6.Фіксація результатів слідчого експерименту.

Згідно з кримінально-процесуальним законом основним способом фіксації перебігу і результатів будь-якої слідчої дії, зокрема й слідчого експерименту, є протоко­лювання.

Як відомо, протокол за своєю структурою передбачає три частини: вступну, описову, заключну (за умов проведення слідчого експерименту в суді - це протокол судового засідання).

При проведенні слідчого експерименту безпосередньо або після його закінчен­ня з урахуванням вимог статей 104-107 КПК складається протокол, який підписуєть­ся всіма особами, що брали в ньому участь, а також понятими і слідчим та/або про­курором.

Протокол складається з(ч.3 ст.104 КПК) :

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

-місце, час проведення та назву процесуальної дії;

-особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);

-всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

-інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

-послідовність дій;

-отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

-вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

-спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

-зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.[4]

У протоколі, крім звичайних відомостей, потрібно вказати: з чиєю участю і в чиїй присутності проводився слідчий експеримент; його мету; відомості про особу, показання якої перевірятимуться; відомості, що перевіряються; умови провадження слідчої дії (стан погоди, освітлення і та ін.); хід експерименту, тобто дії, виконані його учасниками при підготовці і відтворенні обставин події, що перевіряється; при вчи­ненні дослідницьких дій особливо докладно описуються одержані результати; фіксу­ється маршрут руху учасників слідчої дії, указується початкова точка, звідки почало­ся просування учасників, порядок їх розташування. Якщо в процесі перевірки і уточ­нення відомостей вилучалися предмети, документи, то все це також повинне знайти відображення в протоколі. Якщо дослідницькі дії проведені повторно або неоднора­зово, кожна дія і отриманий результат мають бути відображенні в протоколі.

Якщо під час проведення слідчого експерименту застосовувалися технічні засоби фіксації, це також повинно знайти своє відображення в протоколі. При проведенні цієї слідчої дії закон надає право слідчому, прокурору, або за їх дорученням залученому спеціалісту проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виго­товляти графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії зберігаються у матеріалах кримінального провадження. Їх резервні копії зберіга­ються окремо (ч. 3 ст. 107 КПК).

Якщо клопотання про застосування технічних засобів фіксування заявляють учас­ники слідчої дії - таке фіксування є не правом, а обов'язком слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 107 КПК).

Нагадаємо, що за необхідності слідчий може запросити до участі у слідчому експерименті спеціаліста, який не лише надасть допомогу у проведенні самих експериментальних дій, для визначення місця розташування учасників експерименту, а й для проведення фіксації результатів слідчого експерименту.[3]

13