5. Співвідношення системи права і системи законодавства.

Система права (англ. system of law) — це об'єктивно зумовлена системою суспільних відносин внутрішня структура права, котра ви­ражається в єдності і погодженості чинних правових норм, логічно розподілених по галузях, підгалузях та інститутах.

Система законодавства — цілісний і погоджений комплекс законо­давчих актів, у яких окремі нормативні приписи розподілені залежно від предмета регулювання по галузях та інститутах законодавства.

Система права і система законодавства співвідносяться як зміст і фо­рма; вплив і залежність між ними є взаємними. Законодавство держа­ви — форма життя «законодавчого права», тобто права, що сформувало­ся в суспільстві і сформульовано (санкціоновано і деталізовано) вищим законодавчим органом держави. Якщо поняття системи права характе­ризує сутнісну внутрішню сторону права — його зміст, то поняття сис­теми законодавства відображає основну зовнішню сторону права,

Формальновизначене існування права у формі закону, а системи права у формі законодавства в більшості сучасних держав світу (особ­ливо континентальної Європи) є пріоритетним, але не універсальним. Право існує не лише в законодавчих актах і ратифікованих міжнародних договорах, але й в інших нормативно-правових актах держави (підзаконних актах): президента, уряду, органів місцевого самовряду­вання, підприємств, організацій, установ. Воно має й інші форми ви­раження — правовий (судовий і адміністративний) прецедент, право­вий звичай, нормативно-правовий договір (поза законодавчим правом). Поза формами права (природні права людини, правовідносини, пра­восвідомість) воно існує настільки, наскільки придбало міру, стало нормованим, оскільки право не може бути ненормативним. Таким чином, система права має більш широку адекватну їй форму виражен­ня, ніж система законодавства.

Відмінності між системою права і системою законодавства:

Система права

1) невидима, оскільки ві­дображає внутрішню бу­дову права;

2) динамічна система;

3) являє собою систему норм, логічно поділених залежно від предмета і метода правового регулю­вання на галузі, підгалузі, інститути права;

4) формується об'єктивно відповідно до існуючих суспільних відносин:

5) відсутня юридична чинність нормативно-пра­вового матеріалу;

6) має лише галузеву, го­ризонтальну будову;

7)первинним елементом галузі права є норма права;

8)усі галузі права мають свій предмет і метод правового регулювання, де метод є визначальним.

Система законодавства

1) видима, зовнішня форма вираження і закріплення системи правових норм;

2) статична система;

3) являє собою систему законодавчих ак­тів, що складаються з нормативних припи­сів, поділених залежно від предмета регу­лювання по галузях і інститутах законо­давства;

4) є суб 'єктивно-об'єктивним явищем, оскільки виникає в результаті цілеспрямованої діяльності уповноважених суб'єктів (парламенту чи безпосередньо народу) і то­му включає, окрім об'єктивного, ще і

суб 'єктивний момент;

5) існує юридична сила законодавчих актів (конституція володіє вищою юридичною силою стосовно кодексів, кодекси — стосо­вно звичайних законів і т. д.);

6) має як горизонтальну (галузеву), так і вертикальну (ієрархічну) будову — залежно від форми устрою держави;

7) первинним елементом законодавчого акта (як і галузі законодавства) є норматив­ний припис, що служить формою виразу норми права й укладений в статті акта;

8) у ряді галузей законодавства є лише предмет правового регулювання, а метод відсутній.

16