I. Попередня обробка:

обпалювання - видалення з поверхні тканини кінчиків волокон;

розшліхтування - видалення шліхти;

відварювання - обробка тканини розчином лугів для видалення

домішок целюлози (тканина стає більш м'якою, пластичною, краще

намочується);

мерсеризація - обробка тканин розчином їдкого натру для блиску,

надання більшої гігроскопічності та здібності краще фарбуватися;

біління - видалення природного кольору;

ворсування - створення на тканині ворсової поверхні для м'якості

та теплозахисних властивостей.

II. Фарбування - процес нанесення барвника на тканину. Використовуються зазвичай синтетичні барвники (прямі, кубові, активні,

азобарвники).

Вибір барвника та способу фарбування залежить від волокнистого вмісту тканини, властивостей барвника та вимог до фарбування.

III. Набивка - процес нанесення на тканину кольорового малюнку. Виконується набивка на одно - чи багатовальних набивних машинах.

Способи набивки.

Пряма - нанесення малюнку на білу або світло-фарбовану тканину.

Витравна - на тканину наносять витравку (речовина, руйнуюча фарбу) та отримують білі, або кольорові малюнки на темній тканині.

IV. Заключна обробка:

- апретування - просочування тканини спеціальною речовиною (апретом) для жорсткості, блиску;

ширіння - надання тканині стандартної ширини та видалення перекосів;

• каландрування - прасування тканин на каландрах (надає тканині глянець). Ворсова тканина (вельвет, бархат) не піддається каландруванню;

• підворсовка - додаткова обробка на ворсувальних машинах (для тканин з начосом).

V. Спеціальна обробка:

• протизсідальна;

• не зминальна;

— стійке тиснення;

- гофре.

Оздоблення льняних тканин.

Особливості обробки льняних тканин пов'язані з будовою волокна;

Інтенсивним природним кольором; Великою кількістю домішок.

I. Попередня обробка:

обпалювання;

• розшлихтування;

• відварювання (два рази);

• біління.

II. Фарбування:

Фарбують невелику кількість тканини в світлі тони.

Зазвичай льняні тканини випускають суровими або відбіленими.

II. Набивка.

IV. Заключна обробка:

апретування;

• ширіння;

• каландрування.

V. Спеціальна обробка:

малозминальна (сорочкові, сукняні тканини); протизсідальна обробка.

Тема : Оздоблення вовняних тканин

Суворі вовняні тканини перед оздобленням розбраковують, очищують, маркірують, штопають та зшивають.

Цикл оздоблювальних процесів визначається волокнистим складом тканини та структурою пряжі, з якої вона виготовлена.

Оздоблення камвольних тканин (тканин з гребінної пряжі):

І. Попереднє оздоблення:

• обпалювання;

• термофіксація змішанововняних тканин (які містять син­ тетичні волокна);

• заварювання;

• промивання;

• мокре декатирування;

• карбонізація чистововняних тканин..81

III. Заключне оздоблення:

• стрижка;

• очищення;

• апретування;

• вирівнювання по утоку;

• пресування;

• заключне декатирування.

Оздоблення суконних тканин (тканин з апаратної пряжі):

I. Попереднє оздоблення:

• валяння;

• промивання;

• термофіксація змішанововняних тканин;

• мокре декатирування;

• карбонізація чистововняних тканин;

• ворсування.

II. Фарбування.

III. Заключна обробка:

• стрижка;

• очищення;

• пресування;

• заключне декатирування. І. Попереднє оздоблення:

1. Обпалювання виконується на газообпалювальних машинах для забезпечення більшої рельєфності і чистоти ткацького малюнку на поверхні тканини. Після обпалювання тканини очищують від нагару.

2. Термофіксація змішанововняних тканин (з капроном, лавсаном, нітроном та триацетатними волокнами) – короткочасна обробка тканини гарячою водою або паром при температурі 110-220°С з метою стабілізації структури термопластичних волокон для запобігання їх усадки при наступних процесах оздоблення при підвищених температурах, які не перевищують температуру теомофіксації.

3 Заварювання - обробка тканини гарячою водою для зні­мання внутрішнього напруження, яке виникає при процесах пря­діння та ткацтва, а також для закріплення структури тканини та зниження здібності волокон до валяння. При цьому тканини очищуються і від шліхти та забруднень, поліпшується їх здіб­ність до фарбування. В процесі заварювання можливе виникнен­ня таких дефектів:

• заломи\

• нерівномірне заварювання - сприяє нерівномірності фар­ бування;

• муаровий ефект ділянки на поверхні тканини зі сплющеними нитками.

4. Промивання - для повного вилучення домішок та надання тканині м'якості, поліпшених гігієнічних якостей і зовнішнього вигляду, усунення можливого неприємного запаху. При проми­ ванні можливе виникнення заломів.

5. Мокре декатирування - обробка тканини гарячою водою та насиченою парою. За умовами та призначенням процес подіб­ ний заварюванню. Мокре декатирування проводять на машинах, які називають декатирами. Таку обробку проходять камвольні костюмні тканини та більшість тонкосуконних для надання їм щільності, більшої пружності та кращої підготовки до фарбуван­ ня. Після мокрого декатирування можуть виникати такі ж самі дефекти, як і при заварюванні: заломи, муаровий ефект, нерів­ номірне декатирування.

6. Карбонізація чистововняних тканин - насичення їх розчи­ ном сірчаної кислоти з наступним висушуванням з метою вида­ лення залишків рослинних домішок (колючок реп'яху), які не профарбовуються, і це різко погіршує зовнішній вигляд тканини.

Валяння - процес механічної обробки (інтенсивного зби­ вання) суконних тканин для їх ущільнення і утворення на повер­ хні войлоковидного застилу, який частково або повністю закри­ ває ткацьке переплетення. При валянні зменшуються лінійні розміри тканини (довжина та ширина) і зростають їх маса, міц- З,- Заварювання - обробка тканини гарячою водою для зні­мання внутрішнього напруження, яке виникає при процесах пря­діння та ткацтва, а також для закріплення структури тканини та зниження здібності волокон до валяння. При цьому тканини очищуються і від шліхти та забруднень, поліпшується їх здіб­ність до фарбування. В процесі заварювання можливе виникнен­ня таких дефектів:

• заломи\

• нерівномірне заварювання - сприяє нерівномірності фар­ бування;

• муаровий ефект ділянки на поверхні тканини зі сплющеними нитками.

4. Промивання - для повного вилучення домішок та надання тканині м'якості, поліпшених гігієнічних якостей і зовнішнього вигляду, усунення можливого неприємного запаху. При проми­ ванні можливе виникнення заломів.

5. Мокре декатирування - обробка тканини гарячою водою та насиченою парою. За умовами та призначенням процес подіб­ ний заварюванню. Мокре декатирування проводять на машинах, які називають декатирами. Таку обробку проходять камвольні костюмні тканини та більшість тонкосуконних для надання їм щільності, більшої пружності та кращої підготовки до фарбуван­ ня. Після мокрого декатирування можуть виникати такі ж самі дефекти, як і при заварюванні: заломи, муаровий ефект, нерів­ номірне декатирування.

6. Карбонізація чистововняних тканин - насичення їх розчи­ ном сірчаної кислоти з наступним висушуванням з метою вида­ лення залишків рослинних домішок (колючок реп'яху), які не профарбовуються, і це різко погіршує зовнішній вигляд тканини.

7. Валяння - процес механічної обробки (інтенсивного зби­ вання) суконних тканин для їх ущільнення і утворення на повер­ хні войлоковидного застилу, який частково або повністю закри­ ває ткацьке переплетення. При валянні зменшуються лінійні розміри тканини (довжина та ширина) і зростають їх маса, міц-

ність, щільність, товщина, м'якість та теплозахисні якості. Ва­ляння тканин базується на специфічних властивостях вовняного волокна: його лускатості, звитості, розтяжності та пружності. На здібність тканин до валяння впливають вид пряжі та структура тканини. Краще звалюються тканини з товстої слабо скрученої пряжі, з різним напрямком скручування основи та утоку, малої щільності, які вироблені переплетеннями з довгими перекриття­ми. Валяння виконується на спеціальних валяльних машинах. Тривалість валяння може бути різною (від ЗО хвилин до 6 годин) залежно від волокнистого складу та структури тканини.

8. Ворсування виконується на ворсових верстатах для утво­рення ворсової поверхні з різним по висоті та густоті начісним ворсом залежно від інтенсивності ворсування. Ворсування надає тканинам м'якості, пушистості, підвищує теплозахисні якості. При ворсуванні можливе виникнення таких дефектів:

• проворсовка - руйнування ниток утоку;

• недоворсовка\

• смуги.

2. Фарбування вовняних тканин найчастіше виконується в полотні - це найбільш економічний спосіб. Іноді тканини вироб­ ляють з пофарбованих волокон - якщо випускають тканини ви­ сокої щільності, фарбування яких ускладнюється, а також, якщо виробляються меланжеві або строкаті тканини. Фарбування вов­ няних тканин виконується кислотними, кислотними антрахіно- вими, кислотними металевими, протравними, активними та прямими фарбниками. Напіввовняні та змішані тканини, які міс­ тять різні за природою волокна, фарбують так званим двованним способом фарбниками різних видів: в одній ванні кислотними або протравними фарбниками фарбують вовняні волокна, а потім дисперсними або іншими фарбниками фарбують волокна синте­ тичні або штучні, які входять до складу даної тканини.

3. Заключна обробка:

1. Стрижка і очищення. З поверхні камвольних тканин вида­ляють небажаний ворс для кращого прояву ткацького малюнку переплетення. Суконні тканини підстригають для вирівнювання ворсу по висоті. При цьому можливе виникнення таких дефектів: смуги, порізи, дірки, обріз пругу.

2. Апретування проходять напіввовняні та змішані тканини для суконь для поліпшення їх пружності та драпірування, змен­ шення зминання, підвищення міцності у вологому стані та інших якостей. Пальтові тканини обробляють спеціальними водовід- штовхуючими апретами.

3. Вирівнюванню по утоку піддають малощільні пухкі ткани­ ни для суконь.

4. Пресування виконують з метою ущільнення тканини, усу­ нення зморшок з поверхні, вирівнювання тканини по товщині, надання блиску.

5. Заключне декатирування - обробка тканини паром для на­ дання їй здібності не усаджуватися при вологих обробках, закрі­ плення структури, усунення зайвого блиску.

Чистововняні товсті пальтові драпи (ратини, флаконе) мо­жуть піддаватися спеціальному оздобленню - ратиніруванню -це фігурне валяння тканини в зволоженому стані. При цьому ворс на поверхні тканини укладається в рельєфні діагоналеві смуги, рубчики, хвилі, вузлики або у вигляді «ялинки».

Оздоблення тканин з натурального шовку

Шовкові тканини за структурою та способом вироблення по­діляються на такі види: крепові, гладдєві, ворсові та жакардові. Цикл оздоблювальних процесів визначається структурою ткани­ни.

І. Попереднє оздоблення:

1. Обпалювання тканин з пряденого шовку і бавовняної пря­ жі в утоку проводять на газообпалювальних машинах.

2. Відварювання тканин в мильному розчині при температурі 92-95°С на протязі 1,5-2 годин проводиться для видалення за-

лишків сериціну, фарбуючих, жирових та мінеральних речовин. Після відварювання тканини промивають гарячою та холодною водою, віджимають та висушують. Тканини стають більш м'якими та блискучими. Крепові тканини при цьому надбають характерної хвилястої дрібнозернистої поверхні. Це так званий креповий ефект.

3. Білення перекисом водню в лужному середовищі з наступ­ним промиванням теплою та холодною водою. Основну масу тканин не піддають біленню, тому що вони мають кремовий сві­тлий відтінок, який не перешкоджає фарбуванню в світлі кольо­ри. Підбілюють лише тканини з пряденого шовку та ті, які випу­скають білого кольору або з білим фоном.

2. Фарбування шовкових тканин виконують прямими, про­ травними, кубовими та іншими фарбниками. При фарбуванні можливе виникнення нерівномірності фарбування по ширині, заломи, затік фарби та інші дефекти.

3. Друкування.

Для друкування шовкових тканин використовують такі ж са­мі способи друкування, що і для друкування бавовняних тканин: пряме, витравне, резервне, трьохкольорове, а також фотофільм­друк та аерографне.

Фотофільмдрук застосовують для друкування крепових тка­нин - це друкування тканин за допомогою сітчастих шаблонів, яке забезпечує високу чіткість малюнку. Шаблон накладають на тканину, наливають в нього фарбу і раклєю (спеціальною щіт­кою) протирають її крізь отвори сітки, в результаті чого на тка­нині утворюється відповідний малюнок. Шаблон переміщують уздовж тканини, і, таким чином, наносять однокольорові візеру­нки. Для утворення багатокольорових візерунків послідовно на­кладають декілька шаблонів з відповідними різними візерунками та фарбою. Після друкування тканини підсушують, а потім під­дають запарюванню для закріплення фарбника на волокні. Потім тканини промивають з метою видалення з волокна згустків фарби, незакріплених фарбників та клею. В промисловості застосо­вують машини, які одночасно за допомогою 5-8 шаблонів нано­сять багатокольорові візерунки. Ці машини мають високу проду­ктивність та займають невелику виробничу площу. Малюнки, які утворюються на шовкових тканинах при фотофільмодрукуванні, дуже різноманітні, яскраві, рельєфні.

Аерографне друкування - це друкування за допомогою кар­тонних шаблонів та аерозольних пульверизаторів, яке забезпечує плавні переходи відтінків в малюнку.

IV. Заключна обробка.

Заключна обробка тканин різних структур та призначення включає різні процеси.

Крепові тканини для суконь на голкових ширильно-усадоч­них машинах проходять:

1. Живлення - обробка слабким розчином оцтової кислоти (30%) на протязі 15-20 хвилин для надання мерехтливого блиску та характерного скрипу на дотик.

2. Вирівнювання по ширині.

Гладдєві тканини (полотняні та сатинові) піддають:

1. Насиченню спецапретом.

2. Вирівнюванню по ширині.

3. Прасуванню.

4. М'якчінню для руйнування суцільної плівки апрету на ґу­ дзиковому м'якчильному агрегаті, після чого апрет залишається лише на нитках, тканина стає м'якою, еластичною, гладкою.

Ворсові тканини проходять:

1. Очищення.

2. Стрижку ворсу для вирівнюванню по висоті.

3. Повторне очищення.

4. Апретування зі зворотної сторони для закріплення ворсу.

5. Вирівнювання по ширині.

6. М'якчіння.

7. Чистку.

На шовкових тканинах після оздоблення можливе появлення таких дефектів: нерівний ворс, перекіс малюнку і полотна, обі­рваний пруг, засіки від валів, плюсовок, каландрів.

Тема: Оздоблення тканин з хімічних волокон та ниток

Оздоблення тканин з хімічних волокон та ниток має багато спільного з оздобленням тканин з натурального шовку в зв'язку зі схожістю їх структури. Але є і деякі відмінності, які поясню­ються різною природою волокон. Цикл оздоблювальних проце­сів визначається волокнистим складом, структурою та призна­ченням тканин.

І. Попереднє оздоблення складається з: обпалювання, крепі-рування, заварювання, відварювання, білення.

1. Обпалюванню піддають тканини зі штапельної пряжі.

2. Крепірування - обробка крепових тканин з віскозних ниток на креповому каландрі. Тканина проходить між гарячим (80-85°С) металевим валом, на якому вигравіруваний певний рельєфний малюнок, та пружнім валом з щільноспресованої бавовняної тка­ нини. Після такого тиснення тканина надбає рельєфний малю­ нок, який після наступного відварювання створює креповий ефект.

3. Заварювання - обробка тканин з ацетатних та триацетат­ них ниток у розпрямленому стані миючим розчином при темпе­ ратурі 95-98°С на протязі 20-30 хвилин з наступним різким охо­ лодженням, що дозволяє уникнути створення заломів при насту­ пних вологих обробках, температура яких не перевищує темпе­ ратури заварювання.

4. Відварювання. Тканини з віскозних ниток і штапельного волокна, а також крепові відварюють в мильних розчинах неви­ сокої концентрації для видалення шліхти, масел та різних забру­ днень. Тканини з ацетатних та триацетатних ниток в зв'язку з їх високою чутливістю до лугів та високих температур відварюють в нейтральних розчинах при температурі 80-85°С. Тканини зві-

льняються при цьому від різних домішок та забруднень, шліхти, рівномірно усаджуються та крепіруються, збільшується їх гігро­скопічність. Тканини з синтетичних волокон відварюють на про­тязі 30-60 хвилин в розчинах синтетичних миючих засобів для видалення шліхти та масел.

5. Біленню можуть піддаватися капронові тканини та деякі тканини з штучних волокон.

II. Фарбування.

Тканини з віскозних ниток та штапельних волокон фарбують прямими азофарбниками, кубозолями. Легкі тканини для суконь (маркізет, креп-жоржет), які часто піддають пранню, фарбують кубовими фарбниками. Напівшовкові підкладкові тканини (сар­жа, сатин-дубль) фарбують сірковими фарбниками. Ацетатні та триацетатні тканини, а також тканини з синтетичних волокон (капрону, лавсану, нітрону, хлорину) фарбують дисперсними фа­рбниками. Тканини з капрону фарбують також кислотними, протравними та прямими фарбниками, а тканини з нітрону -катіонними.

3. Друкування тканин з хімічних волокон та ниток викону­ ються аналогічно друкуванню тканин з натурального шовку.

4. Заключна обробка складається з: стрижки і чистки, апре­ тування, вирівнювання по ширині, сушки, термообробки, дека­ тирування, м'якчіння, каландрування, правки утоку.

1. Крепові тканини насичують м'яким апретом, пропускають через ширильно-усадочну машину, потім обробляють вологим паром на заключному декатирі для усадки та поліпшення крепо­ вого ефекту, надання м'якості та блиску, вирівнюють по утоку.

2. Тканини для сорочок та суконь з віскозних ниток та зі штапельної пряжі насичують м'яким апретом, потім обробля­ ють на сушильно-ширильній машині та на матовому каландрі, каландрують і виправляють на уточно-розправлюючій машині.

3. Плащові тканини з віскозних ниток насичуються водовід- штовхуючими апретами, пропускаються через сушильні бараба­ ни, ширильну каретку і каландр з сукном.

4. Підкладкові тканини з віскозних ниток в основі та бавов­ няної пряжі в утоку апретують зі зворотної сторони, обробляють на сушильно-ширильній машині, піддають м'якчінню, каланд­ рують та виправляють на уточно-розправлюючій машині.

5. Ворсові тканини з штучних ниток проходять такі ж проце­ си заключної обробки, як і натуральні шовкові тканини.

Спеціальні види оздоблення шовкових тканин

Залежно від виду та призначення шовкові тканини можуть піддаватися спеціальним оздобленням.

Плащові, костюмні та платтєві тканини піддають водотрив­кому оздобленню.

Костюмні та платтєві тканини з штучних волокон піддають незминальним оздобленням.

Тканини з штучних волокон та ниток, які мають високу уса­дку, піддають протиусадочним оздобленням.

Зовнішні ефекти надають тканинам за допомогою таких оздоблень:

Флокірування - наклеювання на поверхню тканини коротко­го ворсу (флоку) довжиною 0,5-2 мм в електростатичному полі. Флок розташовується перпендикулярно поверхні тканини і за­кріплюється на клейовій плівці з передконденсату синтетичної смоли, яка наноситься на поверхню тканини за заданим малюн­ком за допомогою друкувального валу. Закріплення ворсу на тканини виконується термообробкою при температурі 130°С.

Травлення - тканин з поліамідних та віскозних волокон - це візерункове оздоблення, яке утворюється внаслідок нанесення на тканину за допомогою сітчастих шаблонів згущених розчинів кислоти. Після нагрівання віскозне волокно під дією кислоти руйнується, а нитки капрону зберігаються, при цьому створюєть­ся своєрідний ажурний візерунок на гладі або на ворсовій повер­хні (велюр-оксамит).