6. Стан та тенденції злочинності в Україні на сучасному етапі

Злочини, як і будь-який людський вчинок, є результатом взаємодії особи і зовнішньої об’єктивної обстановки, в якій індивід приймає конкретне рішення. Тому безпосередні причини скоєння конкретного злочину знаходяться, з одного боку, в особливостях потреб, інтересів, системи ціннісних орієнтацій і мотивацій (направленості) особи, індивіда, а з другого боку – в сукупності зовнішніх обставин, які зумовлюють формування і реалізацію мотивів і рішучості скоїти злочин. Тобто морально-психологічні особливості індивіда (особи) в поєднанні з ситуацією, яка склалася на індивідуальному рівні, відображають причини і умови злочинності.

Аналіз причин і умов скоєння конкретного злочину передбачає розгляд:

1. Соціально-психологічного механізму індивідуальної злочинної поведінки.

2. Формування негативних морально-психологічних особливостей особи, що проявляється в злочинній поведінці і які її зумовлюють.

3. Умов і конкретних життєвих ситуацій, які викликають, полегшують або сприяють скоєнню злочину.

Зовнішні обставини впливають на злочинну поведінку не тільки в силу їх певного об’єктивного змісту і значення, але й у відповідності із суб’єктивним їх сприйняттям і оцінкою індивіда, які в свою чергу залежать від особливостей особи. Сприйняття й оцінка зовнішніх обставин конкретною особою не є вродженими. Вони соціально зумовлені системою його цінностей, яка в свою чергу формується у процесі розвитку особи в конкретних обставинах виховання і життєдіяльності. Будучи сформованою, особиста позиція, вибірковість сприйняття і зміст оцінки набувають відносно самостійний характер в механізмі злочинної поведінки.

Коефіцієнт злочинності і судимості на 100 тис. населення в 90-х роках XX ст. був таким: у 1990 р. злочинність відповідно становила 713 і 201, 1991 p.- 780 і 209; 1992 p.- 921 і 221; 1993 р.- 1034 і 293; 1994 p.- 1102 і 327; 1995 p.- 1208 і 413; 1996 p.- 1208 і 474; 1997 p.- 1162 і 469; 1998 p.- 1145 і 462; 1999 p.- 1119 і 445; 2000 р.- 1147 і 466; 2001 p.- 1018 і 473; 2002 p.- 910 і 431, 2003 p.- 1185 і 421, 2004 p.- 1112 і 432; 2005 p.- 1044 і 376; 2006 p.- 915 і 344; 2007 p.- 878 і 328.

Перше місце за питомою вагою у структурі злочинності займа­ють насильницькі злочини. 2007 р. в результаті злочинів потерпіли 230,5 тис. громадян, з яких 9,8 тис - загинули. Загалом сума завданих громадянам матеріальних збитків перевищила 100 млн грн. Жертвами тяжких та особливо тяжких злочинів стали понад 93 199 громадян, з яких загинули - 7910.

За останні десять років коефіцієнт убивств і замахів на убив­ство в цілому зменшився у 1,7 раза. У 1990 р. зареєстровано близько 2823 умисних убивств і замахів на убивство; 2000 р- 4806; 2004 p.- 3788; 2008 p.- 2707, умисних тяжких тілесних ушкоджень відповідно по роках: 8800, 5855, 5055; зґвалтувань і замахів на них у 2008 р. зареєстровано 880.

Значного поширення набула економічна злочинність. Тільки органами внутрішніх справ у 2008 р. виявлено 38 607 злочинів. Служба боротьби з економічною злочинністю МВС України виділяє у структурі злочинів в економічній діяльності такі види: злочини у сфері кредитно-грошових відносин (кредитно-банківські зловжи­вання і фальшивомонетництво); у сфері зовнішньоекономічної діяль­ності; у сфері споживчого ринку; у сфері приватизації.

1995 рік увійшов в історію кримінології як рік найбільшого ! зростання фінансової злочинності, яку становлять: банківські зловжи­вання, вчинені шляхом хабарництва, підробок, шахрайства, розкра­дань; фальсифікація грошей і цінних паперів.

Кредитно-банківська система (банки та небанківські фінансо­во-кредитні організації") є найвагомішим сегментом фінансової сис­теми держави. До останньої, крім крсдитно-банківської, належать: державний бюджет, податкова система, фінанси окремих галузей народного господарства, державне страхування, казначейство та його органи, різні фонди тощо. ,

У сучасних умовах кримінальну ситуацію в банківській сфері характеризують такі чинники:

- щорічне збільшення кількості злочинів у банківській сфері та розмірів заподіяної шкоди; і - поступова концентрація кримінальних інтересів у банківсько­му секторі на використанні цих установ для організації значного витоку незаконно здобутих капіталів за кордон з їх подальшою легалізацією («відмиванням»);

- порівняно високий ступінь латентності банківських злочинів;

- тенденція до поступового «симбіозу» корупції, організованої злочинної діяльності із банківською злочинністю;

- труднощі та перешкоди виявлення та розслідування банків­ських злочинів.

У прикладному плані вбачається доцільним при систематизації ознак злочинців у сфері банківського кредитування класифікувати суб'єкти злочину таким чином:

представники юридичної особи (підприємства-позичальника);

представники банківської установи (банку-кредитора);

представники «третіх» організацій та інші особи, послугами яких користувалися злочинці.

Зовнішньоекономічні злочини - це розкрадання, контрабанда, хабарництво, корисливі зловживання владою.

Злочини у сфері приватизації державного і комунального майна - це розкрадання, хабарництво, корисливі зловживання владою, під­робки і шахрайства, за допомогою яких відбувається протиправна трансформація державного майна в приватну власність. Для цього використовуються: заниження початкової ціни під час продажу об'єк­тів на аукціоні чи заниження величини статутного капіталу акціонер­ного товариства, неправильна (фальсифікована) інвентаризація ви­робничих і невиробничих фондів та інші способи. Кримінологи виокремлюють три види злочинної приватизації: стихійна («дика»), номенклатурна і директорська.

Третя риса структури злочинності в 90-х роках - різке зро­стання рівня організованої злочинності.

У 2008 р. організованими групами і злочинними організа­ціями вчинено 3670 злочинів. Найбільше такими групами вчине­но: розбоїв (129), крадіжок в особливо великих розмірах (142); злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів (770), зброї (22) .

Кримінальний кодекс України розрізняє чотири види злочинних груп: групи без попередньої змови; групи з попередньою змовою; організовані групи; злочинне співтовариство (злочинна організація).

Четвертою рисою сучасної злочинності є її інтернаціоналі­зація - взаємодія із зарубіжними злочинними кланами в основному з таких видів злочинів, як підробка грошей, фальсифікація товарів, шахрайство у сфері бізнесу й імміграції, грабежі, розбої, незаконні заволодіння автомобілями, контрабанда.

Злочинність неповнолітніх (вчинені ними чи в співучасті з І дорослими злочини) за питомою вагою зі всіх зареєстрованих злочинів у 2008 р. становила 5,4% (15 846 злочинів). Одним із серйозних її показників є частка тяжких злочинів, вчинених неповнолітніми - 9,2% від всієї злочинності (10 201 злочин) і вчинення злочинів групами (групова корисливо-насильницька) .

Рецидивна злочинність за питомою вагою до всіх засуджених f у 2008 р. становила 24,6%. Однак необхідно враховувати особливості статистичного обліку, де фіксуються рецидивісти за їхньою кри­мінально-правовою характеристикою, а з кримінологічної точки зору рецидивістами вважають осіб, які раніше вчиняли злочини, незалежно від того, чи знята або погашена у них судимість. Най­більш поширені злочини, які вчиняються особами, раніше засудже­ними, це - бандитизм (48,1%), умисні вбивства, вчинені у складі групи (24,4), розбої (28,9), крадіжки з квартир (22,2), зґвалтування (20,5), грабежі (20,3%).