19.Емерджентність як результат агрегування.

Таке «раптове» появу нових якостей у системи і дало підставу привласнити цьому їх властивості назву емерджентності. Англійський термін «emergence» означає виникнення з нічого, раптова поява, несподівану випадковість. Проте сам термін має оманливий сенс. Які б дивовижні властивості не виникали при об'єднанні елементів у систему, нічого містичного, що взявся «нізвідки», тут немає: нові властивості виникають завдяки конкретним зв'язків між конкретними елементами. Інші зв'язки дадуть інші властивості, не обов'язково настільки ж очевидні.  Властивість емерджентності визнано й офіційно: при державній експертизі винаходів патентноспособним визнається і нове, раніше невідоме з'єднання добре відомих елементів, якщо при цьому виникають нові корисні властивості.

Треба відзначити, що чим більше відрізняються властивості сукупності від суми властивостей елементів, тим вище організованість системи.Кібернетик У.Ешбі показав, що «у системи тим більше можливостей у виборі поведінки, чим сильніше ступінь узгодженості поведінки її частин».Це твердження легко доводиться на прикладі системи, що складається з р частин, кожна з яких може знаходитися в будь-якому з s станів (р і s кінцеві).

Будемо виходити з того, що система повністю узгоджена, якщо можливий невипадковий перехід між якими двома її станами. Вважаючи, що кожна з р частин повністю узгоджена, отримаємо, що число можливих переходів (тобто число можливостей у виборі поведінки) для кожної з частин одно ss. Об'єднання р частин в одну систему призводить до того, що число k можливих станів стає рівним sp. Однак тепер можливість перейти від одного довільного стану до іншого невипадковим чином залежить від того, наскільки узгоджені між собою частини системи. Розглянемо два крайніх випадку. При повному узгодженні частин число можливих переходів одно K ^K . Якщо ж система складається з р незв'язаних частин, то число можливих переходів є (S ^S ) ^p  = (S ^P ) ^s = K ^S

Так як s <k, то K ^S  <K ^K , що і доводить наведене твердження.

Отже, агрегування частин в єдине ціле призводить до появи нових якостей, не зводяться до якостей частин окремо. Це властивість і є проявом внутрішньої цілісності систем, або, як ще кажуть, системоутворюючим фактором. Нові якості систем визначаються в дуже сильному ступені характером зв'язків між частинами і можуть змінюватись в досить широкому діапазоні - від повного узгодження до повної незалежності частин.

20.Основні етапи та методи системного аналізу.

У загальному вигляді системне дослідження проблеми складається з таких етапів:

· формулювання проблеми;

· виявлення цілей;

· формулювання критеріїв;

· визначення наявних ресурсів для досягнення цілей;

· генерація альтернатив та сценаріїв.

Для виявлення та структуризації важких для розуміння та нечітко сформульованих проблем, що характеризуються великою кількістю та складним характером взаємозв’язків, застосовується дерево аналізу проблеми. Дерево проблеми, як правило, включає такі основні компоненти:

· що необхідно дослідити та розробити? Із яких елементів складається система?

· що має вирішити поставлене завдання?

· як система функціонує і як вона взаємодіє з іншими системами?

Для розширення проблеми необхідно розглядати як над-, так і підсистеми відносно системи, для якої сформульовано вихідну проблему, з метою виявлення основних факторів, що впливають на досліджувані процеси або систему, та визначення відношень між ними. Ці перші етапи є найважливішими, оскільки правильне розв’язання довільної проблеми залежить передусім від того, наскільки правильно з’ясовано, у чому насправді вона полягає й у чому полягає її складність.