2.Види слідчого експерименту.

==> (класифікація за кафедральним підручником Шепітько!)

Залежно від мети слідчого експерименту:

1.Слідчий експеримент для перевірки можливості бачити у даних умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні можливості не тільки бачити, а й розрізняти деталі та особливості об’єктів у певних умовах.

2.Слідчий експеримент для перевірки можливості чути в конкретних умовах. У деяких випадках при проведенні слідчого експерименту на відкритій місцевості важливо встановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також те, наскільки істотно ці чинники впливають на можливість почути.

3.Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об’єктивна можливість вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб’єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з’ясувати, чи може предмет певної конфігурації та об’єму пройти крізь даний отвір, а також те, чи може вказана особа проникнути через виявлений пролом.

4.Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При проведенні такого експерименту головним чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.

5.Слідчий експеримент для перевірки можливості настання певних наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експерименти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експертного дослідження і застосування спеціальних знань.

6.Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професійних навичок особи. Такі експерименти рекомендують проводити тоді. коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи іншу роботу. В разі заперечення ним цього проводити слідчий експеримент не рекомендується.

7. Слідчий експеримент для встановлення того, як саме відбулася подія.[1]

==> ( класифікація за курсом лекцій 2008 року!)

 За характером встановлюваної інформації слідчий експеримент поділяється на:

1) якими встанов­люються факти, обставини, причинні зв'язки щодо загально­відомих відомостей;

2) якими встанов­люється інформація щодо сфер конкретних наукових знань.

За періодичністю та обумовленістю проведення на:

1. Первинний

2. Повторний.

Повторний слідчий експеримент прово­диться, якщо в ході первинного не було дотримано необхідних процесуальних і тактичних умов або виникли обгрунтовані сумніви в достовірності його результатів.

За структурою і характером дослідних дій:

1) якісно-явищний, що має на меті встановити якісну наявність або відсутність теоретично можливого явища;

2) вимірювальний- є складнішим, ним ще виявляють кількісну визначеність (величину) відповідної властивості об'єкта;

3) мисленнєвий. Дозволяє прогнозувати: поведінку різноманітних суб'єктів, що беруть участь у слідчій дії; умови, які на неї впливають; можливі результати такої поведінки, а отже - намічати способи її корегування на практиці.

За ступенем активності дій людини, які, власне, спричини­ли потребу їх перевірки на:

1) для перевірки активних (умисних) дій;

2. для перевірки ненавмисних, випадкових діянь;

3. для перевірки явищ, подій тощо.

За сферою застосовуваних знань і характером отриманих результатів слідчий експеримент поділяють на:

1. з використан­ням для його проведення загальновідомих знань та відтворення з використанням спеціальних знань;

2. психологічні відтворення та тактичні відтворення;

3. відтворення дій, обстановки, обставин певної події з негативними результатами та відтворення з позитивними результатами.

 Найбільш повним і поширеним у криміналістиці є поділ різновидів цієї слідчої дії за характером її завдань на:

1. відтворення обстановки та обставин події для встановлен­ня можливості у відповідний спосіб конкретною особою взага­лі сприймати (бачити, чути й розпізнавати за запахом, на дотик тощо) певні події, явища, факти за умов, відомих із матеріалів кримінальної справи. Цей різновид полягає в установленні можливості не тільки бачити, чути чи іншими аналізаторами сприймати відповідну інформацію, а й можливості розпізнати й розрізнити деталі та особливості об'єктів за певних умов;

2. відтворення з метою перевірки можливості вчинення вза­галі чи конкретною особою певних дій, за певних просторово-часових умов, зокрема перевірки наявності у конкретної особи професійних чи інших навичок. За такого різновиду головним є з'ясування суб'єктивної можливості особи проникнути в кон­кретне приміщення крізь певний отвір (вікно, фрамугу, лаз то­що); винести речі крізь конкретний чи схожий отвір; відкрити замок відмичкою; підробити документ та ін. Різновидом такого слідчого експерименту є перевірка можли­вості не тільки виконати які-небудь дії за певних умов, а ще й можливість вчиняти їх за відповідний проміжок часу. Такі екс­перименти слугують способом перевірки наявності у конкрет­ної фізичної особи професійних чи злочинних навичок;

3. слідчий експеримент з метою з'ясу­вання можливості існування конкретного явища, процесів, фак­тів за відповідних умов. Покликані підтвердити або спростувати факти, що фігурують у показаннях допитуваних. Це може стосу­ватися, зокрема, чи могла відповідна кількість товару розмісти­тись у певному сховищі, приміщенні (місці); чи можливі при­родні втрати продуктів у вазі, за зберігання їх у конкретних умовах чи на конкретному складі; чи можна перерізати дужку за­фіксованого в зачиненому положенні навісного замка без по­шкоджень прилеглих частин інших замикаючих пристроїв тощо;

1. слідчий експеримент для з'ясування механізму розслідуваної чи пов'язаної з нею події, процесу, явища або окремих їх деталей за відповідних, відомих із матеріалів справи, умов, зокрема для з'ясування процесу слідоутворення. Може проводитися щодо перевірки способу вчинення злочину, тривалості, динаміки й ха­рактеру просторових змін злочинної події, наприклад, чи можна, не порушивши стандартного упаковання, змінити вміст (фаль­сифікувати, погіршити, замінити) певної ємності;

4. слідчий експеримент для перевірки і уточнення на місці відомостей відповідних суб'єктів кримінального процесу. Проводиться то­ді, коли іншим способом, окрім як зіставленням показань із тим, що є у дійсності на місці події, неможливо переконатися в достовірності таких показань. [2]