумати свій вчинок, а педагогові — підготуватися до розмови.

Випереджувальне формування позитивних якостей, а не боротьба з недоліками. Полягає у не «вип'ячуванні» негативних рис особистості, зосередженні уваги на формуванні позитивних якостей.

Провідна роль наставника у перевихованні. Вплив на цю категорію неповнолітніх морально вихованих наставників, оскільки вони мали значний досвід спілкування з аморальними людьми.

(залученням до неї учнівського колективу, батьків, громадськості, з використанням усіх загальнопедагогічних методів виховання, враховуючи при цьому специфічні особливості його особистості, ставлення до виховних впливів і до власного виправлення.

Здійснюючи виховний вплив на педагогічно занедбаних учнів, педагог повинен пам'ятати, що:

а) переорієнтація поглядів і переконань вихованця передусім залежить від рівня його розвитку;

б) швидкість та ефективність зміни помилкових поглядів та переконань залежить від їх стійкості;

в) знання педагогом помилкових поглядів виховання дає змогу добре аргументувати свої докази, переконувати учня та його однодумців;

г) переконуючи вихованця, треба домагатися, щоб він не лише погодився з педагогом, а й прийняв і зрозумів справедливість його аргументів;

ґ) пропонуючи вихованцеві нову програму життя та діяльності, слід вказати йому шляхи її досягнення, викликати і зміцнювати інтерес до неї;

д) у процесі переконування важливо впливати не тільки на його розум, а й на емоційну сферу, викликати переживання за своє становище

е) переконуючи вихованця, треба враховувати його настрій, настрій колективу, коли учень відвертий, схильний сприймати настанови педагога;

є) успіх переконування багато в чому залежить від упевненості самого педагога в можливості перевиховати учня, коли він вірить у корисність своєї праці, виявляє витримку, терплячість, такт, уміння слухати аргументи, аналізувати їх, знаходити правильні рішення.

План перевиховання педагогічне занедбаного учня.

1. Кількість членів сім’ї, її склад, хто з членів сім'ї працює.

2. Освіта старших членів сім'ї (матері, батька, бабусі, дідуся).

3. Спеціальність матері.

4. Спеціальність батька.

5. Місце роботи.

6. Рід діяльності.

7. Кваліфікація праці: кваліфікована, некваліфікована, службовці, ІТР.

8. Матеріальна забезпеченість сім'ї -.)

9. Підліток виховується (фактично):.

10. Чи є труднощі у вихованні дітей:

А)матеріального порядку; Б)педагогічного плану;

11. Чи хворіє часто один з членів родини:.

12.Чи має син, дочка:

велосипед,мопед; магнітофон; музичні інструменти;.

13. Чи допомагають батьки у навчанні? Якщо допомагають то до якого класу?