3. Система права як внутрішня його організація та її основні елементи.

Система права (англ. system of law) — це об'єктивно зумовлена системою суспільних відносин внутрішня структура права, котра ви­ражається в єдності і погодженості чинних правових норм, логічно розподілених по галузях, підгалузях та інститутах.

Система права входить до правової систему і є базовою.

На відміну від правової системи система права — правова категорія, що означає внутрішню будову права, його внутрішню структуру. Це науково організована сукупність правових норм, розподілених по гру­пах — правових інститутах, зведених у підгалузі, які, у свою чергу, утворюють галузі. Вкажемо, що система права складається з норм права, які містяться не лише в законодавчих актах, але і в усіх джерелах (формах) права, що діють у державі.

Ознаки системи права:

1. Об'єктивність — реально зумовлена існуючою системою суспільних відносин; не створюється за суб'єктивним розсудом людей, існує в зв'яз­ку із соціальним середовищем функціонування, тобто з елементами, що сприяють її розвитку, але знаходяться поза структурним утворенням.

2. Органічна цілісність — структурна єдність і взаємозв'язок право­вих норм, їх взаємна погодженість і цілеспрямованість.

3. Структурна диференціація (внутрішній розподіл) — складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно поєднують і розподіляють нормативний матеріал відповідно до його функціональної спрямованості.

4. Структурна ієрархічність — наявність певних рівнів ієрархії. Звер­ху вниз — галузі, інститути права, норми права.

5. Стабільність -- зумовлена стабільним складом базових галузей права.

6. Динамізм — визначається динамічним складом інститутів права і правовідносин, що їх формують.

Дослідження системи права і її підсистем необхідно починати з попереднього розгляду питання про структурні елементи і критерії побудови системи. Під структурою системи розуміється єдність і взаємодія складових її елементів. Структура — це спосіб зв'язку елементів у системі, які забезпечують її спрямоване функціонування і стійкість (стабільність).

Структурні елементи системи права:

— норми права;

— інститути права;

— підгалузі права;

— галузі права..

— норма права — це загальнообов'язкове, формаль­но визначене правило поведінки, що у встановленому по­рядку приймається, змінюється, відміняється та забез­печується державою, спрямоване на регулювання типо­вих суспільних відносин шляхом встановлення юридич­них прав і обов'язків їх учасників;

— інститут права — відносно відокремлений комп­лекс норм права, що регулюють певну групу (вид) одно­рідних суспільних відносин. Розрізняють галузеві та міжгалузеві інститути права( інститут права власності).

— підгалузь права — впорядкована сукупність кількох однорідних, предметно зв'язаних правових інститутів певної галузі права;

—галузь права — відносно самостійна сукупність норм, інститутів та підгалузей права, що регулюють сфе­ру якісно однорідних суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Кожний з елементів має свою структуру і входить з нею в систему права та в її підсистеми. Систему права можна образно представити у вигляді «російської матрьошки», де галузь права є найбільшою струк­турною одиницею, до неї входить підгалузь права, потім — інститут права. Норма права — «цеглинка» системи права, з яких складаються інститути і галузі права. Не може існувати норма права, котра не входила 6 у певний інститут і галузь права. Норми права, входячи в систему права, теж будуються системно: вони складаються з елементарних «регулятивних часток» — дозволів, зобов'язань, заборон, заохочень, рекомендацій, покарань та ін. Це — прості правові засоби, що діють на мікрорівні. Вони й утворюють норму права як складний правовий засіб.