Галузі корекційної педагогіки

Корекційна педагогіка є самостійною галуззю у системі педагогічних наук. Корекційна педагогіка є педагогічною наукою, має із загальною педагогікою спільний предмет і єдину мету. Водночас корекційна педагогіка — це самостійна наука, яка має свою концепцію, розв'язує певні завдання і поділяється на галузі, кожна з яких спрямована на роботу з людьми з певними порушеннями розвиткуку. Галузями корекційної педагогіки традиційно є:

• сурдопедагогіка вивчає питання виховання і навчання дітей з порушеннями слуху;

• тифлопедагогіка - питання виховання і навчання дітей и порушеннями зору;

• олігофренопедагогіка – питання виховання і навчання дітей з порушеннями інтелекту;

• логопедія та логодидактика – питання вивчення та виправлення порушень мовлення у дітей та дорослих, особливості навчання й виховання дітей-логопатів.

У сучасній корекційній педагогіці як самостійні теорії й педагогічні системи спеціальної корекційно-реабілітаційної освіти виокремились такі галузі (виділено й описано В.М.Синьовим).

• навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку;

• навчання і виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату;

• навчання, виховання і корекція розвитку дітей з емоційними порушеннями (зокрема, при аутизмі);

• навчання і виховання дітей із складними, комплексними порушеннями розвитку;

• навчання і виховання дітей із вираженою девіантною поведінкою.

Сучасні галузі корекційної педагогіки України на стадії становлення.

Місце корекційної педагогіки у системі педагогічних наук, зв'язок з іншими науками

Корекційна педагогіка як одна з галузей педагогічної науки тісно взаємопов’язана зі всім блоком психолого-педагогічних та спеціальних дисциплін.

Корекція має тісний взаємозв'язок із загальною педагогікою, що визначає цілі, завдання, зміст, форми та методи навчання й виховання підростаючого покоління, різнобічний розвиток особистості дитини.

Разом із тим, корекційна педагогіка вносить істотні поправки до методики та технології застосування педагогічних знань, до змісту навчання та виховання дітей і підлітків у відповідності із природою та характером їхнього дефекту, опрацьовує свої прийоми та методи корекційного впливу у різних галузях спеціальної педагогіки (тифло -, сурдо -, олігофренопедагогіці, логопедії та ін.).

Корекційна педагогіка використовує знання вікової і педагогічної психології. Побудову корекційно-педагогічної діяльності, організацію диференційованого навчання та індивідуального виховання неможливо здійснити, якщо не знати природи дефекту у дитини, та не з'ясувати причини його відхилень у поведінці та розвитку. Так, без знань основ загальної психології важко організувати ефективну корекційну роботу, тим більше що результати дослідження закономірностей психічного розвитку дитини показують, що вони ідентичні як для норми, так і для патології. Разом з тим для дітей із вадами у розвитку характерні такі особливості психіки, що не завжди можна зустріти у нормальних дітей: затримка загального фізичного розвитку, слабкість, нерозвиненість сенсорних аналізаторів, неповне (фрагментарне) сприймання навколишнього світу та ін. Така діалектична єдність загального й особливого у психічному стані дітей та підлітків підводить нас до констатації взаємозв'язку корекційної педагогіки та філософії. Повсякденний педагогічний вплив на дефект у психічному або фізичному розвитку наводять до вияву філософської закономірності переходу кількості до якості, до зменшення відхилення або до компенсації фізичного дефекту за рахунок активізації діяльності здорових органів.

У корекційній педагогіці є тісний взаємозв'язок із соціальною педагогікою, предметом якої є дослідження виховних сил суспільства та засобів їхньої актуалізації, шляхів інтеграції можливостей громадських, державних та приватних організацій в цілях створення умов для розвитку і позитивної самореалізації людини.

Із соціальною психологією можна прослідити зв'язок у тому, що вона вивчає закономірності поведінки та діяльності людей, обумовлені фактом їхнього включення до соціальних груп, а також різнобічною психологічною характеристикою самих цих груп.

Соціологія допомагає у вивченні закономірностей становлення, функціонування та розвитку суспільства в цілому, соціальних взаємин.

Клінічними основами корекційної педагогіки слугують: анатомія, фізіологія і патологія людини; психопатологія; невропатологія; генетика; клініка розумової відсталості. Використання знань цих галузей допомагає у проведенні психолого-педагогічної діагностики, розробці корекційних програм, доборі методів роботи з дітьми, що потребують корекції психофізичного розвитку.

Досить тісно корекційна педагогіка пов'язана із спеціальною психологією, яка виконує роль психологічного фундаменту у навчанні, вихованні дітей, корекційній роботі з ними.

Таким чином, ми бачимо досить різнобічний взаємозв'язок корекційної педагогіки з філософськими та соціально-педагогічними науками, що обумовлюється й визначається тими завданнями, які вирішує корекційна педагогіка.

Сама ж корекційна педагогіка слугує базою для спеціальних методик навчання та виховання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями.

Як свідчать дослідження фахівців (Т.А.Власова, М.С.Певзнер та ін.), кожне відхилення, кожний дефект у розвитку та поведінці мають свої особливості, обумовлені як соціально-педагогічними, так й психологічними причинами. Тому виявлення специфічних особливостей розвитку, обумовлених конкретним видом дефекту, вимагає глибокого знання структури дефекту, діагностичних методик, диференційно-діагностичних критеріїв. Психолого-педагогічне, клініко-фізіологічне дослідження дитини може бути продуктивним тільки в тому випадку, якщо воно спирається на знання внутрішніх закономірних зв'язків з-поміж етіологією (причиною зумовленістю), патогенезом (виникнення й розвиток хвороби), патофізіологічними механізмами, клінічними та педагогічними проявами їх у дитини. Таким чином, корекційно-педагогічна діяльність буде тоді ефективною, коли вона буде спиратися на знання у галузях педіатрії, психіатрії, невропатології, психопатології, психотерапії, офтальмології, отоларингології та інших медичних наук.

Корекційна педагогіка належить до галузі спеціальних педагогік. З нею тісно співпрацююють і розробляють близькі проблеми інші педагогічні науки:

• реабілітаційна педагогіка, що вивчає проблеми включення в нормальне життя дітей, які потрапили в біду;

• педагогіка окремих випадків, що направляє свої зусилля на вивчення особливо важких випадків виховання, створює методики індивідуального впливу;

• превентивна педагогіка, що досліджує питання примусового виправлення поведінки дітей і підлітків педагогічними засобами;

• лікувальна педагогіка (педагогіка здоров'я) розробляє комплекс „ощадливих методик„ виховання ослаблених дітей.

Джерела розвитку корекційної педагогіки: багатовіковий практичний досвід виховання, закріплений в образі життя, традиціях, звичаях людей, народній педагогіці; філософські, суспільствознавчі, педагогічні і психологічні праці; світова і вітчизняна практика корекційного виховання; результати спеціально організованих педагогічних досліджень; досвід педагогів-новаторів, що пропонують оригінальні ідеї, нові підходи, технології виховання.