32.Суть міжнародної товарної політики

Перша: ЗЕП — це система державних заходів, спрямо­ваних на найбільш сприятливий розвиток економічних зв'язків із зарубіжними країнами. Друга: ЗЕП — це стратегія самих учасни­ків міжнародного ринку. Економічна політика — це діяльність держави щодо управ­ління розвитком економіки. Основна мета економічної політи­ки — досягнення якнайвищого рівня добробуту людей.

Цілями ЗЕП є:

1. Зміцнення національної безпеки.

2. Поглиблення участі країни в міжнародному поділі праці.

3. Вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни.

4. Вдосконалення структури національної економіки.

5. Максимальна реалізація економічного потенціалу країни на зовнішньоекономічному ринку.

6. Стимулювання економічних зв'язків із зарубіжними краї­нами.

7. Задоволення власних потреб за рахунок товарів і послуг іноземного виробництва.

Основні види зовнішньоекономічної політики

Протекціонізм - це політика, що спрямована на захист національної економіки від іноземних товарів шляхом обмеження імпорту.

Iнструменти протекціоністської політики поділяють на тарифні й нетарифні. Тарифні передбачають високі мита при імпорті готової продукції й більш низькі при експорті, нетарифні - безпосередньо спрямовані на обмеження експортно-імпортної діяльності з метою захисту від конкурентів певних галузей національної економіки.

До нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі відносять: квотування, ліцензування, державну монополію.

Квотування - це встановлення певних квот (обсягів) на експорт або імпорт окремих товарів.

Ліцензування - одержання підприємством дозволу на здійснення зовнішньоторговельних операцій товарами або послугами.

Державна монополія - це виключне право державних органів на здійснення певних видів зовнішньоекономічної діяльності.

Фритредерство - це політика вільної торгівлі, політика лібералізації, що з'явилася наприкінці XVII століття як реакція на протекціонізм.

Політику вільної торгівлі проводять країни з високоефективною національною економікою, що дозволяє підприємцям витримувати іноземну конкуренцію.

З 3.Стратегія товарних знаків.

Товарний знак — позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Знаком можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Товарний знак — позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Знаком можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Розрізняють локальні, регіональні і глобальні товарні знаки, марки. Локальними є товарні знаки внутрішнього ринку або спеціально розроблені для цільового зовнішнього ринку. Регіональні товарні знаки розробляються для регіонів. Глобальні марки мають на меті формування глобального іміджу товару на світовому ринку. У деяких випадках поширенню глобального іміджу може сприяти не тільки назва товару, але і його символ. Окремі підприємства-виробники мають декілька товарних знаків. Активне використання товарних знаків у сучасному міжнародному маркетингу має низку позитивних наслідків: 1. За допомогою товарного знака відбувається ідентифікація конкретного товару, завдяки якій потенційний закордонний покупець, вирішуючи питання вибору товару, насамперед орієнтується на ім'я виробника. 2. Знижується комерційний ризик закордонних покупців. 3. Підвищується престижність товару в міру зростання його міжнародного суспільного визнання. 4. Зменшується вплив цінового чинника, оскільки закордонні покупці найчастіше орієнтуються на відмінності товарів за товарними знаками. 5. Забезпечується гарантія того, що товар має певний міжнародний рівень якості. 6. Мислення потенційного закордонного покупця орієнтується на товарний знак з його параметрами. 7. Товарний знак, що позитивно зарекомендував себе на міжнародному ринку, підвищує ступінь конкурентоспроможності підприємства.