30. Виявити та обґрунтувати можливі шляхи демократизації та гуманізації діяльності дитячого самоврядування в сучасній школі.

Суб’єктами і об’єктами виховання водночас є органи учнівського самоврядування в школі і їх представники в класах. Вони уособлюють демократичну та самодіяльну атмосферу у школі, формують організаторські якості у провідних активістів, допомагають педагогічному колективу в проведенні різноманітних шкільних заходів, а подекуди самі виступають їх ініціаторами. Цілому учнівські органи самоврядування є незамінними помічниками педагогів.

Демократизація виховання-розвиток різноманітних форм співробітництва і встановлення довір'я між вихователями та вихованцями, повага до суверенітету особистості дитини, розуміння її запитів та інтересів. Гуманізація виховання - пріорітет завдань самореалізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдарованості і талантів дітей, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої милосердної.

У школі створюються учнівські громадські організації на принципах самоуправління. Головне - задовольнити природне бажання дітей самим вирішувати, яким повинен бути зміст їхнього життя. Педагоги повинні поважати самостійні рішення учнівського колективу і його органів.

Шляхи підвищення демократизації і гуманізації дитячого самоврядування:

- подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і в педагогічному керівництві ним (воно має займатися конкретними справами; з його рішенням повинен рахуватися і педагогічний колектив, і дирекція школи, і не вважати їх дитячими забавами);

- надавати органам самоврядування якомога більшої самостійності;

- залучення членів самоврядування у процес оновлення змісту діяльності школи, до боротьби з негативними явищами у середовищі учнів (вони повинні активно допомагати педагогам у використанні нових форм виховної роботи з учнями, національних традицій, включатися у виховну роботу із запобігання і подолання серед школярів куріння, вживання алкоголю і наркотиків);

- надання самоврядуванню учнів реальних прав і реальних обов’язків (слід чітко визначити, за які ділянки шкільного життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та обов’язки має кожен його член);

- надання кваліфікованої, тактовної педагогічної допомоги учнівському колективу та його органам;

- відбір до самоврядування найавторитетніших лідерів учнівського колективу (члени учнівського самоврядування мають бути взірцем для вихованців у ставленні до своїх учнівських обов’язків), відмова педагогів від нав’язування учням своєї волі у цій справі;

- прагнення до розширення цих органів (за таких умов зростає кількість вихованців, які підтримують вимоги педагогічного колективу, більшій кількості учнів прищеплюється смак до суспільно корисної діяльності, створюються можливості для уникнення перевантажень найактивніших учнів, у залучених до громадської роботи вихованців виявляються нові сторони їх особистості, які знайшли простір для свого розвитку);

- повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу і його органів, не нав’язування учням своєї волі у справах, які є компетенцією самоврядування;

- надання кваліфікованої, тактовної педагогічної допомоги учнівському активу в опануванні складної справи керівництва;

- часта зміна функцій керівника і підлеглого;

- систематичне звітування членів самоврядування перед колективом, що дає можливість здійснювати контроль за їх діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає можливим зловживанням становищем у колективі;

- постійне навчання членів самоврядування;

- рада лідерів, яку обирають демократичним, шляхам стоїть на чолі кожної організації.