2. Експериментальна частина

2.1. Аналiз цукру

2.1.1. Органолептична оцiнка

Прилади та реактиви: водяна баня, хiмiчна склянка на 200 мл, конiчна колба, мiрний цилiндр, скляна паличка, шпатель; цукор.

Послідовність виконання роботи

Зовнiшнiй вигляд, смак і запах цукру визначають органолептично. Наважку 25 г цукру роз­чиняють у 100 мл теплої води у хiмiчній склянці, охолод­жують i дегустують розчин маленькими ковтками, затримуючи його на деякий час у ротi. Розчин повинен бути безбарвним, прозорим, без осаду.

Наважку 50 г цукру-рафiнаду розчиняють у 50 мл дистильованої води у хiмiчній склянці при перемiшуваннi скляною паличкою, нагрiвають на водянiй банi до 80-90^о С i визначають чистоту одержаного розчину. Охолодженим розчином цукру заповнюють на 3/4 об'єму чисту, без стороннього запаху колбу з притертим корком. Закриту колбу витримують протягом години. Запах визначають вiдразу ж пiсля вiдкриття корка на рiвнi краю горла колби.

2.1.2. Визначення вологостi цукру методом прискореного висушування

Прилади та реактиви: бюкс, шпатель, сушильна шафа, цукор.

Послідовність виконання роботи

У бюксi дiаметром 50 мм i висотою 30 мм зважують на аналiтичнiй вазi 10 г цукру-пiску або подрiбненого цукру-рафiнаду (шар цукру на днi бюкса повинен становити приблизно 5 мм). Бюкс з наважкою розмiщують у сушильній шафі та висушують цукор при температурi 130^о С протягом 15-17 хв. Пiсля висушування бюкс закривають кришкою, охолоджують в ексикаторi, зважують i розраховують вологiсть цукру W (у % мас.) за формулою

W = (m₁ -m ₂)*100 / ( m₁ - m), (1)

де m₁, m₂ - маси бюксу з цукром до i пiсля висушування, г; m - маса порожнього бюксу, г.

2.1.3. Визначеня вмiсту сахарози

Кiлькiсть сахарози в цукрi визначають поляриметрично.

Прилади та реактиви:сахариметр, водяна баня, мiрна колба на 100 мл, бюкс, шпатель; цукор.

Послідовність виконання роботи

У бюксi на аналiтичнiй вазi зважують 26.000 г цукру (рафiнад попередньо розтирають у ступцi), розчиняють його у гарячiй дистильованiй водi та переносять без втрат у мiрну колбу на 100 мл.

Колбу заповнюють водою майже до мiтки, витримують її 25-30 хв на водянiй банi при тем­пературi 20^о С i доводять об'єм розчину до мiтки дистильованою водою. Розчин добре перемiшують i фiльтрують. Для запобiгання випаровування води пiд час фiльтрацiї лійку накри­вають годинниковим склом. Фiльтрат поляризують у трубцi довжиною 200 мм. За положенням нуля нонiуса на шкалi безпосередньо визначають вмiст сахарози (у % мас.) в цукрi. Вміст сахарози С ( у % мас.) пiдраховують як середнє арифметичне з п'яти вимiрювань з точнiстю до 0.01% i перераховують на сухi речовини цукру за формулою

С= Сс ∙ 100 / (100 - W), (2)

де Сс - середнє арифметичне значення вмiсту сахарози у повiтряно-сухiй наважцi цукру, % мас; W - вологiсть цукру, % мас.

2.1.4. Визначення вмiсту золи

Вмiст золи у цукрi визначають шляхом спалювання його наважки у муфлевiй печi при температурi 600 С в присутностi концентрованої сiрчаної кислоти.

Прилади та реактиви: муфлева пiч, пiпетка на 2 мл, фарфоровий тигель; р-н Н₂SO₄ ( =1.84 г/см³), цукор.

Послідовність виконання роботи

У прожарений тигель розмiщують наважку цукру масою 10 г, додають 2 мл р-ну Н₂SO₄ i обережно ставлять його у муфлеву пiч. Прожарюють наважку до постiйної маси.

Вмiст золи в цукрi Зц₁ (у % мас.) розраховують за формулою

Зц₁ = (m₁ - m) * 100 / (m₂ - m), (3)

де m₁ - маса тигля з золою, г; m₂ - маса тигля з наважкою сахарози, г; m - маса порожнього тигля, г.

Вмiст золи в цукрi з врахуванням вологості Зц (у % мас.) розраховують за формулою

Зц =Зц₁ * 100 / (100 - W), (4)

де W - вологiсть цукру, % мас.