Спостереження

Метод спостереження — один з найбільш об'єктивних і надійних методів психології. Він представляє собою цілеспрямоване і систематичне вивчення вчинків, поведінки у цілому, ставлення до служби з метою виявлення, реєстрації аналізів та фактів, які можуть характеризувати напрямок, характер, здібності та інші індивідуально-психологічні якості людини.

При індивідуальному спостереженні предметом обстеження є практичні вчинки окремої людини. При цьому виявляється військова і військово-професійна спрямованість, сформованість індивідуально-психологічних та інших якостей військовослужбовця, які мають важливе значення для відповідної спеціальності.

Предметом спостереження виступають міжособисті контакти . членів групи, підрозділів: їхня кількість, тривалість, темп, активність, пристосування, ініціатива та інші показники у середині групової взаємодії. Групове спостереження допомагає вирішити не тільки завдання дослідження групи (її структури, ефективності діяльності тощо), а й низку питань вивчення індивідуальних особливостей (напрям особистості, організаційно-педагогічних, емоційно-вольових та інших якостей).

До вивчення військовослужбовців методом спостереження потрібно залучити різні категорії осіб, які мають з ними прямий контакт.

Для підвищення ефективності спостереження рекомендується створювати ситуації, в яких військовослужбовець міг би максимально і в короткий час виявити ті якості, які треба у ньогооцінити (наприклад, давати доручення на рішення організаційних, громадських та інших завдань).

При визначенні військового і військово-професійного напрямку треба з'ясувати дійсні мотиви вибору фаху, стійкого інтересу до нього, звернути увагу на ставлення до норм і правил поведінки, регламентованих статутами Збройних Сил України, виконання розпорядку доби, взаємостосунки з командирами, дисциплінованість і відповідальність.

Інформаціюпроякостіхарактеру,здібностівійськовослужбовця та ступені його нервово-психічної стійкості несуть вчинки у найбільш складних і небезпечних ситуаціях, які вимагають витримки, психологічної загартованості.

Швидкість, точність та якість виконання різного роду нормативів із завдань з бойової та спеціальної підготовки також допоможуть оцінити рівень сформованості індивідуально-психологічних якостей.

Цілеспрямоване спостереження в ході співбесіди або проведення психологічного обстеження також дає можливість виділити ряд ознак, що характеризують нервово-психічну нестійкість військовослужбовця. Такими ознаками можуть бути розв'язна поведінка, заїкання, неспритність, стомленість, різкість руху, напіввідкритий рот, немотивований рух руками, почервоніння шкірних поверхностей обличчя, шиї, підвищена пітливість.

До ознак поведінки військовослужбовця, що характеризують недостатню зрозумілість і кмітливість, належать питання не за суттю, вираз розгубленості, часте звернення до сусіда за роз'ясненням, записування інструкції в ході її проголошення, затримка з початком роботи, відмова від праці або її припинення в ході виконання завдання, примітивність судження.

Усі даніспостереженняповиннізаписуватися,систематизуватися, оброблятися з урахуванням інформації, одержаної за допомогою інших методів.

Додаток 2