2. Принципи корекційно-педагогічної діяльності
Мета і задачі педагогічного процесу повинна спиратися на основні правила, провідні ідеї, основоположні вимоги до діяльності і поведінки, що витікають із закономірностей педагогічного процесу, тобто на педагогічні принципи.
Існують різні підходи до класифікації принципів корекційної діяльності. Основою для класифікації ряд дослідників визначають діагностичну або профілактичну спрямованість корекційного процесу. Інші — особливості психічного розвитку дитини і своєрідність міжособистісних стосунків дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці.
Доцільно виділити групу власне корекційно-педагогічних принципів, що створюють базу для педагогічної корекції поведінки і розвитку дітей.
Загальнопедагогічні принципи
Принцип цілеспрямованості педагогічного процесу.
Принцип — цілісності і системності педагогічного процесу.
Принцип гуманістичної спрямованості педагогічного процесу. Важливо розуміти те, що будь-яка нормальна дитина, як свого часу підкреслював А.С. Макаренко, що опинилась «на вулиці» без допомоги, без суспільства, без колективу, без друзів, без досвіду, з зіпсованими нервами, без перспективи, стала б поводитися так, як ті діти і підлітки, поведінку яких ми визначаємо як таку, що відхиляється від норми.
Принцип
пошани до
особистості дитини в поєднанні з
розумною вимогливістю до
неї.
5. Принцип опори на позитивне в людині.
6. Принцип свідомості і активності особистості в цілісному педагогічному процесі.
7. Принцип поєднання прямих і паралельних педагогічних дії.
Принципи спеціальної корекційно-педагогічної діяльності
1. Принцип системності корекційних, профілактичних і розвиваючих задач, де системність і взаємообумовленість задач відображають нерівномірність розвитку. Закон нерівномірності розвитку особистості дитини свідчить про те, що кожна людина знаходиться на різних рівнях розвитку в різних станах в одному і тому ж віковому періоді: на рівні благополуччя, відповідно нормі розвитку, на рівні ризику, на рівні актуальних труднощів розвитку, що виражаються в різного роду відхиленнях від нормативного ходу розвитку. Слід не забувати при цьому, що всі аспекти розвитку особистості, її свідомості і діяльності також взаємопов'язані і взаємообумовлені. Тому при визначенні мети і задач корекційно-педагогічної діяльності необхідно виходити з найближчого прогнозу розвитку дитини, а не сьогоденної ситуації її поведінки, що відхиляється від норми. Своєчасно вжиті превентивні (профілактичні) заходи дозволять уникнути непотрібних ускладнень в її розвитку і поведінці. Будь-яка програма корекції розвитку вихованця повинна бути направлена не стільки на корекцію відхилень у розвитку і поведінці, на їх попередження, скільки на створення сприятливих умов для якнайкращої реалізації потенційних можливостей гармонійного розвитку особистості дитини.
2. Принцип єдності діагностики і корекції забезпечує цілісність педагогічного процесу. Неможливо вести ефективну корекційну роботу, не знаючи початкових даних про об'єкт.
3. Принцип врахування індивідуальних і вікових особливостей дитини варто розглянути в площині принципу нормативності розвитку особистості як послідовності вікових стадій онтогенетичного розвитку. Поняття психологічний вік ввів Л.С.Виготській, який бачив в цьому „новий тип особистості і її діяльності, ті психічні і соціальні зміни, які визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, її внутрішнє і зовнішнє життя, весь хід її розвитку в даний період”. Д.Б.Ельконін виділяє три параметри, які необхідно враховувати при формулюванні корекційної мети і організації корекційно-педагогічного процесу.
1. „соціальна ситуація розвитку” (за Л.С.Виготським);
2. рівень сформованості психологічних новоутворень;
3. рівень розвитку провідної діяльності.
4. Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційної роботи і способи реалізації поставленої мети, підкреслюючи, що початковим моментом в їх досягненні є організація активної діяльності.
5. Принцип комплексного використання методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності. Ні в педагогіці, ні в психології не існує універсальних прийомів дій, сприяючих переорієнтації, зміні напряму особистості, різкій зміні поведінки дитини. Тому в корекційній педагогіці необхідна якась сукупність способів і засобів, методів і прийомів, що враховують і індивідуально-психологічні особливості особистості, і стан соціальної ситуації, і рівень матеріально-технічного і навчально-методичного забезпечення педагогічного процесу, і підготовленість до його проведення педагогів.
6. Принцип інтеграції зусиль найближчого соціального оточення. Успіх корекційної роботи з дитиною без співпраці з батьками або іншими дорослими, без опори на взаємостосунки з однолітками залежно від характеру відхилення в розвитку і поведінці є або недостатньо ефективним, або безрезультатним.