40.Сутність задач системного проектування та природа багатоканальності

Основне завдання системного проектування - це формування структурної концепції системи без змін деталізації і пременно з ув'язкою вимог і можливостей відповідно зовнішнього та внутрішнього проектування (завдання формування вигляду системи). За даними зарубіжних джерел вартість етапу системного проектування складає 4% вартості розробки системи. В той час, як вартість рішень, прийнятих на цьому етапі складає 70% вартості проекту

Звідси виходить, що помилки системного проектування порівняли з помилками генерального конструктора, тобто вони, як правило, не можуть бути виправлені на наступних етапах створення системи. Завдання формування вигляду системи відноситься до класу дискретних задач векторної оптимізації. Причому, рішення задачі здійснюється на фоні об'єктивної невизначеності, яке завжди мається на процесі раннього проектування. Невизначеність призводить до недостатнього усвідомлення цільового призначення системи і слідчо до непарності у визначенні всіх наступних атрибутів системного проектування (основних функцій системи, безлічі конкуруючих структур, сов-ти приватних критеріїв і ін). Долаючи невизначеність, важливо правильно задати вектор приватних критеріїв, так як він характеризує якість проектних рішень, відображають систему переваг ОПР.

Природа багатоканалоьності в задачах системного проектування обумовлена ​​наступними причинами:-безліч технічних вимог, які пред'являються до системи;-безліч структурних елементів, що входять до складу системи;-безліч зовнішніх умов, в яких можлива експлуатація системи;-безліч типових режимів, в яких можлива експлуатація системи;-безліч тимчасових етапів, які визначають інтервал ф-я системи

41.Дискретне представлення сигналів.

Дискретне перетворення Лапласа. Розглянемо перетворення Лапласа для одиничної решітчастої функції 1[пТ0], яку можна подати у вигляді такої суми:

де — імпульси одиничної амплітуди нескінченно малої тривалості.

Застосувавши до правої частини цього рівняння звичайне перетворення Лапласа, дістанемо зображення одиничної решітчастої функції:

яке відповідає інтегралу.

Якщо замість одиничної 1[пТ0] використати довільну решітчасту функцію х[пТ0], то дискретне перетворення Лапласа матиме вигляд: яке є перетворенням Лапласа решітчастої функції. При цьому – функція оператора , де – комплексна змінна.

Дискретне перетворення Фур'є (ДПФ)– це пара взаємно однозначних перетворень – дискретних рядів Фур'є, являється одним з перетворень, яке широко застосовуваних у алгоритмах цифрової обробки сигналів (його модифікації застосовуються в стисненні звуку в MP3, стиснення зображень в jpg, тощо), а також в інших областях, пов'язаних з аналізом частот в дискретному (наприклад, оцифрованому аналоговому) сигналі. Дискретне перетворення Фур'є вимагає для входу дискретну функцію. Такі функції часто створюються шляхом дискретизації (вибірки значень з безперервних функцій). Дискретні перетворення Фур'є допомагають вирішувати приватні диференціальні рівняння і виконувати такі операції, як згортки. Дискретні перетворення Фур'є також активно використовуються в статистиці, при аналізі часових рядів. Перетворення бувають одномірні, двовимірні і навіть тривимірні.

Пряме перетворення: де k – дискретна нормована частота , Dw – період дискретизації за частотою, N – точкова послідовність – періодична послідовність з періодом N в області дискретного нормованого часу;

Зворотне перетворення: де n – дискретний нормований час , N – періодична послідовність з періодом N в області дискретного нормованого часу.